Inclusion and Diversity

ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР ПРИ ПРОВЕДЕННІ КОРЕКЦІЙНО- РОЗВИТКОВИХ ЗАНЯТЬ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ У ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРАХ З ДІТЬМИ, ЯКІ ЗДОБУВАЮТЬ ОСВІТУ НА ІНДИВІДУАЛЬНІЙ ФОРМІ НАВЧАННЯ (ПЕДАГОГІЧНИЙ ПАТРОНАЖ)

2025-02-07T11:27:33+02:00

У статті представлено аналіз особливостей використання дидактичних ігор при проведенні корекційно-розвиткових занять у інклюзивно-ресурсних центрах. В рамках дослідження були проаналізовані документи інклюзивно-ресурсних центрів, плани занять та журнали обліку відвідувань, що дозволило виділити специфіку застосування дидактичних ігор для розвитку мовлення та пізнавальних процесів у дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Діти, які навчаються на педагогічному патронажі можуть отримувати корекційно-розвиткові послуги у інклюзивно-ресурсних центрах. В залежності від рівня підтримки та потреб дитини можуть бути прописані заняття з вчителем-логопедом, практичним психологом, вчителем- дефектологом, вчителем-реабілітологом. Встановлено, що діти які навчаються на педагогічному патронажі та відвідують корекційно-розвиткові заняття в ІРЦ – це діти зі складними порушеннями розвитку (з інтелектуальними порушеннями, системним недорозвитком мовлення, РАС, порушеннями опорно-рухового апарату тощо) та переважно з 4 – 5 рівнем підтримки. Підкреслено, що дидактичні ігри є ефективним засобом розвитку мовлення, дозволяють активізувати пізнавальні процеси, стимулювати інтерес до навчання. Визначено специфіку використання дидактичних ігор для дітей з різними типами порушень, зокрема з дитячим церебральним паралічем (ДЦП), розладами аутистичного спектру (РАС), інтелектуальними порушеннями(ІП). Проаналізовано, як можна використовувати ігри, що розвивають артикуляцію, словниковий запас, соціальні навички тощо. Важливим аспектом є індивідуальний підхід до кожної дитини. Ефективність використання ігор значною мірою залежить від врахування особливостей розвитку, інтересів та потреб кожного учня. Для досягнення максимального ефекту необхідно підбирати ігри, які відповідають рівню розвитку дитини та її індивідуальним особливостям. Отримані дані мають практичну цінність для фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, педагогів, батьків / законних представників дітей з ООП. Надані рекомендації щодо підбору ігор та їх адаптації для дітей з тяжкими порушеннями можна використовувати на корекційно-розвиткових заняттях, уроках та під час виконання домашніх завдань.

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-02-07T11:34:39+02:00

Комплексний підхід до здобувачів освіти з особливими освітніми потребами – це системний підхід до надання освітніх, психологічних, соціальних і медичних послуг, спрямованих на створення сприятливих умов для навчання, розвитку та соціалізації таких дітей. Метою комплексного підходу є забезпечення максимальної реалізації потенціалу кожного здобувача з урахуванням його індивідуальних особливостей. Визначають наступні складові компоненти комплексного підходу, серед яких: освітній компонент – розробка індивідуальної програми розвитку (ІПР), застосування адаптованих або модифікованих навчальних програм, використання спеціальних методик, засобів і технологій навчання. Психологічний компонент, у межах якого здійснюється діагностика емоційного стану дитини, консультування дитини, її батьків і педагогів; психокорекційна робота для подолання стресу, тривожності чи інших емоційних проблем. Соціальний компонент – допомога у соціалізації дитини в колективі; взаємодія з батьками для формування сприятливого середовища вдома, сприяння інтеграції дитини в суспільство через позашкільні активності. Медичний компонент: моніторинг стану здоров’я дитини; рекомендації щодо режиму дня, харчування та фізичних навантажень; надання спеціалізованої медичної допомоги (за потреби). Створення інклюзивного середовище: забезпечення доступності освітнього простору (фізичного та інформаційного); створення комфортних умов для навчання, адаптованих до потреб дитини; залучення асистентів вчителя, при потребі – тьюторів для індивідуальної підтримки. До команди фахівців зазвичай можуть входити: педагоги, логопеди, психологи, дефектологи, соціальні працівники, медичні працівники, а також батьки. Їхня спільна робота дозволяє врахувати всі аспекти розвитку та навчання дитини. Комплексний підхід здобувачів освіти з особливими освітніми потребами в умовах воєнного стану є надзвичайно важливим оскільки потребує адаптації під сучасні виклики. Комплексний підхід має бути орієнтований на задоволення індивідуальних потреб дитини, допомогу в подоланні наслідків стресу та забезпечення безперервності освіти, навіть у складних умовах. Комплексний підхід є ключовим елементом як спеціальної так і інклюзивної освіти, адже забезпечує рівні можливості для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами.

НЕЙРОМЕРЕЖІ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ У ЛОГОПЕДИЧНІЙ РОБОТІ

2025-02-07T11:42:41+02:00

У статті досліджуються інноваційні можливості використання нейромереж у корекційно-логопедичній роботі, аналізується потенціал штучного інтелекту для оптимізації освітнього процесу, особливо при роботі з дітьми, які мають порушення мовлення. Наукове дослідження розкриває широкий спектр застосування нейромереж у логопедичній практиці, демонструючи їх унікальні можливості в створенні персоналізованих дидактичних матеріалів, генерації навчальних коміксів та розробці освітніх інструментів. Особливу методологічну цінність становить детальний аналіз техніки складання ефективних промптів для генерації зображень. У дослідженні представлено графічні нейромережі DeepAI.art (для створення зображень за текстовим описом) та Photoeditor.ai (інструмент редагування та генерації портретів), розкрито їх потенціал у логопедичній практиці. Представлено практичні кейси використання нейромереж: створення індивідуальних навчальних матеріалів, генерація коміксів для корекції мовлення та розробка вправ для розвитку дрібної моторики. Кожен кейс демонструє унікальні можливості трансформації корекційно-освітнього процесу. Дослідження переконливо доводить переваги впровадження нейромереж: підвищення мотивації дітей, суттєву економію часу педагогів, створення емоційно привабливого освітнього середовища та комплексний розвиток мовленнєвих і когнітивних функцій. Наукова новизна роботи полягає в комплексному аналізі потенціалу нейромереж у корекційній освіті, практичній демонстрації їх ефективності та розкритті інноваційних підходів до використання штучного інтелекту в логопедичній практиці. Результати дослідження окреслюють перспективи технологічної трансформації корекційної освіти, показуючи, що нейромережі є потужним інструментом підтримки та розвитку дітей з особливими освітніми потребами.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ТАКТУ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

2025-02-07T11:49:19+02:00

У статті розглянуто сутність поняття «педагогічний такт» та окреслено його складові. Також розкрито сутність і компоненти терміну «освітнє середовище», в якому виділено соціальний компонент, як основну рушійну та розвивальну силу і водночас специфічну складну систему, здатну до самоорганізації. Визначено, що інклюзивне освітнє середовище має такі особливості як гетерогенність учнівських груп дітей та командний підхід у роботі групи фахівців різного професійного спрямування: вчителів, спеціальних педагогів, психолога, медиків та соціального працівника. Робота у такій неоднорідній команді вимагає від кожного її учасника, неухильного дотримання правил корпоративної етики, що у цілому становлять основу їх професійного такту. Провідною ланкою соціальної системи інклюзивного освітнього простору, яка поєднує між собою таких різних професіоналів, як медичні працівники та психолого-педагогічні працівники є вчитель-логопед, професійна діяльність якого має забезпечити необхідне педагогічне продовження раніше прикладених медичних зусиль для успішної адаптації дитини з особливостями розвитку до різноманітних і мінливих умов довкілля. Тому вчитель-логопед має володіти особливим медико-педагогічним тактом. Для визначення особливостей педагогічного такту логопеда проаналізовано особливості професійної етики медичних працівників та виділені їх професійні якості, доцільні й для діяльності вчителя-логопеда. Сформовано теоретичну модель особливостей педагогічного такту вчителя-логопеда в умовах інклюзивного освітнього середовища. Визначено, що тактовність логопеда формується поступово на основі внутрішньої інтеграції природної доброти, чуйності, любові до дітей особистості із педагогічними цінностями, виділеними нею у процесі професійної підготовки. Таке особистісне новоутворення підсилюється професійною компетентністю набутою як у процесі навчання, так і подальшої професійної діяльності.