Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки

СТРУКТУРНО-ЛІТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІЛЬМЕНІТОНОСНОЇ ТОВЩІ КАТЕРИНІВСЬКОГО РОДОВИЩА

Олена Анатоліївна Ганжа, Юлія Володимирівна Крошко, Галина Сергіївна Компанець — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті подано загальну геологічну характеристику Катеринівського родовища ільменіту, яке розташоване в межах Волинського титаноносного району (північно-східна частина Українського щита). З використанням сучасних засобів інформаційного забезпечення досліджено рудну характеристику Катеринівського родовища. В межах Катеринівського родовища впродовж геологічного розвитку території, сформувалася просторово суміщена рудоносна система, яка складена різновіковими та різногенетичними утвореннями і сукупно володіє значним рудоносним потенціалом. У будові продуктивного покладу елювіальні та флювіальні теригенні утворення складають близько 50%. У складі флювіальних теригенних утворень мезозой-кайнозою нижньокрейдово-міоценові утворення становлять 15%; відклади міоцен-пліоценові – не більше 1%; неоген-нижньочетвертинні алювіальні – 60%, алювіально-озерні – близько 2%; породи нижньо-середньочетвертин- ного віку – 2%; середньочетвертинні підморенні піски – 25% їх об’єму. У корі вивітрювання вміст ільменіту 16,7–376 кг/м³; лише на окремих ділянках з найбільш рівномірним вмістом ільменіту його середній вміст становить близько 80 кг/м3. Розподіл середнього вмісту ільменіту у корі вивітрювання 16,7 – 376 кг/м³, в рудному пласті осадової частини покладу за латераллю – 2,6 – 640,3 кг/м3 (середнє – 63,7 кг/м3).Окрім ільменіту в незначній кількості присутні такі мінерали: лейкоксен, лімоніт, апатит, марказит, титано-магнетит, сидерит, гранати, ставроліт, рутил, циркон, турмалін, марказит. Піски з кондиційним вмістом ільменіту як по розрізу так і по площі родовища характеризуються значною неоднорідністю. Це дрібно-середньозернисті, часто глинисті (вміст глинистої складової 6,4 – 30%, іноді до 50%). Ільменіт дрібно-середньозернистий: 56% його зерен має розмір 0,8 – 0,14 мм, 12 – 18% – більше 0,071 мм, 1,0 – 2,6% менше 0,071 мм.

ДИНАМІКА ЗАБРУДНЕННЯ ДНІПРОВСЬКИХ ВОДОСХОВИЩ БІОГЕННИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ ЗА ГІДРОХІМІЧНИМИ ТА СУПУТНИКОВИМИ МЕТОДАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Марина Юріївна Грига — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Поверхневі води Дніпра зазнають постійного антропогенного навантаження через стоки різної природи. Біогенні елементи, які потрапляють зі стоками, чинять негативний вплив на водну екосистему та сприяють розвитку процесів евтрофікації. Забруднення є найбільш вираженим в межах водосховищ Дніпра. Мета роботи полягала у дослідженні динаміки забруднення поверхневих вод дніпровських водосховищ біогенними елементами із застосуванням гідрохімічних методів та методів дистанційного зондування Землі. Об’єктом дослідження були території в межах Дніпровського водосховища та нижньої частини Кам’янського водосховища, від сел. Аули до міста Дніпро. Предметом дослідження були багаторічні та сезонні зміни концентрацій амоній-іонів NH4+ та фосфат-іонів PO43- у поверхневих водах для періоду з 2015 по 2023 рік, та водні індекси NDWI, отримані в результаті дистанційного зондування Землі супутником Sentinel-2A для періоду з 2017 по 2023 рік. Було встановлено, що територія дослідження в межах Дніпровського водосховища та нижньої частини Кам’янського водосховища належить до однієї зони еколого-гідрохімічних змін через подібні риси річних та сезонних розподілів біогенних елементів.Характер багаторічних змін концентрацій амонію вказує на його поступове зростання в межах усієї території дослідження.Фосфати мають більш виражену сезонність в порівнянні з амонієм та набувають явно вираженого максимуму в серпні-вересні, що відповідає максимальному прояву евтрофікації в межах територій досліджень за супутниковими даними. Характер сезонних змін якості води за амонієм та індексами NDWI, вказує на системне зростання забруднення поверхневих вод у вегетаційний період, та сповільнення забруднення в холодну пору року. Поєднання гідрохімічних даних і даних дистанційного зондування Землі забезпечує надійний метод оцінки динаміки забруднення поверхневих вод біогенними елементами, який може бути використаний для вдосконалення систем моніторингу та стратегій управління якістю води.

ТЕХНОГЕННА СКЛАДОВА ЕКОЛОГО-ГЕОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ЗСУВНОЇ НЕБЕЗПЕКИ НА ПРИКЛАДІ КАДАСТРОВИХ ДІЛЯНОК КОСІВСЬКОГО РАйОНУ

Дмитро Васильович Касіянчук, Людмила Василівна Штогрин — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження, представленого в даній роботі, є аналіз зсувонебезпечних процесів шляхом оцінки впливу техногенних факторів на землекористування в межах Косівського району Івано-Франківської області. Зростання негативних наслідків зсувних процесів в межах досліджуваної території, особливо в Українських Карпатах, зумовлює необхідність створення нових підходів до оцінки земельних ресурсів та цивільного будівництва з метою зменшення негативного впливу зсувів на навколишнє середовище та життєдіяльність людини. Зсувні процеси вивчалися з використанням геофізичних, GPS та геостатистичних методів аналізу даних. На основі картографічних шарів земельного кадастру та карти ризиків зсувної небезпеки Косівського району було проведено векторний аналіз для оцінки ризику кожної ділянки відповідно до її кадастрового номера. За допомогою QGIS було розраховано еколого-геологічні ризики техногенних компонентів зсувонебезпечних територій з використанням інструментів геоінформаційного та геостатистичного аналізу. Важливим результатом дослідження стала побудова карт зсувних ризиків для земельних ділянок на основі даних Держгеокадастру з використанням плагіну панелі інструментів Kadastr.Live. Вперше проведено аналіз техногенних складових зсувного ризику на території Косівського району як основи для оцінки зсувного ризику окремих земельних ділянок. Аналіз ризику здійснено на прикладі окремих ділянок як основу для уточнення нормативно-фінансових оцінок, зміни цільового призначення земельних ділянок та здійснення господарської діяльності, що потребує гідрогеологічних досліджень. Методика поділу факторів оцінки зсувної небезпеки на природні та антропогенні дозволяє при вивченні характеристик природних факторів виділити в межах досліджуваної території ділянки з найбільшою ймовірністю виникнення та активізації зсувів.

ВИКОРИСТАННЯ СУПУТНИКОВИХ ДАНИХ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ТА АНАЛІЗУ ТОРФ’ЯНИХ ПОЖЕЖ НА ПРИКЛАДІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (СЕРПЕНЬ-ЛИСТОПАД 2024 РОКУ)

Ірина Геннадіївна Мельник — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню торф’яних пожеж на території Полтавської області з використанням методів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ). Торфовища є важливими екосистемами, які відіграють ключову роль у регулюванні водного балансу, збереженні біорізноманіття та накопиченні вуглецю. Проте, вони часто зазнають негативного впливу від пожеж, що призводить до екологічних та економічних збитків. У роботі розглянуто особливості торф’яних пожеж, їх причини та наслідки, а також можливості використання супутникових даних для їх моніторингу та аналізу. Дослідження проведено на прикладі Лубенського району Полтавської області, де за період з серпня по листопад 2024 року було зафіксовано 10 пожеж на нелісових торфовищах. Для моніторингу використовувалися супутникові знімки Sentinel-2 L2A, що дозволили виявити активні осередки горіння та згарища. Застосування мультиспектрального аналізу, зокрема каналів короткохвильового інфрачервоного діапазону (SWIR), а також вегетаційного (NDVI), водного (NDWI) індексів, нормалізованого коефіцієнту горіння (NBR) та індексу зеленого хлорофілу (GCI), дало змогу оцінити ступінь пошкодження рослинності та гідрологічного режиму торфовищ. Результати дослідження підтвердили високу ефективність використання супутникових даних для моніторингу торф’яних пожеж та їх наслідків. Виявлення первинних осередків горіння є критично важливим для встановлення причин пожеж та планування протипожежних заходів. Аналіз часової динаміки NDVI показав суттєве погіршення стану рослинності після пожеж. Стаття підкреслює необхідність подальших досліджень з використанням методів ДЗЗ для моніторингу торф’яних пожеж, а також важливість поєднання супутникових даних з наземними та аеровізуальними спостереженнями для отримання більш повної картини стану торфовищ.

ОЦІНКА ГРАНУЛОМЕТРИЧНОГО СКЛАДУ ҐРУНТІВ ДОЛИНИ РІЧКИ СТАВЧАНКА У МЕЖАХ МІСТА ПУСТОМИТИ

Юрій Ігорович Наконечний, Зіновій Павлович Паньків — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Проведено комплексне дослідження польовими (,мокрим” органолептичним методом) і лабораторними (метод Качинського) методами гранулометричного складу ґрунтів долини річки Ставчанка у межах міста Пустомити Львівської області.Річка Ставчанка – це невелика річка, яка протікає у Львівській області, має довжину 24 км і є правою притокою річки Щирка, яка, у свою чергу, впадає у ріку Дністер. Вивчення гранулометричного складу виконували тільки у мінеральних ґрунтах долини цієї річки, а саме у дернових і лучних ґрунтах на давньоалювіальних відкладах. У органогенних торфовищах низинних, які також поширені на досліджуваній території у найбільш понижених місцях, вивчення гранулометричного складу не проводилося, оскільки ці ґрунти на більше, ніж 50% складаються більше з органічного матеріалу (різного ступеня розкладу органічної речовини). Було встановлено, що досліджувані мінеральні ґрунти характеризуються легкосуглинковим гранулометричним складом у верхніх горизонтах (вміст фізичної глини 20–30%), проте у середній частині профілю у лучних ґрунтах він є середньосуглинковим із вмістом фізичної глини 30–39%, а у ґрунтотворній породі як дернових, так і лучних ґрунтів гранулометричний склад є супіщаний (вміст фізичної глини 16–18%). Серед фракцій гранулометричних елементів чітко простежується переважання піщаної фракції, яка складається з добре обкатаних давніх алювіальних відкладів. Її вміст у генетичних горизонтах досліджуваних ґрунтів коливається у межах 30–54%. Вміст мулу характеризується широкими амплітудами значень по всьому профілю дернових і лучних ґрунтів долини р. Ставчанка у межах м. Пустомити (від 6 до 29%), причому спостерігається чергування горизонтів із більшим і меншим вмістом мулу по профілю досліджуваних ґрунтів. Це підтверджує думку про те, що ці ґрунти пройшли заплавну фазу ґрунтотворення, де відбувалось щорічне накопичення свіжовідкладеного алювію на поверхні цих ґрунтів. Отримані результати досліджень стануть у нагоді землевласникам і землекористувачам території досліджень при веденні науково-обґрунтованої господарської діяльності на цих землях.

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФАКТОРІВ ВРАЗЛИВОСТІ ЯКОСТІ ПІДЗЕМНИХ ВОД У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Ігор Валерійович Удалов, Аліна Володимирівна Кононенко, Ніна Василівна Міхалкова — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті дана комплексна оцінка факторів вразливості якості підземних вод у Донбасі (на прикладі водозаборів Луганської області) в умовах техногенної кризи сьогодення. Описано, що практичне значення для централізованого господарсько-питного водопостачання мають підземні води у тріщинуватих породах верхньої крейди та кам’яновугільних відкладах. Проаналізовано гідрогеологічні умови та особливості шахтного водовідливу гірничо-промислових районів (ГПР) Донбасу. Виявлена складна взаємодія гідравлічно та фільтраційно зв’язаних шахт, водозаборів, поверхневих водних об’єктів, техногенно змінених зон геологічного середовища (проммайданчики, терикони, майданчики промислових і побутових відходів та ін.). Виділено природно-техногенні фактори, що впливають на вразливість якості підземних вод в сучасних умовах. Для регіональної оцінки ступеня та масштабів зміни гідрогеологічних умов, попереднього регіонального прогнозу забруднення водоносних горизонтів, що використовуються для господарсько-питного водопостачання запропоновано використовувати комплексну оцінку вразливості підземних вод. Комплексна оцінка вразливості підземних вод базується на варіативній оцінці тієї чи іншої суми факторів, що впливають на погіршення якості, зміну умов формування та зниження екологічних показників стану та використання ресурсів підземних вод. На основі комплексної оцінки дії природних та техногенних факторів виділено градації вразливості якості підземних вод. Доведено, що використання комплексної оцінки вразливості підземних вод дозволить суттєво підвищити комплексність та достовірність еколого-гідрогеологічних прогнозів у процесі відновлення ГПР Донбасу у межах Луганської області та інших регіонів. Наведена регіональна прогнозна оцінка забруднення водоносних горизонтів, що використовуються для питного водопостачання. Виходячи з результатів попереднього прогнозу, для попередження впливу закриття шахт на водоносні горизонти, що використовуються для питного водопостачання, дані рекомендації щодо проведення подальших досліджень.

ГЕОСИСТЕМА РІЧКИ ТЕТЕРІВ: ОПИС ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ ТА АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ

Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному дослідженню геосистеми річки Тетерів як важливого компонента Дніпровського басейну. Розглянуто основні природні характеристики річкової системи, проаналізовано наслідки антропогенного впливу.Представлено детальний аналіз просторової диференціації ландшафтних комплексів річки Тетерів від витоків до гирла – від горбистого рельєфу Подільської височини до типових поліських ландшафтів з піщаними терасами та заболоченими заплавами. На основі аналізу моніторингових досліджень виявлено основні проблеми якості води річки Тетерів, зокрема, стабільно високий вміст заліза загального та марганцю, що перевищує нормативи у 3,5–5,6 та 7–12,6 рази відповідно. Встановлено чітку сезонну динаміку забруднення з піком у ІІ кварталі та поступовим зниженням у ІІІ та IV кварталах, що свідчить про певну здатність річкової системи до самоочищення. Проаналізовано антропогенні впливи на геосистему річки, насамперед через трансформацію природного гідрологічного режиму внаслідок створення каскаду водосховищ (Чуднівське, Денишівське, Відсічне, Житомирське, Білокриницьке) та численних ставків (1174). Розглянуто основні небезпекові ситуації в межах геосистеми Тетерева, включаючи катастрофічні повені (квітень 2013 р.) та маловоддя (літо 2020 р.), деградацію ландшафтних комплексів внаслідок гірничодобувної діяльності, зниження рівня підземних вод. На основі проведеного SWOT-аналізу визначено сильні та слабкі сторони геосистеми річки Тетерів, а також можливості та загрози для її сталого функціонування. Це дозволило обґрунтувати необхідність розробки комплексних заходів, спрямованих на модернізацію водогосподарської інфраструктури, екологічну реабілітацію порушених ландшафтів, створення ефективної системи моніторингу та адаптації до кліматичних змін. Результати дослідження мають теоретичне та практичне значення для розробки регіональних програм екологічного оздоровлення річки Тетерів, оптимізації режимів експлуатації водосховищ та вдосконалення системи моніторингу якості поверхневих вод у басейні річки.

ЗАКОНОМІРНОСТІ НАКОПИЧЕННЯ РАДІОНУКЛІДІВ У РІЗНОВІКОВИХ ОСОБИН ПЛІТКИ ДНІПРОВСЬКОГО (ЗАПОРІЗЬКОГО) ВОДОСХОВИЩА

Таміла Володимирівна Ананьєва, Тетяна Сергіївна Шарамок — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Визначали рівні вмісту і закономірності накопичення радіонуклідів у молоді (0+, 1+, 2+) та статевозрілих (3–4+) особин плітки звичайної (Rutilus rutilus L.), яка є поширеним об’єктом рибного промислу в Дніпровському водосховищі та може слугувати індикаторним видом. Вміст штучних (137Cs, 90Sr) і природних радіонуклідів (226Ra, 232Th, 40К) визначали на сцинтиляційному спектрометрі γ-випромінювання СЕГ-001 «АКП-С» та спектрометрі β-випромінювання СЕБ-01-150 (Україна) та виражали як питому радіоактивність у Бк/кг природної сирої ваги. Встановлено, що в нижній частині Дніпровського водосховища у молоді плітки рівні 137Cs і 90Sr рівномірно збільшувалися з віком на 39% і 85% відповідно; серед природних радіоізотопів рівень 226Ra зменшувався на 32,5%, а вміст 232Th збільшувався на 42% у трьохліток (2+) плітки порівняно з цьоголітками (0+). У Самарській затоці рівні 137Cs і 90Sr у трьохліток плітки збільшувалися з віком рівномірно і перевищували у 1,85 і 2,55 рази вміст відповідних радіонуклідів у цьоголіток, коливання вмісту природних радіонуклідів у молоді плітки складали 12–26%, за винятком 232Th, вміст якого у двохліток плітки збільшувався на 69%. За убуванням середнього значення коефіцієнтів накопичення у біологічних тканинах молоді плітки з нижньої частини Дніпровського водосховища природні і штучні радіонукліди можна розташувати у вигляді послідовного ряду: 137Cs > 232Th > 90Sr > 226Ra > 40K. В Самарській затоці значення коефіцієнта накопичення 232Th у тканинах молоді (0+ і 2+) плітки суттєво збільшувалося і ранговий ряд за здатністю радіоізотопів до біоакумуляції мав вигляд: 232Th > 137Cs > 90Sr > 226Ra > 40K. У статевозрілих особин плітки, вилученої з різних частин Дніпровського водосховища, за зменшенням значень коефіцієнту накопичення радіонуклідів у тканинах і органах можна побудувати наступний ранговий ряд: 137Cs > 232Th > 226Ra > 90Sr > 40K. Збільшення рівнів штучних радіонуклідів 137Cs і 90Sr у статевозрілих особин порівняно з цьоголітками складало відповідно 44,2 і 29,1% в нижній частині водосховища, тоді як у Самарській затоці накопичення обох радіонуклідів мало насичений характер, а їх вміст зростав у 1,8 раз. За значеннями питомої активності радіоізотопів природного походження 226Ra, 232Th, 40K у біологічних тканинах молоді і статевозрілих особин плітки не було виявлено їх значного накопичення зі збільшенням віку риби, різноспрямовані коливання їх вмісту складали від 10 до 40%.

ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВИДОБУВАННЯ ТИТАНУ МЕТОДОМ АНАЛІЗУ ІЄРАРХІй

Яна Вікторівна Горишнякова, Людмила Яківна Аніщенко — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У даній статті пропонуються основні засади управління екологічною безпекою процесу видобування розсипних титанових руд шляхом аналізу взаємозалежності факторів, що впливають на довкілля. Особлива увага приділяється розробці ієрархічної моделі, за допомогою якої визначаються найбільш критичні фактори впливу, оцінюються умови накопичення наслідків небезпечних впливів та ефективність природоохоронних заходів. Шляхом застосування методу аналізу ієрархій (МАІ), адаптованого до екологічних завдань, забезпечується структурований підхід до оцінювання факторів впливу та оптимізації заходів щодо зниження негативного впливу гірничих робіт. Запропоновано багаторівневу ієрархічну структуру, що включає глобальну мету – екологічна безпека видобування, ключові екологічні критерії, їхні детальні підфактори та заходи щодо мінімізації впливу, як передбачені в проєкті, так і додаткові, за результатами післяпроєктного моніторингу. По результатам виконаного аналізу виділено найбільші загрози для довкілля, а саме, хімічне забруднення підземних і поверхневих вод, порушення гідродинамічного режиму підземних вод та деградація ґрунтового покриву. Встановлено, що ці фактори мають найвагоміший вплив на стан довкілля та потребують реалізації першочергових природоохоронних заходів. Зроблено висновок, що за допомогою запропонованого методу аналізу ієрархій можливо не лише оцінити фактори впливу на довкілля, а й розробити обґрунтовані рішення щодо зниження негативного впливу відкритого видобування титану на навколишнє середовище. Запропонований підхід є ефективним інструментом екологічного менеджменту у гірничодобувній промисловості, оскільки дозволяє системно оцінювати та прогнозувати наслідки діяльності підприємств видобувного сектору. Адаптація запропонованої методики до умов видобутку інших видів корисних копалин відкриває можливості для широкого її застосування у сфері екологічного регулювання та сталого розвитку мінерально-сировинної бази.

ЕКОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН У ЛУЧНОМУ, НЕМОРАЛЬНОМУ ТА РУДЕРАЛЬНОМУ ФЛОРОЦЕНОТИПАХ НПП «ГОЛОСІЇВСЬКИй»

Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено екологічні передумови формування продуктивності та оцінено потенціал лікарських рослин у лучному, неморальному та рудеральному флороценотипах на території Національного природного парку «Голосіївський». Проведено аналіз видового складу лікарських рослин, їхнього середнього проективного покриття, рясності, виходу сировини та біологічного запасу. Дослідження ґрунтувалися на маршрутному методі флористичних обстежень із закладенням пробних площ, що дозволило визначити просторовий розподіл лікарських рослин та їхню продуктивність у різних флороценотипах.Результати показали, що лучні флороценотипи характеризуються високою чисельністю лікарських видів, серед яких найбільший біологічний запас продемонстрували кульбаба лікарська (Taraxacum officinale L.), материнка звичайна (Origanum vulgare L.) та конюшина лучна (Trifolium pratense L.). У неморальних угрупованнях найпродуктивнішими виявилися чистотіл великий (Chelidonium majus L.), медунка темна (Pulmonaria obscura Dumort) та кропива дводомна (Urtica dioica L.). Рудеральні флороценотипи містять значний потенціал лікарської сировини завдяки щириці звичайній (Amaranthus retroflexus L.), кульбабі лікарській (Taraxacum officinale L.) та лободі білій (Chenopodium album L.), що свідчить про їхню здатність до активного відновлення та зростання в антропогенно порушених екосистемах.Отримані дані дозволяють оцінити продуктивний потенціал лікарських рослин та перспективи їх раціонального використання. Особливу увагу приділено питанням екологічної стійкості та можливості відновлення лікарської флори без порушення природних екосистем. Зроблено висновки щодо необхідності регламентованого збору лікарських рослин у межах зони регульованої рекреації, що може сприяти підтримці природного балансу та сталому використанню природних ресурсів парку.

НЕГАТИВНИй ВПЛИВ НЕСАНКЦІОНОВАНИХ СМІТТЄЗВАЛИЩ НА ҐРУНТОВИй ПОКРИВ: ОЦІНКА ТА ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ

Світлана Василівна Домусчи, Валентина Іванівна Тригуб — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено екологічний вплив несанкціонованих сміттєзвалищ на ґрунтовий покрив, визначено основні забруднювачі та їх вплив на фізико-хімічні та біологічні властивості ґрунту. Несанкціоновані звалища є джерелом значної кількості токсичних речовин (важкі метали, органічні сполуки, мінеральні солі, мікропластик, тощо). Встановлено, що такі забруднювачі змінюють кислотно-лужний баланс ґрунтів, порушують їхню структуру, зменшують біологічну активність та знижують родючість. Для оцінки стану ґрунту проведено комплексне дослідження, яке включало аналіз pH, вмісту гумусу, іонний склад водної витяжки та біотестування. Зразки ґрунту відібрано у контрольній зоні, на території сміттєзвалища та на прилеглій присадибній ділянці. Виявлено, що рівень pH у зоні впливу сміттєзвалища підвищений, що може зумовлювати зниження доступності мікроелементів та негативно впливати на ріст рослин. Результати біотестування із використанням гороху посівного (Pisum sativum L.) показали, що у забруднених ґрунтах значно зменшується відсоток проростання насіння, а також спостерігається уповільнення росту як надземної, так і підземної частини рослин, що вказує на підвищену токсичність ґрунту внаслідок накопичення забруднювачів.Для мінімізації негативного впливу несанкціонованих сміттєзвалищ запропоновано комплекс заходів. Одним з яких є рекультивація порушених земель, яка передбачає механічне очищення територій, використання методів біоремедіації та фіторемедіації для природного відновлення ґрунтів. Важливим є впровадження систематичного екологічного моніторингу забруднених територій для своєчасного виявлення змін у стані ґрунтів та вжиття необхідних заходів щодо їхньої рекультивації. Запропоновано також заходи щодо покращення поводження з відходами, включаючи впровадження ефективних методів утилізації, роздільного збирання сміття та переробки відходів. Важливим кроком є підвищення рівня екологічної обізнаності населення, що сприятиме зменшенню кількості стихійних звалищ і збереженню ґрунтового покриву. Враховуючи екологічні ризики, необхідно посилити контроль за діяльністю промислових та побутових секторів, які генерують відходи, та забезпечити ефективну систему екологічного менеджменту на рівні громад і регіонів. Збереження родючості ґрунтів та екологічної рівноваги вимагає комплексного підходу, що включає наукові дослідження, практичні заходи з очищення та відновлення ґрунтів, а також удосконалення законодавчої бази у сфері поводження з відходами. Результати дослідження можуть бути використані для розробки природоохоронних програм та екологічних стратегій щодо запобігання деградації земель і покращення стану довкілля.

НЕОРГАНІЗОВАНІ ВОДОЗАБОРИ СУМСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ПИТНОЇ ВОДИ У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ: ГЕОГРАФІЧНИй АНАЛІЗ ТА ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У роботі представлено результати дослідження, яке спрямоване на оцінку екологічного стану неорганізованих водозаборів Сумської територіальної громади та їх можливості як резервних джерел питного водопостачання під час військових дій. Після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України критична інфраструктура, зокрема об’єкти водопостачання, зазнала значних руйнувань. Довготривалі знеструмлення насосного обладнання ще більше ускладнили ситуацію, створивши загрозу повного припинення централізованого водопостачання. В таких умовах постає необхідність пошуку альтернативних джерел води для забезпечення критичних потреб громади. Аналізуються природні джерела водопостачання, колодязі, індивідуальні свердловини, а також їх доступність для населення. Визначається гідрохімічний склад води, рівень її забруднення та відповідність санітарним нормам. Так встановлено, що вода з шахтних колодязів частково не відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10. Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що вода є одним із найцінніших природних ресурсів, відіграючи ключову роль у життєвих процесах та підтримці екологічної рівноваги. Стрімке зростання урбанізації, інтенсивний розвиток промисловості, розширення сільськогосподарських угідь, збільшення споживання житлово-побутових послуг населенням, особливо в умовах воєнного стану, створюють серйозні виклики для раціонального водокористування. Водночас зростає рівень забруднення водних ресурсів, що ускладнює їхнє ефективне використання та забезпечення населення якісною питною водою. Отримані результати дозволять розробити рекомендації щодо безпечного використання неорганізованих водозаборів, їх інтеграції в систему екстреного водопостачання та мінімізації екологічних ризиків. Це дослідження сприятиме покращенню стратегічного управління водними ресурсами громади, забезпеченню її жителів чистою питною водою у кризових ситуаціях, а також підвищенню загального рівня екологічної безпеки.

РЕКРЕАЦІйНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ХУСТСЬКОГО РАйОНУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ПРОСТОРОВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ, СУЧАСНИй СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ

Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Дослідження охоплює просторову диференціацію природних та історико-культурних об’єктів, оцінку стану туристичної інфраструктури та визначення основних проблем розвитку галузі в Хустському районі Закарпатської області. Особливу увагу приділено орографічним, гідрологічним, бальнеологічним та ін. ресурсам, що формують основу рекреаційно-туристичного потенціалу району. Встановлено, що найперспективнішими об’єктами для розвитку рекреаційно-туристичної діяльності в Хустському районі є гірські масиви (Боржава та Вигорлат-Гутинський хребет), озера та водоспади, осередки поширення термальних та мінеральних вод, а також різноманітні історико-культурні пам’ятки (Хустський, Вишківський та Бронівський замки), сучасні розважальні й лікувально-оздоровчі заклади. Методологія нашого дослідження базується на застосуванні геоінформаційних технологій, за допомогою яких було розроблено сучасну карту основних рекреаційно-туристичних об’єктів Хустського району. У статті також описано основні проблеми, що стримують розвиток рекреаційно-туристичної галузі, зокрема – низький рівень модернізації інфраструктури, незадовільний стан транспортних шляхів, недостатнє використання природоохоронних територій для рекреаційних цілей та відсутність інтегрованої стратегії розвитку. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до оцінки рекреаційно-туристичних ресурсів району, вперше здійсненому детальному картографуванні основних об’єктів рекреації, а також у розробці пропозицій щодо розширення галузі. Практична значущість результатів нашого дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів для оптимізації туристичної політики регіону, розробки нових туристичних продуктів та залучення інвестицій у сферу рекреації для Хустського району.

ЕКОЛОГО-ГІДРОЛОГІЧНИй СТАН ХРІННИКІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА ТА ШЛЯХИ йОГО ПОКРАЩЕННЯ

Ірина Ярославівна Мисковець — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Внаслідок послідовного використання водних ресурсів проходять значні зміни в гідроекосфері. Створене водосховище змінює річкові екосистеми, надаючи їм прикмети озерних. Непомірне зарегулювання водотоку внаслідок будівництва каскадів ГЕС зумовлює значні екологічні перетворення. В результаті цього порушується гідрологічний режим водотоку, втрачається цілісність річки, виникають екологічні ризики басейну, змінюється якість води тощо. Ці питання стають все більш гострішими і вимагають наукового обґрунтуванням, а дослідження набувають високої актуальності. Метою дослідження було покращення якості поверхневих вод і зменшення впливу антропогенного на басейн річки Стир, що дозволить стабілізувати гідрологічний режим та його екологічний стан. У дослідженні використано методи як аналізу, так й синтезу, гідрологічної аналогії, математичної статистики, картографії, ГІС‒технологій та порівняльної оцінки ландшафтно-екологічних характеристик. Вивчено екологічну ситуацію екосистеми Хрінниківського водосховища, включно з загальним аналізом його характеристик, ерозійної активності берегів водосховища, екологічних ризиків у басейні та небезпеки, пов’язаної з гідрологічними параметрами. Встановлено, що за останні десятиліття водосховище зазнало значних екологічних змін. Створення водосховища порушило геоморфологічний баланс і активізувало ряд геоморфологічних ризиків. Надмірне зарегулювання стоку води внаслідок будівництва каскадів гідроелектростанцій спричинило значні екологічні зміни і в якості води. Внаслідок цього порушується гідрологічний режим стоку, втрачається цілісність річки Стир, утворюється її поділ на окремі екосистеми. У сучасному середовищі якість води залежить не від природних процесів, а від втручання людини в екосистеми. Особливо небезпечним залишається забруднення стічними водами комунальних і сільськогосподарських підприємств. Крім забруднення вод, актуальною проблемою, що потребує вирішення, є сучасна структура землекористування в басейні водосховища, оскільки надмірне сільськогосподарське освоєння значно скоротило площі природних угідь. Виходячи з аналізу екологічних проблем басейну Хрінниківського водосховища, необхідно встановити водоохоронні зони та захисні смуги вздовж усіх берегів водосховища і здійснити на цих територіях інженерно-біотехнічні заходи.

ТЕОРЕТИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ І ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІй ПРИФРОНТОВИХ ТЕРИТОРІй УКРАЇНИ

Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу перспектив розвитку туристичних дестинацій на прифронтових територіях України у контексті післявоєнного відновлення. Війна суттєво змінила туристичну карту країни, спричинивши руйнування інфраструктури, скорочення туристичних потоків та формування негативного іміджу регіонів. Водночас, навіть у складних умовах війни прифронтові території можуть розвивати певні види туризму, які сприятимуть економічному зростанню та інтеграції громад для співпраці. У дослідженні використано комплексний підхід, що включає проведення й аналіз соціологічного опитування щодо особливостей розвитку українських прифронтових громад і туристичного бізнесу в умовах війни (Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Сумської, Харківської областей), емпіричні методи дослідження, порівняльний аналіз міжнародного досвіду та вивчення наукових джерел. Визначено основні загрози для розвитку туризму в прифронтових регіонах, серед яких замінованість територій, втрата культурної спадщини, міграція населення, економічна нестабільність та психологічні фактори, пов’язані з військовими діями. На основі отриманих результатів обґрунтовано потенціал розвитку таких туристичних напрямів, як волонтерський, солідарний, меморіальний, військовий, сільський та темний туризм. Окрему увагу приділено необхідності стратегічного планування, створенню безпечних туристичних маршрутів, розвитку інфраструктури та залученню інвестицій. Результати дослідження можуть бути корисними для представників органів державного управління, туристичного бізнесу, місцевих громад та науковців, які займаються питаннями відновлення регіонів після воєнних конфліктів. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці моделей сталого розвитку туризму в постконфліктних зонах, аналізі економічного ефекту від розвитку туристичних дестинацій, а також використанні цифрових технологій для промоції туристичних можливостей прифронтових територій України.

ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ПІСЛЯ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ У ЮНАКІВ РІЗНИХ МОРФОЛОГІЧНИХ ТИПІВ

Олена Анатоліївна Дуло, Олександра Володимирівна Паллаг — Mon, 31 Mar 2025 00:00:00 +0300

Робота присвячена аналізу динаміки змін функціональних показників серцево-судинної системі в процесі виконання фізичної роботи у юнаків-мешканців низинних районів Закарпатської області різних морфологічних типів. Дослідження проводилися у 112 юнаків 17-21 річного віку постпубертатного періоду онтогенезу, мешканців районів, що розташовані на висоті до 400 м над рівнем моря, Закарпатської області. Спостереження, реєстрація та аналіз адаптаційних змін функціональних показників серцево-судинної системи здійснювалися під час велоергометрії після двох навантажень потужністю 1 Вт/кг і 2 Вт/кг з інтервалом 5 хвилин одразу після роботи і тричі по її завершенню (через 1, 2 і 3 хвилини). Соматотип визначали за методом Хіт-Картера, шляхом каліперометрії. Шляхом біоімпедансометрії визначали відносний вміст жирового та м’язового компонентів маси тіла за критеріями McCarthy та D. Gallagher. Результати дослідження показали, що після двох навантажень на велоергометрі, які збільшували ЧСС до 130-140 уд/хв-1, динаміка відновлення ЧСС була такою, що у досліджуваних юнаків початок достовірного зниження фіксувався через 30 секунд після припинення циклічної роботи. Після навантаження потужністю 2 Вт/кг маси тіла з підвищенням ЧСС до 180-190 уд/хв-1 початок достовірного зниження ЧСС реєструвався через 120 секунд. Відмінності в артеріальній судинній відповіді на навантаження циклічного характеру спостерігалися у молодих чоловіків, мешканців низинних районів Закарпатської області, залежно від морфологічного типу та складу тіла. Під час фізичних навантажень з інтенсивністю 90% VO2max лише у юнаків-ендомезоморфів та у юнаків зі збалансованим соматотипом спостерігалося підвищення ДАТ вище вихідного рівня. Натомість у юнаків з низьким відносним вмістом жирового компоненту та дуже високим відносним вмістом скелетних м’язів підвищення ДАТ вище вихідного рівня було відсутнє. Таким чином, відносне переважання жирового компонента і відносне зниження м’язового компонента у морфологічному типі представників чоловічої статі, викликало негативну судинну реакцію з підвищенням ДАТ вище вихідного рівня.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ТЕОРЕТИЧНИй ДИСКУРС

Катерина Геннадіївна Коваль — Mon, 31 Mar 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати теоретичного аналізу літературних джерел відносно проблеми психофізіологічних основ здоров’я здобувачів вищої освіти України в умовах воєнного стану. Відомо, що воєнний стан провокує розвиток негативних змін у психічному та фізичному здоров’ї студентської молоді. Сучасні науково-методичні підходи до підтримки здоров’я здобувачів здебільшого зосереджені на лікуванні та реабілітації вже виявлених психофізіологічних або нервових порушень, що значно обмежує можливість їхнього попередження або корекції на ранніх етапах розвитку. Тому метою дослідження було з’ясувати стан вивченості особливостей психофізіологічних функцій як основ здоров’я здобувачів закладів вищої освіти (ЗВО) України в умовах воєнного стану. У роботі використано методи аналізу, систематизації та узагальнення сучасної вітчизняної та іноземної наукової літератури. Виявлено, що уявлення про механізми психофізіологічної підтримки здоров’я здобувачів ЗВО в умовах воєнного стану потребують перегляду, уточнення та змін, оскільки враховують лише психічну сторону проблеми, втрачаючи з виду фізіологічні аспекти нервової діяльності особистості в умовах тривалої дії стресу. Акцентовано на необхідності запровадження шляхів підвищення стресостійкості молоді в умовах екстремальних ситуацій. Наголошується, що проведення своєчасної діагностики щодо змін у механізмах нервової регуляції, стану психофізіологічних функцій, отриманих за допомогою об’єктивних фізіологічних методик та психологічного тестування може сприяти уточненню розуміння особливостей здоров’я студентської молоді та оптимізувати навчальну діяльність в умовах екстремальних ситуацій та хронічного стресу.

МОДУЛЯЦІЯ ПОКАЗНИКІВ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ЖІНОК СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУП

Валентина Петрівна Ляшенко, Дмитро Сергійович Дуванов — Mon, 31 Mar 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати дослідження модуляції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) у жінок середнього та похилого віку. Участь в дослідженні взяли 57 умовно здорових жінок віком від 44 до 80 років, поділених за класифікацією ВООЗ на дві групи: 44–60 років (n=21, середній вік 47,62 ± 2,13 роки) та 61–80 років (n=36, середній вік 66,13 ± 5,02 роки). Суточне холтерівське моніторування ЕКГ проводилося в медичному центрі ТОВ «МЕД-СОЮЗ» (м. Суми, Україна) з використанням системи «КардіоСенс CS» (ТОВ «ХАІ-МЕДІКА», м. Харків, Україна). Аналізувалися часові показники ВСР, такі як середній інтервал RR (mRR: 858,50 (750,37; 957,79) мс у групі середнього віку вдень проти 813,05 (683,36; 893,81) мс у групі похилого віку), SDNNi (80,28 (76,17; 145,18) мс проти 61,07 (47,31; 104,56) мс), RMSSD (118,79 (84,85; 195,87) мс проти 117,13 (63,59; 127,94) мс), а також частотні показники: LF, HF, LF/HF та Amo%. Дані оброблялися з розділенням на денний (08:00–22:00) і нічний (22:00–08:00) періоди. Статистична обробка включала критерій Шапіро-Вілка для перевірки нормальності (ненормальний розподіл, p < 0,05) і U-тест Манна-Вітні для порівняння груп (p < 0,05). Результати показали значне зниження LF (1453,59 (266,57; 3427,03) мс² проти 748,24 (589,76; 2381,27) мс², p < 0,05) і HF (1291,27 (565,96; 5034,61) мс² проти 1452,58 (895,42; 2944,44) мс², p < 0,05) у групі похилого віку, що свідчить про зменшення загальної варіабельності та парасимпатичної активності з віком. Водночас Amo% суттєво зростає (38,57 (35,90; 41,84)% проти 68,46 (66,42; 70,59)%, p < 0,001), вказуючи на посилення автономної регуляції, ймовірно, через постменопаузальний дефіцит естрогенів, який впливає на баланс АНС. LF/HF залишався стабільним (0,70 (0,51; 0,90) проти 0,70 (0,60; 0,80), p > 0,05) демонструючи збереження симпато-парасимпатичного балансу для денного періоду, а для нічного періоду також не виявлено значних відмінностей після видалення викидів (0,49 (0,21; 0,57) проти 0,57 (0,23; 0,80), p > 0,05). Нічні зміни показали зростання HF (6363,06 (3908,87; 11896,74) мс² проти 887,14 (425,23; 5580,90) мс²) і зниження LF/HF (0,49 (0,21; 0,57) проти 0,57 (0,23; 0,80), p < 0,05), однак менші значення HF у старших жінок підкреслюють зниження парасимпатичних резервів. Висновки вказують на суттєвий вплив віку та гормональних змін на ВСР, а також на потенційну роль Amo% як маркера серцево-судинного ризику, що потребує подальших досліджень для розробки профілактичних стратегій у жінок старших вікових груп.

АЛЕЛОПАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КЛЕНУ ЯСЕНЕЛИСТОГО

Микола Павлович Москаленко — Mon, 31 Mar 2025 00:00:00 +0300

У статті актуалізовано питання хімічної взаємодії рослин у природних фітоценозах. Предмет роботи – алелопатичний вплив інвазійних видів на ріст і розвиток інших рослин. Для конкретного експериментального дослідження було обрано клен ясенелистий (американський), яскравий представник групи адвентивних видів. Метою статті було визначити алелопатичні властивості надземних вегетативних органів клену ясенелистого, які могли б певною мірою прояснити механізми швидкого заселення цим видом природних фітоценозів в Україні. Основним методом дослідження були біотести. Як тестову культуру було обрано пшеницю, класичний об’єкт. Було встановлено, що обробка витяжками з вегетативних органів клену ясенелистого викликала зниження відсотку схожості насіння тестової культури через 72 години після обробки. Витяжка з листків забезпечила зменшення відсотка схожості насіння тестової культури в 8 разів в порівнянні з контролем. Зафіксовано, що загальні розміри проростків тестової культури після обробки витяжкою з бруньок клена ясенелистого були меншими, ніж у контролі у 1,6 раза, після обробки витяжкою з листків – у 4 рази. Було встановлено негативний алелопатичний вплив речовин із дослідних витяжок вегетативних органів клена ясенелистого на ріст і розвиток як цілого проростку тестової культури, так і його коренів та пагонів. Пагін проростку тестової культури виявився більш чутливим до негативної алелопатичної дії клену ясенелистого, ніж корінь. Встановлено зміни алелопатичної активності листків клену ясенелистого протягом вегетаційного періоду: відбулось значне її зниження у дослідних пробах з травня по вересень. Отримані результати дають підставу констатувати, що одним з механізмів, який забезпечив агресивне поширення клену ясенелистого в природних і змінених фітоценозах може бути його висока негативна алелопатична активність по відношенню до інших видів. У статті визначено напрям можливих подальших досліджень хімічної взаємодії адвентивних та аборигенних видів рослин.

МОДУЛЯЦІЯ ПОРУШЕНЬ СНУ ТА ПОКАЗНИКІВ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ЖІНОК СЕРЕДНЬОГО ВІКУ В УМОВАХ ВОЄННИХ ДІй В УКРАЇНІ

Сергій Миколайович Стеценко, Валентина Петрівна Ляшенко — Mon, 31 Mar 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто вплив порушень сну на варіабельність серцевого ритму (ВСР) у жінок середнього віку в умовах воєнних дій в Україні. Стресові події, пов’язані з війною, підвищують рівень тривоги, що призводить до дисрегуляції вегетативної нервової системи та змін архітектури сну. Основні симптоми порушень сну включають труднощі із засинанням, часті пробудження, фрагментований сон. Порушення балансу ВСР відображають напруження адаптаційних механізмів організму та є чутливими маркерами негативних змін. Проведено аналіз частотно-часових показників ВСР та визначено особливості прояву порушень сну, спричиненими стресовими подіями. Встановлено, що значна частина (68,5%) жінок середнього віку має порушення сну, а саме: скорочення тривалості сну (63% сплять ≤6 годин, 33,7% – <5 годин); часті нічні пробудження (76,1% мають епізоди нічних пробуджень, з них 43,5% – ≥3 разів на тиждень); збільшена латентність сну (у 47,8% час засинання перевищує 30 хв, у 25% – більше 60 хв); денна дисфункція (71,7% мають помірну денну сонливість, 19,6% – високу) та виражене відчуття втоми вранці (57,6% оцінили ефективність свого сну нижче 85%), що свідчить про недостатню ефективність та відновлюваність сну. Не зважаючи на наявні проблеми зі сном, більшість жінок-учасниць (77 осіб; 83,7%) не вживають снодійні препарати. Частоту прийому медикаментів для сну у 2-3 рази на тиждень відзначили лише 9 опитаних (9,8%). У переважної більшості обстежених жінок (91,3%) активність протягом дня супроводжується підвищеною сонливість різного ступеня вираженості. Виражені проблеми зі сном можуть мати системний вплив на організм вказує на потребу додаткової діагностики та втручання. Жінки з порушеннями сну демонструють виражену активацію симпатичної нервової системи та пригнічення парасимпатичної регуляції (зниження відносно норми SDNN та RMSSD, зростання AMo та індексу LF/HF). Результати свідчать про зниження адаптаційних можливостей організму через активацію симпатичної нервової системи, що посилюється в умовах підвищеного стресу. Отримані дані можуть бути корисними для розробки профілактичних та терапевтичних програм.

СЕЗОННИй РИТМ РОЗВИТКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКТИВНОЇ ЗДАТНОСТІ РОСЛИН CALLA PALUSTRIS L. B УМОВАХ ІНТРОДУКЦІЇ

Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У даній статті наведено результати фенологічних спостережень рослин Calla palustris ex situ Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України.. Установлено календарні межі та тривалість основних фенологічних фаз розвитку даного виду в умовах ex situ. Встановлено, залежність настання фенофаз досліджуваних рослин від суми ефективних температур. Вегетативна фаза наступає у другій-третій декаді квітня, при цьому спостерігається широкий діапазон сум ефективних температур по роках досліджень: від 78,2°С до 145,5°С. Фаза бутонізації розпочиналася за суми ефективних температур від 192,7°С (2022 р.) до 231,8°С (2023 р.). Бутонізацію відмічено у I-II декаді травня, тривалість фази – 4-11 діб. Початок фази квітування фіксували за широкого температурного діапазону сум ефективних температур від 229,7°С до 457,8°С. Рослини квітували з II декади травня по I декаду червня. Динаміка тривалості цієї фази варіює від 8 діб (2020 р.) до 14 діб (2022 р.). Фаза дозрівання насіння наступала у III декаді липня (2020 р.) по I декаду вересня (2023 р.). Тривалість значно не змінювалась, 18 діб (2023 р.), 19 діб (2020-2022 рр.) та 24 доби (2021 р.). Але слід зазначити, що з кожним роком тривалість дозрівання зміщується у бік вересня. Фаза відмирання розпочиналася у II – III декаді вересня, за суми ефективних температур 2045,8°С – 2139,9°С, а закінчувалася у II декаді жовтня (2147,8°С – 2411,6°С). Загалом, ця фаза триває від 29 до 33 діб.Вегетаційний період рослин C. palustris ex situ НДП «Софіївка», за роки досліджень, тривав 169–180 діб. В умовах культури рослини C. palustris проходять повний цикл сезонного розвитку.Загальний коефіцієнт семеніфікації незначно коливається по роках і в цілому складає 70–80%. За нашими спостереженнями, такий показник вказує на необхідність стратифікації, а нерегулярне насінне відновлення в умовах культури потребує подальшого вивчення більш пізніх етапів репродуктивного циклу. Репродуктивна здатність досліджуваного виду характеризується середніми показниками, що дає можливість штучного розмноження насінням.