Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія

ОСМИСЛЕННЯ ТЕМИ «ВТРАЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ» В РОМАНАХ «ТРИ ТОВАРИШІ» ЕРІХА МАРІЇ РЕМАРКА ТА «ВОРОШИЛОВГРАД» СЕРГІЯ ЖАДАНА

2024-02-29T08:40:48+02:00

Метою розвідки є дослідження теми «втраченого покоління» у романах «Три товариші» Еріха Марії Ремарка та «Ворошиловград» Сергія Жадана. Дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу. Елементи історико-літературного підходу сприяли дослідженню подій Першої світової війни та повоєнної дійсності, а також розпаду СРСР і його наслідків. Проблемно-тематичний, філософський і психоаналітичний підходи були використані в дослідженні відображення авторами теми «втраченого покоління» в романах «Три товариші» Е. М. Ремарка та «Ворошиловград» С. Жадана. Порівняльний аспект творів «Три товариші» Е. М. Ремарка та «Ворошиловград» С. Жадана дав змогу простежити подібність світоглядів героїв українського й німецького письменників, відчуття персонажами абсурдності буття та спроби адаптації до умов повоєнного та пострадянського життя. Зважаючи на те, що роман Е. М. Ремарка є складовою частиною трилогії, увагу також звернено на романи «На західному фронті без змін» і «Повернення» з метою простеження особливостей формування образів героїв твору «Три товариші». З’ясовано, що саме вплив воєнної дійсності й несвідома участь молодих людей у воєнних діях наклали відбиток на руйнування людської сутності хлопців та їх дестабілізацію. Аналіз роману Сергія Жадана «Ворошиловград» дав змогу розкрити сутність пострадянської дійсності та трагізм покоління 90-х, що стало свідком руйнації тоталітаризму в СРСР. Зосереджено увагу на художній реалізації антигуманного впливу війни та тоталітарного режиму на людську психіку й моральний занепад людини. Простежено та розкрито проблему «втраченого покоління», що постала як вияв протилюдяності. Глибокий психологізм письменників дав змогу відчути трагізм долі молодих людей, що пронизаний розумінням неможливості гармонійного життя в умовах повоєнної і пострадянської дійсності.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОНОМАСТИЧНОГО ПРОСТОРУ В РОМАНІ СОФІЇ АНДРУХОВИЧ «ФЕЛІКС АВСТРІЯ»

2024-02-29T08:46:14+02:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей функціонування власних назв у зразках сучасної української прози. Вивчення власних назв як мовної універсалії є натепер одним із ключових компонентів української лінгвістики. Оніми активно реагують на зміни в суспільному житті носіїв мови, відображають основні культурні, історичні, політичні, духовні процеси розвитку людства. Крім того, є носіями ознак певного історичного періоду, географічного ареалу тощо. Онімікон роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія» зумовлений метою художньо зобразити колізії головних героїв на тлі життя міста Станиславова початку ХХ століття. У статті здійснено класифікацію та інтерпретацію основних груп онімів у художньому творі, визначено їх лінгвістичну й ідейно-естетичну роль у формуванні формозмістового рівня тексту. З’ясовано, що онімний простір досліджуваного твору відображає синтез західноєвропейської традиції та елементів української мовної системи. У ньому зосереджено найбільш поширені типи власних назв, які формують лінгвістичну картину тексту, зокрема, в аспекті відтворення мультинаціональності мови на західноукраїнських землях.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТВОРЧОСТІ КОСТЯ ГОРДІЄНКА: ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2024-02-29T08:50:18+02:00

У статті вказано, що К. Гордієнко належить до когорти тих українських письменників, яких прийнято було називати радянськими, оскільки їхній творчий шлях припав на радянську добу. Наголошено, що в умовах безапеляційного панування офіційного дискурсу радянська критика продукувала ідеологічну рецепцію прози Костя Гордієнка. Дослідження містить інформацію про те, що гарну школу документальної творчості К. Гордієнко первісно пройшов у журналістиці. Уже в зрілому віці досвідчений письменник радив початківцям розпочинати шлях у літературу із журналістики. Дослідження містить інформацію, що К. Гордієнко був палким прихильником комун, у яких вбачав надійний спосіб організації бідняцького населення для повноцінного господарського життя. Саме тому він із симпатією написав кілька нарисових, документальних повістей на тему організації комун, створив кілька портретних оповідань з колоритними героями. Акцентовано на тому, що К. Гордієнко працював впевнено, досконало вивчаючи історичні матеріали, насамперед документальні праці та мемуарні твори про стихійні селянські виступи в Україні. Він прагнув дістатися до автентичного, не засміченого пізнішими ідеологічними інтерпретаціями матеріалу. У статті вказано, що особливого звучання набирають твори, в яких головною сюжетною лінією виступає конфлікт простих заробітчан із соціальною дійсністю. Типові риси таких образів виявляються в деталізованих описах зовнішності, поведінки, одягу й мови персонажів, які подаються автором з урахуванням соціальних та індивідуально-психологічних подробиць. У висновках зазначено, що з художніх творів К. Гордієнка можна помітити, що він максимально симпатизує своїм краянам. У художніх творах він наділяє їх привабливими рисами зовнішності, багатим внутрішнім світом і показує їх уміння протистояти жорстокому, байдужому світові. У закінченому варіанті такий цикл творів епічних жанрів сприймається як рухлива панорама народного життя, головним законом якого є дотримання вічних життєвих цінностей.

ТРОПЕЇКА ЧАСОВО ВІДДАЛЕНОГО ПЕРШОТВОРУ ЯК ПРОБЛЕМА КОГНІТИВНОЇ ТРАНСЛЯТОЛОГІЇ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ РЕТРАНСЛЯЦІЙ ТРАГЕДІЙ В. ШЕКСПІРА)

2024-02-28T14:23:59+02:00

У запропонованій розвідці досліджуються тропеїчні засоби у часово віддаленому першотворі та в українських ретрансляціях, які віддзеркалюють ідіостиль автора першотвору й перекладачів, і встановлюється ступінь когнітивної близькості аналізованих тропів в оригіналі і ретрансляціях як результату вибору перекладачем способу трансформаційного перекладу. Матеріалом дослідження слугували тропи, які виокремлено з трагедії В. Шекспіра Romeo and Juliet (1594) та її українських ретрансляцій різних історичних періодів, авторами яких є Пантелеймон Куліш (1901), Ірина Стешенко (1952) та Юрій Андрухович (2016). У статті обґрунтовано поняття когнітивної транслятології, яка передбачає взаємодію когнітивних і лінгвальних структур у перекладі. Феномен тропеїки розглянуто як засіб створення образності (метафор, образних порівнянь, метонімії тощо) лексико-фразеологічними засобами. У статті імплементовано новий термінологічний апарат щодо системи перекладацьких перетворень. Продемонстровано, що синтез літературного стилю відповідної епохи й ідіостилю перекладачів, який унаочнюється шляхом порівняння ретрансляцій тропеїчних засобів, виконаних із залученням різних стратегій і тактик трансформаційного перекладу, зумовлює різні ступені когнітивної близькості: когнітивну еквівалентність, когнітивну аналогічність у когнітивну варіантність. Найпродуктивнішими трансформаціями виявилися модуляція, диференціація, конкретизація, ампліфікація, елімінація, які зумовлюються відмінностями літературних стилів епохи й авторськими ідіостилями і спричиняють стилістичну когнітивну аналогічність і референтну когнітивну варіантність. Досягнення когнітивної еквівалентності шляхом калькування в усіх ретрансляціях є мінімальним з огляду на відмінності соціально-історичного контексту та культурно-естетичного середовища оригіналу й перекладів.

ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У МЕДІЙНОМУ ПРОСТОРІ (НА ОСНОВІ АМЕРИКАНСЬКИХ СЕРІАЛІВ)

2024-02-28T14:31:02+02:00

У статті окреслено особливості вживання фразеологічних одиниць у медіадискурсу на основі американських серіалів. Поняття дискурсу є ключовим у поданому дослідженні, оскільки воно охоплює лінгвістичні й екстралінгвістичні аспекти, які надають можливість чітко розкрити сутність і специфіку серіального явища як форми комунікації. Розглядаються особливості медіадискурсу та його вплив на суспільство. Також досліджуються лексико-семантичні та дискурсивно-прагматичні особливості англомовних фразеологізмів у серіалах. Ретельний розбір лексично-семантичних компонентів фразеологічних одиниць дає змогу зрозуміти не лише їхнє пряме значення, але й відтінки, які вони надають мовленню персонажів серіалів. Фразеологічні одиниці слугують для заповнення прогалин у лексичному складі мови, часто виступаючи єдиними виразами для опису ознак, станів і дій. Їхнє призначення полягає в тому, щоб пом’якшувати конфлікти, що виникають між когнітивними потребами й обмеженим лексичним складом мови. Наведені в роботі приклади вживання фразеологічних виразів сприяють більш глибокому контекстуальному аналізу, розкриваючи ефективність їх використання в передачі нюансів і тонкощів комунікативних ситуацій. Це дослідження поглиблює розуміння того, як фразеологізми стають не тільки засобом вираження, але й ключовими елементами культурного коду, вбудованими у структуру серіалів. Подана наукова праця виявляє важливі зв’язки між вживанням фразеологічних одиниць і сприйняттям контенту серіалів, поглиблюючи розуміння того, як вони впливають на аудиторію та формують культуру нації. Аналізуючи фразеологію у медіадискурсі, стаття вносить важливий внесок у лінгвістичні та культурологічні дослідження, розширює розуміння взаємодії мови, культури й сучасного медійного простору. Подане дослідження сприяє глибшому розумінню взаємодії мовленнєвих елементів із контекстом культурного та медійного середовища. Отримані результати можуть слугувати основою для подальших робіт у галузі медійної лінгвістики, спрямованих на розвиток нових методологій і теорій.

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ПАРАМЕТРИ НАУКОВОГО ВІДЕОБЛОГУ ЯК ЖАНРУ ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСУ

2024-02-28T14:39:55+02:00

Наукові відеоблоги (vlogs) – це швидко прогресуючі онлайн-платформи для обміну науковою інформацією та охоплення широкого кола наукових тем для поширення наукової інформації серед широкої аудиторії. У статті досліджено комунікативні та прагматичні параметри наукового відеоблогу як жанру інтернет-дискурсу; проаналізовано характеристики й особливості наукових відеоблогів, а також їх внесок в онлайн-комунікацію. Однією з ключових особливостей наукових відеоблогів, розглянутих у статті, є використання візуальних презентацій для популяризації складних наукових концепцій за допомогою зображень, графіків, анімації, демонстрацій тощо у візуально привабливий спосіб для покращення загального розуміння наукового контенту та залученості аудиторії. Мовні параметри словесної подачі відеоблогерів відіграють важливу роль в ефективному поширенні наукової інформації. Вони повинні використовувати чітку та переконливу мову, уникаючи жаргонізмів і складних технічних термінів, які можуть перешкодити розумінню, і забезпечувати відповідний мовний стиль, робити контент більш доступним для глядачів із різнома- нітним освітнім рівнем. Інтерактивний підхід створює відчуття спільності та дає змогу обмінюватися ідеями та знаннями. Наукові відеоблоги мають на меті подолати розрив між науковими дослідженнями та широкою громадськістю, роблячи складні концепції більш зрозумілими й доступними для різноманітної цільової аудиторії, для якої відеоблогери адаптують свій контент, використовуючи приклади, аналогії та методи оповідання, щоб покращити розуміння. Наукові відеоблоги виникли як популярний жанр інтернет-дискурсу, пропонуючи унікальну та привабливу платформу для поширення й популяризації наукових знань. Створюючи візуальні презентації, використовуючи чітку вербальну подачу й інтерактивні елементи, відеоблогери ефективно доносять складні наукові концепції до різноманітної аудиторії. Комунікативні та прагматичні параметри покликані сприяти успіху та впливу наукових відеоблогів і є предметом подальших лінгвістичних досліджень.

ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОНФЛІКТНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

2024-02-28T14:52:06+02:00

У статті розкрито лінгвістичний аспект міжкультурної конфліктної комунікації за допомогою спеціально підготовленого лінгвістичного експерименту на тему «Міжмовні омоніми» (проведеного англійсько- та українськомовними студентами Донецького національного університету імені Василя Стуса), а також шляхом наукового спостереження (виокремлено цікаві конфліктогенні комунікативні ситуації під час навчального процесу, предметом яких стало суперечливе вживання певних морфологічних форм і фразеологічних одиниць). Міжкультурну комунікацію позиціоновано як процес вербального та невербального спілкування між людьми, які належать до різних національних і культурних спільнот. Конфлікт під час міжкультурної комунікації (тобто міжкультурну конфліктну комунікацію) репрезентовано як культурний феномен, зміст якого визначуваний культурними чинниками, а процес виникнення й розвитку конфліктів регульований культурними нормами, які за певних обставин призводять до появи особливих культурних ритуалів, що впливають на процес конфліктної взаємодії між учасниками. Аналіз лінгвістичного аспекту міжкультурної конфліктної комунікації полягає у виявленні вербальних і невербальних маркерів культурної інформації з метою досягнення комунікативної взаємодії представників різних культур і запобігання появи комунікативних конфліктів. На конкретних прикладах продемонстровано, що міжкультурна конфліктна комунікація здатна реалізовуватися на кількох мовних рівнях – лексичному, фразеологічному, морфологічному, синтаксичному. Доведено, що найефективніший спосіб регулювати міжкультурну конфліктну комунікацію – формування у її реальних і потенційних учасників міжкультурної комунікативної компетенції як здатності адекватно використовувати культурно значущі мовні засоби, концепти й поведінкові стереотипи.

ТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО В КАНАДСЬКИХ ГРАФІЧНИХ РОМАНАХ ФОНЕТИЧНИМИ І ГРАФІЧНИМИ ЗАСОБАМИ

2024-02-28T14:56:34+02:00

У статті розглядаються фонетичні й графічні засоби творення комічного в канадських графічних романах. Матеріалом дослідження слугує популярний графічний роман відомого канадського автора-каракатуриста Браяна Лі О’Меллі «Скотт Пілігрим і його чудове маленьке життя» (англ. Scott Pilgrim’s Precious Little Life). Для опрацювання фактичного матеріалу застосовується метод дистрибутивного аналізу, метод кількісних підрахунків, метод інтерпретації, який допомагає розшифровувати смисли, закладені у вербальних і невербальних компонентах канадського графічного роману, які разом утворюють візуальну, смислову, структурну, естетичну та функціональну цілісність. Творення комічного в аналізованому канадському графічному романі ґрунтується на контрастах, на невідповідності форми та змісту і проявляється загалом у реакціях головних героїв на неочікувані ситуації, бажанні здаватися кращими, ніж вони є насправді, перебільшеній реакції персонажів, безглуздості ситуацій, їх непотрібній деталізації, подвійних тлумаченнях, повтореннях, іронії. Аналіз показав, що джерелом комічності графічного роману є видозміна змісту, значення, порушення міри, створення ілюзії. Для цього ефекту автор використовує вербальні (текст у розмовних бульбашках, наративних блоках і авторських коментарях) і невербальні засоби (графічні засоби, як-от шрифт, колір, графічні символи, малюнки тощо), акцентуючи увагу на певних емоційних станах персонажів. Вербальні засоби творення комічного в досліджуваному канадському графічному романі на фонетичному рівні представлені звуконаслідуванням і вигуками й підсилені графічними засобами (пунктуацією, шрифтом, кольором). Вживання авторських фонетичних оказіоналізмів сприяє творенню комічних ефектів. Разом з інтернаціональними й загальнолюдськими рисами комічного в аналізованому графічному романі проявляється національний характер комічного.

ПРОЦЕСИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

2024-02-28T15:06:56+02:00

У статті окреслено процеси глобалізації та охарактеризовано його вплив на мовні процеси, формування мови міжнародного рівня. Виділено чотири етапи цивілізації, що впливали на розвиток американської англійської мови. Американська англійська та британська англійська мають багато чого спільного, що обумовило зрозумілість і легкість у використанні, а також сприяло ствердженню першої як міжнародної мови у світі. Обґрунтовано тезу: щоб будь-яка мова стала мовою глобального та ділового спілкування потрібно, щоб економіка країни здійснювала вагомий вплив на світовий економічний розвиток, мала потужний політичний вплив на глобальний розвиток. Охарактеризовано, що на політичному, економічному та культурному рівні створено передумови для запровадження американської англійської як глобальної мови. До завдань фразеології як лінгвістичної дисципліни входить всебічне вивчення фразеологічного фонду тієї чи іншої мови. Важливими аспектами дослідження цієї науки є: стійкість фразеологічних одиниць, системність фразеології і семантична структура фразеологічних одиниць, їх походження й основні функції. Лінгвокульторологічна цінність американських фразеологізмів англійської мови полягає у відображенні світобачення американців, їх цінностей, визначення місця нації в загальноцивілізаційному культурному розвитку. Саме у фразеології накопичений досвід багатьох поколінь зі своїми, тільки їм властивими особливостями, що становлять самобутність кожного народу. Вихідною тезою досліджень культурно-національної специфіки фразем є наявність у них своїх способів її відображення і засобів співвіднесення з нею. У парадигмі сучасної науки дослідження фразеологізмів передбачає здійснення лінгвокультурного та когнітивно-культурологічного аналізу. Американська англійська розвивалася під впливом глобалізаційних змін. У статті визначено, що глобалізаційний розвиток і поява міжнародної мови американської англійської стали нагальною потребою у ХХІ столітті з метою спрощення ведення ділової документації та комунікації між країнами. Потребу використання американської англійської як міжнародної пришвидшили воєнні конфлікти, революційні події, розвиток космічної галузі, медицини, інформаційних технологій. Глобалізаційний розвиток і поступове встановлення американської англійської як міжнародної мови пов’язані з першою масовою міграцією. Американські фразеологізми, що з’являються в цій мові, відображають емоції, образи, зацікавлення американського народу. Водночас фразеологізми англійської мови містять історію людства.

ТИПОВІ СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ НАЗВ СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ КНИГ

2024-02-28T15:13:58+02:00

У статті розглянуто типові перекладацькі трансформації та прийоми, що використовуються для передачі назв книг сучасної англомовної белетристики українською мовою. За результатами дослідження встановлено, що назви книг належать до категорії онімів (власних імен) за структурними особливостями (вираження назви окремою лексемою, простою номінативною фразою, словосполученням чи різнотипними реченнями) і функціональними ознаками (номінація та ідентифікація певного твору художньої літератури з метою відрізнити його від будь-якого іншого зразка аналогічного літературного жанру). Під час дослідження застосовано міждисциплінарний підхід до комплексного розгляду проблеми перекладу назв книг на межі філологічної та перекладацької наук, оскільки спосіб перекладу онімів часто обумовлений лексико-граматичними, семантичними та прагматичними особливостями вихідної мовної одиниці, що ставить перед перекладачем складне завдання реалізувати в перекладі назви книги не лише номінативну, а й інформативну, культурну, емотивну, експресивну функції, передати прагматичне навантаження (у межах реалізації маркетингової стратегії). Виявлено, що залежно від плану вираження оригінальної назви книги перекладачі вдаються до дослівного перекладу або калькування, антонімічного перекладу, підбирають словникові відповідники (за наявності полісемії), застосовують прийом опущення для уникнення надлишковості тощо. Встановлено, що фонові знання про зміст і сюжет твору впливають на вибір перекладачем тих чи інших граматичних конструкцій або граматичних категорій, наприклад категорії роду іменника (вона не властива англійській мові, адже була втрачена в певний період її історичного розвитку), що зумовлено насамперед різноструктурною природою слов’янських і германських мов.

ОСОБЛИВОСТІ ТА СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ ПІД ЧАС ПЕРЕКЛАДУ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКОЮ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ А. МАЙКЛІДІСА)

2024-02-28T15:20:22+02:00

Фразеологічні одиниці вважаються найвиразнішою частиною словникового запасу мови, адже вони відображають історію, мудрість, досвід, мораль та гумор народу. Завдяки своїй образності фразеологічні одиниці передають усі найтонші відтінки, національний колорит і збагачують мовлення. Завдяки особливостям фразеологізмів художній текст наповнюється метафоричністю та образністю. Ці одиниці є неймовірно важливим та актуальним матеріалом для дослідження серед мовознавців та перекладознавців. Фразеологізми вживаються постійно та існує їх безліч. Їх основним призначенням є функціонування як виду міжкультурної комунікації. Сам факт наявності в мові, окрім простих слів, цілих словесних комплексів, які тотожні слову, складність пошуку еквівалента під час перекладу та особливості передачі під час перекладу служать для нас приводом до того, щоб досліджувати саме це явище. Проблема класифікації фразеологізмів часто постає перед мовознавцями і сьогодні. У мовознавстві наявні семантичні, ідеографічні, тематичні, експресивно-стилістичні, структурні, морфологічні класифікації фразеологізмів. Проблема перекладу фразеологізмів така ж актуальна, як і проблема їх класифікації, тому різні вчені пропонують свої способи їх перекладу. Адже часто передати фразеологічні одиниці слово в слово неможливо, тому що вони являють собою єдине семантичне ціле. Більшість українських мовознавців виділяють такі основні способи перекладу, як: повний або частковий еквівалент, фразеологічний аналог, лексичний переклад, описовий переклад та калькування. До менш поширених вони відносять антонімічний переклад, контекстуальні заміни та інші граматичні трансформації. Всі способи можна розділити на фразеологічні та нефразеологічні. Звісно, вчені надають перевагу першому типу для збереження образності, колориту та значення оригінального виразу. А буквалізм викликає нерозуміння у читача та псує сприйняття фразеологічної одиниці. Саме тому без знання фразеології неможливо оцінити яскравість і виразність мови, зрозуміти гру слів, жарт або навіть сенс усього висловлювання. Складність у процесі перекладу фразеологізмів полягає в тому, що англійська та українська мови різні за будовою та зв’язком між словами. Також фразеологічні одиниці за своєю структурою – це семантично неподільні словосполучення, зміст та засіб вираження яких значно відрізняється між собою. Безумовно, труднощі під час перекладу сталих виразів виникають через їх національно-культурне підґрунтя.

ПОРІВНЯННЯ У ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ І ЛІНИ КОСТЕНКО: ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ

2024-02-28T15:26:34+02:00

Статтю присвячено вивченню порівняння у поетичному мовленні Лесі Українки і Ліни Костенко в лексико-семантичному аспекті. Розглянуто різні лінгвістичні підходи до тлумачення поняття «порівняння», за якими порівняння визначається як троп, тропеїчна фігура, в якій мовне зображення особи, предмета, явища чи дії передається через найхарактерніші ознаки, що є органічно властивими для інших (Л. Мацько). Визначено логіко-граматичну модель порівняльної конструкції, яка містить чотири складники: суб’єкт (предмет) порівняння; об’єкт (образ) порівняння; основа (підстава) порівняння; показник порівняльних відношень. З’ясовано, що семантика компонентів порівняння дає змогу вивчити особливості мовомислення і світосприйняття автора, психологію творчості, виявити об’єктивну прагматичну інформацію, що є частиною зображуваного. Семантика предмета порівняння, як правило, пов’язана зі змістом усього твору. Вибір об’єкта порівняння ґрунтується на уявленнях, думках, почуттях, внаслідок яких одне уявлення, почуття викликає інше. Лексико-семантичні моделі порівняльних конструкцій у поетичному мовленні Лесі Українки і Ліни Костенко визначено в межах тематичних груп об’єкта порівняння: «фауна», «флора», «явище природи» та інші. Виділено такі основні лексико-семантичні моделі порівнянь, як: «предметний світ – фауна», «абстрактне поняття – фауна», «фауна – фауна», «людина – флора», «абстрактне поняття – флора», «явище природи – флора», «предметний світ – флора», «предметний світ – явище природи», «абстрактне поняття – явище природи», «явище природи – явище природи», «людина – явище природи» тощо. У тематичній групі із суб’єктом (предметом) порівняння «мисленнєва/мовленнєва діяльність» досить поширеними є лексико-семантичні моделі з об’єктом (образом) порівняння «фауна» та «явища природи». З’ясовано, що образні порівняння Лесі Українки і Ліни Костенко є творчим здобутком майстрів, вони наповнені естетичним смислом і наділені потужними експресивно-емоційними потенціями.

РЕАЛІЗАЦІЯ КАТЕГОРІЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ В ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТАХ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ)

2024-02-28T15:31:25+02:00

Забезпечення високоякісного перекладу юридичних текстів у сферах міжнародного та порівняльного права є одним з викликів сучасного правового суспільства. Це завдання зумовлене розширенням міжнародних стосунків та перспективами вступу України до ЄС. Саме цим визначається актуальність нашого дослідження, яке ставить на меті аналіз функціонування категорії інтертекстуальності в текстах оригіналів та текстах перекладів законів та законодавчих актів ЄС і України. Дійшли висновку, що категорія інтертекстуальності є базовою категорією в процесі текстової комунікації у сфері міжнародного і порівняльного права. У цій статті розглядаються засоби реалізації категорії інтертекстуальності на експліцитному рівні юридичних текстів українською та англійською мовами. Пряме цитування інших законів, а також посилання на тексти законів на полях, що здійснювалось задля тлумачення законів середньовіччя, вже не є засобом пояснення, який широко використовується в текстах сучасних законів. Відмова від використання цього засобу слугує забезпеченням компресії тексту. Цитування та посилання на інші тексти в тому обсязі, в якому вони є, стало можливим лише протягом двох останніх десятирічь завдяки технічній можливості гіперпосилання. Особливо важливою функцією гіперпосилання є для текстів перекладів юридичних актів та законів, оскільки вони забезпечують тлумачення документів і вносять вагомий внесок в їх розуміння. Одним із поширених засобів реалізації категорії інтертекстуальності в юридичних текстах є внутрішні посилання, тобто посилання на статтю або пункт цього закону, на додаток. Використання гіперпосилань робить весь сучасний процес наукових досліджень інтертекстом, що своєю чергою забезпечує можливість розуміння мови порівняльного права. Засоби реалізації категорії інтертекстуальності забезпечують своєрідний діалог між текстом оригіналу і текстом перекладу. Текст закону мовою оригіналу, текст перекладу та інтерпретація тексту закону реципієнтом створюють єдиний інтер- текст. Засоби реалізації категорії інтертекстуальності здійснюють, своєю чергою, забезпечення ефективності інтерпретації та розуміння текстів законів.

КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ АВТОРСЬКОЇ КОЛОНКИ (НА МАТЕРІАЛІ ДОПИСІВ ЛАРИСИ ДЕНИСЕНКО, ОЛЕГА КОЦАРЕВА, КАТЕРИНИ БАБКІНОЇ, ІРЕНИ КАРПИ, ЮЛІЇ СТАХІВСЬКОЇ)

2024-02-29T08:18:49+02:00

У статті окреслено поняття авторської колонки як журналістського твору, в якому автор (колумніст) на основі актуальних для суспільства фактів, явищ висловлює власні суб’єктивні думки художньо-публіцистичними засобами, та колумністики як масиву текстів, уміщених під рубрикою авторської колонки, та сукупності авторських колонок. Встановлено, що цей журналістський жанр відзначається виразною авторською позицією, суб’єктивізмом, створенням ефекту присутності, діалогізмом, володіє значною потенцією впливовості на читацьку аудиторію, що дозволяє формувати свідому громадянську позицію адресатів контенту у ставленні до суспільно-політичних реалій, об’єднувати на основі спільних цінностей, спонукати читачів бути активними членами суспільства. Окреслено поняття комунікативної стратегії як реалізації комунікативних намірів мовця щодо досягнення визначеної мети спілкування шляхом добору найрезультативніших способів спілкування і тактики, як реалізації комунікативної стратегії і сукупності прийомів і методів, застосовуваних комунікантом на певному етапі взаємодії зі співрозмовником для досягнення бажаного результату. Проаналізовано різні типології стратегій і тактик. У результаті аналізу авторських колонок спеціального проєкту Deutsche Welle «Авторська колонка» констатовано, що в досліджених текстах їхні автори застосовували стратегію інформування, що втілюється в тактиках привернення уваги, добирання інформації, подавання інформації, послідовності викладення подій; стратегію консолідації, що проявляється в тактиках інтимізації спілкування, інтегрування, афіліації; стратегію емоційного впливу, що втілюється в тактиках звернення до емоцій адресата, драматизації. Перспективи подальших наукових розвідок убачаємо в дослідженні комунікативних стратегій і тактик інших журналістських жанрів.

ОЗНАЧАЛЬНИЙ ПРОСТІР «СВОГО» СВІТУ В УКРАЇНСЬКИХ КОЛЯДКОВИХ ТЕКСТАХ

2024-02-29T08:23:54+02:00

У статті розглянуто особливості «свого» означального простору українських колядкових пісень, що увібрали весь досвід і світогляд народу. Аналіз ключових епітетних сполук людського простору дозволив концептуалізувати основні складники міфологічної картини світу українців, адже така характеристика є однією із визначальних для структури і семантики як текстів української усної народної творчості загалом, так і колядкових зокрема. «Свій» простір в аналізованому жанрі сакралізований і представлений основними концентричними колами: господарське поле – двір – хата – стіл. У межах цих просторових кіл перебуває господар і / або члени родини. Об’єкт величання та все, що його оточує, у піснях має ідеалізовані характеристики, що пов’язано із прагматичною метою обряду та уявленнями про господаря як представника Бога (Господа), виконавця культу від імені всього роду, пращура і жертводавця. З’ясовано, що саме на полі, подвір’ї і в хаті господаря розгортаються сакральні сюжети, діють вищі позитивні істоти. Аналіз довів, що образ господарського поля є часто імпліцитним, але важливим складником текстів, адже опис оранки й майбутніх жнив виконують продукувальну функцію обряду. Двір і хата в текстах, навпаки, набувають максимальних меліоративних епітетних характеристик, що пояснюється особливостями архаїчного світогляду українців щодо обряду колядування. Центром «свого» простору є стіл – хатній престол, місце, що має особливе сакральне значення. Підтвердженням цього є вживання означень «яворовий», «золотий», «калиновий» тощо, що в народній традиції відбивають уявлення про належність до надприродного, божественного. Дослідження непродуктивної епітетної сполуки «райская студня» в контексті колядкової пісні «горять три браття над райською студнею» дозволяє стверджувати, що це варіант універсального образу світової осі. Отже, можна дійти висновків, що семантика та функціонування епітетних сполук «свого» світу колядкових пісень зумовлені прагматикою всієї семіосфери різдвяних свят українців та репрезентують важливий фрагмент архаїчної картини світу.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ АБРЕВІАЦІЇ В НАУКОВО-ТЕХНІЧНОМУ ДИСКУРСІ

2024-02-29T08:29:54+02:00

Скорочення та абревіатури, що сприяють здійсненню закону мовної економії, в нашому сьогоденні стали невід’ємною та суттєвою складовою частиною сучасних терміносистем і визначили мету статті – вивчення функціонування та ролі абревіатур і скорочень в англомовних науково-технічних текстах, відтворення англійської абревіатури українською мовою. Відповідно до мети у статті проведено аналіз останніх досліджень і публікацій, присвячених проблемам абревіації; розкрито визначення абревіації, абревіатури і терміна «скорочення»; з’ясовані причини появи, росту кількості абревіатур і скорочень; зазначено основне завдання скорочень, що полягає в економії зусилля під час усного мовлення та в економії обсягу письмового тексту; розглянуто аспекти функціонування та складності перекладу абревіації, наявної в англійській науково-технічній літературі; підкреслено, що у сучасному мовознавстві існують численні і неоднорідні принципи класифікації абревіатур, внаслідок чого серед скорочених одиниць виділяються різні їх типи на основі різних ознак і виокремлено наявні типи абревіатур у досліджуваних текстах; наведено основні способи передачі англійської абревіатури українською мовою; визначено перспективу подальшого дослідження перекладацького аспекту функціонування абревіатур і скорочень. З метою дослідження понять абревіації, абревіатури і терміна «скорочення» було використано теоретичний аналіз задля опрацювання наукової літератури; описовий метод використано задля розкриття змісту головних понять; для визначення структурних особливостей (мається на увазі кількість літер) досліджуваних абревіатур і скорочень застосовано структурний метод. Досліджувані тексти включали науково-технічні термінологічні скорочення, як-от: абревіатурні терміни-словосполучення, графічні загальнонаукового характеру, абревіатури, поєднані з цифрами, і зрізані слова. Скороченню підлягали багатоскладові лексичні одиниці. Виявлені абревіатурні терміни-словосполучення – це ініціалізми і саме авторські скорочення, які пояснювалися в текстах, які стисло передають значення багатокомпонентних термінів.

ФОРМУВАННЯ ПРАВОПИСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ УНІВЕРСИТЕТІВ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

2024-02-29T08:58:29+02:00

У статті окреслено аспекти проблеми формування орфографічної і пунктуаційної компетентності здобувачів вищої освіти, які навчаються на нефілологічних факультетах українських університетів. Основний акцент зроблено на реалізації мовної політики держави в умовах війни в Україні. Розглянуто загальновизнані критерії мовної політики крізь призму сьогодення, охарактеризовано мовне законодавство. Запропоновано авторські дефініції понять «мовнокомунікативна компетентність», «правописна компетентність». Проаналізовано стан висвітлення проблеми формування мовнокомунікативної компетентності взагалі і правописної кометентності зокрема в дослідженнях українських науковців. У практичній частині поінформовано про результати проведеного в Поліському національному університеті діагностування рівнів сформованості правописної компетентності першокурсників нефілологічних спеціальностей. Матеріалом для аналізу вибрано радіодиктант національної єдності «Дороги України», текст якого був написаний 147 здобувачами. Запропоновано приклади типових орфографічних помилок у роботах здобувачів і з’ясовано причини, що зумовили їх виникнення. У дослідженні послідовно окреслено ефективні форми та методи оптимізації процесу формування правописної компетентності першокурсників під час проведення аудиторних занять з ділової української мови й різних форм позааудиторної роботи. Охарактеризовано зміст модуля навчальної дисципліни «Ділова українська мова», предметом якого є Український правопис. Рекомендовано використовувати такі форми аудиторних занять, як проблемні лекції, лекції-консультації та колоквіуми для опрацювання правописних норм. Надано перевагу традиційним письмовим вправам і творчим завданням, роботі зі словниками, тестуванню, дидактичним іграм. Підкреслено доцільність використання інтернет-ресурсів для створення вправ. У висновках наголошено на гнучкому та раціональному підході викладача до вибору методів і форм навчання, а також підкреслено перспективність проблеми.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ ДО НАВЧАННЯ УЧНІВ У НУШ

2024-02-29T09:07:12+02:00

У статті окреслено змістове та методичне забезпечення підготовки майбутніх учителів української мови і літератури до навчання учнів у НУШ. Акцентовано увагу на питаннях якості шкільної мовної освіти в умовах воєнного стану, особливостях реалізації Концепції Нової української школи, основна риса якої – формувати оновлені знання й уміння застосовувати їх у реальних ситуаціях, життєвих та професійних ситуаціях, формувати ставлення на основі цінностей. Зазначено, що створення сучасного освітнього середовища, впровадження в освітній процес НУШ інноваційних технологій та засобів навчання Концепції зумовлює оновлення підходів та осучаснення змісту професійної, методичної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури до навчання учнів у НУШ у закладах вищої освіти. Окреслено оновлені освітні програми підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, що має міждисциплінарну та соціонімічну спрямованість, зорієнтована на сучасні наукові досягнення в галузі філології, педагогіки, методики викладання мови і літератури; враховує специфіку роботи вчителя української мови й літератури, який володіє фундаментальними знаннями й відповідними компетентностями в галузі педагогіки, психології, методики середньої освіти; здатний на високому професійному рівні забезпечувати компетентнісне навчання української мови, літератури та вирішувати завдання у професійній сфері, що характеризуються невизначеністю та комплексністю умов. Окреслено оновлену робочу програму мовно-методичної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури на засадах компетентнісного підходу, зокрема предметно-методичну компетентність як здатність: застосовувати поглиблені знання з теорії української мови, української літератури для вирішення професійних завдань, подавати власну інтерпретацію літературних (мовних) явищ; застосовувати когнітивно-дискурсивні вміння у створенні зв’язних монологічних і діалогічних текстів в усній і писемній формах; застосовувати у продукуванні текстів різностильові та різножанрові одиниці з урахуванням комунікативної ситуації та комунікативного завдання; моделювати зміст навчання з української мови і літератури; формувати предметну і ключові компетентності й наскрізні вміння, ціннісні ставлення відповідно до обов’язкових результатів навчання учнів; добирати, використовувати, створювати ефективні методики й технології навчання, виховання і розвитку учнів; застосовувати, вдосконалювати, створювати доцільне дидактичне забезпечення освітнього процесу з урахуванням специфіки технологій електронного, мобільного й змішаного навчання. На прикладі занять з курсу методики навчання української мови в закладах загальної середньої освіти продемонстровано вправи, які допоможуть урізноманітнити освітній процес з української мови і зробити його сучасним.