Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки

ПОШИРЕННЯ РІДКІСНИХ ВИДІВ СУДИННИХ РОСЛИН У БАСЕЙНІ РІЧКИ СИРОВАТКА (СУМСЬКА ОБЛАСТЬ)

Анатолій Петрович Вакал — 2024-05-10

Стаття присвячена проблемі вивчення стану популяцій рідкісних видів судинних рослин, які трапляються на території басейну річки Сироватка (Сумська область). Актуальність досліджень зумовлена необхідністю інвентаризації видового складу рідкісних видів рослин, визначення їхнього природоохоронного статусу, що є передумовою охорони та збереження видів. У процесі обстежень території, які проводилися протягом 2001–2021 років, було встановлено, що природні угруповання рослинності на значних площах території були цілком знищені, а на тих, що залишилися, спостерігається збіднення видового та популяційного розмаїття рослин. Необхідно зазначити, що в наш час значна частина території досліджень перебуває в зоні бойових дій, спричинених військовою агресією Росії, що також негативно впливає на екосистеми даного регіону. У процесі проведених досліджень у межах території басейну річки Сироватка виявлено популяції 17 видів рідкісних рослин. Серед них 16 видів занесені до Червоної книги України – Adonis vernalis L., Allium ursinum L., Astragalus dasyanthus Pall., Dactylorhiza incarnata (L.) Soó s.l., Epipactis helleborine (L.) Crantz., Iris pineticola Klokov, Fritillaria ruthenica Wikstr., Lilium martagon L., Listera ovata (L.) R. Вг., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Platanthera bifolia (L.) Rich., Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb., Pulsatilla patens (L.) Mill. s.l., Salix myrtilloides L., Stipa capillata L., Stipa pennata L. Два види занесені до Резолюції № 6 Бернської конвенції і два – до Європейського червоного списку тварин і рослин, що опинилися під загрозою зникнення у світовому масштабі. Ці рослини можна віднести до категорії особливо цінних для збереження, що потребують захисту та збалансованого використання як самих видів, так і біоценозів, в умовах яких вони поширені. Проведений аналіз показав, що 12 видів рослин ростуть за межами території об’єктів природно-заповідного фонду. З метою більш гарантованого збереження виявлених у районі дослідження рідкісних видів рослин і вжиття практичних заходів із відтворення їх ресурсів уважаємо доцільним розширити території заповідних лісових урочищ і перевести їх до категорії ботанічних пам’яток природи місцевого значення.

РІДКІСНІ ВИДИ ВОГНІВОК (LEPIDOPTERA, PYRALOIDEA) ГЕТЬМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ

Олександр Говорун — 2024-05-10

Національний природний парк «Гетьманський» – один із двох національних парків, створених на території Сумської області. Парк, розташований в Охтирському районі південно-східної частини Сумської області, загальною площею 23 360,1 га, зокрема й 11 673,2 га земель, що надаються в постійне користування. У статті представлено результати досліджень видового складу вогнівок на території національного природного парку «Гетьманський», проведеного із 2016 по 2023 рік. У результаті вияв-лено 120 видів вогнівок із 10 підродин, що робить цю територію однією з найбільш досліджених на північному сході України. Переважно це поширені в цьому регіоні види. Серед них 13 видів не були зареєстровані на Сумщині до початку досліджень: Synaphe punctalis (Fabricius, 1775 рік), Elegia fallax (Staudinger, 1881 рік), Pempelia palumbella (Denis & Schiffermüller, 1775 рік), Acrobasis glaucella Staudinger (1859 рік), Phycitodes saxicola Vaughan (1870 рік), Elegia similella Zincken (1818 рік), Homoeosoma inustella Ragonot (1884 рік), Cadra furcatella (Herrich-Schäffer, 1849 рік), Chrysocrambus craterella (Scopoli, 1763 рік), Catoptria mytilella (Hubner, 1805 рік), Atralata albofascialis (Treitschke, 1829 рік), Pyrausta rectefascialis Toll (1936 рік), Pyrausta aerealis (Hübner, 1793 рік). У статті наведено інформацію про ці види, зокрема про їх поширення на території Європи й України (представлену у глобальних базах біорізноманіття GBIF та UkrBIN), а також дані про наші знахідки на території парку, деякі біологічні й екологічні особливості видів. У статті зазначається, що на Сумщині все частіше реєструються види комах із зони Степів та Причорномор’я. Вихідці з більш південних регіонів України, можливо, розширюють свій ареал через кліматичні зміни та сукцесії рослинного покриву національного парку, зокрема через інвазію чужорідних рослин. Загалом видовий склад вогнівок на території Національного природного парку «Гетьманський» досліджений ще вкрай нерівномірно, отже, ці результати не відображають повної картини фауни цих метеликів парку та зумовлюють проведення подальших досліджень.

СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Валентина Петрівна Ляшенко — 2024-05-10

У статті представлено результати аналізу сучасних наукових досліджень, присвячених вивченню модуляції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) під час онтогенетичного розвитку людини. Дослідження розглядає важливість показників варіабельності серцевого ритму як майже єдиного інструменту оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи, а також можливість використання цих даних у різних галузях наукового та практичного досвіду. Натепер вимірювання показників варіабельності серцевого ритму стає все більш доступним і застосовується в різних галузях. Важливо відзначити, що стандартизація методів вимірювання й аналізу даних варіабельності серцевого ритму ще не досягла завершення, норми чи референтні значення для показників варіабельності серцевого ритму в дорослого здорового населення залишаються неостаточними. Отже, перед дослідниками вікових особливостей варіабельності серцевого ритму стоїть низка завдань, як-от визначення референтних значень для всіх індексів варіабельності серцевого ритму різних вікових груп, з урахуванням статевих відмінностей. Важливо враховувати, що такі чинники, як генетика, етнічні та культурні особливості, соціальні умови та спосіб життя, можуть впливати на варіабельності серцевого ритму. Результати досліджень свідчать про те, що параметри варіабельності серцевого ритму у здорових осіб, починаючи із пренатального періоду розвитку людини, загалом зростають, досягають піку приблизно у 12–14 років. Найвищий рівень варіабельності серцевого ритму зазвичай спостерігається у віці від 20 до 25 років. Проте вже між другим і третім десятиліттями життя фіксується зниження варіабельності серцевого ритму. Приблизно до 50 років показники варіабельності серцевого ритму людини можуть залишатися стабільними або зменшуватися повільно і досягати мінімальних значень упродовж 7-го десятиліття. Підкреслено необхідність індивідуалізованого підходу до оцінки серцевого ритму в різних вікових групах. Проте деякі дослідження надають основу для припущення, що зниження варіабельності серцевого ритму з віком не є неминучим процесом, що потребує подальших наукових досліджень. Подальші дослідження проблематики змін у характеристиках варіабельності серцевого ритму, пов’язаних із віком та іншими чинниками, мають велике значення в кардіології, особливо в неврології, що сприяє розвитку знань у медицині та фізіології людини.

АНАЛІЗ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕХВОРІЛИ НА COVID-19

Валентина Петрівна Ляшенко — 2024-05-10

Дослідження присвячене вивченню психофізіологічних аспектів в осіб, які перехворіли на COVID-19, і тих, хто отримав вакцину Pfizer. В обстеженні брали участь жінки, середній вік яких становив 47,34 ± 0,66 років. Комплексне дослідження включало аналіз рівня депресії в зазначених вище осіб за методикою «Шкала депресії Бека», виявлення ступеня денної сонливості за діагностичним опитувальником «Шкала сонливості Епворта» й оцінку якості сну протягом останнього місяця за Пітсбурзьким опитувальником якості сну. Результати анкетування та спостережень обстежених щодо їхнього психічного стану, зокрема й рівень депресії та показники якості сну, показали, що захворювання COVID-19 чинить суттєвий вплив на психофізіологічні параметри жінок. Показано, що постковідний синдром спричиняє депресію, втрату інтересу або задоволення, зниження енергії, порушення концентрації уваги, апетиту, якості та кількості сну. Спричинене вірусом порушення імунної системи може сприяти розвитку психопатології через посилення психологічного стресу внаслідок перенесення потенційно смертельної хвороби та стрес-зумовленого запалення. Взаємодія між вродженою й адаптивною імунними системами та нейромедіаторами є механізмом, який лежить в основі розладів настрою, психозів і тривожних розладів. Стрес, який супроводжує хворобу, може призводити до змін у сні та бадьорості під час дня. Зайва енергія в умовах відсутності фізичної активності може поглибити метаболічні порушення, що внаслідок цього підвищує ризик виникнення різних хронічних захворювань. Кишковий мікробіом є потенційно ключовим чинником у розвитку психічних розладів, як-от депресія та тривога, особливо в умовах пандемії. Також наявний взаємозв’язок, де мікробні метаболіти й ендотоксини можуть впливати на легені через кров, запалення в легенях може взаємодіяти з мікробіотою кишечника. Особи, які отримали вакцину, можуть мати більше відчуття безпеки щодо можливості уникнути тяжкого перебігу COVID-19 або передачі вірусу іншим особам. Це може позитивно вплинути на їхній психологічний стан. Результати дослідження можуть бути корисними для лікарів і психологів, щоб покращити підтримку та лікування осіб, які перехворіли на COVID-19, та допомогти їм відновитися після цього захворювання.

ОСОБЛИВОСТІ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ НА ФОНІ ПОРУШЕННЯ СНУ ТА СТРЕСОВИХ ФАКТОРІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Валентина Петрівна Ляшенко — 2024-05-10

Стаття розкриває теоретичні аспекти взаємозв’язку варіабельності серцевого ритму (ВСР), стресу та порушень сну, їхнього впливу на фізичне та психічне здоров’я людини. Окремий акцент робиться на ролі варіабельності серцевого ритму як індикатора нормальності регуляторних механізмів нервової системи (зокрема, балансу симпатичної та парасимпатичної складових частин автономної нервової системи), що відображається у змінах серцевого ритму. Досліджується, яким чином зміни в цих показниках можуть вказувати на ризик розвитку різних захворювань і порушення функцій. Виокремлюються можливості використання варіабельності серцевого ритму як неінвазивного методу для прогнозування ризику серцево-судинних захворювань та інших патологій, зокрема і психоемоційного генезу. Підкреслено, що підвищена варіабельність серцевого ритму вказує на злагоджене функціонування різних систем організму та досить добрий загальний стан здоров’я, тому може бути асоційованою зі здатністю людини ефективно впоратися зі стресом і збереженням психофізіологічного балансу. Завдяки проведеному аналізу фізіологічних аспектів варіабельності серцевого ритму у статті поглиблено розуміння механізмів, за допомогою яких організм реагує на стресові впливи. Зокрема, аналізується взаємодія між активністю нервової системи та ритмічними змінами в серцевому ритмі. Окрема увага приділяється питанням впливу стресових чинників на якість сну, що сприяє розвитку його різноманітних порушень, та їх відображенню в характері варіабельності серцевого ритму. Загалом, у статті розкрито патогенетичні зв’язки варіабельності серцевого ритму, стресу та сну, що мають велике значення для розуміння механізмів забезпечення здоров’я та нормального функціонування організму загалом. Розкриття глибинних аспектів даних механізмів має сприяти пошуку та розробленню ефективних стратегій впливу на цей зв’язок для поліпшення фізичного (шляхом нормалізації діяльності нервової системи через варіабельність серцевого ритму) та психічного здоров’я (шляхом оптимізації якості сну та підвищення стресостійкості), оптимізації адаптаційних властивостей людського організму.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРВИННИХ ДОНОРІВ КРОВІ СУМСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ СЛУЖБИ КРОВІ ЗА ЕРИТРОЦИТАРНИМИ АНТИГЕНАМИ

Валентина Миколаївна Торяник — 2024-05-10

У статті актуалізована проблема гарантування імунологічної безпеки трансфузій еритроцитів в умовах значного зростання в Україні потреб у донорській крові та її компонентах від початку повномасштабного вторгнення Росії. У статті висвітлено результати вивчення крові 133-х первинних донорів (83-х чоловіків і 50 жінок) Сумського обласного центру служби крові за антигенами систем АВ0, Rh, Kell. Дослідження виконане в рамках Договору № 562 від 22 березня 2016 року про науково-дослідну, методичну та просвітницьку співпрацю між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський обласний центр служби крові» та Сумським державним педагогічним університетом імені А.С. Макаренка на базі Biopharma Plasma Суми. Визначення антигенів здійснене за методом реакції непрямої гемаглютинації на автоматичному аналізаторі Bio Rad ІН 500. Ідентифікація фенотипів за антигенами системи Rh проведена за номенклатурою R.A. Fisher/R.R. Rice. Статистичні показники розраховані у формі відносних величин. Встановлено, що розподіл первинних донорів за антигенами системи АВ0 загалом і за статтю відповідає офіційним статистичним даним щодо поширеності антигенів системи АВ0 серед українців. Показано, що за системою Rh 86% первинних донорів, зокрема і серед жінок і чоловіків, мають у мембранах еритроцитів антиген D, що цілком відповідає загальноєвропейській частоті резус-позитивного фенотипу. За номенклатурою R.A. Fisher/ R.R. Rice первинні донори належать до 8 фенотипів. За системою Келл 92% первинних донорів є К-негативними, серед чоловіків 94% і серед жінок 88%, що узгоджується з літературними даними щодо загальносвітової частоти Келл-негативних (≤90) і Келл-позитивних людей (≥10%). За поєднанням еритроцитарних антигенів систем АВ0, Rh та Kell у первинних донорів виявлено 12 фенотипів.