Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки

АНАЛІЗ РІЗНИХ МЕТОДІВ ВИРОБНИЦТВА ВОДНЮ В АСПЕКТІ НАДІЙНОСТІ Й ЕФЕКТИВНОСТІ ЗМЕНШЕННЯ ВИКИДІВ

Ірина Вікторівна Васильєва — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Інтерес до забезпечення виробництва енергії з відновлюваних джерел вищий, ніж будь-коли, через щоденне спостереження за наслідками зміни клімату. Використання енергії відновлюваних джерел (ВДЕ) натепер є одним із пріоритетних напрямів розвитку світової енергетики. Проблема водневої енергетики в даному аспекті останнім часом привертає все більше уваги. Водень (H2) як носій енергії може відігравати важливу роль у різних секторах промисловості, які важко скоротити, але для мінімізації їхнього негативного впливу на довкілля водень, що постачається, має бути надійним, його виробництво повинно мати низький рівень викидів і бути недорогим. Щоб зменшити глобальні викиди парникових газів і зупинити зростання глобальної температури, технологію без викидів необхідно швидко масштабувати. Тоді як електрифікація в поєднанні зі збільшенням використання відновлюваних джерел енергії може допомогти в усуненні викидів у будівлях, пасажирських транспортних засобах і системах низькотемпературного опалення, інші види палива з нульовим рівнем викидів можуть знадобитися для таких галузей, як цементна та сталеливарна промисловість, які важко зменшити, разом із морським судноплавством і наземним транспортом на великі відстані. Водень (H2) є одним із таких видів палива з нульовими викидами, яке можна використовувати для мінімізації викидів у цих секторах, а також в інших. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), глобальний попит на водень може зрости з 94 мільйонів метричних тон (MMT) у 2021 році до 660 мільйонів метричних тон у 2050 році та може привести до скорочення сукупних викидів на 80 мільярдів метричних тон вуглекислого газу (CO2).

РЕЗУЛЬТАТИ АГРОХІМІЧНОЇ ОЦІНКИ ТЕМНО-СІРИХ ОПІДЗОЛЕНИХ ОГЛЕЄНИХ ҐРУНТІВ ВІННИЦЬКОГО ПРИРОДНО-СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО РАЙОНУ (НА ПРИКЛАДІ ДОСЛІДНОГО ПОЛЯ № 27 ПРАТ «ДАШКІВЦІ»)

Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Актуальними залишаються питання вивчення й оцінювання агрохімічних властивостей земельних угідь, за результатами яких виявляють проблемні ділянки з нестачею поживних елементів і ефективно (точково) вносять добрива з максимальною їх економією. Це сприяє покращенню родючості земельних угідь, зменшенню технологічних проїздів по полю, отже, збереженню фізико-механічних властивостей ґрунтів і економії ресурсів. Метою дослідження є аналіз агрохімічних властивостей темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтів у Вінницькому природно-сільськогосподарському районі, а також аналіз просторового поширення та зміни агрохімічних показників у межах дослідного поля № 27. Для досягнення мети нами виконано польові дослідження ґрунтового покриву та проведено лабораторні аналізи агрохімічних властивостей ґрунтів. Проаналізовано агрохімічні властивості темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтів у межах ПрАТ «Дашківці». За допомогою програми Ag Leader Technology SMS Basic показано геопросторове забезпечення визначених елементів у ґрунтах дослідного поля. Аналіз картограм показав території з найменшим значеннями рН 5,4–5,8, які розташовані в північній частині поля, де треба вносити елементи для зменшення кислотності. Вміст органічної речовини у ґрунтових зразках коливається від 1,57 до 4,22%, а середнє значення становить 2,5%. Констатуємо, що загалом досліджувані ґрунти слабо забезпечені гумусом. Площі з найменшим вмістом Калію розташовані в північній частині поля та потребують внесення калійних добрив. Площі з найнижчим вмістом Фосфору розміщені в центральній і північній частинах поля та потребують додавання фосфорних добрив. Площі з мінімальним вмістом Азоту розташовані в центральній та південно-західній частинах поля та потребують внесення азотних добрив. Площі з найменшим вмістом Сірки є в центральній і північно-західній частинах поля, сюди треба вносити найбільші обсяги добрив. Досліджувані темно-сірі опідзолені оглеєні ґрунти Вінницького природно-сільськогосподарського району є родючими та, за умов раціонального використання, є придатними для вирощування як зернових, так і технічних культур. Установлено, що ґрунти дослідного поля потребують застосування технологій «точного землеробства» щодо точкового покращення агрохімічного складу шляхом внесення потрібної кількості елементів для покращення властивостей ґрунтів і збільшення їхньої родючості.

ЕКОЛОГО-ГІДРОХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІВДЕННОЇ ДІЛЯНКИ БАЛАХІВСЬКОГО РОДОВИЩА ГРАФІТУ

Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття містить результати моніторингових досліджень, спрямованих на встановлення фонових показників (базового стану) якості поверхневих і підземних вод Південної ділянки Балахівського родовища графіту. Натурні вишукування передбачали відбір зразків води з колодязів і поверхневих водотоків і водойм. Актуальність проведених досліджень полягає в необхідності встановлення фонових значень основних показників хімічного складу природних вод на території потенційного впливу гірничих підприємств. З отриманих результатів проб води можна констатувати, що якість води загалом гірша в досліджених свердловинах в селі Олександрівка, селі Пустельникове, селищі міського типу Балахівка та селі Новий Стародуб, ніж у річці Інгулець і річці Вівнянка й навіть у більшості водойм – як у кар’єрних озерах, так і у ставках-запрудах. Зафіксовано перевищення гранично допустимих концентрацій у поверхневих і підземних водах за такими інгредієнтами: Ca, Mg, SO4, Na, K і Mn. Оцінка якості показала, що обстежені природні води за блоком загальносанітарних показників можна схарактеризувати як «добрі», чисті води прийнятної якості. Встановлена подібність досліджених вод за катіонним складом, натомість в аніонному складі є відмінності: у поверхневих водах переважає сульфат-іон, у підземних водах – гідрокарбонат. Для еколого-геохімічної оцінки якості досліджених підземних вод було застосовано критерій біологічно значущої концентрації (БЗК). Мікроелементний аналіз показав нестачу в підземних водах таких мікроелементів: V, Cr, Co, Ni, Cu, Zn, Cd та Pb. Проведені гідрохімічні дослідження дали змогу встановити фонові показники базового стану якості довкілля обстеженої території. Надалі необхідно проводити моніторингові спостереження за змінами хімічного складу поверхневих і підземних вод Південної ділянки Балахівського родовища графіту під час роботи гірничо-видобувного підприємства.

ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ ДОЛИНИ РІЧКИ СТАВЧАНКА В МЕЖАХ МІСТА ПУСТОМИТИ

Юрій Ігорович Наконечний — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Досліджено фізико-хімічні властивості ґрунтів долини річки Ставчанки в межах міста Пустомити, а саме: вміст гумусу, зольність, кислотно-основні властивості, суму увібраних основ і ступінь насичення ґрунтів основами. Річка Ставчанка є лівою притокою другого порядку річки Дністер. Установлено, що досліджувані мінеральні дернові та лучні ґрунти належать до низько- та середньо гумусних. Таку низьку гумусованість можна пояснити високим вмістом піщаної фракції та легкосуглинковим гранулометричним складом, що не дозволяє затримуватись новоутвореним гумусовим речовинам у верхньому горизонті, тому відбувається поступове їх транспортування в нижчі горизонти. Ґрунти характеризуються прогресивно-акумулятивним розподілом вмісту гумусу за профілем. Органогенні торфовища низинні є середньозольними за вмістом золи, а також зазначено динаміку до зниження зольності вниз за профілем. Відносно великий показник зольності в досліджуваних торфовищах низинних можна пояснити близькістю їх до русла річки Ставчанки та низьким гіпсометричним рівнем залягання цих ґрунтів над рівнем води в руслі річки, що приводить до періодичного поповнення на їх поверхні мінеральними речовинами, привнесеними в завислому стані паводковими та повеневими водами під час розливу річки. Реакція ґрунтового розчину коливається від дуже кислої в торфовищах, до нейтральної – у нижніх горизонтах дернових і лучних ґрунтів. Ступінь гідролітичної кислотності коливається в широких межах – від дуже низького в дернових і лучних ґрунтах, до дуже високого – у торфовищах низинних. Показник суми ввібраних основ є середнім у дернових і підвищений – у лучних ґрунтах. Ступінь насичення основами підвищений у межах усього профілю мінеральних ґрунтів. Отримані результати досліджень стануть у пригоді землевласникам і землекористувачам території досліджень під час ведення науково обґрунтованої господарської діяльності на цих землях. Результати досліджень уже стали у пригоді під час правильного вибору деревних культур (модрини європейської, дуба черешчатого, сосни чорної та липи вузьколистої) для створення рекреаційної зони в долині річки Ставчанки.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ ЗАЙЦЯ СІРОГО В МИСЛИВСЬКИХ УГІДДЯХ КОРИСТУВАЧІВ РІЗНИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ ЖИТОМИРЩИНИ

Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Чисельність зайця сірого в мисливських угіддях залежить передусім від ефективності управління господарством користувачами мисливських угідь. Від користувача угідь залежить низка обставин, які визначають раціональні шляхи й ефективність ведення мисливського господарства загалом. Зокрема, до визначальних чинників чисельності тварин насамперед варто віднести обґрунтоване з господарського погляду планування обсягів проведення експлуатаційних, біотехнічних і охоронних заходів в угіддях. Мета досліджень полягає в установленні закономірностей чисельності зайця сірого в мисливських господарствах Житомирщини залежно від форм господарювання користувачів мисливських угідь. Для встановлення особливостей чисельності зайця сірого в мисливських господарствах області всіх користувачів поділили на 3 групи. До I групи віднесли господарства лісогосподарських підприємств Житомирщини, що перебувають у підпорядкуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»; до II – Житомирської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок; до III – господарства приватних підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю, громадських та інших організацій. Для проведення досліджень було обрано 12-річний період – 2011–2022 роки. Установлено, що загалом у мисливських угіддях Житомирщини щільність зайця сірого впродовж аналізованого періоду коливалася в межах 20,02–23,1 особин (1 000 га)-1. Середня щільність виду за розглядуваний період становила 21,14 особин (1 000 га)-1. У мисливських угіддях господарств I групи щільність зайця сірого була в межах 8,8–11,49 особин (1 000 га)-1. Середня щіль- ність в умовах цих господарств становить 9,94 особини (1 000 га)-1, що є вдвічі меншою за середню по області. У господарствах II групи щільність виду коливається в межах від 23,24 до 29,9 особин (1 000 га)-1. Середня щільність тварин становить 24,78 особин (1 000 га)-1. Такий показник є загалом вищим в 1,2 раза за середній по Житомирській області. В угіддях господарств III групи щільність зайця сірого перебувала в межах 20,66–23,06 особин (1 000 га)-1. Середня щільність зайця сірого в господарствах даної групи становить 21,83 особин (1 000 га)-1. Такі показники є майже аналогічними із середніми показниками по Житомирській області. Загалом по всіх трьох групах господарств Житомирщини чисельність зайця сірого є найбільш стабільною в угіддях користувачів третьої групи.

ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧКИ РОМЕН У МЕЖАХ МІСТА РОМНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ

Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена важливій проблемі сьогодення – оцінці екологічного стану річки Ромен у межах міста Ромни, головної водної артерій басейну річки Сули, правої її притоки, притоки Дніпра ІІ порядку, шляхам її ревіталізації. Для річки Ромен характерні процеси заростання та замулення, річка міліє та перетворюється місцями на малопроточну водойму, тому окреслена проблема надзвичайно важлива. Мета дослідження – оцінити екологічний стан річки Ромен у межах міста Ромни та виявити шляхи її ревіталізації. Установлено, що екологічний стан річки Ромен у межах міста Ромни оцінений як «задовільний», але близький до «незадовільного», що вказує на те, що в річці активно відбуваються негативні зміни, необхідне вжиття термінових заходів щодо призупинення руйнівних процесів, та як «незадовільний», щоби призупинити негативні зміни з річкою, терміново необхідно застосувати широкий комплекс коротко- та довготермінових заходів для призупинення деградації річки та заплави. Створено акт обстеження екологічного стану річки Ромен та лист-звернення до органів влади щодо покращення стану річки. З’ясовано, що основними екологічними проблемами річки Ромен є забруднення та погіршення якості річкової води, замулення, заростання та перетворення на малопроточну водойму. Для ревіталізації річки Ромен у межах міста Ромни запропоновано такі етапи: вивчити історичну трансформацію русла річки; відновити природну течію, шляхом очищення русла від деревно-чагарникової рослинності, ліквідувати штучні водойми, які перебувають у незадовільному стані; переглянути доцільність роботи осушувально-меліоративної системи «Роменська»; виділити в натуру водоохоронну зону та прибережну захисну смугу, відновити їх до природного стану; дотримуватись оптимальних норм співвідношення розораних ділянок, заліснених, лучних тощо; визнати водоохоронну зону об’єктом природно-заповідного фонду з можливим рекреаційним використанням.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ НА ГІДРОЛОГІЧНИЙ РЕЖИМ РІЧКИ (НА ПРИКЛАДІ РІЧКИ СТИР)

Павло Миколайович Кузнєцов, Ольга Олександрівна Бєдункова — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Метою роботи було дослідження гідрологічного режиму річки Стир у зоні впливу водокористування Рівненської атомної електростанції (РАЕС) з виявленням визначальних чинників і їхнього взаємозв’язку. Для оцінки змін гідрологічних показників річки Стир у зоні водозабору та скиду води Рівненської атомної електростанції використано підхід, заснований на аналізі діапазону варіабельності (RVA). Виявлені закономірності та проведений аналіз динаміки водокористування Рівненської атомної електростанції свідчать про збільшення витрат на водоспоживання в теплу пору року, що пов’язано з вищою температурою навколишнього середовища і, відповідно, більшим випаровуванням води із системи охолодження. Виявлено позитивний значущий (p < 0,0001) на рівні сильного (r = 0,7–0,9; R-sq = 0,9869) кореляційний зв’язок режиму забору та скидання води Рівненської атомної електростанції з температурою води в річці. Новизна роботи полягає в порівнянні фактичних витрат води річки Стир у зоні водокористування Рівненської атомної електростанції з даними нормалізованого індексу різниці води (NDWI), отриманого за допомогою зображення ділянки річки Стир супутника Sentinel-2. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для планування та впровадження стратегій управління водними ресурсами, що орієнтовані на збереження якості поверхневих вод. Представлений підхід до контролю джерела забруднення передбачає мінімізацію їхнього впливу на водойму та може бути використаний для оцінки нерадіаційного впливу скидів атомних електростанцій. Результати дослідження свідчать про відсутність впливу скидів з Рівненської атомної електростанції, отже, не потребують оптимізаційних заходів, оскільки гідроекологічні показники та зміна їхніх значень не впливають на екологічний стан поверхневих вод річки Стир і не перешкоджають досягненню цілей Водної рамкової директиви.

АНАЛІЗ СТАНУ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ МІСТА ЖИТОМИРА

Ірина Григорівна Пацева, Анастасія Максимівна Кагукіна — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Однією з найбільших проблем сучасності є забруднення атмосферного повітря. Бурхливий ріст промисловості, виробництво нафтохімічних продуктів, побутових хімічних засобів, обробка сільськогосподарських угідь з літаків, збільшення кількості сміттєзвалищ і автомобільного транспорту призвели до забруднення атмосферного повітря. Метою статті є висвітлення й оцінювання викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря міста Житомира за 2018–2022 роки. У статті представлено інформацію про систему моніторингу стану атмосферного повітря, що діє в Житомирі, та результати моніторингу стану атмосферного повітря в місті за 2018–2022 роки, а саме вміст завислих речовин, діоксиду вуглецю, оксиду азоту та діоксиду сірки в атмосферному повітрі. Оцінено динаміку викидів забруднювальних речовин від стаціонарних і пересувних джерел за 2017–2021 роки. У Житомирській області поширеними забруднювачами є оксид вуглецю, діоксид сірки, оксиди азоту та пил (аерозолі). До початку повномасштабного вторгнення основним джерелом забруднення повітря був автомобільний транспорт. Усі забруднювальні речовини, що потрапили в атмосферне повітря, незалежно від джерела отримання, впливають на стан здоров’я людини. Забруднення повітря для всіх живих організмів є однією з основних небезпек, оскільки може супроводжуватися утвореннями стійких аномалій забруднювачів у воді, ґрунтах, отже, і в рослинах. Забруднювачі, що є аерозолями та газами, мають властивість швидко поширюватися, створюючи небезпеку. Це пояснюється утворенням небезпечних осередків забруднення, де можуть перебувати живі організмі. Небезпечні та шкідливі речовини мають здатність легко поширюватися та проникати в організм. У таких умовах безпечне повітря є одним з найважливіших аспектів гарантування безпечних умов для проживання всіх організмів. За добу людина в об’ємному відношенні споживає атмосферне повітря більше, ніж їжі та води. З фізіологічного погляду шлунково-кишковий тракт має більше захисних бар’єрів, ніж легені. Отже, безпечне повітряне середовище для людини є життєво необхідним.

КОНЦЕПЦІЯ GREENРМ В УПРАВЛІННІ ПРИРОДООХОРОННИМИ ПРОЄКТАМИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто наукові підходи до вивчення концепції GreenPM в управлінні природоохоронними проєктами в контексті сталого розвитку. Проаналізовано праці зарубіжних і вітчизняних науковців у сфері управління проєктами з урахуванням впливу на довкілля. Під час упровадження GreenPM процеси та предметні області управління проєктами узгоджуються з екологічними аспектами проєкту. Концепція передбачає моніторинг і управління впливом проєкту на навколишнє середовище, щоби бізнес-цілі могли бути досягнуті за збереження довкілля. GreenPM пов’язує управління проєктами із природоохоронними заходами та підвищує рівень екологічної свідомості учасників проєкту, незалежно від його безпосереднього стосунку до змін у навколишньому середовищі. Розглянуто також модель управління проєктом, що об’єднує процеси проєктного менеджменту й екологічного управління. Проаналізовано принципи управління сталим розвитком проєктів згідно з літературними джерелами. З’ясовано, що підходи сталого розвитку можуть бути інкорпоровані у проєкти за допомогою різних методів. Це методи модифікації й оптимізації бізнес-процесів за критеріями сталого розвитку, алгоритми динамічної оптимізації, імітаційне моделювання, генетичні алгоритми тощо. GreenPM є частиною екологічно чутливого управління проєктами й інтегрує екологічне мислення в усі процеси ухвалення рішень в управлінні проєктами. Концепція GreenPM полягає в тому, щоб узгодити процес управління проєктами із впливом проєкту на навколишнє середовище. Вона забезпечує досягнення цілей за зменшення водночас негативного впливу на навколишнє середовище, упроваджується на всіх етапах життєвого циклу проєкту. Її реалізація передбачає поєднання методів і підходів проєктного менеджменту з методами та підходами екологічного менеджменту, а також використання механізмів комунікації, заснованих на GreenPM.

СІЛЬСЬКІ ТЕРИТОРІЇ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ПІДХОДИ ДО ІДЕНТИФІКАЦІЇ, ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ, ТИПІЗАЦІЯ

Микола Олександрович Барановський, Ольга Віталіївна Барановська — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Ідентифікація сільських територій у межах України досі є предметом складних дискусій. Неоднозначність результатів зумовлена відсутністю унормованих критеріїв виокремлення сільських територій і різними підходами до трактування їхньої сутності. За таких умов найбільш ефективним інструментом ідентифікації сільських територій є використання кращих світових практик. У статті вперше на основі європейських підходів і нових критеріїв визначення типів населених пунктів ідентифіковано сільські території Сумської області на рівні громад і здійснено їх картографування. Встановлено, що переважно сільськими за функціональним типом є 37 територіальних громад (72,5%), у яких мешкає майже 75% сільського населення регіону. Показано, що до цього типу територій доцільно також віднести сільські поселення міських і перехідних громад. На основі кластерного аналізу визначено п’ять типів сільських територій із відмінними демографічними, розселенськими й економічними параметрами. Ядро класичних сільських територій Сумської області формують 24 громади, які мають низьку заселеність, потерпають від знелюднення поселенської мережі та міграційного відтоку населення. Повномасштабна агресія Росії стала тригером змін у розвитку не лише прикордонних, а й «тилових» сільських громад регіону. Область потребує розроблення сучасної моделі її просторового розвитку, яка має враховувати ймовірні зміни в системах розселення, поселенській мережі та логістиці. Описані у статті відмінності у профілях сільських територій можуть стати ключем до розроблення й реалізації завдань такої моделі. Визначені в дослідженні типи сільських територій дозволять диференційовано підійти до формування системи заходів регіональної політики, до визначення дієвих інструментів відновлення й розвитку громад Сумської області в повоєнний період.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ПРИКЛАД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено роль просторового планування як важливого інструменту ефективного використання територіальних ресурсів громад на прикладі Тернопільської області. Обґрунтовано, що території відображають відмінний спосіб соціальної та просторової організації, пов’язаний із способами просторового мислення. Території, не будучи природними утвореннями, є результатом соціальних практик і процесів і створюються за визначених умов, щоб служити вибраним цілям. Аналіз території проводиться з позиції місцеположення об’єктів, просторового відношення та взаємодії, за їх просторовою впорядкованістю й організацією. У нашому дослідженні ми хотіли б закцентувати увагу на особливостях диференціації територіальних утворень за параметрами їхнього соціально-економічного стану. Здійснено дослідження ключових метричних характеристик, що впливають на функціонування територіальних громад у Тернопільській області. Також здійснено дослідження територіальних громад області за показниками володіння земельними ділянками домогосподарств. На основі означених комплементарних показників проведено групування територіальних громад за показниками функціонального характеру їхніх центрів, площ, якими володіють громади, віддаленістю від районних адміністративних центрів – як показником територіальної доступності, визначено роль таких даних для просторової організації території громад. Загалом відзначено, що проведення реформи місцевого самоврядування й адміністративно-територіального устрою на засадах зміцнення регіонального розвитку, поглиблення децентралізації влади, використання моделі взаємодії у відносинах центральної та місцевої влади є обов’язковим та необхідним для забезпечення розвитку обласних територій.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ У ПРИФРОНТОВИХ ГРОМАДАХ УКРАЇНИ

Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена з’ясуванню перспектив розвитку сільського туризму у прифронтових громадах України в повоєнний час. За результатами анкетування власників туристичного бізнесу, працівників закладів туристичної інфраструктури й атракцій, членів громадських організацій туристичного спрямування та чиновників виконавчої влади, яка координує туристичну діяльність на прифронтових територіях України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Сумська та Харківська), з’ясовано основні напрями функціонування сільського туризму. Анкета містила 25 запитань закритого та відкритого типу з використанням інструменту Google-form щодо різних напрямів діяльності туристичного бізнесу та його локації (міська або сільська місцевість). Запитання анкети передбачали з’ясування рівня залученості респондентів до сільського туризму до війни, виявлення їхньої думки щодо видів туризму, які будуть мати попит у їхній громаді після завершення військових дій, перспектив розвитку сільського туризму у прифронтових населених пунктах після закінчення війни. Установлено, що 52,1% респондентів уважають, що сільський туризм як різновид туризму не буде мати попиту після завершення війни. Неперспективним (понад 50% відповідей) сільський туризм уважають опитані із Дніпропетровської та Харківської областей. Лише на думку респондентів із Сумської області, сільський туризм буде мати попит після війни, хоча і в цьому регіоні оптимістами є лише відносна більшість (44,8%) опитаних. У порівняльно-географічному аспекті (міські та сільські жителі) сільський туризм не вважають перспективним після завершення військових дій 67,5% опитаних містян Дніпропетровської області, 63,6% – Запорізької, 60% – Сумської, 66,7% – Харківської, 46,7% – Донецької областей. У сільській місцевості зазначених регіонів перспективним сільський туризм уважають значно більше респондентів (40% опитаних із Дніпропетровської, 33,3% – з Донецької, 75% – із Запорізької, 66,7% – із Сумської, 61,5% – з Харківської областей).

ПОШИРЕННЯ РІДКІСНИХ ВИДІВ СУДИННИХ РОСЛИН У БАСЕЙНІ РІЧКИ СИРОВАТКА (СУМСЬКА ОБЛАСТЬ)

Анатолій Петрович Вакал, Юлія Іванівна Литвиненко — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена проблемі вивчення стану популяцій рідкісних видів судинних рослин, які трапляються на території басейну річки Сироватка (Сумська область). Актуальність досліджень зумовлена необхідністю інвентаризації видового складу рідкісних видів рослин, визначення їхнього природоохоронного статусу, що є передумовою охорони та збереження видів. У процесі обстежень території, які проводилися протягом 2001–2021 років, було встановлено, що природні угруповання рослинності на значних площах території були цілком знищені, а на тих, що залишилися, спостерігається збіднення видового та популяційного розмаїття рослин. Необхідно зазначити, що в наш час значна частина території досліджень перебуває в зоні бойових дій, спричинених військовою агресією Росії, що також негативно впливає на екосистеми даного регіону. У процесі проведених досліджень у межах території басейну річки Сироватка виявлено популяції 17 видів рідкісних рослин. Серед них 16 видів занесені до Червоної книги України – Adonis vernalis L., Allium ursinum L., Astragalus dasyanthus Pall., Dactylorhiza incarnata (L.) Soó s.l., Epipactis helleborine (L.) Crantz., Iris pineticola Klokov, Fritillaria ruthenica Wikstr., Lilium martagon L., Listera ovata (L.) R. Вг., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Platanthera bifolia (L.) Rich., Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb., Pulsatilla patens (L.) Mill. s.l., Salix myrtilloides L., Stipa capillata L., Stipa pennata L. Два види занесені до Резолюції № 6 Бернської конвенції і два – до Європейського червоного списку тварин і рослин, що опинилися під загрозою зникнення у світовому масштабі. Ці рослини можна віднести до категорії особливо цінних для збереження, що потребують захисту та збалансованого використання як самих видів, так і біоценозів, в умовах яких вони поширені. Проведений аналіз показав, що 12 видів рослин ростуть за межами території об’єктів природно-заповідного фонду. З метою більш гарантованого збереження виявлених у районі дослідження рідкісних видів рослин і вжиття практичних заходів із відтворення їх ресурсів уважаємо доцільним розширити території заповідних лісових урочищ і перевести їх до категорії ботанічних пам’яток природи місцевого значення.

РІДКІСНІ ВИДИ ВОГНІВОК (LEPIDOPTERA, PYRALOIDEA) ГЕТЬМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ

Олександр Говорун, Леся Фірман, Юлія Литвиненко, Катерина Орлова-Гудім — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Національний природний парк «Гетьманський» – один із двох національних парків, створених на території Сумської області. Парк, розташований в Охтирському районі південно-східної частини Сумської області, загальною площею 23 360,1 га, зокрема й 11 673,2 га земель, що надаються в постійне користування. У статті представлено результати досліджень видового складу вогнівок на території національного природного парку «Гетьманський», проведеного із 2016 по 2023 рік. У результаті вияв-лено 120 видів вогнівок із 10 підродин, що робить цю територію однією з найбільш досліджених на північному сході України. Переважно це поширені в цьому регіоні види. Серед них 13 видів не були зареєстровані на Сумщині до початку досліджень: Synaphe punctalis (Fabricius, 1775 рік), Elegia fallax (Staudinger, 1881 рік), Pempelia palumbella (Denis & Schiffermüller, 1775 рік), Acrobasis glaucella Staudinger (1859 рік), Phycitodes saxicola Vaughan (1870 рік), Elegia similella Zincken (1818 рік), Homoeosoma inustella Ragonot (1884 рік), Cadra furcatella (Herrich-Schäffer, 1849 рік), Chrysocrambus craterella (Scopoli, 1763 рік), Catoptria mytilella (Hubner, 1805 рік), Atralata albofascialis (Treitschke, 1829 рік), Pyrausta rectefascialis Toll (1936 рік), Pyrausta aerealis (Hübner, 1793 рік). У статті наведено інформацію про ці види, зокрема про їх поширення на території Європи й України (представлену у глобальних базах біорізноманіття GBIF та UkrBIN), а також дані про наші знахідки на території парку, деякі біологічні й екологічні особливості видів. У статті зазначається, що на Сумщині все частіше реєструються види комах із зони Степів та Причорномор’я. Вихідці з більш південних регіонів України, можливо, розширюють свій ареал через кліматичні зміни та сукцесії рослинного покриву національного парку, зокрема через інвазію чужорідних рослин. Загалом видовий склад вогнівок на території Національного природного парку «Гетьманський» досліджений ще вкрай нерівномірно, отже, ці результати не відображають повної картини фауни цих метеликів парку та зумовлюють проведення подальших досліджень.

СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Валентина Петрівна Ляшенко, Дмитро Сергійович Дуванов — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

У статті представлено результати аналізу сучасних наукових досліджень, присвячених вивченню модуляції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) під час онтогенетичного розвитку людини. Дослідження розглядає важливість показників варіабельності серцевого ритму як майже єдиного інструменту оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи, а також можливість використання цих даних у різних галузях наукового та практичного досвіду. Натепер вимірювання показників варіабельності серцевого ритму стає все більш доступним і застосовується в різних галузях. Важливо відзначити, що стандартизація методів вимірювання й аналізу даних варіабельності серцевого ритму ще не досягла завершення, норми чи референтні значення для показників варіабельності серцевого ритму в дорослого здорового населення залишаються неостаточними. Отже, перед дослідниками вікових особливостей варіабельності серцевого ритму стоїть низка завдань, як-от визначення референтних значень для всіх індексів варіабельності серцевого ритму різних вікових груп, з урахуванням статевих відмінностей. Важливо враховувати, що такі чинники, як генетика, етнічні та культурні особливості, соціальні умови та спосіб життя, можуть впливати на варіабельності серцевого ритму. Результати досліджень свідчать про те, що параметри варіабельності серцевого ритму у здорових осіб, починаючи із пренатального періоду розвитку людини, загалом зростають, досягають піку приблизно у 12–14 років. Найвищий рівень варіабельності серцевого ритму зазвичай спостерігається у віці від 20 до 25 років. Проте вже між другим і третім десятиліттями життя фіксується зниження варіабельності серцевого ритму. Приблизно до 50 років показники варіабельності серцевого ритму людини можуть залишатися стабільними або зменшуватися повільно і досягати мінімальних значень упродовж 7-го десятиліття. Підкреслено необхідність індивідуалізованого підходу до оцінки серцевого ритму в різних вікових групах. Проте деякі дослідження надають основу для припущення, що зниження варіабельності серцевого ритму з віком не є неминучим процесом, що потребує подальших наукових досліджень. Подальші дослідження проблематики змін у характеристиках варіабельності серцевого ритму, пов’язаних із віком та іншими чинниками, мають велике значення в кардіології, особливо в неврології, що сприяє розвитку знань у медицині та фізіології людини.

АНАЛІЗ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕХВОРІЛИ НА COVID-19

Валентина Петрівна Ляшенко, Ірина Миколаївна Кофан, Тетяна В’ячеславівна Дзюба — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Дослідження присвячене вивченню психофізіологічних аспектів в осіб, які перехворіли на COVID-19, і тих, хто отримав вакцину Pfizer. В обстеженні брали участь жінки, середній вік яких становив 47,34 ± 0,66 років. Комплексне дослідження включало аналіз рівня депресії в зазначених вище осіб за методикою «Шкала депресії Бека», виявлення ступеня денної сонливості за діагностичним опитувальником «Шкала сонливості Епворта» й оцінку якості сну протягом останнього місяця за Пітсбурзьким опитувальником якості сну. Результати анкетування та спостережень обстежених щодо їхнього психічного стану, зокрема й рівень депресії та показники якості сну, показали, що захворювання COVID-19 чинить суттєвий вплив на психофізіологічні параметри жінок. Показано, що постковідний синдром спричиняє депресію, втрату інтересу або задоволення, зниження енергії, порушення концентрації уваги, апетиту, якості та кількості сну. Спричинене вірусом порушення імунної системи може сприяти розвитку психопатології через посилення психологічного стресу внаслідок перенесення потенційно смертельної хвороби та стрес-зумовленого запалення. Взаємодія між вродженою й адаптивною імунними системами та нейромедіаторами є механізмом, який лежить в основі розладів настрою, психозів і тривожних розладів. Стрес, який супроводжує хворобу, може призводити до змін у сні та бадьорості під час дня. Зайва енергія в умовах відсутності фізичної активності може поглибити метаболічні порушення, що внаслідок цього підвищує ризик виникнення різних хронічних захворювань. Кишковий мікробіом є потенційно ключовим чинником у розвитку психічних розладів, як-от депресія та тривога, особливо в умовах пандемії. Також наявний взаємозв’язок, де мікробні метаболіти й ендотоксини можуть впливати на легені через кров, запалення в легенях може взаємодіяти з мікробіотою кишечника. Особи, які отримали вакцину, можуть мати більше відчуття безпеки щодо можливості уникнути тяжкого перебігу COVID-19 або передачі вірусу іншим особам. Це може позитивно вплинути на їхній психологічний стан. Результати дослідження можуть бути корисними для лікарів і психологів, щоб покращити підтримку та лікування осіб, які перехворіли на COVID-19, та допомогти їм відновитися після цього захворювання.

ОСОБЛИВОСТІ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ НА ФОНІ ПОРУШЕННЯ СНУ ТА СТРЕСОВИХ ФАКТОРІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Валентина Петрівна Ляшенко, Сергій Миколайович Стеценко — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття розкриває теоретичні аспекти взаємозв’язку варіабельності серцевого ритму (ВСР), стресу та порушень сну, їхнього впливу на фізичне та психічне здоров’я людини. Окремий акцент робиться на ролі варіабельності серцевого ритму як індикатора нормальності регуляторних механізмів нервової системи (зокрема, балансу симпатичної та парасимпатичної складових частин автономної нервової системи), що відображається у змінах серцевого ритму. Досліджується, яким чином зміни в цих показниках можуть вказувати на ризик розвитку різних захворювань і порушення функцій. Виокремлюються можливості використання варіабельності серцевого ритму як неінвазивного методу для прогнозування ризику серцево-судинних захворювань та інших патологій, зокрема і психоемоційного генезу. Підкреслено, що підвищена варіабельність серцевого ритму вказує на злагоджене функціонування різних систем організму та досить добрий загальний стан здоров’я, тому може бути асоційованою зі здатністю людини ефективно впоратися зі стресом і збереженням психофізіологічного балансу. Завдяки проведеному аналізу фізіологічних аспектів варіабельності серцевого ритму у статті поглиблено розуміння механізмів, за допомогою яких організм реагує на стресові впливи. Зокрема, аналізується взаємодія між активністю нервової системи та ритмічними змінами в серцевому ритмі. Окрема увага приділяється питанням впливу стресових чинників на якість сну, що сприяє розвитку його різноманітних порушень, та їх відображенню в характері варіабельності серцевого ритму. Загалом, у статті розкрито патогенетичні зв’язки варіабельності серцевого ритму, стресу та сну, що мають велике значення для розуміння механізмів забезпечення здоров’я та нормального функціонування організму загалом. Розкриття глибинних аспектів даних механізмів має сприяти пошуку та розробленню ефективних стратегій впливу на цей зв’язок для поліпшення фізичного (шляхом нормалізації діяльності нервової системи через варіабельність серцевого ритму) та психічного здоров’я (шляхом оптимізації якості сну та підвищення стресостійкості), оптимізації адаптаційних властивостей людського організму.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРВИННИХ ДОНОРІВ КРОВІ СУМСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ СЛУЖБИ КРОВІ ЗА ЕРИТРОЦИТАРНИМИ АНТИГЕНАМИ

Валентина Миколаївна Торяник, Іван Олексійович Васюк — Fri, 10 May 2024 00:00:00 +0300

У статті актуалізована проблема гарантування імунологічної безпеки трансфузій еритроцитів в умовах значного зростання в Україні потреб у донорській крові та її компонентах від початку повномасштабного вторгнення Росії. У статті висвітлено результати вивчення крові 133-х первинних донорів (83-х чоловіків і 50 жінок) Сумського обласного центру служби крові за антигенами систем АВ0, Rh, Kell. Дослідження виконане в рамках Договору № 562 від 22 березня 2016 року про науково-дослідну, методичну та просвітницьку співпрацю між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський обласний центр служби крові» та Сумським державним педагогічним університетом імені А.С. Макаренка на базі Biopharma Plasma Суми. Визначення антигенів здійснене за методом реакції непрямої гемаглютинації на автоматичному аналізаторі Bio Rad ІН 500. Ідентифікація фенотипів за антигенами системи Rh проведена за номенклатурою R.A. Fisher/R.R. Rice. Статистичні показники розраховані у формі відносних величин. Встановлено, що розподіл первинних донорів за антигенами системи АВ0 загалом і за статтю відповідає офіційним статистичним даним щодо поширеності антигенів системи АВ0 серед українців. Показано, що за системою Rh 86% первинних донорів, зокрема і серед жінок і чоловіків, мають у мембранах еритроцитів антиген D, що цілком відповідає загальноєвропейській частоті резус-позитивного фенотипу. За номенклатурою R.A. Fisher/ R.R. Rice первинні донори належать до 8 фенотипів. За системою Келл 92% первинних донорів є К-негативними, серед чоловіків 94% і серед жінок 88%, що узгоджується з літературними даними щодо загальносвітової частоти Келл-негативних (≤90) і Келл-позитивних людей (≥10%). За поєднанням еритроцитарних антигенів систем АВ0, Rh та Kell у первинних донорів виявлено 12 фенотипів.