Inclusion and Diversity

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Оксана Боряк, Лариса Сущенко — Mon, 23 Jun 2025 00:00:00 +0300

У статті визначено й науково обґрунтовано концептуальні засади формування науково-дослідницької компетентності майбутніх фахівців спеціальної освіти. Доведено: ефективна професійна підготовка має забезпечувати максимально сприятливий розвивальний вплив, спрямований на формування особистості майбутнього корекційного педагога та розкриття його творчого потенціалу; орієнтація наукової діяльності у практичну площину професійної активності як студентів, так і викладачів, актуалізує необхідність перегляду чинників, що визначають організацію науково-дослідної роботи у закладі вищої освіти.У статті акцентовано на тому, що вимоги сьогодення висувають гостру потребу у кваліфікованому, компетентному корекційному педагогові, здатному опанувати методологію наукового пізнання, набувати дослідницького досвіду, реалізовувати себе в професійно-педагогічній сфері та впроваджувати інноваційні підходи до організації наукової роботи. Наголошено на об’єктивній необхідності суттєвого коригування цілей та змісту професійної підготовки майбутніх фахівців спеціальної освіти, наданні максимальних можливостей для розвитку професійних якостей, сприянні розвитку наукового потенціалу особистості майбутнього корекційного педагога, яка характеризується високою мотивацією до активної науково-пізнавальної діяльності, оволодінні методами науково-педагогічного дослідження, здатності самостійно аналізувати й узагальнювати педагогічні факти, приймати самостійні рішення, безперервно професійно самовдосконалюватися. Визначено пріоритетні концептуальні позиції, які полягають у наближенні майбутніх корекційних педагогів до професіоналізму, активному залученні їх до науково-дослідної роботи; набутті важливого практичного досвіду виконання завдань фахівця-дослідника; стимулюванні поглибленого пізнання особливостей його майбутньої професійної діяльності засобами науково-дослідної роботи; організації дослідження педагогічних проблем, що мають безпосередній зв’язок з майбутньою професійною діяльністю; інтеріоризації ціннісно-особистісного ставлення майбутніх корекційних педагогів до науково-дослідної роботи.

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Ольга Григорівна Губарь, Наталія Георгіївна Пахомова, Марина Вікторівна Гриньова — Mon, 23 Jun 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню підготовки студентів з інвалідністю в умовах інклюзивного освітнього простору закладів вищої освіти України, з акцентом на аналіз функціонування Центру підтримки студентів з інвалідністю (ЦПСІ) Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Актуальність теми зумовлена ключовою роллю інклюзивної освіти як невід’ємної складової державної соціальної політики та необхідністю формування безбар’єрного середовища у вищій освіті для повноцінної самореалізації та успішної соціалізації здобувачів. В ході дослідження використано комплекс теоретичних (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення наукових поглядів та нормативно-правової бази) та емпіричних методів (анкетування учасників освітнього процесу, внутрішній моніторинг діяльності ЦПСІ, аналіз його документації, оцінка архітектурної доступності університетського кампусу за участю фахівців, бесіди та консультації), спрямованих на визначення якості підготовки здобувачів з інвалідністю в умовах інклюзивного освітнього простору закладу вищої освіти. Результати пошуку визначили ключовою проблемою створення інклюзивного освітнього середовища закладу вищої освіти в Україні недостатню обізнаність населення щодо сутності «інклюзії» та «інклюзивної культури», що гальмує її прийняття. Водночас, дослідження підтверджує позитивний вплив інклюзивного освітнього середовища, що базується на взаємодії та спілкуванні, на формування високих моральних цінностей та інклюзивної культури. Функціонування ЦПСІ демонструє системний підхід до забезпечення рівних можливостей через оцінку потреб, консультативну діяльність, створення безбар’єрного середовища, розвиток інклюзивних практик, впровадження інноваційних технологій та просвітницьку роботу.Висновки в результаті проведеного дослідження дозволили акцентувати увагу на нагальній потребі комплексних заходів для підвищення інклюзивної культури суспільства та удосконалення інфраструктурних і методологічних аспектів. Перспективи подальшого розвитку ЦПСІ визначають стратегічні напрямки для повноцінної інтеграції студентів з інвалідністю. Подальші дослідження можуть бути сфокусовані на довгостроковому моніторингу ефективності ініціатив та розробці моделей оцінки впливу інклюзивних практик на академічну успішність та соціальну адаптацію студентів з особливими освітніми потребами.

ДОСВІД НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ

Тетяна Миколаївна Дегтяренко, Алла Андріївна Гордєєва — Mon, 23 Jun 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджені актуальні проблеми навчання англійської мови як іноземної молодших школярів із функціональними порушеннями зору, виокремлено ефективні способи покращення якості навчання дітей означеної категорії, узагальнено результати практичних досліджень зарубіжних науковців щодо особливостей формування англомовних компетенцій школярів початкової школи (Pantić N., Florian. L., Abdullah Coşkun, Carter, McCarthy, H. Z. Özer, N. Cabaroglub, Susanto, Deri Sis Nanda).Завдяки практичним дослідженням науковців Туреччини, Мексики та Індонезії було встановлено, що формування англомовних компетенцій незрячих та слабозорих дітей у початковій школі перебуває на низькому рівні, що спричинено хибно сформованими стереотипами щодо інтелектуальних можливостей осіб з особливими освітніми потребами, відсутністю матеріально-технічного забезпечення класів у яких навчаються діти досліджуваної категорії, недостатньою кількістю уроків іноземної мови та відсутністю спеціальних тренінгів для педагогів.Проведене нами поглиблене вивчення стану та особливостей навчання іноземної мови школярів з функціональними порушеннями зору у далекому зарубіжжі має на меті сформувати стратегії розвитку освіти осіб з особливими освітніми потребами на теренах України, зокрема запропонувати ефективні способи формування англомовних компетенцій школярів означеної категорії. На нашу думку, програма дій, що забезпечить еволюцію системи освіти та покращення якості навчання незрячих та слабозорих школярів, передбачає: залучення тифлопедагогічної техніки у навчальний процес; практичну діяльність, як обов’язковий компонент освітнього процесу; використання комунікативно-ігрових технологій; максимальне залучення аудіопристроїв при вивченні іноземної мови; впровадження спеціальних тренінгів для педагогів щодо особливостей навчання дітей з особливими освітніми потребами; збільшення тижневого навантаження англійської мови. Реалізація цієї програми забезпечуватиме комфортне навчальне середовище молодшим школярам з функціональними порушеннями зору, яке сприятиме розвитку психічних процесів та емоційно-вольової сфери незрячих та слабозорих школярів, що в результаті покращуватиме розумову діяльність учнів та сприятиме ефективному засвоєнню знань з іноземної мови.

ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ СТРУКТУРИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ІЗ ЗНМ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Інна Сергіївна Лисенко — Mon, 23 Jun 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається міждисциплінарний підхід у логопедичній роботі з дітьми із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) в умовах інклюзивного освітнього простору. Особлива увага приділяється формуванню граматичної структури мовлення як ключового етапу розвитку мовленнєвої компетентності у дітей із порушеннями мовлення. Автор аналізує сучасні наукові погляди та практичні методики, що сприяють подоланню дефіциту мовлення через інтеграцію роботи логопеда, психолога, педагога та інших фахівців.Важливе місце відведено опису таких ефективних методів, як мовленнєве моделювання, лінгвістичні ігри, сенсорно-предметна підтримка та інтерактивно-ігрові технології. Ці підходи забезпечують поступове формування граматичних категорій через активну участь дитини в комунікативних ситуаціях, використання багатоканального сприйняття та емоційно забарвлених завдань. В статті підкреслюється важливість адаптації корекційних методів до індивідуальних особливостей кожної дитини, що забезпечує максимальну ефективність корекційної роботи. Окремо розглядаються інноваційні логопедичні технології, що впроваджуються у практику інклюзивної освіти, зокрема інтерактивно-ігрові методи, логоритміка, сенсомоторні вправи.Проведений аналіз методик ілюструє, що міждисциплінарна взаємодія фахівців створює умови для формування не лише лексико-граматичних навичок, а й комплексного розвитку комунікативної компетентності дитини. Зазначено, що ефективність логопедичної роботи значно зростає при умові залучення родини та використання системного підходу в побудові навчально-корекційного процесу. Результати дослідження підтверджують, що комплексна підтримка в інклюзивному середовищі сприяє не лише подоланню мовленнєвих труднощів, а й успішній соціалізації дитини, підвищуючи якість її навчання та життя. Запропоновані методики можуть бути ефективно застосовані як у рамках індивідуального супроводу, так і в повсякденному навчально-виховному процесі інклюзивного закладу. Стаття розрахована на логопедів, педагогів, психологів, батьків дітей з мовленнєвими порушеннями, а також на науковців, які займаються проблематикою інклюзії та розвитку мовлення.

ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ ТА ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Світлана Анатоліївна Михальська, Тетяна Леонідівна Мрачковська — Mon, 23 Jun 2025 00:00:00 +0300

У статті висвітлюються результати проведеного вивчення мотивації до навчальної діяльності у молодших школярів з розладами спектру аутизму та порушеннями інтелектуального розвитку. Методами дослідження були аналіз літературних джерел та опитування молодших школярів з розладами спектру аутизму та порушеннями інтелектуального розвитку. Авторами розглянуто рівні мотивації навчальної діяльності молодших школярів (високий, достатній, середній, низький). Проведене опитування свідчить, що високий рівень мотивації до навчання у школі виявлено лише серед деяких учнів з порушеннями інтелектуального розвитку. У більшості молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку виявлено середній рівень мотивації. Так, учні мають загалом позитивне ставлення до школи, але школа більше приваблює поза навчальним процесом, школу відвідують без бажання, байдуже ставлення до вчителів, не симпатизують однокласникам.Низький рівень мотивації до навчання у школі виявлено у більшості учнів з розладами спектру аутизму та незначної кількості учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, що проявляється не сформованим / негативним ставленням до школи, небажанням відвідувати школу, негативним ставленням до вчителів, відсутністю товаришів у школі.Встановлено, що позитивний емоційний фон у школі є характерним переважно для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, тоді як діти з розладами спектру аутизму частіше відчувають негативні емоції та поганий настрій. З’ясовано, що в учнів з розладами спектру аутизму переважають внутрішні позитивні мотиви, проте частіше спостерігається низький рівень мотивації та негативний емоційний фон у школі. Натомість учні з порушеннями інтелектуального розвитку демонструють вищий рівень загальної задоволеності шкільним середовищем і мають більш різноманітні форми пізнавального інтересу.

ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ УРОКІВ ГЕОГРАФІЇ ТА ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ В ПРАКТИЦІ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Лариса Одинченко, Тетяна Скиба — Mon, 23 Jun 2025 00:00:00 +0300

У статті розкрито питання взаємозв’язку уроків географії та позаурочної виховної роботи в спеціальних закладах загальної середньої освіти з точки зору цілісності й єдності взаємозалежних впливів на пізнавальну активність і самостійність учнів із порушеннями інтелектуального розвитку, комплексного підходу до формування світогляду та системи географічних знань, об’єднання зусиль педагогів щодо досягнення результатів навчання і виховання школярів. Визначено роль позакласної виховної роботи в підвищенні ефективності засвоєння учнями з інтелектуальними порушеннями системи географічних знань, здійсненні корекції недоліків психічного розвитку даної категорії дітей. Проаналізовано особливості взаємозв’язку уроків географії та позакласної корекційно-виховної роботи в освітньому процесі спеціальних шкіл. Визначено різноманітність форм і шляхів взаємозв’язку урочної та позаурочної діяльності, характер взаємодії вчителів географії з вихователями груп подовженого дня. Встановлено, що серед форм і шляхів спільної діяльності педагогів переважають обговорення результатів навчально-виховної роботи, забезпечення координації дій в освітньому процесі через своєчасне інформування та ведення зошиту взаємозв’язку між вчителем і вихователями класу, об’єднання сумісних зусиль під час підготовки й проведення загальношкільних виховних заходів. З’ясовано, що недостатньо уваги приділяється дотриманню спадкоємності у календарних планах із навчальної та виховної роботи, проектуванню найбільш ефективних методів педагогічної взаємодії, проведенню позакласних заходів за основними розділами виховної роботи із урахуванням змістового контенту модельної навчальної програми з географії. Визначено педагогічні умови посилення освітнього, виховного та корекційного впливу взаємозв’язку уроків географії та позакласної роботи у навчально-виховному процесі спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку. З метою підвищення рівня географічних знань старшокласників із інтелектуальними порушеннями про природу України запропоновано теми корекційно-виховних заходів, пов’язаних із уроками географії; конкретизовано організаційні форми їх проведення та засоби розширення уявлень про навколишній світ природи; розглянуто різноманітні види продуктивних завдань і вправ, які є доцільними для розв’язання освітньо-корекційних завдань у процесі урочної та позаурочної роботи географічного спрямування.

БАЛАНС ІНКЛЮЗИВНОСТІ Й АДАПТИВНОСТІ: НОРМАТИВНІ ЗАСАДИ, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Павло Федорович Пиптюк, Галина Анатоліївна Омельяненко, Світлана Борисівна Парій — Mon, 23 Jun 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються теоретико-практичні засади інклюзивного та адаптивного фізичного виховання в умовах сучасної освітньої системи, зокрема в контексті реалізації прав дітей з особливими освітніми потребами на доступ до фізичної активності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування освітнього простору, що відповідає міжнародним стандартам інклюзивності, правам людини та принципам рівного доступу. Авторами проаналізовано поняттєвий апарат інклюзивного та адаптивного фізичного виховання, окреслено спільні й відмінні риси цих підходів, а також їхнє місце в системі фізичного розвитку дітей з ООП.У роботі здійснено огляд ключових міжнародних документів (Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, рекомендацій ЮНЕСКО, Хартії з фізичної активності, стратегії ВООЗ) та українського законодавства (Закони України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт», Концепція інклюзивного навчання, Санітарний регламент), які регламентують реалізацію інклюзивних і адаптивних практик у сфері фізичного виховання. Особливу увагу приділено аналізу практичних моделей, запроваджених у країнах Європи, США та Канаді, які можуть бути релевантними для впровадження в українській системі освіти.Позитивними аспектами дослідження є виявлення прогресу у нормативному забезпеченні та методичній підтримці інклюзивного фізичного виховання, а також підкреслення ролі міждисциплінарної взаємодії у створенні безпечного й ефективного освітнього середовища. До основних бар’єрів автори відносять відсутність уніфікованих стандартів адаптивного фізичного виховання, недостатній рівень підготовки педагогів, обмежену інфраструктуру та фрагментарність реалізації політик інклюзії. У підсумку стаття обґрунтовує потребу в системному оновленні методологічного підґрунтя та практичних механізмів реалізації фізичного виховання для всіх учнів, з акцентом на забезпечення індивідуальних потреб, соціальної інтеграції та реалізації фізичного потенціалу. Робота становить науково-практичну цінність для дослідників, освітян та політиків, зацікавлених у модернізації галузі фізичної культури з позицій інклюзивності.

ОСОБЛИВОСТІ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ І БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Любов Олексіївна Прядко — Mon, 23 Jun 2025 00:00:00 +0300

У статті представлені результати дослідження партнерської взаємодії асистента вчителя і батьків дітей з особливими освітніми потребами в умовах воєнного стану. У ході дослідження установлено, що партнерська взаємодія між асистентом вчителя і батьками дітей з ООП розглядається як форма соціальної взаємодії, яка будується на принципах рівноправності і автономності суб’єктів, їх взаємній відповідальності. Авторкою було досліджено питання змін у професійній діяльності асистента вчителя у період воєнного стану, актуальні проблеми професійної діяльності партнерської взаємодії асистентів вчителя і батьків, зміни у вимогливості батьків дітей з ООП до асистента вчителя. Виявлено, що стовідсотково відбулися значні зміни у професійній діяльності асистентів вчителів, оскільки всі опинилися в складних кризових умовах. Актуальними проблемами професійної діяльності партнерської взаємодії асистента вчителя з батьками дітей з ООП було визначено: методичний і технічний супровід дистанційного навчання; зосередження професійної уваги асистента вчителя на психологічній підтримці дітей з ООП та їх батьків; наявність «занадто начитаних» батьків дітей з ООП та завищені очікування від розвитку власних дітей; необхідність підвищення системи комунікації з батьками дітей з ООП, наявність у батьків «власного погляду» на навчання і виховання дітей з ООП, необхідність суворого контролю за батьками дітей з ООП, які самі мають особливі освітні потреби; консультування батьків дітей з ООП стосовно залежності їх дітей від гаджетів; специфіка роботи з внутрішньо переміщеними батьками дітей з ООП. Доведено, що переважна більшість батьків стали набагато вимогливішими до асистентів вчителів, менша частина батьків взагалі втратили інтерес до навчання, а деякі батьки втомилися від дітей своїх і хотіли б їх віддати до школи.