Inclusion and Diversity

ІНКЛЮЗИВНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ДОСВІД МОЄЇ АЛЬМА МАТЕР

Олена Галицька — 2024-08-02

У статті проаналізовано досвід ВНУ імені Лесі Українки щодо впровадження інклюзивності в освітнє середовище з акцентом на створення комфортних умов для всіх учасників освітнього процесу. Розглянуто питання підтримки вразливих груп, зокрема осіб з функціональними обмеженнями, хронічними захворюваннями, біженців, внутрішньо переміщених осіб, етнічних меншин, людей з низьким соціально-економічним статусом, мешканців віддалених районів, осіб з дислексією та гіперактивністю, а також учасників війни. В університеті реалізовано низку проєктів для підтримки здобувачів вищої освіти з особливими потребами. Медичний факультет обладнано навігаційними табличками зі шрифтом Брайля для студентів з порушеннями зору. Вже декілька років функціонує інклюзивний хаб. Корпуси облаштовано пандусами та ліфтами. Політику університету спрямовано на адаптацію архітектурного, матеріально-технічного та інформаційного середовища, а також на просування етики рівності, поваги до прав людини та різноманіття. У статті наголошено на викликах інклюзивності на інституційному рівні. Також зазначено роль діяльності Асоціації європейських університетів (European University Association, EUA), яка сприяє обміну підходами та стратегіями між європейськими університетами, стимулюючи загальноєвропейську дискусію на тему інклюзивності. У статті запропоновано рекомендації для подолання викликів. Забезпечення інклюзивного та справедливого освітнього процесу потребує уваги до різноманітності, активного залучення студентів, врахування факторів, що ускладнюють освітню траєкторію, розробки освітніх програм з інтеграцією інклюзивного компоненту, доступних навчальних матеріалів, гнучких та альтернативних варіантів навчання, а також створення сприятливої комфортної атмосфери для усіх учасників освітнього процесу.

РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНО-ЕСТЕТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ В УЧНІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ У СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ТА ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ

Ірина Дмитрієва — 2024-08-02

У статті розглядається проблема формування і розвитку особистісно-естетичних якостей в учнів з порушеннями інтелектуального розвитку у спеціальних закладах освіти та закладах освіти з інклюзивним навчанням. Шляхом науково-теоретичного аналізу літературних джерел доведено роль естетичного виховання як невід’ємної складової корекційно-виховного процесу освітнього закладу. Проаналізовано сутність понять «естетичне виховання», «система естетичного виховання», розкрито виховний потенціал мистецтва як основного засобу естетичного виховання. Здійснено аналіз наявних сучасних зарубіжних тенденцій естетичного виховання осіб з особливими освітніми потребами. За результатами проведеного експерименту встановлено, що корекційні резерви естетичного виховання полягають у забезпеченні таких педагогічних умов, коли процес особистісно-естетичного розвитку школярів спрямований на збагачення почуттєвої сфери, корекцію і спеціальну спрямованість інтелектуальної діяльності, підвищення свідомості засвоєння художньо-естетичної інформації, мотиваційних та оцінних суджень, активізацію пізнавальних процесів, інтелектуалізацію практично-естетичної діяльності, підвищення її самостійності та прояву елементів творчості. При цьому взаємодія потребово-мотиваційної, когнітивної, емоційно-чуттєвої та діяльнісної сфер особистісно-естетичного розвитку розглядається як умова єдності і цілісності корекційно-компенсаторних та естетичних впливів на цей процес. Визначено основні функції естетичного виховання: пізнавальну, корекційно-розвиткову та виховну. Обґрунтовано загальнодидактичні та спеціальні принципи естетичного виховання, які координують діяльність педагога у виборі форм, методів і прийомів корекційно-виховної роботи. Охарактеризовано три етапи педагогічної роботи, кожен із яких, будучи логічним продовженням попереднього, відповідає реалізації корекційних функцій естетичного виховання, розвиває та удосконалює в учнів елементарні художньо-естетичні знання, уявлення, художньо-практичні вміння і навички. Намічено подальші шляхи досліджень з метою удосконалення системи естетичного виховання учнів з інтелектуальними порушеннями у спеціальних закладах освіти та закладах освіти з інклюзивним навчанням.

СІМЕЙНА ФОРМА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ У ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Тереза Миколаївна Климус — 2024-08-02

Навчально-реабілітаційні центри та спеціальні заклади освіти – це заклади, де надаються освітні послуги та корекція відповідно до висновків інклюзивно-ресурсних центрів залежно від рівня підтримки дитини з особливими освітніми потребами чи інвалідністю. Форма навчання відповідно до чинного законодавства України та освітній заклад обирається батьками. Відповідно до форми навчання необхідний пакет документів, який визначається тими чи іншими нормативними актами Міністерства освіти України. Необхідність колекційної складової полягає у всебічному психофізичному розвитку дитини з різними формами порушення, однак при певних форма здобування освіти лежить відсутність такої складової або при сімейній формі навчання таке завдання лягає на відповідальність батьків/офіційних опікунів дитини з особливими освітніми потребами/інвалідністю як і сама організація навчально-виховного процесу. Важливим залишається до дискусії питання соціалізації дитини, яка перебуває на сімейній формі навчання, особливо при відсутності відвідувань гуртків чи інших центрів з можливістю спілкуватися чи проводити час з однолітками. Питання фаховості батьків/офіційних опікунів у можливості застосовувати новітні технології, асистивні засоби для навчання дітей з різними психофізичними порушеннями, яким чином залучати вузько-профільних фахівців: психолог, вчитель-логопед, дефектолог. Вчитель-реабілітолог тощо, за необхідності індивідуально для кожної дитини, особливо якщо це вказано у висновку інклюзивно-ресурсного центрі: години, кого саме потребує дитина та навчання соціально-побутовим навичкам, які навчально-реабілітаційні центр та спеціальні заклади освіти надають дітям у межах навчально-освітнього процесу. Питання вибору саме такої форми навчання дитини є важливим у сьогодення і стає викликом для навчально-реабілітаційних центрів і закладів спеціальної освіти як і контролю не порушення освітніх прав дитини з особливими освітніми потребами чи інвалідністю.

РОЗВИТОК РУХОВОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ЗА УЧАСТЮ РОДИН

Олександр Колишкін — 2024-08-02

У статті визначені особливості розвитку рухової сфери дітей з інтелектуальними порушеннями за участю родини. Наголошується на тому, що в родині, де є розуміння, гарні традиції, усвідомлене відношення до здоров’я дитини, батьки самі створюють умови для її розвитку. Це сімейні й побутові форми рекреації: вправи ранкової гімнастики в комбінації з загартуванням та домашнім плаванням, рухливі й малорухливі ігри, корекційні та розвиваючі ігри в умовах домашнього стадіону, прогулянки на свіжому повітрі в будь-який час року. Із запропонованих форм роботи центральне місце займають практичні заняття дітей разом з батьками. Спільні заняття батьків і дітей організують таким чином, щоб у полі зору батьків були не тільки свої діти, але й «чужі». Таке перемикання уваги кардинально змінює психологію батьків. Вони починають розуміти, порівнювати, брати участь, допомагати іншим дітям. При цьому формується нове колективне мислення, засноване на загальній меті, взаєморозумінні, встановленні контактів між дітьми, батьками, родинами, обмін досвідом, знайомство батьків і дітей між собою. Неформальні відносини, спільні фізичні вправи, сюжетно-рольові ігри, ігри-казки, ігри-композиції, сам процес розучування рухів вимагають активної участі, фантазії, творчості. Передбачення результатів цього процесу створює позитивне емоційне зрушення, зацікавленість, впевненість у корисності цієї діяльності як для себе, так і для дітей. Важливим аспектом співпраці із сім’ями, які виховують дітей з інтелектуальними порушеннями, є створення громадських об’єднань батьків таких дітей. Таким чином, поступово засвоюючи все нові й нові рухи, батьки самостійно приходять до усвідомлення того, що рухова активність розширює можливості дитини, збагачує її руховими уміннями, іграми, у які можна грати вдома й на вулиці з іншими членами родини, іншими дітьми.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З АУТИСТИЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Оксана Іванівна Чекан — 2024-08-02

Стаття присвячена міждисциплінарному аналізу розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку з аутистичними порушеннями, яка є актуальною темою в сучасній корекційній педагогіці. Робота базується на комплексному підході до вивчення мовленнєвих особливостей дітей з аутизмом, враховуючи психологічні, педагогічні, неврологічні аспекти. У статті викладено глибокий аналіз літератури, результати спостережень та експериментів, що дозволяє отримати цілісне уявлення про особливості зв’язного мовлення дітей дошкільного віку. Особлива увага приділяється ідентифікації мовленнєвих порушень, таких як ехолалія, обмежений словниковий запас, труднощі з розумінням та використанням мови в соціальних контекстах. Методологія дослідження охоплює широкий спектр підходів, включаючи якісний та кількісний аналіз даних, зібраних за допомогою спостережень, тестувань та інтерв’ю з педагогами та батьками дітей. Такий комплексний підхід дозволяє забезпечити надійність та об’єктивність отриманих результатів. Одним із ключових висновків статті є підтвердження гіпотези про значний вплив аутизму на розвиток зв’язного мовлення, що виявляється в різноманітних мовленнєвих особливостях і труднощах комунікації. Важливим аспектом є також розгляд стратегій і методів корекційної роботи, спрямованих на підтримку мовленнєвого розвитку та соціальної адаптації дітей з аутистичними порушеннями. У статті акцентується на необхідності розробки індивідуальних підходів під час корекційної роботи з кожною дитиною, враховуючи її особистісні особливості, рівень розвитку мовлення та специфіку аутистичних порушень. Такий підхід дозволить ефективно інтегрувати дитину в соціальне середовище та сприяти її повноцінному розвитку. Результати дослідження мають важливе практичне значення для фахівців у галузі спеціальної освіти надаючи цінні рекомендації щодо методів та прийомів роботи з дітьми з аутистичними порушеннями. Також стаття може слугувати основою для подальших досліджень у означеній сфері. Висновки статті вказують на необхідність подальшого вивчення мовленнєвого розвитку дітей з аутистичними порушеннями, а також розробки нових ефективних методик корекції та підтримки, що сприятимуть їх соціалізації та успішній інтеграції у суспільство.

АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Анна Варужанівна Чобанян — 2024-08-02

У статті проведено аналіз теоретичних підходів до психічного здоров’я молоді з інтелектуальними порушеннями. Розглянуто основні концепції та моделі, які визначають фактори впливу на психічне здоров’я цієї категорії молоді. Особлива увага приділена інноваційним стратегіям та інтервенціям, спрямованим на підтримку емоційного та соціального благополуччя. Описано роль емоційного інтелекту та соціальної адаптації у формуванні позитивного психічного стану, підкреслюючи їх важливість у загальному розвитку та інтеграції цих молодих людей у суспільство. Крім того, у статті обговорюється необхідність комплексного підходу, що включає мультидисциплінарні знання з психології, педагогіки, соціальної роботи та медицини. Аналіз спрямований на надання цілісного розуміння унікальних викликів, з якими стикається ця група, та пропонує інтегровані рішення для покращення їхнього психічного здоров’я та якості життя. У статті розглянуто теоретичні підходи до психічного здоров’я молоді з інтелектуальними порушеннями, акцентуючи увагу на ключових концепціях та моделях, що визначають фактори впливу на їх психічне здоров’я. Особливу увагу приділено інноваційним стратегіям та інтервенціям, які спрямовані на підтримку емоційного та соціального благополуччя цієї категорії молоді. Автори досліджують роль емоційного інтелекту та соціальної адаптації у формуванні позитивного психічного стану, підкреслюючи їх важливість для загального розвитку та інтеграції цих осіб у суспільство. У статті також обговорюється необхідність застосування комплексного підходу, що включає мультидисциплінарні знання з психології, педагогіки, соціальної роботи та медицини. Висвітлено виклики, з якими стикається ця група, та запропоновано інтегровані рішення для покращення їхнього психічного здоров’я та якості життя. Особлива увага приділяється розробці та впровадженню ефективних програм, що сприяють розвитку емоційного інтелекту та соціальних навичок, необхідних для успішної адаптації та соціалізації молоді з інтелектуальними порушеннями.

ВИКОРИСТАННЯ DIR-FLOORTIME В КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ З ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ДІАЛОГУ У ДОШКІЛЬНИКІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Леся Станіславівна Якуба — 2024-08-02

У статті розглядається використання ігрового підходу DIR-Floortime у корекційній роботі з дошкільниками, які мають порушення інтелектуального розвитку. Цей підхід дозволяє ефективно формувати навички діалогу у дітей шляхом залучення їх до інтерактивної та мотивуючої ігрової діяльності. Автори підкреслюють, що гра є природним середовищем для розвитку дітей, оскільки вона сприяє зняттю психологічних бар'єрів, підвищує мотивацію та забезпечує спільний контекст спілкування. Метою дослідження є аналіз та узагальнення сучасних науково обґрунтованих знань щодо ігрових технологій та їх застосування у процесі корекційної роботи з формування діалогічної компетентності дошкільників, індивідуалізації засобів та аналіз бар’єрів у мікросередовищі дитини з порушеннями інтелектуального розвитку. Детально описуються принципи та методи DIR-Floortime, які включають спостереження за дитиною, слідування за її інтересами, створення умов для мотивації до спільної діяльності та використання невербальних засобів комунікації. Такий підхід дозволяє враховувати індивідуальні потреби кожної дитини, створюючи умови для її максимального розвитку. Застосування підходу Floortime та дотримання принципів концепції DIR при здійсненні корекційного впливу на розвиток комунікації та мовлення дошкільників з інтелектуальними порушеннями, на думку авторів, дозволять інтенсифікувати формування навичок діалогічного спілкування та таким чином сформувати основу до їх інтеграції в суспільство. У дослідженні наголошено, що будь-яка дитина, яка відчуває брак змістовного спілкування, може отримати користь від цього підходу, оскільки він забезпечує максимально індивідуальну терапію та залучення до цього процесу батьків дитини. В рамках пілотного дослідження із аналізом особливостей спілкування батьків з дітьми під час спільної гри, виокреслено основні бар’єри для формування діалогічних навичок. Автори відзначають, що підхід Floortime може бути інтегрований в різні освітні та реабілітаційні програми, що робить його універсальним інструментом у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. У підсумку, стаття надає всебічний огляд теоретичних основ та практичних аспектів використання DIR-Floortime, підкреслюючи його важливість і ефективність у корекційній педагогіці для формування навичок діалогу у дошкільників з інтелектуальними порушеннями.