Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТЕРМІНА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

2025-05-22T14:27:35+03:00

У статті вказано, що сучасна термінологія є динамічною системою, що зазнає змін. У цифровому суспільстві з’являються нові потреби, що зумовлюють необхідність оновлення галузевих терміносистем. При цьому важливим є не стільки сам термін, скільки різноманітні сфери його використання. Доведено, що зміни охоплюють і саму термінологію як наукову дисципліну, і галузеві терміносистеми різних мов. Здійснено спробу протиставити термін загальновживаному слову, підкреслюючи його характерні ознаки, зокрема точність визначення та моносемію, яка виступає основою формування терміна, сприяючи уникненню двозначності або незрозумілості в професійній комунікації. Визначено, що в сучасних дослідженнях терміносистем українського наукового та професійного дискурсу термінологічну лексику розглядають як складову частину лексики мови, що організована в систему, у якій лексеми та їхні значення взаємопов’язані та формують мережу семантичних зв’язків. Аспекти прояву цих системних зв’язків становлять феномени, навколо яких формуються основні лексико-семантичні мікросистеми мови: полісемія, синонімія та антонімія. З’ясовано, що аналіз функціонування термінів в освітньому дискурсі дає змогу наголошувати на тому, що ідеальна модель терміна часто зазнає порушень. Терміни, подібно до загальновживаних слів, стають полісемічними з моментувпровадження в дискурс. Однак, незважаючи на зміни, що відбулися в загальній теорії термінології за останні десятиліття, питання нормалізації та стандартизації термінів залишаються актуальними для термінологічної номенклатури освітньої сфери. Проаналізовано лексико-семантичні процеси, що відбуваються в українській термінології. Окремо відзначено особливості полісемії, омонімії, антонімії та синонімії в термінології, а також визначено причини виникнення цих явищ.

КОРЕЛЯЦІЯ МІЖ НЕЦЕНЗУРНОЮ ЛЕКСИКОЮ ТА ЗАГАЛЬНОЮ ГНУЧКІСТЮ МОВЛЕННЯ

2025-05-22T14:36:18+03:00

У статті зроблено спробу історичного огляду та емпіричного узагальнення деяких ключових параметрів ненормативної лексики: які основні чинники, що детермінують масштабне поширення лихослів’я в сучасному українському соціумі. Торкаючись аспектів походження мату, розкриваємо аргументи захисників та противників ненормативної лексики. Проаналізовано термін «мат», використання мови, яка вважається грубою, блюзнірською або іншим чином неприйнятною у ввічливій або офіційній промові для вираження гніву чи інших сильних емоцій. Розглянуто лексеми «ненормативна лексика», «нецензурна лексика», «лихослів’я». Доведено, що ненормативна лексика – поняття досить широке, і нецензурна лексика (до якої належить український мат) є лише її різновидом. Мета статті – розглянути проблему нецензурної брані з точки зору загальнолюдських цінностей, виявити ставлення населення до ненормативної лексики та частоту її вживання. Досліджено, що нецензурна лайка сягає корінням у давньослов'янські культи. Вивчаючи природу людської агресії та її прояви, багато дослідників стверджують, що лайка – це один з видів насильства, що перетворився на невід’ємну рису нашого повсякденного життя. Однак досі не було систематичних крос-лінгвістичних досліджень мовних патернів ненормативної лексики. Вивчаючи статистичні закономірності у звучанні лайок у різних мовах за допомогою функціонально-лінгвістичного підходу виявлено, що звуки у таких словах (фонеми) самі сприяють їх образливості, порушуючи фундаментальний лінгвістичний принцип: зв'язок між звуком і значенням слова довільний. Досліджуючи терміни кревності, детально проаналізовано, що вторинні значення термінів кревності виходять далеко за межі сімейної теми і за межі соціуму. Вони тісно пов’язані з тваринним, рослинним та предметним світом, з міфологічним простором та абстрактними поняттями, використовуються як вигуки.Об’єктом дослідження є нецензурні термінологічні одиниці, вирази, образи мови, пов’язані з емоційним вибухом, що дає вихід емоційної енергії, що накопичилася. Предметом дослідження є структурно-семантичні аспекти непристойної лексики.

СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНЕ ФУНКЦІЮВАННЯ ЛЕКСЕМИ СИН У МОВОПРОСТОРІ РОМАНУ «МАМИ́» МАРІЇ МАТІОС

2025-05-22T14:41:04+03:00

У статті вперше в семантико-стилістичному аспекті висвітлено функціювання лексеми син у мовопросторі роману «Мами́» Марії Матіос, простежено варіанти її змістового навантаження й виражальну роль у художній системі. Спираючись на теоретичну базу з лексики, семантики, стилістики й тематичні наукові джерела, беручи до уваги твердження про перетин наукових парадигм у вивченні літературно-художнього тексту, послуговуючись описовим, зіставним, лінгвостилістичним, герменевтичним, дискурсивно-аналітичним, польовим методами дослідження, ми обстежили романний дискурс, що є голосом матерів, котрі трагічно втратили синів, ретрансльованим нараторкою, і фіксує текстову «багатомовність» зі своїми семантичними полями.У ході дослідження виснувано, що образ сина несе значне художньо-змістове навантаження в романі «Мами́», є композитом бінарної сполуки «мати – син»; лексема син відображає численні іпостасі образу сина в полівимірному дискурсі роману, побудованому на поєднанні особистого і суспільного, сакрального і профанного, трансцендентного і матеріального, і набуває розгалуженої семантики, по-різному проявляючись стилістично. Син – це водночас дитина земної мами, Син Богородиці, казковий котик-синок у господині-мами. Лексема син функціонує в романі у своєму прямому значенні, називаючи потомка чоловічої статті в різних вікових групах, екзистенційних контекстах, в аспекті професійного та життєвого вибору. Для кожної зображеної матері син – об’єкт її любові, опіки, виховання, гордості; опора, підтримка, надія на майбутнє; гідна людина з відчуттям обов’язку, здатна до вагомих учинків. Особливо закцентований у творі воєнний дискурс, у якому син стає бійцем, оборонцем рідного краю від «совєтів», «рашистів», гине як герой у боротьбі з ворогом. Розгалуження змістового навантаження лексеми син відбувається, коли він утрачає життя. Стражденна матір розмислює про сина як про первозданну жертву, горе (утрату сина) – трактує як неуникне й неподоланне, яке не дає їй подальшої сили й бажання жити. Утім віра не дозволяє перерватися її зв’язку з дитиною та світом.

ЕПОНІМИ В КОНТЕКСТІ ВИВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ: ПСИХІАТРІЯ

2025-05-22T14:45:20+03:00

У статті розглядаються епоніми як важливий елемент медичної термінології, зокрема в галузі психіатрії, у контексті опанування галузевого перекладу. Епоніми суттєво полегшують вивчення англійської спеціалізованої термінології, що дозволяє передавати складну інформацію в стиснутій формі. Аналізуються критерії, за якими епоніми можуть бути визнані валідними.У роботі наведено приклади відомих психіатричних синдромів і захворювань. Наведено кілька класифікацій епонімів. Також розглянуто найпоширеніші епоніми в медичній термінології, зокрема ті, що стосуються синдромів, захворювань, клінічних симптомів, клітин і методів. Проаналізовано роль епонімів у клінічній практиці, систематизації медичних знань, а також їх значення у формуванні асоціативних зв’язків між термінами та їх клінічними визначеннями. Досліджено, як епоніми сприяють диференційній діагностиці, забезпечуючи перекладачам і лікарям швидку ідентифікацію патологічних станів на основі відомих клінічних проявів. Окрему увагу приділено функції епонімів, яка сприяє вшануванню науковців, які зробили вагомий внесок у розвиток медицини та сформували сучасні уявлення про патологічні процеси. Розглянуто використання епонімічної номенклатури на мікроско-пічному рівні, зокрема в гістології та клітинній біології, що дозволяє стандартизувати морфологічні описи. Проаналізовано переклад епонімічних методів у стандартизації діагностичних та терапевтичних підходів, що є важливим компонентом професійної діяльності перекладачів, оскільки медична термінологія часто має свої специфічні особливості та вимагає високої точності й обізнаності. Сучасні тенденції у медичній термінології, включаючи можливу заміну епонімів на патофізіологічні назви, свідчать про необхідність не лише лінгвістичних знань, а й розуміння специфіки медичної практики та розвитку технологій у цій галузі. Висвітлено аргументи щодо збереження епонімів у медичній мові, зокрема їхню історичну та освітню цінність. Окреслено ключові стратегії подолання перекладацьких труднощів.

КРОС-КУЛЬТУРНІ КОМУНІКАЦІЇ: СТЕРЕОТИПИ ПРО ІТАЛІЙСЬКУ МОВУ НА ОСНОВІ ЇЇ ІСТОРІЇ

2025-05-22T14:49:34+03:00

Італійська мова – результат поєднання класичної латини, регіональних діалектів та тосканської літературної традиції, що зумовило її унікальний шлях формування. У статті досліджено вплив цих елементів на формування сучасної мовної картини Італії та виникнення стереотипів про італійську мову, наголошено на важливості розуміння їхнього історичного коріння для об'єктивного сприйняття італійської культури. З’ясовано, що поширені стереотипи, зокрема уявлення про легке розуміння латини носіями італійської мови, хоча вона має високий ступінь лексичної схожості з латиною (89%), та асоціація діалектів з низьким соціальним статусом, є історично обумовленими. Визначено, що ці стереотипи, які активно поширюються засобами масової інформації та популярною культурою, впливають на сприйняття італійської мови та її носіїв, формуючи упередження щодо їхньої культурної ідентичності. Зокрема, наголошується, що стереотип про легке розуміння латини італійцями є хибним через значні мовні зміни з плином часу, а діалекти історично стигматизовано через асоціацію з низькою освітою та соціальним статусом, що бере свій початок з часів об'єднання Італії та впровадження єдиної державної мови. Описано історичний шлях розвитку італійської мови від Римської імперії до сьогодення, коли вульгарна латинь стала основою для формування італійської, виділено ключових історичних діячів, таких як Данте Аліг'єрі, Петрарка, Боккаччо та П'єтро Бембо, чий внесок у літературу та кодифікацію мови вплинув на її розвиток та формування стереотипів. Підкреслено, що вибір Данте писати "Божественну комедію" флорентійським діалектом став визначальним моментом у його становленні як літературної норми, а праці інших авторів епохи Відродження сприяли закріпленню тосканської традиції в літературній мові.З’ясовано, що попри мовну спорідненість, носії італійської мови не завжди розуміють латину через фонетичні, граматичні та лексичні відмінності, які виникли протягом століть, а використання діалектів історично стигматизовано через асоціацію з низькою освітою та соціальним статусом. Підбиті підсумки про необхідність критичного аналізу цих стереотипів для об’єктивного розуміння італійської культури та мовного різноманіття.

ФОНЕТИЧНІ ПРОЯВИ РЕКУРЕНТНОСТІ В ТЕКСТАХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

2025-05-22T14:59:24+03:00

У статті досліджується фонетична рекурентність, що вважається одним із найдавніших і найпоширеніших поетичних прийомів в українській літературі. Вона виступає важливим засобом створення звукової гармонії, емоційного забарвлення та підкреслення смислових акцентів у тексті. Крім того, демонструється, як багаторазове відтворення певних звуків формує ритм і мелодію, що наголошує на значущості окремих слів та ідей, дозволяючи читачеві глибше зануритися в атмосферу твору.Автор детально розкриває різні аспекти фонетичних засобів, таких як алітерація, асонанс, ритм і ономатопея. Наводяться приклади використання цих прийомів у творах українських письменників різних літературних періодів, що підкреслює їхню роль у створенні яскравих образів і передачі емоцій. Алітерація, наприклад, забезпечує звукову гармонію та підсилює емоційний вплив, додаючи мові ритмічності та плавності, в той час як асонанс просуває мелодійність та сприяє формуванню образів, легких для запам’ятовування.Слід додати, що в роботі ритм аналізується як чинник, що надає тексту динаміки і змушує читача активно переживати події, описані в творі. Звертається увага на різні методи створення ритмічних візерунків, які можуть включати копіювання слів, конструкцій і синтаксичних елементів. Стаття підкреслює, що такі ритмічні структури не лише формують емоції героїв, але й підсилюють драматизм ситуації.Автор вважає, що вивчення цього явища в українській літературі відкриває нові перспективи для аналізу текстів, адже фонетична рекурентність має глибокі традиції та активно використовується в художніх творах. Висновки статті стверджують, що рекурентність, як важливий інструмент митця, сприяє створенню унікального художнього світу, роблячи літературу виразнішою і більш насиченою в емоційному плані. Дослідження фонетичної рекурентності не лише підтверджує високий рівень літературної майстерності авторів, але й відкриває нові горизонти для подальших досліджень у цій галузі.

АСОЦІАТИВНЕ ПОЛЕ ТРОЛІНГ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

2025-05-22T15:09:37+03:00

У статті досліджено феномен тролінгу як соціально-психологічне явище з погляду психолінгвістики. Актуальність дослідження асоціативного поля тролінг зумовлена кількома ключовими факторами, що відображають сучасні тенденції в комунікації та суспільстві: поширеністю цього явища в онлайн-просторі, психологічним впливом тролінгу на комунікантів, визначенням специфічних лінгвістичних характеристик, підвищенням медіаграмотності користувачів.На основі слів-реакцій, отриманих у результаті експерименту, здійснено аналіз асоціативного поля тролінг, виявлено його ключові компоненти та їхні взаємозв’язки. Розглянуто характеристики тролінгової поведінки, зокрема, використання провокаційних та образливих слів, маніпуляція інформацією, анонімність і застосування псевдонімів, використання інтернет-мемів і вірусного контенту. Досліджено психологічні механізми, що є основою тролінгу, і його вплив на жертв. Визначено основні мотиви тролів та їхні стратегії поведінки. Названо соціальні фактори, що сприяють поширенню тролінгу в інтернеті.У статті проаналізовано асоціативний експеримент, який уможливив виявлення частотних реакцій на слово тролінг, що відображають особливості сприйняття цього концепту різними респондентами. Результати вільного асоціативного експерименту надали змогу сформувати асоціативне поле аналізованого слова та виокремити тематичні домінанти поля реакції, що є значущими для опитуваних. Проведено підрахунок частотності кожної асоціації, визначено найбільш частотні асоціації, складено рейтинг асоціацій. Групування асоціацій за семантичними категоріями (зокрема, емоції, дії, особи, місця) уможливило визначення семантичних зв’язків між асоціаціями, виявило емоційне забарвлення асоціацій, установило ключові ознаки поняття тролінг на основі асоціацій. Формулювання ядрових маркерів, що відображають ключові характеристики тролінгу, представлені словами та словосполученнями. У результаті цього експерименту встановлений взаємозв’язок між індивідом, мовою і світом, що реалізується мовними засобами та відображає розуміння світу, його концептуалізацію, а також комунікативні стратегії поведінки комунікантів.

ЕКОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ ДОНАЛЬДА ТРАМПА

2025-05-22T15:13:30+03:00

Статтю присвячено дослідженню екологічності подання інформації у промовах 45/47-го президента США Дональда Трампа. Основну увагу приділено визначенню факторів, що впливають на екологічність чи неекологічність його політичного дискурсу. Виокремлено комунікативні стратегії, які використовує політик, та їхній потенціал маніпулятивного впливу на аудиторію. Дослідження також охоплює аналіз лексико-стилістичних засобів, що формують емоційний стан реципієнтів.Матеріалом для аналізу слугували інавгураційні промови та передвиборчі виступи Дональда Трампа під час теледебатів. Було розглянуто прагматичний потенціал використаних мовцем лексико-стилістичних засобів, що визначають комунікативну ефективність повідомлень з урахуванням поставлених комунікативних цілей. На основі критеріїв екологічної комунікації, запропонованих К. Тараненко, було визначено критерії неекологічності як такі, що чинять негативний вплив на емоційний стан учасників комунікації. У процесі дослідження було виокремлено низку чинників, які роблять промови Трампа неекологічними. З’ясовано, що основними неекологічними стратегіями промов політика є звинувачення, погрози, маніпуляція фактами, критика та приниження опонентів. Окрім зазначених неекологічних, було виявлено ряд екологічних стратегій, що сприяють формуванню позитивної емоційності та апелюють до ключових цінностей, як-от американська мрія, патріотизм, безпека, свобода, рівність, справедливість та віра в Бога. У процесі аналізу ілюстративного матеріалу виявлено низку лексико-стилістичних засобів, що підсилювали емоційний тиск шляхом маніпулювання патріотичними почуттями адресатів. Під час проведеного дослідження зроблено висновок про те, що незважаючи на досягнення комунікативних цілей, використання неекологічних стратегій та тактик має негативний вплив на адресатів, що неминуче призведе до відповідних наслідків.

ТОПОС ZÖGERNDER POLITIKER У НІМЕЦЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

2025-05-22T15:18:04+03:00

У статті на основі методу аналізу аргументації проаналізовано у німецькомовних ЗМІ Topos zögernder Politiker/топос вагання політиків. Топосний аналіз широко використовується в сучасних дослідженнях з політичної лінгвістики і має філософське коріння в античній риториці. У німецькій лінгвістиці метод топосного аналізу застосовували М. Кінпойнтнер, С. Корпер- шмітт, М. Функен, К. Фаульстіх, М. Венґелер та інші. Німецький лінгвіст М. Венґелер теоретично обґрунтував та емпірично довів топосний аналіз. Цей підхід включає так звані мисленнєві фігури, які виводяться з корпусу тексту за допомогою логічно послідовних кроків і розкривають позицію окремих політичних акторів щодо вирішення/невирішення певної політичної проблеми. Згідно з М. Венґелером, під топосами розуміємо правила виведення смислів у процесі аргументації, які мають достатньо високий ступінь абстракції. Топосний аналіз передбачає дослідження імпліцитних смислів, які розкривають причинно-наслідкові зв’язки в текстовому корпусі. Вони формулюються у вигляді висловлювань типу «якщо-тоді». На основі матеріалів німецької преси за період з 24 лютого 2022 року по лютий 2025 року було виявлено такі формальні патерни аргументації: топос переломного моменту, топос тиску, топос лідерства Німеччини, топос кільцевого обміну поставками зброї, топос мети тощо. Проаналізовані в дослідженні топоси показують ставлення німецьких політиків і німецького народу до постачання зброї в Україну, яке підкріплюється аргументами «за» і «проти». Топоси як мисленнєві структури розкривають на основі текстових фрагментів ключові смисли концепту «Waffenlieferung» й встановлюють асоціативні зв’язки з політичним, військовим, соціальним, суспільним, моральним і релігійним контекстами. У контексті російсько-української війни ключове слово Waffenlieferung/постачання зброї набуває нового змістового наповнення.

СИНТАГМАТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ЛЕКСЕМ-ВЕРБАЛІЗАТОРІВ СУБКОНЦЕПТУ VALETUDO В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ

2025-05-22T15:23:02+03:00

Особлива увага сучасного мовознавства сконцентрована на проблематиці дослідження саме національної специфіки мовних і мовленнєвих явищ. Відтак концепт ЗДОРОВ’Я як ключовий концепт культури справедливо посідає основне місце серед категорій ментального, світоглядного, аксіологічного порядку, знання яких потребують усі, хто вивчає мову й культуру. Тож репрезентоване дослідження спрямоване на розширення розуміння мовної та концептуальної картин світу давніх римлян, зокрема на подальше вивчення механізмів вербалізації мовної картини світу, що реалізується здебільшого на лексичному рівні.Особливу увагу сконцентровано на інтегрованому аналізі одного з ключових концептів давньоримської етносвідомості, який має значну культурно-аксіологічну цінність. Дослідження здійснено крізь призму синтагматики як універсального методологічного підходу до вивчення концептів, що дає змогу виявити концептуальну інформацію через класифікаційні одиниці мови.Саме цей підхід дозволяє найбільш точно описати особливості мовної маніфестації екзистенційних феноменів, до яких належить розглянутий концепт. Експлікація змісту концепту ЗДОРОВ’Я реалізується через аналіз розгалуженої системи синтагматичних зв’язків між лексемами-вербалізаторами цього концепту. З метою виявлення недостатньо досліджених аспектів концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові, а саме встановлення додаткових когнітивних ознак, у статті здійснено поглиблений аналіз синтагматичних зв’язків лексем-вербалізаторів субконцепту VALETUDO. У цьому контексті ключову роль відіграє детальний розгляд семантичних груп у різних комбінаціях, що дозволяє виділити окремі семи, визначити їх інтегровані характеристики, а також дослідити лексичну сполучуваність для встановлення специфічних рис субконцепту. Крім того, у межах дослідження змодельовано семантичне поле субконцепту, визначено його ядро, приядерну зону, а також ближню та дальню периферії. Аналіз синтагматичних відношень імені субконцепту дав змогу окреслити його семантичний потенціал. Отримані результати дозволяють ідентифікувати додаткові когнітивні ознаки, що сприятимуть глибшому розумінню концепту ЗДОРОВ’Я у латинській мові.

РОЛЬ МЕТАФОР І МЕТОНІМІЙ В ОРГАНІЗАЦІЇ МИСЛЕННЯ І МОВИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ ФІЛОЛОГІЧНОМУ ПОЛІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2025-05-22T15:27:33+03:00

У статті аналізується стан дослідженості метафор та метонімій в українському та зарубіжному філологічному полі на сучасному етапі з акцентом на їхній ролі в організації мислення та мови. Встановлено, що когнітивна лінгвістика на сучасному етапі акцентує увагу на взаємозв’язку мови та мислення. Метафора і метонімія, які традиційно розглядалися як тропи риторики, в контексті когнітивного підходу набувають статусу фундаментальних когнітивних механізмів, які формують розуміння світу і, відповідно, структуру мови. Визначено, що в українському та зарубіжному філологічному просторі активно досліджується роль цих когнітивних механізмів у різних аспектах мовної діяльності, від політичного дискурсу до навчання іноземним мовам. До основних напрямів досліджень на сучасному етапі належить вивчення концептуальних метафор та метонімій у різних сферах життя, аналіз метафоричного та метонімічного моделювання політичного дискурсу, медійного простору, економічного дискурсу, військової лексики. У статі проаналізовано роботи українських та зарубіжних лінгвістів, присвячених вивченню метафоричних та метонімічних моделей; виявлено основні напрямки досліджень метафор та метонімій на сучасному етапі.У результаті дослідження встановлено, що метафора та метонімія відіграють ключову роль у формуванні дискурсу, впливаючи на сприйняття інформації та прийняття рішень. Вивчення ролі метафор і метонімій в організації мислення та мови сприяють поглибленню розуміння взаємозв’язку мови, мислення та культури, а також розвитку когнітивної лінгвістики в Україні. Зазначено, що перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням емпіричної бази, вивченням впливу культури та соціальних змін на метафоричні та метонімічні моделі, а також розвитком нейролінгвістичних досліджень. Дослідження в цій галузі продовжують активно розвиватися, відкриваючи нові можливості для розуміння взаємозв’язку мови, мислення та культури.

МОДИФІКОВАНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЯК ПРИКЛАД МОВНОЇ КРЕАТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ ДИТЯЧІЙ АУДІОВІЗУАЛЬНІЙ ПРОДУКЦІЇ: НА МАТЕРІАЛІ АНІМАЦІЙНОГО ФІЛЬМУ «МАВКА. ЛІСОВА ПІСНЯ»

2025-05-22T15:32:34+03:00

Статтю присвячено вивченню особливостей використання модифікованих фразеологізмів як прикладу мовної креативності в сучасній дитячій аудіовізуальній продукції на матеріалі анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня». Актуальність дослідження визначається тим, що розвиток мультимедійних технологій та поширення іноземного контенту вимагають оновлення національної культурної продукції. Анімаційні фільми сприяють популяризації української мови та культури, формуючи національну ідентичність, і це справедливо для анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня», що поєднує українську міфологію з сучасними технологіями. Мовна креативність у цьому анімаційному фільмі проявляється через модифікацію фразеологізмів, оказіоналізми та сленг, роблячи мову живою й актуальною. До того ж, фразеологічні модифікації в дитячій аудіовізуальній продукції залишаються недостатньо вивченими в українському мовознавстві, що підкреслює актуальність цього дослідження.У статті визначено поняття мовної креативності, досліджено можливості її прояву в художніх текстах, охарактеризовано модифікацію фразеологізму як один із проявів мовної креативності та проаналізовано використання модифікованих фразеологізмів в анімаційному фільмі «Мавка. Лісова пісня».Проведене дослідження демонструє, що модифікація фразеологічних одиниць є важливим аспектом мовної креативності, оскільки оновлює традиційні мовні конструкції, надаючи їм нових семантичних і стилістичних відтінків. Це зумовлено екстралінгвістичними факторами та контекстом, що робить такі фразеологізми виразнішими. У художніх текстах така модифікація збагачує мову, створює нові образи й емоційні ефекти, привертаючи увагу аудиторії завдяки оригінальності знайомих виразів. Аналіз мовлення персонажів в анімаційному фільмі «Мавка. Лісова пісня» показав, що модифікація фразеологізмів є важливим інструментом мовної креативності у творі, робить стрічку привабливою для юного глядача. Модифікація фразеологізмів у цьому анімаційному фільмі відображає контраст між світами людей і природи, створюючи комічні або емоційно виразні моменти через зміну компонентів фразеологізмів, підкреслюючи культурні відмінності персонажів і збагачуючи мовний ландшафт анімаційного фільму.

КВАЗІКОМПОЗИТИ З АФІКСОЇДОМ ПСИХО- У CУЧАСНІЙ МЕДИЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

2025-05-22T15:39:45+03:00

У статті описано складні лексичні утворення з компонентом психо-, проаналізовано особливості використання цього словотвірного конструкту, визначено його статус як афіксоїдний. У роботі під терміном афіксоїд розуміємо словотвірні форманти, які мають ознаки як кореневих морфем, так і афіксів. Терміноелемент психо- уналежнюємо до афіксоїдних морфем, бо він має високий ступінь продуктивності, може використовуватися як у препозиції, так і в постпозиції, наявність певної лексичної категоризації: всі терміни з компонентом психо- пов’язані з психічною сферою.Матеріалом дослідження слугували медичні терміни, визначені методом суцільної вибірки з сучасних медичних тлумачних словників.У роботі лексеми з компонентом психо- відносять до квазікомпозитів, тобто до лексем, які складаються з декількох лексем, які ні не можуть бути розгорнуті в одиниці синтаксичного рівня (речення або словосполучення).У стаття розглянуто випадки полісемії та синонімії медичних термінів з конструктом психо-, що свідчить про те, що терміни, не зважаючи на власну уніфікованість та обмеженість у використанні, можуть утворювати нові парадигматичні та синтагматичні зв’язки, що, у свою чергу, свідчить про безперервний розвиток мовної системи навіть у найусталеніших її проявах.Отже, з розвитком науки та техніки, термінологія перестає бути закритою системою, утворення нових термінологічних одиниць повинно відповідати викликам сьогодення, що вимагає нових одиниць на позначення нових явищ дійсності, а залучення вже добре відомого лексичного матеріалу, саме тому квазікомпозиція стає домінуючим шляхом творення нових термінологічних лексем. Актуальність дослідження зумовлена важливим місцем, яке займає оволодіння термінологією, у підготовці майбутніх фахівців медичної галузі.Перспектива подальших розвідок полягає в поширенні сфери вивчення та дослідженні афіксоїдів, які є продуктивними в інших галузях медицини: неврології, гінекології, гастроентерелогії тощо. Практичне значення отриманих результатів полягає в їх можливому використанні при вивченні освітнього компонента «Латинська мова та основи медичної термінології».

НЕВЕРБАЛЬНА ТА НАДВЕРБАЛЬНА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ БРИТАНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НА МАТЕРІАЛІ ТЕЛЕСЕРІАЛУ “THE CROWN”

2025-05-22T15:43:40+03:00

У статті досліджуються засоби невербальної та надвербальної візуалізації національних британських цінностей у популярному телесеріалі “The Crown”. Аналіз невербальних компонентів комунікації, таких, як вираз обличчя, жести, тон голосу, зоровий контакт, постава, просторове розташування комунікантів, а також надвербальних елементів, зокрема, одягу, аксесуарів, оформлення екстер’єру та інтер’єру, дозволяє простежити, яким чином британські національні цінності відображені та популяризуються у межах серіалу.Дослідження підкреслює двоїсту функцію “The Crown”: з одного боку, як розважального медіапродукту, а з іншого – як культурного феномена, що активно формує уявлення про британську ідентичність та її ціннісні орієнтири. Особлива увага приділяється тому, як через невербальні й надвербальні компоненти комунікації передаються такі ключові британські цінності, як свобода і демократія, толерантність та мультикультуралізм, повага до права і правопорядку, соціальна справедливість та рівність, повага до традицій і культурної спадщини, здатність до саморефлексії.На основі отриманих результатів у статті запропоновано класифікацію невербальних і надвербальних компонентів кому-нікації для візуалізації британських національних цінностей у медійному просторі. Також виокремлено найбільш репрезентативні формули візуального відображення цих цінностей через кінематографічні засоби.Доведено, що невербальні та надвербальні компоненти комунікації є не лише інструментами передачі інформації, а й важливими механізмами конструювання національного образу та підтримки культурної ідентичності. Дослідження відкриває нові перспективи для вивчення впливу медіапродукції на формування культурних уявлень і може бути корисним для подальших досліджень у сферах культурології, соціології, лінгвістики та медіазнавства.

МОВНИЙ ОБРАЗ ВІДЬМИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

2025-05-22T15:51:52+03:00

У статті проаналізовано мовний образ відьми як один із ключових в українському лінгвокультурному просторі. Зокрема, розглянуто основні лінгвістичні моделі творення евфемістичних номінацій на позначення відьми та вербальну репрезентацію означеного образу у фразеології та текстах української усної народної словесності. Зʼясовано, що образ відьми увібрав ознаки багатьох «непростих» міфологічних істот, що мають різні надприродні властивості та можуть використовувати їх як для злих, так і для добрих справ. Проте в аналізованих жанрах актуалізується лише пейоративна характеристика відьми. Дослідження вторинних номінацій дозволило дійти висновків, що, незважаючи на те, що одні з них виразно зберігають свій евфемістичний характер, інші вже належать до стертих евфемізмів, у концептуальному плані всі вони детермінуються властивими для українців віруваннями про типологічні ознаки як відьми зокрема, так і надприродного світу в цілому. Підставою для появи більшості національно орієнтованих сталих виразів і примовок із компонентом відьма стали архаїчні уявлення українців про неї як злу і страшну жінку, яка шкодить людині та її господарству. Оберегові замовляння від відьом зазнали виразного впливу християнської культурної традиції, що зумовило модифікацію первісних текстів і виявилося в усіх їх структурних елементах. Знання імені табуйованої істоти, нейтралізація злих сил, встановлення контакту між двома світами, виконання нездійсненної умови, уживання спеціального кумулятивного епітета тощо, репрезентоване в примовках і замовляннях від відьом, є характерними засобами творення апотропеїчного сакрального тексту. Сукупність міфологічних уявлень про відьму, втілена в українських народних казках, дозволяє відтворити посутній фрагмент української мовної картини світу.

ПЕРСПЕКТИВИ ФІЛОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ДОБУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

2025-05-22T16:21:51+03:00

Стаття присвячена вивченню особливостей розвитку філологічної освіти в інформаційному суспільстві. Автором були поставлені наступні завдання: розкрити основні тенденції розвитку інформаційної цивілізації; узагальнити погляди науковців на процеси ґенези та трансформації глобальних цивілізаційних процесів другої половини ХХ – початку ХХI століття; визначити роль філологічної освіти в інформаційному глобальному суспільстві. У зв’язку із проблематикою дослідження автор розкриває основні тенденції розвитку інформаційної цивілізації. Узагальнено погляди науковців на процеси ґенези та трансформації глобальних цивілізаційних процесів другої половини ХХ – початку ХХI століття. На основі теоретичного осмислення зазначеної теми визначено роль філологічної освіти в розвитку інформаційної цивілізації. Автор подає огляд сучасної соціокультурної ситуації і стверджує, що інформаційне суспільство надзвичайно впливає на розвиток і трансформацію освіти. Аналізується роль філологічної освіти в процесі формування інформаційної цивілізації, визначаються особливості цивілізаційного підходу до розгляду освітніх процесів. Показано, що розвиток інформаційної цивілізації, що базується на знаннях, потребує якісного реформування освіти, яка відіграє важливу роль у суспільному розвитку і сприяє формуванню компетентностей, професіоналізму, світогляду і творчому мисленню майбутнього філолога. Автор статті відзначає, що в сучасній науковій рефлексії над процесами формування інформаційного суспільства виділяються різні, але взаємозалежні тенденції, зумовлені ставленням їх представників до ролі наукового знання, освіти і наукової інформації. Автором досліджено особливості модернізації філологічної освіти під впливом цивілізаційних процесів. Визначено її роль в інформаційному глобальному суспільстві та підкреслено необхідність оновлення змісту та форм. На підставі рецепції наукових підходів представників світової педагогічної, соціологічної та філософської думки обґрунтовано перспективи репрезентації інформаційної цивілізації в освітньому дискурсі. Робиться висновок про необхідність уваги до проблеми модернізації філологічної освіти в умовах розвитку інформаційної цивілізації.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У МОВНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ: МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ

2025-05-22T16:24:28+03:00

У статті окреслено можливості та виклики використання штучного інтелекту в мовній підготовці майбутніх учителів. Акцентовано увагу на багатогранності поняття «штучний інтелект», що охоплює алгоритмічні системи, здатний моделювати психічні функції людини, навчатися, прогнозувати та приймати рішення, відтворювати інтелектуальні процеси. На основі аналізу наукових джерел, проведеного опитування та інтерв'ювання студентів і викладачів Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка та Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка окреслено деякі переваги використання ШІ в освітньому процесі: ШІ оптимізує вивчення мовного матеріалу, розвиває критичне мислення, стимулює творчий підхід до активного засвоєння знань. Педагогічне спостереження за процесом навчання сучасної української літературної мови дало підстави переконатися, що використання інтерактивних форм та вправ у поєднанні з можливостями ШІ створює сприятливе середовище для розвитку в майбутніх учителів-словесників критичного мислення, засвоєння лінгвістичної теорії, розвитку комунікативних, когнітивних та діяльнісних навичок. На основі аналізу наукових джерел, опитування, педагогічного спостереження засвідчено також, що інтегрування ШІ в мовну підготовку майбутніх учителів супроводжується низкою викликів: дотримання принципів академічної доброчесності, забезпечення конфіденційності та захистом даних студентів, алгоритмічної упередженості та обмеження емоційного інтелекту. Означено важливість балансу між використанням цифрових інструментів і традиційними педагогічними методами, живого спілкування й емоційної взаємодії викладача та студента як невід'ємних компонентів освітнього процесу.

МОВНА ОСОБИСТІСТЬ СТУДЕНТА-ФІЛОЛОГА ЯК СУБ’ЄКТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2025-05-22T16:28:07+03:00

Статтю присвячено розгляду феномена «мовна особистість» як інтегративного поняття в контексті сучасної лінгводидактики, окремі аспекти мовної особистості студента-філолога як суб’єкта професійної підготовки, проблеми формування мовної особистості майбутніх філологів в освітньому просторі університетської професійної підготовки. Зауважено, що проблема мовної особистості в лінгвістиці, психолінгвістиці та лінгводидактиці не є новою, однак методологічна основа її формування дотепер залишається здебільшого об’єктом наукових розвідок педагогів та лінгводидактів, що певним чином звужує уявлення про розмаїття методичного інструментарію в практиці роботи освітніх закладів.Наведено авторську характеристику поняття «мовна особистість»: високорозвинена особистість, носій як національно-мовленнєвої, так і загальнолюдською культури, який володіє соціокультурним і мовним запасом, вільно спілкується українською та іншими мовами в полікультурному просторі, адекватно застосовує набуті знання, мовленнєві вміння і навички у процесі міжкультурного спілкування. Зазначено, що підготовка студентів-філологів освіти, спрямована на здійснення професійної мовленнєвої діяльності, потребує свого переосмислення. Методологія дослідження передбачає урахування основних положень особистісно орієнтованого, компетентнісного, комунікативно-діяльнісного та когнітивно-комунікативного підходів.Формування мовної особистості студента-філолога окреслено як компетентнісно орієнтований процес, що залежить від індивідуального досвіду здобувачів освіти, мовно-мовленнєвих знань, умінь і навичок і спрямований на врахування особливостей розвитку мовної особистості, набуті професійної компетентності. Обґрунтовано, що розвиткові мовної особистості здобувача освіти сприяють психологічні передумови засвоєння знань та формування комунікативних умінь і навичок, мотиви учіння, які спонукають здобувачів освіти до засвоєння лінгвістичної теорії й активної мовленнєвої діяльності, які складають основу мовленнєвої компетентності майбутнього фахівця. Формування мовної особистості означає не тільки набуття студентом певних знань, умінь і навичок, а й самовиховання свідомого ставлення до мови, що виявляється в прагненні та вмінні спілкуватися українською мовою, відповідальному ставленні до власного мовлення, постійній, наполегливій роботі над його вдосконаленням, що є невід’ємною частиною національного виховання.

ПЕРЕКЛАД СЕРЕДНЬОВІЧНИХ КУЛЬТУРНИХ КОДІВ У «КЛЕРКЕНВІЛЬСЬКИХ ОПОВІДАННЯХ» П. АКРОЙДА

2025-05-22T15:58:42+03:00

Стаття присвячена аналізу роману П. Акройда «Клеркенвільські оповіді» як прикладу трансформаційних процесів, що відбуваються в межах літературного перекладу культурних кодів, і фокусується на постмодерністській реконструкції «Кентерберійських оповідань» Дж. Чосера. В ній розкриваються механізми переосмислення середньовічних наративів у контексті сучасної літератури; виявляються трансформацій, яким піддаються персонажі, сюжетні лінії та наративні стратегії у процесі перекладу культурних кодів; досліджується, як П. Акройд здійснює індивідуалізацію чосерівських персонажів, надаючи їм психологічної глибини та адаптуючи до соціокультурних реалій XIV століття; аналізується трансформація структури роману, де лінійна композиція Дж. Чосера замінюється децентралізованим наративом, що відображає хаотичний стан Лондона.Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації «перекладу» як аналітичної метафори для опису трансформаційних процесів у літературі, що дозволяє не лише по-новому інтерпретувати інтертекстуальні зв'язки, але й виявляти розгалужені парадигми значень у контексті постмодерністської рецепції класичних текстів. Результати розвідки підтверджують ефективність інтертекстуального аналізу для виявлення механізмів трансформації культурних кодів у процесі літературної рецепції, формуючи нові культурні наративи.

ОБРАЗ КАССАНДРИ У НІМЕЦЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХХ СТ. (Г.Е.НОССАК, В. ВУЛФ)

2025-05-22T16:06:11+03:00

У статті розглянуто особливості репрезентації образу Кассандри у творах німецьких письменників ХХ ст. Г.Е.Носсака й К.Вольф. Характерним є те, що в їхній творчій практиці цей образ актуалізується у контексті політичних та економічних катаклізмів.В оповіданні «Кассандра» Г.Е. Носсака сюжетна лінія Агамемнон і Кассандра є такою ж, як і в творах античних трагіків. Трагедію загиблих Агамемнона та його полонянки Кассандри письменник проєктує на життя у післявоєнній Європі. Самобутньо переосмислюючи античний міф, автор вибудовує власну філософську концепцію життя.Образ античної пророчиці у повісті «Кассандра» К. Вольф набуває символічних рис жінки, яка шукає себе у суспільстві, в якому її некомфортно й небезпечно. Найвиразнішим проявом трагізму є сцена вбивства Ахіллесом Троїла, в ній не тільки розкривається трагічна доля провісниці, якій ніхто не вірив, але й проявнюється авторське застереження людству перед загрозою ядерної війни. Історія життя Кассандри К.Вольф – це розповідь про те, як можна себе зруйнувати як особистість, утратити власне «я». Письменниця досить вільно інтерпретує сюжет античного міфу, пропонуючи читачеві його своєрідну реконструкцію. Для розуміння її твору не потрібне знання першоджерела, повість може розглядатися як цілком завершена, замкнута в собі історія, яка не потребує додаткових знань чи тлумачень. Оповідання Г.Е.Носсака апелює не тільки до досвіду реципієнта щодо історії, але також і до його знань міфології, на чому будується інтертекстуальна гра з читачем. Оповіданню притаманний глибокий психологізм, автор прагне «прочитати» в міфологічному сюжеті ознаки реальності, актуалізувати його. Твір має виразно суб’єктивно-ліричну форму, його просторово-часова організація є доволі складною. Саме на універсальності міфу про Кассандру вибудовуються паралелі між Троянською війною та Другою світовою війною. Простежується певна паралель між взяттям Іліону та Берліна.

ДІВЧИНКА-ЖІНКА-СТАРА: ІПОСТАСІ ТІЛЕСНОСТІ В РОМАНІ СОФІЇ АНДРУХОВИЧ «КАТАНАНХЕ»

2025-05-22T16:08:57+03:00

На сучасному етапі актуальними є дослідження впливу культури на тілесність індивіда, відтак статтю присвячено темі репрезентації жіночого тіла в літературному просторі. У художній прозі втілюються домінантні наративи репрезентації тіла, при тому тілесність постулюється вразливою ланкою жіночої особистості, а життя персонажів постає підпорядкованим диктатові тіла. Прикладом такого підходу є роман «Катананхе» Софії Андрухович. У творі описано три типи жіночих образів, кожен із яких має свою персональну історію, показану через родинні та соціальні зв’язки. Авторка акцентує відмінність соціокультурних вікових моделей, опертих на тілесність, що стає конструюючим чинником ідентифікаційної складової особистості.Образ Таї моделюється через парадигму дорослішання, у якій тілесна структура підлітка стає визначальною і розглядається як маркер емоційних проявів. Художня концепція героїні розгортається у ситуації подолання життєвих труднощів, а біологічне начало в людині окреслюється як наскрізь психологізоване. Основним ціннісним орієнтиром для Лесі є молодість, тому її історія будується на сюжетній схемі боротьби жінки зі старіючим тілом. Оскільки в сучасній культурі панує культ здорового та молодого тіла, то героїня змушена вдаватися до штучного інструментарію вдосконалення зовнішності. Тілесність у цьому випадку тлумачиться як механізм поневолення жінки, що провокує розвиток психологічної травми, виявленої назовні як одержимість зовнішнім виглядом. У ракурсі сексуальності зображується постать Жанни. Героїня літнього віку реанімує еротичний досвід і у такий спосіб бунтує проти усталеної системи цінностей та гендерних стереотипів. Авторка прагне реструктурувати старіння, позиціонуючи цей процес як органічну зміну людини.

ШЛЯХ ВІД БЕЗСІМЕЙНОСТІ ДО СІМЕЙНОСТІ НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ Г. МАЛО «БЕЗ СІМ’Ї»

2025-05-22T16:11:41+03:00

У статті акцентовано на важливості дитинства як окремого етапу в формуванні особистості та літературі дидактичного спрямування для дітей. Вказано, що повноцінна особистість не може сформуватися у ситуації безсімейності (що має бути подолана через набуття і прийняття у сімейність як Ми, причому сімейність може бути і не біологічною) на прикладі перепрочитання роману Г. Мало «Без сім’ї». Відзначено перевагу розробки автором образу батька над материнським. Встановлено, що конструювання позитивного образу батька здійснено автором комплексно через його складові з різних персонажів, що виконують функцію батька з виділеними маркерами мудрість, працелюбність, знання, досвід, професійність. Проаналізовано шлях персонажа Ремі, що став образом ідеальної долі сироти без сирітства через включеність у сімейність-не-біологічну від початку роману, аж до віднайдення матері; через сприйняття батьківства-не-біологічного, але дієвого для формування його позитивного ідеалу батька. Змодельована Г. Мало система вартісних координат дитини є беззаперечна: любов, взаємодопомога, сімейність, радість дитинства. Можемо ствердити, що загострюючи увагу на подоланні несправедливості світу персонажем, його руху до дитинства у сім’ї, свідомо заперечуючи оманливо декларований назвою роману концепт «без сім’ї», автор послідовно доводить, що Ремі заслуговує на щастя сімейності, і слугує позитивним дидактичним прикладом. Незважаючи на всі мелодраматично складні перипетії долі модус радості дитинства у цьому романі є домінуючим. Звідси можемо ствердити, що роман «Без сім’ї» Г. Мало ілюструє парадигму дитинства-як-радості. Бачимо потребу осмисленого прочитання роману Г. Мало «Без сім’ї» як твору про дітей для дітей і дорослих через концепт радості дитинства та залученості до додаткової програми читання для школярів.

МІЛІТАРНА ЛІТЕРАТУРА КРІЗЬ ПРИЗМУ СИНЕРГЕТИКИ (ДО ПИТАННЯ ПРО ХУДОЖНЮ ЦІЛІСНІСТЬ «ТІНІ КОТА» ОЛЬГИ КРЯЖИЧ)

2025-05-22T16:14:17+03:00

Об'єкт статті – роман сучасної української письменниці Ольги Кряжич «Тінь кота». Дія у творі віддзеркалює події 2014 року, коли російські війська увійшли на територію Лугнаської області і результатом сепаратиської політики стало створення Луганської народної республіки. Тому «Тінь кота» є складовою того мегатексту української літератури, яку можна визначити як мілітарну прозу. З урахуванням характеру художньої картини світу у творі автор статті поставив собі за мету вивчити твір на різних рівнях його як системи, щоб виявити авторську концепцію дійсності та характер художньої цілісності тексту. У зв'язку з цим синергетика була обрана як дослідницька стратегія, яка розглядає динамічні системи, що перебувають у стані переходу від хаосу до цілісності. Як головна ознака роману Ольги Кряжич була розглянута його пухкість на кількох рівнях: 1) як відображення стану світу, в якому знаходяться герої твору, світу, в якому зруйновано стабільність, природні зв'язки, надійність, визначеність майбутнього; 2) як характеристика системи персонажів: у романі велика кількість як центральних, так і другорядних персонажів, а також «внесценічних» осіб, про яких лише згадується, що робить картину оточення героїні роману багатогранною та сприяє художньому пізнанню стану світу; 3) як ознака метажанрової природи твору: у ньому присутні ознаки як фікційного, і фактуального тексту; як романа, повісті та есе; як епопейного, так і романічного та етологічного твору. У статті було також зазначено незавершеність сюжетних ліній, що мотивується невизначеністю того стану, у якому перебувають персонажі. В результаті було зроблено висновок про те, що «Тінь кота» Ольги Кряжич – це завершений у мистецькому плані твір, а та пухкість, на якій була зосереджена увага, може розглядатися як художня стратегія автора, який поставив перед собою завдання передати своє розуміння стану світу як динамічного хаосу, спонукати читача до вирішення важливих проблем.

ТРАДИЦІЙНІ ЗВИЧАЇ ТА ПОБУТ ЯК ПІДҐРУНТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОБУТНОСТІ У ТВОРЧОСТІ АЛАЯ (НА ОСНОВІ РОМАНУ «ПОРОЖНЯ ГОРА»)

2025-05-22T16:16:20+03:00

У статті окреслено роль традиційних звичаїв і побутових практик у формуванні національної самобутності, відображеної в романі «Порожня гора» (“空山”) китайського письменника тибетського походження Алая. Досліджуються особливості поєднання усної фольклорної традиції та соціальної трансформації в художньому світі Алая, зокрема простежується, яким чином крізь призму сімейних та громадських обрядів, звичаїв, ритуалів і міфів вибудовується специфіка наративу. Особливу увагу приділено тому, як письменник репрезентує національну ідентичність тибетського народу через детальний опис побуту, звичаїв та уявлень, що формують його світогляд. Аналізується взаємодія традиційного тибетського світосприйняття із сучасними суспільно-політичними змінами, що вплинули на внутрішню структуру наративу.Проаналізовано також стилістичну палітру тексту: використання метафори, повторів, інтертекстуальності, елементів фольклорного мовлення, що створюють ритміку, наближену до усної традиції, а також впливають на емоційне сприйняття тексту. Роман «Порожня гора» демонструє складне переплетення кількох культурних пластів: традиційного тибетського світогляду, буддійської релігійної практики, а також впливу модернізаційних і політичних процесів у Китаї ХХ століття.Показано, що ці культурні складові не лише співіснують у творі, а й вступають у складний діалог, відображаючи амбівалентний характер змін, що відбуваються у тибетській спільноті. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що фольклорні елементи є не лише тлом для літературної оповіді, а й виступають рушійною силою сюжетотворення, адже крізь них передається глибинна історична пам’ять народу. Окремо наголошується на тому, що в художньому дискурсі Алая традиційні звичаї та побутові деталі набувають метафоричного значення, стаючи підґрунтям для осмислення ідентичності етнічної спільноти. Вони протиставляються одноманітній «офіційній» культурі, що транслюється державними наративами, і натомість презентуються як жива, органічна складова національного самоусвідомлення тибетців. Таким чином, дослідження роману «Порожня гора» свідчить про важливість традиційного світогляду як чинника культурної безперервності та опори для національного самоусвідомлення. Результати проведеного аналізу можуть бути використані для подальшого вивчення художнього осмислення традиційної культури у творах письменників, які працюють на стику декількох культурних парадигм, а також для глибшого розуміння літературних стратегій збереження етнічної ідентичності в умовах суспільних трансформацій.

ТЕМА ВІЙНИ В ОПОВІДАННЯХ І РОМАНАХ КОСТЯ ГОРДІЄНКА: ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ

2025-05-22T16:18:59+03:00

У статті здійснено художній аналіз теми війни в оповіданнях і романах Костя Гордієнка, визначено особливості зображення воєнних подій, образів персонажів, морально-етичних аспектів та жанрово-стильові характеристики його творів.Творчість письменника посідає значне місце в українській літературі ХХ століття, оскільки він не лише художньо осмислює події військових конфліктів, а й заглиблюється у морально-етичні дилеми, які постають перед людиною в екстремальних умовах. Його твори відображають психологічний стан героїв, проблеми вибору, честь і людяність, що робить їх актуальними не лише в контексті історичної пам’яті, а й у сучасному суспільному дискурсі. Методологічна основа дослідження базується на комплексному використанні історико-літературного, порівняльно-типологічного, художньо-естетичного, психоаналітичного методів та наратологічного аналізу. Історико-літературний підхід дозволяє простежити зв’язок творів Гордієнка з суспільно-історичними умовами їхнього створення, а порівняльно-типологічний метод сприяє виявленню спільних і відмінних рис у змалюванні війни порівняно з іншими українськими письменниками ХХ століття. Психоаналітичний аналіз розкриває внутрішній світ персонажів, їхні переживання та трансформації під впливом воєнних подій, тоді як художньо-естетичний метод дозволяє виокремити стилістичні особливості та жанрові характеристики творів. Особливий акцент зроблено на аналізі воєнної прози Гордієнка у контексті соціалістичного реалізму та офіційного "соціального замовлення", яке визначало змістові й ідеологічні стандарти літератури того часу. Друга світова війна суттєво вплинула на творчість письменника, змінюючи не лише тематичні акценти, а й загальну концепцію його художнього світу.Аналіз показує, що Гордієнко поєднує у своїх творах реалістичне відтворення воєнних подій із глибоким психологізмом, що дає змогу розглядати його прозу як цінне джерело для вивчення як історичних реалій, так і морально-філософських проблем війни. Дослідження сприяє поглибленню розуміння творчої спадщини письменника, розширенню літературознавчих студій, присвячених воєнній тематиці в українській прозі, а також допомагає визначити місце його творів у загальному контексті розвитку української художньої думки ХХ століття.