Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З КОМПОНЕНТОМ ‘ІРРЕАЛЬНА ІСТОТА’ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ З ОПЕРТЯМ НА КЛАСИФІКАЦІЮ ЕТНОКОДІВ КУЛЬТУРИ

Юлія Сергіївна Бевз — 2024-12-11

У сучасній лінгвістичній парадигмі вітчизняні й зарубіжні мовознавці вивчають код у різних вимірах, а саме торкаються питання коду культури, лінгвокультурного коду, духовного коду культури, мовного коду, мовного коду культури; комунікативного коду; етнокоду, етномакрокоду, етносубкоду культури та ін. Однак типологійне визначення фразеологізмів із компонентом ‘ірреальна істота’ в українській та англійській мовах з опертям на класифікацію кодів культури не було порушено в цих наукових роботах, і не поставало об’єктом вивчення в сучасних лінгвістичних студіях, що й зумовлює актуальність нашої роботи. Мета дослідження полягає в аналізі найменувань ірреальних істот з опертям на класифікацію етнокодів культури, актуалізованих у фразеологічних одиницях української та англійської мов і послідовне зіставлення вияву аналізованих компонентів у двох різносистемних мовах. До демонологійно-антропоморфного етнокоду культури на матеріалі української мови зараховуємо такі назви ірреальних істот: бенеря, біс, бісик, відьма, гаспид, диявол, дідько, лунь, чорт, а на матеріалі англійської мови вони охоплюють brownie, damn, demon, devil, evil, ghost, Lucifer, spirit. До релігійного етнокоду культури на матеріалі української мови належать такі найменування ірреальних істот: Адам, Бог, Господь, Каїн, а в англійській мові вони охоплюють такі: Adam, angel, God, Lord, Methuselah, prophet. Множину найменувань міфологійного етнокоду культури в українській мові становлять такі назви ірреальних істот: Амур, Ахілес, Геркулес, жар-птиця, Купідон, Пандора, сфінкс, в англійській мові множина охоплює такі: Achilles, Damocles, genie, Pandora, Robin Hood. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтованій типології фразеологічних одиниць із компонентом ‘ірреальна істота’ на матеріалі української та англійської мов із опертям на класифікацію культурних етнокодів. У фразеології української та англійської мов представлено чимало спільних ірреальних істот: Адам – Adam; Бог, Господь – God, Lord; біс, бісик, бенеря, гаспид, диявол, дідько, чорт – demon, devil, Lucifer; Ахілес – Achilles; Пандора – Pandora, що зумовлено адекватними біблійними віруваннями, демологічними образами та тотожним запозиченням назв істот з давньогрецької міфології. Крім того, в українській фразеології наявні унікальні ірреальні істоти: відьма, жар-птиця, Каїн, лунь, що утворились на ґрунті українських міфів, казок, притч, легенд, оповідань і билин. Також до української фразеології були запозиченні назви істот із давньоримської (Амур, Купідон, Геркулес) та давньогрецької (сфінкс) міфології. Виключно на матеріалі англійської фразеології виокремлені найменування ірреальних істот angel, damn, ghost, spirit, evil, Brownie, Methuselah, prophet. Зазначені істоти є небесними безплотними силами та демонологічними уявленнями. Можна констатувати, що етнокодам культури на матеріалі української фразеології характерні прагнення відбити в образних метафоричних висловленнях, опредметнити, зробити реальнішими й зрозумілішими умовно реальні істоти та явища – людей, птахів. Англійська фразеологічна репрезентації етнокоду культури відзначена прагненням метафоричної об’єктивації здебільшого неприродних істот і явищ, фантастичних, безтілесних.

ЛІНГВОПЕРСОНОЛОГІЯ МАЙСТРА ХУДОЖНЬОГО СЛОВА У ВИМІРАХ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Дмитро Васильович Будянський — 2024-12-11

У статті представлено рефлексії щодо окремих аспектів лінгвоперсонології доцента української літератури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (90-і рр. ХХ ст. – 2012 р.) Василя Івановича Будянського у вимірі педагогічної майстерності. Публікація продовжує цикл статей, підготовлених у межах проєкту «Культура наставництва» відповідно до плану заходів до 100-річчя педагогічного університету. У контексті розгляду самобутнього ідіостилю В. Будянського схарактеризовано ключові поняття дослідження «елітарна мовна особистість», «лінгвоперсонологія», «педагогічна майстерність», «мовна майстерність». З урахуванням антропоцентричного, аксіологічного та акмеологічного підходів, біографічного методу та методу мовного портретування окреслено деякі світоглядні та лінгвальні характеристики формування мовної особистості Василя Будянського в родині та на різних етапах професійної діяльності: шкільне навчання – навчання в Харківському державному інституті мистецтв імені І. П. Котляревського – робота в Сумському театрі драми та музичної комедії імені М. С. Щепкіна, в Сумській обласній філармонії, на кафедрі української літератури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. На основі вивчення широкої джерельної бази (публікації, спогади вдячних сучасників про Майстра художнього слова, театральні виступи, відеозаписи, інтерв'ю, промови, лекції для студентів, посібники В. Будянського («Мистецтво виразного читання», «Риторика, мистецтво красномовства», «Педагогічна мудрість слобожанської родини» та ін.), а також на основі безпосереднього спілкування з Василем Івановичем Будянським зроблено припущення, що педагогічна майстерність Майстра художнього слова проявляється в авторській українськоцентричній театрально-педагогічній діяльності, мистецькій педагогіці наставництва, художньо-педагогічній дії, що спрямована на розвиток особистості учнівської та студентської молоді. Закцентована увага на мовній майстерності особистості з глибоким розумінням філософії та психології Українського Слова та його потужного виховного впливу, віртуозним володінням мистецтвом виразного читання, філософським оптимізмом та мовним патріотизмом, що так важливо підтримувати в час воєнного лихоліття у майбутніх учителів.

БАЗОВІ ЕМОЦІЇ, БАЗОВІ ЕМОЦІЙНІ КОНЦЕПТИ, СЛОВА-ІМЕНА БАЗОВИХ ЕМОЦІЙНИХ КОНЦЕПТІВ: У ПОШУКАХ УТІЛЕСНЕННЯ

Ольга Володимирівна Ваховська — 2024-12-11

У статті досліджено особливості утілеснення базових емоцій, базових емоційних концептів і слів-імен базових емоційних концептів. Вихідним для дослідження постало положення про те, що в еволюції вербалізованого концепту вирізняються його діахронічна глибина та його діахронічне варіювання. Діахронічну глибину концепту визначено як архаїчний ментальний образ, який сформувався перцептивно в процесах взаємодії людини як мислячого суб'єкта з навколишнім середовищем. Стверджено, що саме діахронічна глибина є свідченням утілеснення концепту. Охарактеризовано взаємообернення образів і концептів у мисленні людини, в якому ментальний образ (непропозиційна думка) обертається на концепт (пропозиційна думка), і навпаки. Ясовано роль цього обернення в еволюції людської свідомості, коли навзамін архаїчної свідомості, властивістю якої є ментальний образ, розвинулася свідомість сучасна, властивістю якої є концепт. Ясовано роль цього обернення в словесному спілкуванні людей; словесне спілкування визначено на основі нейрофізіологічного й психологічного пересвідчень як таке, що залучає зорову і слухову зони мозку людини, разом із пов'язаними органами сприйняття, а також глибокі і поверхневі шари мислення людини, де індивідуальна (не)свідомість сягає колективного несвідомого з його архетипами. Стверджено, що всі концепти у мисленні людини є утілесненими, оскільки всі вони мають діахронічну глибину у відповідній картині світу, при тому, що людина успадковує цю картину світу разом із мовою, якою розмовляє. Конкретизовано, шо базові емоційні концепти в англійськомовній та українськомовній картинах світу є утілесненими завдяки архаїчному образу руху, який лежить у діахронічній глибині цих концептів, а слова-імена базових емоційних концептів в англійській та українській мовах є утілесненими завдяки тому, що несуть у своїх внутрішніх формах цей образ із діахронічної глибини. Базові емоції людини узначено як біологічні універсалії, які є утілесненими завдяки своїй психосоматичній і сенсомоторній природі. Тим доведено, що базові емоції, базові емоційні концепти і слова-імена базових емоційних концептів ґрунтуються на різних аспектах утілеснення людини як виду.

МОВНІ ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ОЦІНКИ В СУЧАСНІЙ ВОЄННІЙ ПОЕЗІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ПОЕТІВ-АМАТОРІВ)

Ольга Олександрівна Гнатишева — 2024-12-11

У статті схарактеризовано особливості вербалізації категорії оцінки в сучасній воєнній поезії 2022–2024 років. Окреслено основні мотиви написання творів авторами-аматорами та роль цих творів у відображенні мовної картини світу українських громадян. Звернено увагу на те, які засоби вираження оцінності використовуються для опису резонансних подій сучасної Великої війни. Закцентовано увагу на різноманітті негативнооцінної лексики, яка найчастіше фігурує в оцінному полі поезій, а також на процеси зміни полюсів оцінки деяких лексем. Продемонстрована роль топонімів та їх перехід у новітні символеми. Проаналізований у статті мовний матеріал включає аматорську поезію, присвячену трьом резонансним подіям сучасності: блокаді «Азовсталі», воєнним злочинам в окупованих містах Київщини та руйнуванню Каховської дамби. Приділено увагу різноманіттю негативнооцінної лексики, яка найчастіше з’являється в оцінному полі поезії для експлікації трагедії, такій як принизливі слова на адресу ворожих солдатів, описи знищених сіл тощо. Також проілюстровані процеси зміни оцінних полюсів деяких нейтральних лексем на негативні (наприклад, група слів зі значенням «вода» для опису наслідків повені). Продемонстровані також способи вираження позитивних конотацій, які у поезії авторів-аматорів зазвичай пов’язуються з українськими захисниками: міфологічні та історичні порівняння, біблійні терміни (Бог, янгол) тощо. Роль топонімів і перехід їх у нові, символічні значення, демонструється на прикладі топоніма «Буча», який став асоціюватися із закатованими мирними жителями, а відтак став синонімом людських страждань в цілому. Майбутня перспектива дослідження матеріалу, який представлений у статті, полягає в більш поглибленому вивченні оцінних засобів, що використовуються у поезіях для опису подій сучасної війни.

МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОТИВНОСТІ В АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ ПЕЙЗАЖНИХ ОПИСАХ

Інна Леонідівна Гуменюк — 2024-12-11

Стаття присвячена вивченню мовних засобів вираження емотивності в англомовних пейзажних описах. Поставлено за мету виокремити мовні засоби вираження емотивності пейзажних описів в англійськомовній художній прозі завдяки проведеному контекстуальному аналізу. У праці проаналізовано реалізацію емоцій засобами фонетичного, морфологічного, лексичного й синтаксичного мовних рівнів на матеріалі описів природи, дібраних з англійськомовних прозових художніх творів. У результаті опрацювання наявних джерел визначено теоретичну базу, окреслено основні напрями наукового пошуку об’єктивації емотивності в описових фрагментах. Визначено, що емоційно марковані мовні одиниці здатні виконувати емотивну функцію, завдяки чому створюється емоційна картина оточуючого середовища в уяві гіпотетичного читача. Установлено, що на фонетичному рівні приголосні фонеми та їхні сполучення передають рух живих істот, зміни освітлення, різні звуки природи. Голосні надають мінорного або мажорного ладу краєвидам. Зазначено, що серед одиниць морфологічного рівня пейзажним замальовкам притаманне вживання суфіксів з позитивною та негативною конотацією, а також зміна морфологічного складу лексеми. З’ясовано, що лексика є найпродуктивнішим із засобів актуалізації емотивності англомовних прозових описів. Серед різних лексико-семантичних груп широко вживається оцінна лексика і сенсоризми, до яких відносять лексико-семантичні поля «погода-клімат», «світло-темрява», звукономінальні й звукосимволічні слова, одоризми, колоризми, слова на позначення стихії, температурних коливань, тактильні лексеми, а також лексика зі зниженим стилістичним тоном. Виявлено, що характерними для пейзажних фрагментів синтаксичними вербалізаторами є інверсія, емфатичне використання дієслова do, окличні й питальні речення.

СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОГО НАРАТИВУ В ДИСКУРСІ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА РЕСПУБЛІКАНЦІВ

Вікторія Вікторівна Козлова — 2024-12-11

У статті досліджуються стилістичні особливості персоналізованого наративу в дискурсі політичного лідерства республіканців на Національній конвенції 2024. Особливу увагу приділено розгляду понять наративу та наративної риторики в контексті дискурсивних досліджень. Наративна риторика осмислюється як формування переконань і емоційних реакцій через залучення оповідей як інструменту впливу. Персоналізовані наративи, що функціонують у дискурсі політичного лідерства республіканців, базуються на особистих історіях та досвіді, що забезпечує переконливість та автентичність основних меседжів. За результатами дослідницьких розвідок виділено два типи персоналізованого наративу республіканських лідерів: наратив втілення американської мрії (Джей Ді Венса) та наратив протистояння загрозам (Дональда Трамп) і схарактеризовано емоційний тон, спрямованість на аудиторію, теми наративу. Здійснено аналіз стилістичних виразних засобів і прийомів втілення персоналізованого наративу в дискурсі політичного лідерства республіканців, з акцентом на функціональний аспект. Установлено теми наративу втілення американської мрії: захист традиційних цінностей, подолання труднощів завдяки підтримці важливої людини, сприяння патріотизму гаслом «Зробимо Америку сильною знову», популізм та антиелітизм, економічний націоналізм; та теми наративу протистояння загрозам: зіткнення з небезпекою, фізичним стражданням та пораненням, ціннісний вибір, що виявилися суголосними з тематичними домінантами республіканської риторики. Лінгвостилістичний аналіз показав, що репрезентація персоналізованих наративів втілення американської мрії та протистояння загрозам забезпечується стилістичними синтаксичними виразним засобами: тавтологія, повторення; стилістичними семасіологічними виразним засобами: метафора, епітет, метонімія, синекдоха, іронія, гіпербола; стилістичними синтаксичними прийомами: анафора, паралелізм; стилістичними семасіологічними прийомами: антитеза, алюзія. Схарактеризовані функціональні особливості досліджуваних наративів.

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДІЄСЛІВ У ТЕКСТІ АНГЛОМОВНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ РЕКЛАМИ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Наталія Богданівна Куспісь — 2024-12-11

Статтю присвячено лінгвістичному дослідженню англомовних рекламних текстів. У статті детально аналізуються різні форми дієслів з погляду комунікативно-прагматичного підходу. Зокрема у статті розглянуто питання комунікативно-прагматичного підходу та еволюцію його функціонування в тексті різними лінгвістами. Також автором зазначено ключові особливості функціонування дієслів у рекламному тексті. Актуальність теми дослідження полягає в тому, щоб виявити та продемонструвати основні тенденції застосування різноманітних дієслівних форм у англомовних рекламних текстах, які дотепер залишаються дослідженими неповною мірою та перебувають у постійному центрі уваги мовознавців, а також виділити з-поміж них найбільш застосовувані. У статті доведено, що застосування різноманітних дієслівних форм збагачує рекламний текст високим ступенем експресивності, допомагає рекламодавцям яскраво виділити та наголосити на основних перевагах готелю, що рекламується, і тим самим запам’ятатись. Крім того, в статті зазначено, що основним завданням дієслів у рекламному тексті є втілення конкретної комунікативної мети. У тексті детально розглядаються такі дієслівні форми: наказові дієслова, дієслівні форми теперішнього та майбутнього часу, фразові дієслова та модальні дієслова. У процесі аналізу нами виявлено застосування дієслів наказового способу в дев’ятнадцяти рекламних текстах, дієслів у формах теперішнього та майбутнього часу у восьми рекламних текстах, фразових дієслів у шести рекламних текстах та модальних дієслів у п’яти рекламних текстах. Виявлено також, що найбільш використовуваними дієслівними формами в тексті реклами є дієслова наказового способу. Отже, від влучного поєднання дієслівних форм у рекламних текстах значною мірою залежить ефективність сприйняття реклами реципієнтом, його бажання зупинитись в готелі та скористатися конкретним видом готельних послуг.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ВІРША “IF” РЕДЬЯРДА КІПЛІНГА: ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ПІДХІД ВАСИЛЯ СТУСА

Ольга Валеріївна Соха — 2024-12-11

У статті розглядається перекладацька діяльність Василя Стуса, а саме його переклад вірша Редьярда Кіплінга “If”. Основна увага приділяється порівняльному аналізу того, як обидва автори трактують концепцію свободи і відповідальності через поетичні образи та стилістичні засоби. Вірш Кіплінга, написаний у формі поради батька своєму синові, відзначається ідеалізацією самостійності та мужності в умовах життєвих випробувань. У свою чергу, переклад Стуса не лише зберігає оригінальну сутність мотиву свободи, але й надає йому нові відтінки, характерні для українського контексту та ідеалів. Редьярд Кіплінг – один із найвідоміших англійських поетів і його вірш “If” вважається класичним твором, який виражає життєву мудрість і важливу філософію принципу моральної освіти та виховання. Процес перекладу досліджується як креативний акт трансформації, що дозволяє передати не лише лексичний, але й емоційний та культурний контекст оригінального твору. У статті також висвітлено аналіз того, як у перекладі відображаються ключові теми вірша, такі як мужність, витривалість та особистісна гідність. Самобутня індивідуальність Василя Стуса-перекладача виявляється у використанні контекстуально та оказіонально трансформованих фразеологізмів, які не лише адекватно передають емоційно-експресивне наповнення оригіналу, але й подекуди загострюють і драматизують авторські вирази. У статті розглядається процес перекладу, аналізуються стилістичні особливості перекладу, а також порівнюється оригінальний текст Кіплінга з українською версією. Зокрема, акцентується увага на тому, як Стус, будучи відомим своєю майстерністю в перекладі, зумів зберегти емоційну і семантичну глибину оригіналу, водночас адаптуючи його до українського культурного контексту. Стаття пропонує новий погляд на перекладацьке мистецтво Стуса, його інтерпретацію та адаптацію класичної англійської поезії для українського читача.

КОРПУСНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ ВЕРХНЬОГО РІВНЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ SKOS СЛОВНИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕПІГРАФІКИ

Амест Сержиківна ТАМРАЗЯН — 2024-12-11

Метою дослідження є ідентифікація та класифікація термінів верхнього рівня в українській епіграфіці для розробки словника SKOS, що сприятиме категоризації, організації та пошуку епіграфічних написів. Дане дослідження заповнює значну прогалину в цифрових гуманітарних науках, де українська епіграфічна спадщина була недостатньо представлена. Основою для опису епіграфічних артефактів в українській академії обрано «Корпус графіті Софії Київської» В. Карнієнка, який представляє структурований формат української епіграфічної спадщини. Дослідження ґрунтується на порівняльних методах та детальному корпусному лінгвістичному аналізі контекстного застосування термінів у науковому дискурсі. Корпус графіті Софії Київської є обґрунтованим вибором завдяки його структурованості та систематичному підходу до опису епіграфічних пам'яток. Важливим елементом дослідження є аналіз структури та змісту робіт Карнієнка для розвитку стандартизованого словника SKOS для українських епіграфічних написів. Дослідження пропонує систематизований підхід до розвитку словника SKOS для української епіграфіки, інтегрованого з існуючими рамками, такими як словник EAGLE для греко-римських артефактів. Це не лише технічний, а й стратегічний крок, який забезпечує ширшу застосовність та інтероперабельність, дозволяючи вивчати українські написи поряд із написами інших культур. Отримані результати сприяють більш інтегрованому та доступному цифровому уявленню епіграфічної спадщини, що не лише збагачує світовий ландшафт цифрових гуманітарних наук, а й забезпечує належну увагу та наукове визнання багатої епіграфічної спадщини України. Важливість цифрових інструментів та корпусного аналізу розвитку цифрових гуманітарних наук, зокрема цифрової епіграфіки, наголошується у цьому дослідженні. Розробка комплексного словника SKOS для української епіграфіки дозволить інтегрувати ці словники з існуючими рамками, такими як словник EAGLE для греко-римських артефактів, що забезпечить ширшу застосовність та інтероперабельність, дозволяючи українським написам вивчати поряд з написами між мовами та культурами.

ЕВОЛЮЦІЯ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИХ МОВ У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИКЛИКИ ТА ЛІНГВІСТИЧНІ ВЗАЄМОДІЇ

Наіля Фаритівна Хайруліна — 2024-12-11

Стаття розглядає роль романо-германських мов в сучасній лінгвістиці, зосереджуючись на їхньому впливі та взаємодії в лінгвістичному середовищі. Значна увага приділяється етимологічному аспекту мов, що розглядає походження та еволюцію слів у романо-германських мовах. Аналізується взаємовплив лексики та граматики цих мов, виокремлюючи ключові фактори, які формують їхню сучасну структуру. Стаття розглядає також важливість романо-германських мов у сучасному світі, зокрема їх роль у міжнародних комунікаціях та в глобалізованому суспільстві. Автор досліджує, як ці мови впливають на формування культурного обміну та сприяють розвитку міжкультурного розуміння. Особлива увага приділяється інноваційним підходам у вивченні романо-германських мов, враховуючи сучасні методи та технології, що сприяють розвитку лінгвістичних досліджень. Мета цієї статті полягає в розгляді ролі романо-германських мов в сучасній лінгвістиці та вивченні їхнього впливу та взаємодії в лінгвістичному контексті та проаналізувати етимологічні особливості цих мов, висвітлити їхні взаємовідносини у сферах лексики та граматики, а також визначити їхню роль у сучасному глобалізованому суспільстві. Для досягнення поставленої мети використовуються різноманітні методи дослідження. Автор звертається до етимологічного аналізу слів, щоб вивчити їхнє походження та еволюцію в романо-германських мовах. Крім того, стаття використовує синтез лінгвістичних даних, щоб висвітлити спільні та відмінні риси цих мов, та включає аналіз їхнього впливу на міжнародні комунікації та культурний обмін. Завершальна частина статті ставить перед собою завдання визначити перспективи розвитку романо-германських мов у майбутньому, розглядаючи їхні можливості та виклики в контексті сучасних лінгвістичних тенденцій.

ЗМІСТ МОВНО-МЕТОДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ: ДОСВІД І СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Тетяна Володимирівна Григоренко — 2024-12-11

У статті окреслено деякі аспекти сучасних тенденцій змісту фахової, мовно-методичної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури на засадах міждисциплінарної інтеграції. З урахуванням наукових праць та нормативно-правових документів щодо профілізації старшої школи окреслено різні підходи до трактування поняття «зміст освіти», «зміст підготовки», «міждисциплінарна інтеграція». Припускається, що поняття «зміст освіти» доцільно характеризувати як певну систему знань, умінь, навичок і компетентностей, а також світоглядних та морально-етичних переконань, якими мають оволодіти майбутні вчителі української мови і літератури у процесі навчання. Важливі міркування дослідників щодо тісної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, щоб зміст освіти, який опанував студент/студентка, став особистісним здобутком, що допомагає діяти в нестандартних та невизначених ситуаціях освітнього середовища. Представлено теоретичний аналіз проблеми і дослідної роботи в межах освітнього партнерства з оновлення освітніх програм спеціальності «Середня освіта (Українська мова і література)» на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у Сумському державному педагогічному університеті імені А. С. Макаренка та Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. Зазначено, що реалізація міжпредметних зв’язків для укладання робочих навчальних програм, зокрема, з мовних, мовно-методичних дисциплін слугує дидактичною умовою побудови цілісної системи навчання на основі спільності змісту та взаємозв’язків між навчальними дисциплінами. Означено, що в навчальних мовно-методичних курсах доцільно враховувати тенденції, виклики підготовки майбутніх учителів української мови і літератури до викладання у профільній школі: діджиталізація предметів мовно-літературної освітньої галузі, розвиток онлайнової освіти, виклики психічного й особистісного розвитку учнів, використання компетентнісних завдань на уроках, активізація дослідницького, проблемно-пошукового методів, методів проєктного, інтерактивного, мікро-навчання в освітньому процесі. Читання мовно-методичних дисциплін з урахуванням нових шкільних стандартів засвідчує важливість знань змісту профільного навчального матеріалу, організації комунікації «учитель – учень», забезпечення пізнавальної мотивації учнів та формування ключових компетентностей, що впливають на успішну самореалізацію в умовах сучасних викликів.

МЕТОДОЛОГІЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЛІНГВІСТИЧНИХ МАРКЕРІВ У ХУДОЖНІХ ІНТЕРТЕКСТАХ АМЕРИКАНСЬКИХ ТА АНГЛІЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ХХ СТ. (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ “A HISTORY OF THE WORLD IN 10½ CHAPTERS” ДЖ. БАРНСА)

Ян Васильович Капранов — 2024-12-11

У статті представлено методологію ідентифікації лінгвістичних маркерів у художніх інтертекстах американських та англійських письменників ХХ століття, яка включає три послідовні етапи. Особливу увагу приділено використанню лінгвістичних маркерів у художньому мікроінтертексті. У процесі аналізу розглянуто лінгвістичні та стилістичні засоби, що застосовуються для встановлення інтертекстуальних зв’язків та передачі ідей у літературних творах. Запропонована модель ланцюга, що охоплює мега-, макро- та мікроінтертексти, дозволяє виявити багаторівневі інтертекстуальні структури, які складаються з окремих текстових фрагментів (мікроінтертекстів), об'єднаних спільною ідеєю або темою в межах більших розділів (макроінтертекстів) та цілісного твору (мегаінтертексту). Основним об'єктом дослідження виступає твір “A History of the World in 10½ Chapters” Дж. Барнса, у якому виявлено різні типи інтертекстуальності: пряму (експліцитну) та непряму (імпліцитну). За допомогою методів уважного читання, інтертекстуального аналізу, лінгвістичного аналізу тексту та деконструкції ідентифіковано лінгвістичні маркери, що демонструють складність і багаторівневість інтертекстуальних зв’язків у художньому творі. Встановлено, що пряма інтертекстуальність виражається через явні посилання на інші тексти або ідеї шляхом використання стилістичних прийомів, таких як анафора, метафора, алегорія та риторичні запитання. Непряма інтертекстуальність проявляється через застосування менш очевидних маркерів, зокрема модальних дієслів, пасивних конструкцій або умовних речень, які створюють багатозначний контекст та надають літературному твору глибини. Особлива увага у дослідженні приділена використанню лексичних маркерів інтертекстуальності, таких як алегорія, анафора, метафора, гіпербола та символізм. З'ясовано, що завдяки багатству лінгвістичних і стилістичних прийомів, які застосовуються для побудови інтертекстуальних зв'язків, письменники створюють багатовимірні та насичені текстові простори, що сприяє глибшому сприйняттю та інтерпретації художніх творів.

ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ФЕШН-ВЛОГІВ

Ганна Ігорівна Подосиннікова — 2024-12-11

У статті розглядаються проблеми формування англомовної лексичної компетентності старшокласників з використанням автентичних відеоблогів (влогів) у процесі вивчення навчальної дисципліни «Англійська мова» у закладах загальної середньої освіти. Автори зазначають, що використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні англійської мови розширює лексичний запас учнів, активізує критичне мислення та підвищує мотивацію. Джерельною базою дослідження стали відібрані авторами популярні фешн-влоги Bryanboy, Juliaberolzheimer, Nicolewarne та ін. Автори дослідили лінгвістичний і методичний потенціал англомовних автентичних фешн-влогів у навчанні лексики учнів старших класів і дійшли висновку, що ці інтернет-ресурси є важливим джерелом лексики тематичної групи «Мода», до якої належать підтеми «Одяг», «Аксесуари», «Парфуми», «Стиль» тощо. Визначено, що матеріал фешн-влогів дозволяє удосконалювати лексичну компетентність старшокласників завдяки вивчення в комунікативно значущому контексті розширеної кількості лексики тематичної групи «Мода» (підтема «Одяг», тематичні підгрупи: назва базового одягу, деталі одягу, стилі та ін.; лексика, пов’язана з технологією виробництва, назвами тканин, кольоровою палітрою, розмірною сіткою, здійсненням покупок, особливостями догляду за одягом тощо), яка є широко вживаною в автентичних фешн-влогах. Використання фешн-влогів забезпечує підвищення мотивації навчання: такі влоги популярні серед молоді, учні є зацікавленими у розширенні своєї обізнаності у сфері моди, адже одяг є засобом вираження індивідуальності та ідентичності, невід’ємним складником культури. У статті визначено етапи роботи з англомовними автентичними фешн-влогами для формування лексичної компетентності старшокласників, надано методичні рекомендації щодо організації навчання, запропоновано ілюстративні вправи. Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що використання англомовних автентичних фешн-влогів є ефективним і перспективним засобом навчання лексики старшокласників, адже саме джерело – влог – є актуальним інформаційним феноменом у сучасному культурному та освітньому просторі.

НОВАТОРСТВО В. ВИННИЧЕНКА В ОПИСІ ВЕСІЛЬНОГО ДІЙСТВА ТА ШЛЮБНИХ ОБРЯДОДІЙ (НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ТЕКСТУ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ «ПАННА МАРА», «ЗАПИСКИ КИРПАТОГО МЕФІСТОФЕЛЯ»)

Ольга Володимирівна Скиба — 2024-12-11

Традиційно опис обрядів, пов’язаних з одруженням, займає важливе місце в літературі будь-якого народу, оскільки уособлює переламний момент у житті людини. Незважаючи на ряд етнічних, релігійних та географічних особливостей у різних народів, обряди, пов’язані зі вступом у шлюб, можна умовно поділити на знайомство молодих, сватання або благословення на одруження батьків, заручини, підготовка до весілля, власне шлюбна церемонія (вінчання у християн), весілля та шлюбну ніч. Ми вважаємо, що художні твори, в яких є опис хоча б одного з перерахованих етапів, а також елементів весільних звичаїв, аксесуарів, ритуалів, символів, вірувань, поглядів на шлюбні традиції, відношення суспільства до шлюбу тощо, належать до весільної тематики. Сьогодні в атрибутиці, структурі, характері обрядовості відбуваються значні зміни. Після здобуття Україною незалежності поступово відроджується весілля в українській фольклорній традиції.. Все більше молодь приваблює традиційне весільне вбрання, рослинна обрядова символіка, рушники. Проте часто весільний обряд перетворюється з магічного дійства на розважально-ігрове. До даної проблеми неодноразово зверталися науковці, але нині немає жодної узагальнюючої праці, яка б містила розгляд творів Володимира Винниченка, присвячених весільній тематиці. Широкого поширення тема обрядовості отримала у літературі на початку XX століття. Загальновизнаним є факт, що Володимир Винниченко особливу увагу в своєму доробку приділяв питанню шлюба, сім’ї, положенню жінки в суспільстві та родині. Питання розвитку і збереження весільних традицій на материковій Україні є духовним етнокультурним феноменом та складовою народної культури, що зберігає дух нації, народну мораль, звичаєве право. Тема весільних (шлюбних) обрядів є дуже важливою для кращого розуміння історичного розвитку та устрою традиційної української родини. Завдяки цій вічній темі розкриваються і взаємини поколінь, і краса весільного дійства, і стосунки в сім’ї. У статті обґрунтовано актуальність обраної теми, яка зумовлена недостатнім опрацюванням художніх творів весільної тематики в доробку В. Винниченка. Визначено наукову новизну роботи, яка полягає у поступовому розкритті ставлення персонажів творів до шлюбу, весільних обрядодій, пов’язаних зі вступом у шлюб, на основі аналізу художніх творів Володимира Винниченка. Тому метою статті є характеристика й аналіз весільних традицій крізь призму творчого доробку Володимира Винниченка. Основна увага зосереджена на питанні трансформації родинно-обрядової творчості в літературний текст Володимира Винниченка, аналізу елементів обрядових компонентів весільного дійства в творах відомого майстра художнього слова початку XX століття. Обґрунтовано творчість В. Винниченка як унікальне явище національної літератури, яка є невичерпним джерелом глибоких тем та гострих проблем, які не втрачають своєї актуальності в історико-культурному контексті українського сьогодення. Виявлено фактори й чинники, які мали вплив на життя і творчість В. Винниченка. Названо весільні традиції, які були інтерпретовані в творчості письменника. Досліджено авторську перцепцію шлюбу й весілля в художньому тексті Володимира Винниченка. Проаналізовано трансформацію елементів весільних (шлюбних) традицій в тексти романів «Панна Мара», «Записки Кирпатого Мефістофеля». Зазначено про доцільність подальшого вивчення особливостей весільної (шлюбної) обрядовості в текстах українських та зарубіжних письменників XX століття. Заявлено про намір знайти описи весілля у творах сучасних письменників.

ПОГЛЯДИ БЕРНАРДА ШОУ І ЯКОВА МАМОНТОВА НА ДРАМАТУРГІЮ І ТЕАТР

Лариса Михайлівна Горболіс — 2024-12-11

У статті в порівняльному аспекті з’ясовано погляди Б. Шоу і Я. Мамонтова на завдання критики, шляхи розвитку драматургії і театрального мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст. Висновки й узагальнення здійснено на основі статей Б. Шоу і Я. Мамонтова. Виявлено й проаналізовано коло тематично і проблемно близьких питань, які домінують у працях авторів і є вагомою підставою для здійснення порівняльного аналізу доробку критиків. Застосовані у статті принципи і методи наукового дослідження (порівняльно-типологічний, герменевтичний, культурно-історичний, рецептивної естетики) сприяли комплексному підходу до виявлення та характеристики спільної проблематики у працях митців. Б. Шоу і Я. Мамонтов виступали на захист об’єктивної і толерантної критики, яка мала фахово характеризувати театральні постановки, сприяти формуванню естетичних смаків глядачів. Обом авторам імпонувала самобутня драматургія Г. Ібсена, що тематикою, системою індивідуалізованих образів, психологічною доктриною, глибиною актуальних проблем (морально-етичних, шлюбних взаємин тощо) та концептуально новими підходами до постановки конфліктів, посутньо вирізнялася з-поміж творів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Проаналізовані праці засвідчують обізнаність Б. Шоу і Я. Мамонтова з проблемами театру (репертуар, режисура, гра акторів), специфікою творчої лабораторії провідних акторів світових театрів. Виявлено, що твори зарубіжних драматургів Г. Ібсена, С. Пшибишевського, Г. Гауптмана активно увійшли в культурно-мистецький простір України початку ХХ ст. Я. Мамонтов був добре ознайомлений зі здобутками зарубіжних письменників, усвідомлював значення і перспективність прогресивних ідей європейських творчих сил для розвитку української літератури і театральної справи. Б. Шоу і Я. Мамонтов аналізують твори провідних світових драматургів, зауважують про новаторські підходи авторів, які формують засади «нової драми», європеїзують українську літературу і театр.

ЕКОЛОГІЧНА ЛІТЕРАТУРА НОН-ФІКШН НА ЧОРНОБИЛЬСЬКУ ТЕМУ ДЛЯ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ КНИГ К. МІХАЛІЦИНОЇ, С. ДВОРНИЦЬКОГО «РЕАКТОРИ НЕ ВИБУХАЮТЬ. КОРОТКА ІСТОРІЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ ТА A. HIGGINBOTHAM “MIDNIGHT IN CHERNOBYL:

Катерина Вікторівна Гостра — 2024-12-11

Людство є не лише організатором перегонів із перетворення природи у невичерпне джерело ресурсів, які людина безжалісно використовує, але людство є і єдиним учасником перегонів. Таке споживацьке ставлення до природи призводить до катаклізмів, катастроф, шкоду від яких важко оцінити. Однією із таких наслідків є аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Прагнення зрозуміти причини аварії, подати правдиву інформацію про ті події для кожного, незважаючи на вік і знання з атомної енергетики, сприяє створенню екологічної літератури нон-фікшн на Чорнобильську тему як для дітей, так і для дорослих. У статті проаналізовано екологічну тематику у творах нон-фікш для дітей та дорослих, актуальність якої підсилюється необхідністю чіткого розуміння тих подій різними віковими категоріями людей, задля попередження виникнення катастроф такого плану. Важливим акцентом екологічної літератури на чорнобильську тему є прагнення авторів не лише викласти максимально об’єктивно ті реальні події, які відбувалися на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції під час вибуху, але і глибинне розуміння, шляхом критичного аналізу, тих факторів, які призвели до таких наслідків. Саме література нон-фікшн покликана правдиво, чітко та логічно познайомити читача із фактами та реальними подіями, без будь-яких стереотипів, міфів та домислів, адже те, з чим зіштовхнулося людство після цієї гуманітарно-техногенної катастрофи настільки страшні для їх повного осягнення, але водночас життєво необхідні для розуміння. Окреслено особливості зображення Чорнобильської катастрофи в екологічній літературі нон-фікшн для дітей та дорослих у книгах К. Міхаліциної, С. Дворницького «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи та A. Higginbotham «Midnight in Chernobyl: The Untold Story of the World’s Greatest Nuclear Disaster»; зазначено жанрові особливості книг та виявлено спільні та відмінні риси.

ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ ПОЕЗІЇ БОГДАНА ЛЕПКОГО

Світлана Степанівна Журба — 2024-12-11

У статті здійснено аналіз літературно-музичних кореляцій віршів Богдана Лепкого, окреслено взаємодію музики і слова в поетичному циклі «Desperato». У дослідженні застосовано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, герменевтичний, інтертекстуальний та інтермедіальний підходи. Вказано, що інтермедіальність визначається як зв’язок літературного твору з іншими видами мистецтв – музикою, живописом, кіно, театром. Літературно-музичні інтерференції поетичних творів експлікують поліфонічність звучання, мистецьку багатовекторність, акцентують на «внутрішньому звуці» слова. Інтермедіальні аспекти поезії митця інспіровані фольклорною стилістикою у віршах, пісенністю, стилізацією коломийкової мелодії. Особливу увагу приділено мелодійній орнаментальності поезії Богдана Лепкого: коломийковій структурі віршів, метроритміці, ліризації моностроф. У дослідженні акцентовано на музичній структурі поезій циклу «Desperato», ритмомелодиці кожного вірша, мінорно-мажорному настрою, де кожний темп вписується в інший і складає цілісність. Маркерами інтермедіальності в поетичному циклі виступають музична тональність, темпоритм віршів, багатоголосся, перекодування поетичного тексту засобами музики. Відзначено, що контекст «Desperato» прочитується через музику Фредерика Шопена, мистецький колорит польського народного танцю – мазурки, що підсилюють пристрасть і глибину почуттів ліричного героя, напруженість та драматизм. Спорідненість художньо-образного мислення українського поета та польського композитора вбачаємо в суголосності темпоритму віршів та смислової настроєвості музики. Взаємодія слова та звуку, експерименти з художньою мовою, залучення до літератури народної та інструментальної музики вказують на пошуки творчого самовираження митця.

ЗМІНЕНИЙ СТАН СВІДОМОСТІ ЯК ДОМІНАНТНА СТРАТЕГІЯ ПОЕТИКИ РОМАНУ Ю. ІЗДРИКА «ВОЦЦЕК»

Іраїда Ігорівна Томбулатова — 2024-12-11

У дослідженні сфокусовано увагу на ролі та функціях змінених станів свідомості у літературному тексті. Підкреслено, що змінені стани свідомості мають різноманітні впливи на художній світ літературного твору, структуру відносин у системі персонажів та можуть змінювати конструкцію хронотопу. Змінені стани свідомості можуть бути різноманітними за своєю природою та наслідками, ба більше, мають широку палітру (від екстазу до агонії, від сну до адитивних станів, спричинених різного роду субстанціями / речовинами). Протягом усієї історії літератури автори зверталися до змінених станів свідомості або імплементували до сюжету героїв, що переживають або мають досвід переживання зміненого стану свідомості. Сучасна світова література не є винятковою, автори залучають змінені стани свідомості з різних мотивів та показують різні наслідки таких станів, але цікавим питанням є те, чим саме характеризується такий літературний текст, на які його конструкти може вплинути введений у текст змінений стан свідомості як стратегія. Очевидно, що кожен текст є унікальним. Статтю присвячено аналізу твору сучасної української літератури – роману «Воццек» Юрія Іздрика. За основу в статті взято два змінені стани свідомості, що є різними почасти своєї природи: стан сну та алкогольного сп’яніння, останній із яких може бути адитивним та пов’язаний із вживанням конкретної речовини. Варто зазначити, що у статті проаналізовано, як саме кожен із цих змінених станів свідомості суто формально впливає на текст роману, як бере участь у побудові ситуацій, подій, як зміна поведінки або мислення одного з героїв може трансформувати систему персонажів тощо. На конкретних прикладах продемонстровано основні бінарні опозиції, які вибудовуються за рахунок наявності у романі «Воццек» змінених станів свідомості. Отже, увагу сфокусовано не стільки на психологічному, скільки на літературознавчому аналізі тексту.