Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія

КРЕАТИВНІ НЕОЛОГІЗМИ В АНГЛОМОВНІЙ ЧІК-ЛІТ: ОГЛЯД ФОРМ, СЕМАНТИКИ, ФУНКЦІЙ

Марина Бєлова — 2026-05-25

У статті досліджуються креативні неологізми в англомовній чік-літ, зосереджуючи увагу на формальній та смисловій креативності, що співрозвиваються у процесі їх творення, а також на функціях, які вони виконують у цьому жанрі художньої літератури. Дослідження ґрунтується на корпусі з 35 англомовних романів чік-літ, у яких було виявлено загалом 141 неологізм. У роботі застосовано комплексний морфологічний, семантичний та лінгвокогнітивний підхід із фокусом на метафоричних і метонімічних механізмах, що лежать в основі лексичних інновацій. Аналіз показує, що неологізми в англомовній чік-літ виникають унаслідок різних словотвірних процесів, зокрема словоскладання, телескопії, афіксації та усічення, які адаптуються й трансформуються для створення різних типів формальної креативності. Із семантичного погляду, значна частина неологізмів ґрунтується на концептуальних метафорах і метоніміях, що дозволяє авторам реалізовувати різні типи смислової креативності. Вони базуються на творчому використанні метафори та метонімії для компактної та образної передачі складних емоцій, соціальних оцінок і особистого досвіду. У функціональному аспекті креативні неологізми виконують низку важливих ролей у межах жанру. Вони підсилюють гумор і іронію, сприяють встановленню інтимності між наратором та читачем, а також беруть участь у конструюванні специфічного жіночого наративного голосу. Крім того, такі лексичні інновації відображають сучасні культурні цінності, споживчі практики та гендерні дискурси, що дозволяє розглядати англомовну чік-літ як соціально значущу літературну форму, а не лише як легке розважальне читання. Отримані результати свідчать про те, що неологізми в англомовній чік-літ не є випадковими стилістичними прикрасами, а виступають системними інструментами творення значення та конструювання ідентичності. Поєднуючи мовну креативність із наративною стратегією, автори формують сприйняття персонажів і соціальної реальності читачами. У статті робиться висновок, що англомовна чік-літ є продуктивним середовищем для вивчення сучасних лексичних інновацій та їхньої взаємодії з літературними й культурними процесами

ЕТНОЛІНГВІСТИЧІ ВАРІАЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ВЕЛИКОГО ТОРОНТО

Віктор Бондаренко — 2026-05-25

У статті досліджено особливості функціонування англійської мови в Торонто, яка, збергіаючи основні норми англійської мови Канади, зазнає помітного впливу інтенсивних багатомовних і мультикультурних контактів. Англомерація Великого Торонто розглядається як потужна зона лінгвістичного контакту, в межах якого англійська мова взаємодіє з численними мовами спадщини, створюючи варіації, що відображають соціальну, етнічну та поколіннєву ідентичність мовців. Спираючись на соціолінгвістичну теорію та попередні наукові розвідки, автори підкреслюють, що мова в цьому контексті слугує не лише комунікативним інструментом, а й маркером приналежності, солідарності та соціального позиціонування. Методологічну основу дослідження становить поєднання корпусного аналізу, соціолінгвістичних інтерв’ю, кількісних вимірювань, етнографічних спостережень та порівняльного аналізу для виявлення закономірностей у лексиці, граматиці та фонології. Результати засвідчують, що виявлені лексичні, граматичні та фонологічні особливості не є випадковими, натомість є систематичними, соціально стратифікованими й тісно пов’язані із процесами ідентичності в мережах однолітків та міських громадах. Показано, що національні лінгвістичні норми співіснують з інноваціями, що зумовлені мовними контактами та соціальною практикою, особливо в мовленні молоді. Зазначено, що фонологічна та граматична адаптації разом із поширенням спільної неформальної лексики свідчать про те, що лінгвістична варіативність функціонує для узгодження соціальних відносин, встановлення ідентичності та сприяння взаємодії в мультикультурному середовищі Зроблено висновок, що англомерація Великого Торонто є репрезентативною моделлю розвитку національного різновиду англійської мови в умовах тривалого мовного контакту, де структурна стабільність поєднується з інноваційністю та гібридизацією мовних практик

ТЕМРЯВА ЯК АКСІОЛОГІЧНА ВІСЬ: ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ШЛЯХ ВІД ПРАІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ ВИТОКІВ ДО ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Лілія Калитюк — 2026-05-25

Стаття присвячена комплексному аксіологічному та етимологічному дослідженню концептуалізації поняття «темний / темрява» у давньо-англійській мові. У дослідженні обґрунтовано, що цей концепт є фундаментальним для побудови ціннісних систем у діахронній перспективі (від РІЕ до давньо-англійського періоду). У розвідці виокремлено основні праіндоєвропейські корені: *regwos- (темрява як просторова локація), *temh- (темрява як стан заціпеніння або втрати орієнтації) та *dher- (темрява як якісна «нечистота» або «замутненість»). У творі «Беовульф» темрява розглядається як матеріальна загроза, яка походить від потворного чудовиська. У поемах «Битва під Малдоном» та «Мореплавець» темрява маніфестується через несприятливий ландшафт, який приносить фізичні страждання. У гоміліях Ельфрика Ейншемського виявлено радикальну перебудову аксіологічної осі: від горизонтального вектора героїчної епохи до жорсткої християнської вертикалі. Хоча тексти Ельфріка демонструють вертикальну асиметрію з переважанням лексем на позначення «світла», його дихотомічний елемент на позначення «темряви» набуває фрагментованого характеру з семантичним перенесенням ціннісних заборон на язичництво, чаклунство, демонізм. Корінь *dher- отримує семантичну зміну від якісної нечистоти до моральних характеристик. У статті зроблено висновок, що в гомілетичній традиції темрява перестає бути лише особливістю ландшафту, набуваючи семантичних контурів внутрішнього стану і деградації душі. Досліджувана одиниця, попри спорадичність вживання, залишається прихованою віссю, на якій вибудовувався аксіологічний формат носіїв давньоанглійської мови

СТРАТЕГІЇ ЛІНГВІСТИЧНОГО КОДУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ НОМІНАЦІЇ В СТРУКТУРІ МОВНОГО ПРОСТОРУ КИЄВА

Наталія Валентинівна Лахно — 2026-05-25

У статті репрезентовано комплексне дослідження механізмів формування мовного простору Києва через призму лінгвістичного кодування об’єктів номінації. Актуальність роботи зумовлена необхідністю теоретичного осмислення сучасного урбанонімікону столиці як динамічної семіотичної системи, що перебуває в стані інтенсивної деколонізаційної трансформації. Обґрунтовано концепцію лінгвістичного кодування як процесу вторинної семіотизації урбаністичного ландшафту, де мовні знаки виступають носіями колективної пам’яті, національних цінностей та ідеологічних настанов суспільства. Шляхом аналізу 2833 урбанонімів (годонімів та агоронімів) експліковано розгалужену ієрархію лінгвістичних кодів. Виявлено домінування меморативного коду, який еволюціонує від індивідуалізованих номінацій до героїзації колективних суб’єктів спротиву, конструюючи оновлений національний пантеон – від актуалізованого ономастикону давньоруського періоду до вшанування героїв сучасної російсько-української війни. Особливу увагу приділено локативному коду, що через механізми трансонімізації астіонімів, оронімів та мікротопонімів маркує геокультурну приналежність Києва до європейського цивілізаційного ареалу. У статті проаналізовано антропогенне, нумеративне та натуралістичне кодування, що відображають інфраструктурний, логістичний та естетичний вектори освоєння міського простору. Висвітлено проблему лінгвістичних ризиків – «семантичного шуму» та паронімічної атракції, спричинених наявністю годонімів-дублетів та ідеологічно амбівалентних назв, що породжують когнітивний дисонанс у сучасному публічному дискурсі. Доведено, що мовна вербалізація простору Києва зміщується від прагматичної орієнтації до аксіологічно маркованого конструювання ідентичності. Зроблено висновок, що лінгвістичне кодування є ключовим інструментом деколонізації семіосфери міста, що перетворює Київ у цілісний та самобутній український культурний текст

ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗОВИХ ДІЄСЛІВ В КІНЕМАТОГРАФІЧНОМУ ДИСКУРСІ ЯК ХОСТИНГОВОМУ ДЛЯ ЮРИДИЧНОГО

Світлана Леонідівна Лобзова — 2026-05-25

У статті досліджується функціонування фразових дієслів у кінематографічному дискурсі як хостинговому середовищі для юридичного дискурсу. Матеріалом дослідження слугує англомовний серіал “The Lincoln Lawyer”, який репрезентує сучасний аудіовізуальний правовий наратив і відображає особливості інтеграції професійної комунікації в масову культуру. Метою роботи є визначення ролі фразових дієслів у процесах адаптації, семантичної трансформації та прагматичної організації юридичного мовлення в межах кінематографічного тексту. У ході аналізу встановлено, що юридичний дискурс у кіно не відтворюється у своїй канонічній, формалізованій формі, а зазнає істотної модифікації, зумовленої необхідністю забезпечення доступності та зрозумілості для широкої аудиторії. У цьому процесі фразові дієслова виконують вагому роль, слугуючи засобом балансування між професійною точністю та комунікативною ефективністю. Їхні значення формуються під впливом інституційного контексту, ситуативних ролей комунікантів і прагматичних інтенцій мовців. У межах судового процесу фразові дієслова реалізують процедурно-організаційну, структуруючу та фасилітативну функції, концептуалізуючи правові дії як динамічні процеси. В інституційному спілкуванні поза судом – прагматично-організуючу та фасилітативну функції, забезпечуючи координацію, планування та стратегічну взаємодію між учасниками. У неінституційному дискурсі фразові дієслова виконують інтерперсональну й фасилітативну функції, сприяючи спрощенню складних юридичних понять для нефахівців. У результаті доведено, що фразові дієслова є вагомим механізмом інтеграції спеціалізованого юридичного дискурсу в кінематографічний текст і відіграють ключову роль у формуванні автентичного мовного образу юридичної професії в масовій культурі, а також підвищують ефективність сприйняття правового контенту аудиторією

ТРАНСФОРМАЦІЇ МОВНОЇ НОРМИ В УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА: ВИКЛИКИ РЕДАКТОРСЬКОЇ ПРАКТИКИ

Наталія Петрівна Пономаренко — 2026-05-25

У статті здійснено комплексне дослідження трансформаційної ролі редактора як ключового суб’єкта формування та стабілізації мовної норми в сучасному медіапросторі. Актуальність роботи зумовлена зміною парадигми «законодавства мовної моди», де місце письменника посів журналіст, чиї тексти мають безпосередній та оперативний вплив на щоденне мовлення суспільства. Автори обґрунтовують, що сучасна редакторська діяльність виходить за межі технічного коригування помилок і набуває ознак стратегічного лінгвістичного модераторства. Дослідження базується на аналізі публікацій українських медіаресурсів за період 2023–2025 років, зокрема провідних онлайн-видань та інтернет-версій друкованих медіа. У роботі особливу увагу приділено проблемі варіативності, де редактор постає як арбітр, що встановлює внутрішню норму видання (“style guide”), забезпечуючи баланс між національною самобутністю та світовою інтеграцією. У результаті аналізу виокремлено чотири рівні редакторського впливу на медіатекст: лінгвістичний контроль, стилістичне моделювання, етична відповідальність та глобалізаційний фільтр. На конкретних кейсах доведено перевагу методу системної аналогії та корпусної лінгвістики у визначенні нормативності новітніх запозичень. Окремо висвітлено проблему необґрунтованої «гіперкорекції», що суперечить чинним правописним правилам. Автори наголошують на посиленні етичної функції редактора в умовах повномасштабної війни, де точність термінології та запобігання мові ворожнечі стають елементами інформаційної безпеки держави. Запропоновано багатокомпонентну модель редакторської діяльності, що включає нормативно-контрольну, інноваційно-регулятивну, етичну, освітню та комунікативно-стратегічну функції. Зроблено висновок, що саме через редакторську практику реалізується механізм стабілізації й оновлення мовної норми в публічному дискурсі

МОВНІ СТРАТЕГІЇ ОСМИСЛЕННЯ ГОЛОДОМОРУ НА СУМЩИНІ 1932–1933 РОКІВ В УСНИХ НАРАТИВАХ ОЧЕВИДЦІВ1

Вікторія Григорівна Сухенко — 2026-05-25

У статті здійснено дискурсивний аналіз усних наративів очевидців Голодомору 1932–1933 років на території Сумщини. Метою дослідження є виявлення та систематизація мовних стратегій репрезентації травматичного історичного досвіду, зафіксованого у спогадах селян регіону. У результаті аналізу встановлено, що усні свідчення формують специфічний тип травматичного дискурсу, для якого характерні стратегії замовчування й евфемізації, фрагментації пам’яті та емоційної інтенсифікації. Виявлено, що уникнення прямого номінування трагедії поєднує елементи психологічного захисту, вплив політичної цензури, культурні норми мовчання та особливості колективної пам’яті; за допомогою евфемізмів передається не лише сам факт історичної катастрофи, а й внутрішній світ людини, яка боролася за виживання. Нелінійна організація наративу і фрагментарність виступають ознаками автентичності свідчення, відображають афективну структуру травматичної пам’яті. Повтори, експресивні форми та тілесні метафори вербалізують трагічний досвід, який виходить за межі звичайної раціональної комунікації, стають природним способом відображення екстремальних життєвих випробувань. Проаналізовані усні свідчення очевидців Голодомору 1932–1933 років на Сумщині демонструють, що специфіка регіону, зокрема його аграрний характер, локальні мовні відмінності та родинні традиції передавання спогадів, має значний вплив на способи вербалізації травматичного досвіду. Регіональний контекст дає змогу точніше простежити варіативність мовних механізмів осмислення трагедії. Доведено, що мовні стратегії виступають не лише засобом вербалізації пережитого, а й механізмом когнітивної та психологічної організації екстремального досвіду. Усні наративи засвідчують, що пам’ять про трагедію структурується переважно афективно, а не хронологічно, що й визначає особливості її мовного оформлення

ТЕРМІНОЛОГІЯ СФЕРИ ОСВІТНЬОГО ТУРИЗМУ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА НІМЕЦЬКІЙ МОВАХ: ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ

Марина Шевченко — 2026-05-25

У статті розглянуто терміни англійської мови та німецької мови у галузі освітнього туризму. Визначено структурні та семантичні особливості англомовних та німецькомовних термінів галузі освітнього туризму. Туристичний термін схарактеризовано як засіб номінації фахового поняття відповідної галузі, а її термінологія представлена сукупністю подібних одиниць. Терміни галузі освітнього туризму є різнорідними за структурою. Вони представлені однокомпонентними та багатокомпонентними одиницями. Однокомпонентні терміни є іменниками, дієсловами, прикметниками та прислівниками. Багатокомпонентні одиниці переважають над однокомпонентними. Найпоширенішими в термінології туризму є дво- та трикомпонентні словосполучення, які формуються за структурними моделями іменник- іменник, прикметник + іменник, дієприкметник теперішнього часу + іменник, дієприкметник минулого часу + іменник, числівник + іменник, іменник + іменник + іменник та прикметник + іменник + іменник. До складу термінології також входять абревіатури, що утворюються шляхом скорочення окремих слів або всіх слів багатокомпонентних термінів, а також їхніх частин чи окремих літер Англомовна термінологія галузі туризму характеризується неоднорідністю семантичного складу: вона включає не лише терміни, пов’язані безпосередньо з туристичною діяльністю, але й запозичення з економіки, права, інформаційних технологій, транспорту, спорту, медицини та інших сфер. Це пояснюється специфікою самої туристичної галузі та широким спектром понять, які відносяться не лише до неї, а й до суміжних сфер людської діяльності. Подібна ситуація спостерігається й у німецькій термінології туризму, де теж переважають дво- та трикомпонентні словосполучення, які часто об’єднуються в складні іменники. Німецька термінологія активно використовує абревіатури, такі як DAAD (Deutscher Akademischer Austauschdienst) чи FSJ (Freiwilliges Soziales Jahr), що формуються шляхом скорочення початкових літер або складів слів. Як і англійська, німецька термінологія туризму запозичує одиниці з інших галузей, зокрема економіки, права, медицини та освіти, що дозволяє точно передавати зміст складних понять і процесів у сфері туристичної діяльності. Отже, англомовна термінологія галузі туризма є складним, багатогранним системно-структурним утворенням, актуалізованим лексиксемантичними мікрополями, одиниці яких є засобами позначення видів туризму та подорожей; особливостей і місць розташування туристів; видів транспорту, що забезпечують їх доставку та перевезення; видів відпочинку та розваг для туристів; устаткування для туристів; інвентарю туристів; харчування для туристів; суб’єктів галузі; процесів, що відбуваються в ній; її тарифів і оплат; документів; видів туристичних компаній і організацій; сезонних особливостей туризму; хвороб, пов’язаних із подорожуванням. Окремі із вказаних лексико-семантичних полів поділяються на менші лексико-семантичні групи. Вивчення німецькомовної термінології в сфері туризму має практичне значення як для майбутніх фахівців з філології та педагогічних працівників, адже освітній туризм тісно пов’язаний із міжнародним спілкуванням, під час якого знання спеціалізованої лексики допомагає швидко й ефективно орієнтуватися у будь-якій ситуації: від бронювання квитків та номерів у готелі до участі в екскурсіях чи вирішення непередбачених проблем під час освітньої подорож, під час участі в наукових конференціях та програмах обміну в Німеччині. Окремі із вказаних лексико-семантичних полів поділяються на менші лексико-семантичні групи

ТИПОЛОГІЯ ОКСИМОРОННИХ СИНТАГМ У СУЧАСНОМУ ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Людмила Петрівна Юлдашева — 2026-05-25

У статті запропоновано багаторівневу типологію оксиморонних синтагм у сучасному українському поетичному мовленні. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі контрасту як провідного принципу поетичного текстотворення та потребою системного опису оксиморона не лише як стилістичної фігури, а як механізму когнітивної й аксіологійної організації сенсу. Попри наявність ґрунтовних праць з проблем антитетичності, антонімії та поетичної образності, типологійні параметри оксиморонних синтагм з урахуванням граматичних, когнітивних та інтерпретаційних чинників залишаються недостатньо вивченими. Матеріалом дослідження слугували фрагменти поетичних текстів сучасних українських авторів. У роботі застосовано описовий, структурно-семантичний, компонентний, контекстуальний та когнітивно-поетичний аналіз. У результаті виокремлено кілька взаємодоповнювальних типологій: структурно-граматичну (моделі іменник + прикметник, іменник + іменник, прислівник + дієслово, прислівник + прикметник), когнітивно-доменну (сенсорні, емотивно-оцінні, просторово-екзистенційні), класифікацію за типами когнітивної напруги (конфлікт ознак, оцінок, досвідних фреймів), інтерпретаційну (уточнення, нерозв’язна напруга, зміщення реальності, аксіологійна неузгодженість) та семантично-структурну (контрастивні, градуальні, комплементарні з урахуванням словотвірної спорідненості). Доведено, що оксиморонна синтагма є не периферійною фігурою, а регулярною моделлю смислотворення, у якій граматична структура, доменна інтеграція та інтерпретаційний режим взаємодіють як єдиний механізм поетичного мислення. Оксиморонні синтагми в сучасній українській поезії постають як смислові вузли, де співіснують когнітивні, емоційні та аксіологійні площини. Вони не просто репрезентують внутрішню суперечливість реальності, а формують модель її сприйняття, спонукаючи реципієнта до напруженої інтерпретаційної роботи й активної рецепції тексту. Перспективи подальших досліджень пов’язані з корпусним і психолінгвістичним вивченням рецепції оксиморонних конструкцій

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДРАМАТУРГІЇ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У 8–11 КЛАСАХ

Лариса Михайлівна Горболіс — 2026-05-25

У статті на основі програм із зарубіжної літератури (модельної програми для 8–9 класів, підготовленої авторським колективом під керівництвом О. Ніколенко; програми для 10–11 класів – рівень стандарт), методичних матеріалів вчителів-практиків висвітлено системність формування загальних і предметних компетентностей учнів базової та старшої школи у процесі вивчення п’єс Мольєра, Г. Ібсена, Б. Шоу, М. Метерлінка у 8–9 класах та Б. Брехта, Ф. Дюрренматта, Е. Йонеско у 10–11 класах. З’ясовано роль різних методичних підходів, співпраці вчителя і учнів, залучення до освітнього процесу критичних праць письменників (зокрема і мовою оригіналу), порівняльних аспектів вивчення творчості зарубіжних і українських авторів, сутнісних характеристик драматургії ХІХ століття та «нової драми», міжмистецького контенту для формування системних знань про культурно-мистецьку добу, світовий літературний процес, характерні ознаки та поступ світової драматургії, традиції та новаторство сценічного мистецтва. У статті констатовано доцільність вивчення у профільній школі драматичних творів Б. Брехта, Ф. Дюрренматта, Е. Йонеско, що логічно продовжить означену модульною програмою історико-літературознавчу лінію вивчення світової літератури (зокрема драматургії), оптимізує практику формування компетентностей, сприятиме системному вивченню драматургії у профільній школі в культурно-історичному контексті, а також засвоєнню понять із теорії літератури. Обґрунтовано доцільність апелювати укладачам програм для вибіркових інтегрованих чи міжгалузевих курсів (із культурологічною чи міжмистецькою складовою) у профільній школі до вже успішно апробованих у старшій школі підходів: концентричного (розширювати й поглиблювати вивчення відомого раніше матеріалу); жанрово-тематичного (актуальні теми й жанри); мультикультурного (презентація найяскравіших літературних явищ різних часів і народів у контексті культури, діалог культур у часі).

ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН-ПЛАТФОРМ У ФОРМУВАННІ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Сергій Данилюк — 2026-05-25

У статті розглянуто питання ефективності застосування онлайн-платформ у процесі формування іншомовної компе- тентності студентів вищих навчальних закладів в умовах цифрової трансформації освітнього середовища. Акцентовано увагу на значущості інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій у процес навчання іноземних мов як на інструменті, що сприяє підвищенню якості, доступності та гнучкості освіти. Проведено аналіз сучасних наукових підходів до викорис- тання цифрових освітніх ресурсів, зокрема в контексті змішаного та дистанційного навчання. Дослідження базується на використанні комплексу теоретичних і емпіричних методів, таких як аналіз наукової літератури, анкетування, педагогічне спостереження та квазіексперимент. У ньому взяли участь 60 студентів нефілологічних спеціальностей, які були розподілені на контрольну та експериментальну групи. Для учасників експериментальної групи навчальний процес реалізовувався із впрова- дженням онлайн-платформ Moodle, Quizlet і Google Classroom. Отримані результати підтвердили позитивний вплив викорис- тання онлайн-платформ на формування іншомовної компетентності студентів. Зокрема, це сприяло зростанню мотивації до навчання, розвитку автономності та вдосконаленню мовленнєвих навичок. Найбільші покращення відмічено у розвитку рецептивних видів мовленнєвої діяльності, тоді як формування продуктивних навичок усе ще потребує додаткової методичної підтримки. У дослідженні встановлено, що ефективність застосування онлайн-платформ залежить від рівня цифрової ком- петентності учасників освітнього процесу, якості педагогічного дизайну і комплексного підходу до їх інтеграції у навчання

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИВЧЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ПРИКЛАДІ ОПОВІДАНЬ ЗОФ’Ї НАЛКОВСЬКОЇ «МЕДАЛЬЙОНИ»

Руслана Манко — 2026-05-25

У статті досліджено роль інтерактивних технологій у формуванні компетентностей учнів на уроках зарубіжної літератури на прикладі оповідань Зофії Налковської «Медальйони». Наголошено, що сучасна школа, орієнтована на формування критичного мислення та емоційної компетентності емоційного інтелекту, потребує активних методів навчання, які забезпечують взаємодію учня з текстом, автором та культурним контекстом. Інтерактивні підходи розглянуто як засіб перетворення традиційного уроку на динамічний простір співтворення смислу, розвитку читацької мотивації та емпатії. У дослідженні використано комплекс методів: культурологічний, педагогічний, дескриптивний аналіз, контент-аналіз текстів, а також спостереження за освітнім процесом педагогічною практикою. Визначено, що інтерактивні форми роботи – групові дискусії, рольові ігри, проєктні завдання – активізують пізнавальну діяльність, сприяють розвитку комунікативних і критичних навичок, стимулюють внутрішню мотивацію учнів та формують уміння аргументовано відстоювати власну позицію. Виявлено, що застосування інтерактивних технологій у роботі з «Медальйонами» дозволяє не лише глибше осмислити художній текст і соціально-історичний контекст, а й осягнути емоційну логіку персонажів. Рольові ігри і проєктні завдання сприяють розвитку емпатії та моральної рефлексії, а групові обговорення забезпечують усвідомлення розмаїття поглядів та виробити власну критичну оцінку. Практичні рекомендації для вчителя передбачають включають поєднання текстового аналізу, дискусій і творчих проєктів для комплексного розвитку читацької, та емоційної компетентності учнів. Доведено, що інтерактивне навчання літератури поєднує педагогічні, психологічні та культурно-ціннісні виміри, що забезпечує ефективність освітнього процесу та формування активного, мислячого і відповідального читача. Перспективними напрямами подальших розвідок визначено розробку комплексних моделей інтерактивного навчання, порівняльний аналіз зарубіжного і українського досвіду, а також оцінку впливу інтерактивних практик на розвиток ключових компетентностей учнів

ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПИСЕМНОМУ МОВЛЕННІ НА МАТЕРІАЛІ ОПИСОВИХ ТЕКСТІВ У СТУДЕНТІВ ЗВО

Світлана Сергіївна Нагорна — 2026-05-25

У статті досліджено проблему формування навичок описового письма у студентів закладів вищої освіти у процесі вивчення англійської мови. Актуальність теми зумовлена посиленням ролі англійської мови як провідного засобу академічної, міжкультурної та професійної комунікації, а також необхідністю цілеспрямованого розвитку іншомовної писемної компетентності майбутніх фахівців. Письмо розглядається як складний інтегрований вид мовленнєвої діяльності, що поєднує лінгвістичні, когнітивні та комунікативні компоненти. Англомовну компетнтнісь у писемному академічному мовленні визначено як базовий жанр писемного мовлення, який створює підґрунтя для опанування наративного, аргументативного й аналітичного письма та сприяє розвитку спостережливості, точності мовного вираження, логічної організації тексту й образного мислення студентів. У роботі окреслено теоретичні засади англомовної компетнтності у писемному мовлені на матеріалі описових текстів у контексті сучасної лінгводидактики, уточнено його сутність і функції, визначено провідні стилістичні характеристики, зокрема використання конкретної й точної лексики, активне залучення сенсорних деталей, прикметників і прислівників, а також засобів мовної образності. Проаналізовано типові труднощі студентів під час створення описових текстів: обме- жений словниковий запас, інтерференцію рідної мови, недостатню зв’язність і структурованість висловлювання, змішування жанрових ознак. Запропоновано поетапну методику навчання описового письма, що ґрунтується на поєднанні керованого письма, сенсорного підходу, використання візуальних стимулів і системної роботи з лексичною образністю. Методичний комплекс передбачає поступовий перехід від контрольованих вправ до творчих завдань, що забезпечує розвиток стилістичної свідомості, уяви, когнітивної гнучкості та впевненості студентів у письмі. Обґрунтовано доцільність системного впровадження описового письма в курс академічного письма як ефективного засобу формування іншомовної писемної компетентності

СВІДОМИЙ ГРАМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ МОВ: КОНТРАСТИВНИЙ ПІДХІД

Олена Пономаренко — 2026-05-25

Мета роботи полягає в обґрунтуванні ролі граматичної структури як об’єкта свідомого аналізу у процесі вивчення англійської та німецької мов та у виявленні дидактичного потенціалу контрастивного підходу для розвитку граматичної компетентності студентів-філологів. Дослідження ґрунтується на поєднанні теоретичного аналізу праць із лінгводидактики, прикладної лінгвістики та теорії засвоєння другої мови з елементами контрастивного аналізу граматичних систем англійської та німецької мов. Методологію становлять описовий, аналітичний і зіставний методи, а також узагальнення сучасних підходів до розвитку language awareness та metalinguistic competence. Наукова новизна дослідження полягає у розгляді граматичної структури не лише як інструмента мовленнєвої діяльності, а й як самостійного об’єкта свідомого пізнання, що потребує цілеспрямованої аналітичної роботи з боку здобувачів освіти. У статті доведено, що систематичне звернення до свідомого граматичного аналізу сприяє формуванню стійких ментальних репрезентацій граматичних відношень, підвищує точність мовного оформлення та розвиває здатність до інтерпретації складних синтаксичних конструкцій академічного дискурсу. Показано, що контрастивне зіставлення англійської та німецької мов активізує аналітичне мислення студентів, допомагає усвідомлювати різні способи граматичного кодування відношень і формує структурно орієнтований підхід до мовного аналізу. Висновки засвідчують, що свідомий граматичний аналіз є ефективним засобом розвитку мовної та метамовної компетентності у підготовці філологів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною перевіркою впливу свідомого граматичного аналізу на читання академічних текстів, письмо та швидкість синтаксичної обробки.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ БІОГРАФІЧНИХ ВІДОМОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У 5–7 КЛАСАХ

Олена Анатоліївна Попова — 2026-05-25

У статті актуалізовано проблему інтеграції біографічних відомостей про письменників у процес шкільного вивчення української літератури на пропедевтичному етапі (5–7 класи). В умовах упровадження компетентнісного підходу та концептуальних засад Нової української школи виявлено суперечність між усталеною шкільною практикою та сучасними науково-методичними настановами, які орієнтують на формування компетентного читача, здатного до глибокого екзистенційного діалогу. Аналіз емпіричних даних засвідчив, що значна частина вчителів традиційно подає життєпис на початку уроку як підготовку до читання тексту. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні доцільності першого знайомства з біографією письменника безпосередньо на етапі роботи над художнім текстом та моделюванні навчальних ситуацій для інтеграції фактів життєпису в процес аналізу твору. Методологічною основою розвідки слугують положення компетентнісно-діяльнісного підходу та екзистенціально-діалогічної концепції. У процесі дослідження використані теоретичні (для осмислення наукової літератури) та емпіричні (для діагностування стану проблеми та моделювання) методи дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає у доведенні, що зміна місця біографії на уроці змінює її дидактичну функцію. Запропоновані прийоми мають практичне значення: 1) життєпис для розуміння прихованих мотивів літературних персонажів; 2) професійний та соціальний досвід автора для пояснення естетики й специфіки тексту; 3) особиста життєва історія митця для емоційного відгуку (катарсису) читача; 4) життєве кредо письменника як аргумент у читацькій дискусії. Змодельовані ситуації сприяють створенню «ефекту присутності» митця, формують органічний зв’язок між життям і творчістю та перетворюють учня-підлітка на активного реципієнта. Зроблено висновок, що контекстний аналіз життєпису стимулює пізнавальний інтерес молодших підлітків. Перспективною є подальша деталізація методичного інструментарію для роботи у 8–9 класах та наскрізних тем

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ СКЛАДНИК ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ – УКРАЇНСЬКИХ ФІЛОЛОГІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ

Олена Миколаївна Семеног — 2026-05-25

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти реалізації національно-культурного складника змісту професійної підготовки майбутніх учителів – українських філологів у контексті державотворчих процесів, воєнних та глобалізаційних викликів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування мовноку-льтурної особистості вчителя, здатної до свідомої трансляції національних цінностей в цифровому освітньому просторі. Уточнено сутність національно-культурного складника професійної підготовки майбутніх учителів як складну інтегративну характеристику особистості педагога, що охоплює систему знань про національну культуру й концептосферу української мови, усталені ціннісні орієнтації та фахові компетентності, спрямовані на утвердження української ідентичності й ефективну ретрансляцію етнокультурного коду в освітній практиці. Доведено, що в умовах воєнних реалій цей складник набуває стратегічного значення: мовна стійкість та ідентичність постають чинниками національної безпеки, а українська мова – інструментом культурного спротиву та захисту духовних кордонів. Здійснено порівняльний аналіз освітніх програм Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка та Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Виявлено взаємодоповнювальні моделі його реалізації: краєзнавчо-дослідну та виховно-націєцентричну. Окреслено потенціал інтерактивних методичних інструментів у формуванні особистісної позиції, критичного мислення й творчої самореалізації майбутніх учителів. Показано ефективність поєднання лінгвістичного аналізу, етимологічних розвідок і медіааналізу в осмисленні історії через мову та переході від репродуктивного до інтерпретаційного рівня навчання. Акцентовано на необхідності посилення цифрового й медіаосвітнього вимірів підготовки, зокрема через створення авторських подкастів, інтерактивних кейсів та візуалізації культурних концептів

ЕВОЛЮЦІЯ ЖАНРУ БАЙКИ В УКРАЇНСЬКІЙ І ЗАРУБІЖНІЙ ЛІТЕРАТУРАХ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

Наталія Євгенівна Коломієць — 2026-05-25

У статті зроблено спробу з’ясувати специфіку еволюції жанру байки у ХІХ – на початку ХХ століть. Здійснено порівняльно-типологічний аналіз трансформації творів цього жанру в українському, польському та західноєвропейському (французькому й німецькому) літературних контекстах. У розвідці акцентовано на зміні жанрової парадигми від класицистичного канону, спрямованого на гостру соціальну сатиру, до пластичної художньої мініатюри. У межах дослідження доведено, що в українській літературі зазначений період став етапом гуманізації жанру. Виявлено, що одним із чинників еволюції стала мінімізація повчального елемента та органічне введення висновку в сюжетну канву твору. Заміна розлогої повчальної моралі лаконічними підсумками, іноді у формі народних афоризмів та прислів’їв, дозволила змістити акцент із прямої дидактики на внутрішнє етичне самовизначення особистості. Крім того, модернізація жанру відбулася через органічне поєднання викривального пафосу з національно-своєрідним типом психологізму, де викриття суспільної несправедливості слугує лише першим кроком до ціннісного діалогу з реципієнтом. Саме цей синтез гострої сатири та тонкої емпатії забезпечив жанру життєздатність у складних соціокультурних умовах означеного періоду. У статті проаналізовано розвиток польської байки як інструменту національної самоідентифікації та етичного аналізу. Обґрунтовано функціонування сатирично-побутового та гуманістично-виховного напрямів розвитку байки. Таке співіснування векторів дозволило жанру зберігати свою актуальність як у межах соціальної проблематики, так і в площині педагогічної літератури. На матеріалі французької та німецької літературних традицій простежено розмивання жанрових меж та інтеграцію байкових елементів у суміжні літературні форми. Констатовано, що в західноєвропейському просторі байка ХІХ століття зазнала якісних модифікацій, набувши оновлених художніх ознак (як філософська, сатирична або політично-алегорична мініатюра). Узагальнено, що домінантною тенденцією для всіх аналізованих літератур стала психологізація персонажів та фокусування на загальнолюдській етиці

ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ ДИТИНСТВА: ІДЕЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ДИТЯЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПЕРІОДУ ПІЗНЬОГО СТАЛІНІЗМУ

Тарас Анатолійович Фасоля — 2026-05-25

У статті здійснено комплексний аналіз трансформації образу дитинства в українській дитячій прозі періоду пізнього сталінізму (кінець 1940-х – початок 1950-х років) у контексті ідеологічних змін після Другої світової війни. Автор розглядає процес поступового відходу від героїко-мобілізаційної моделі 1930-х років, у межах якої дитина репрезентувалася як активний суб’єкт соціалістичних перетворень, до повоєнної концепції, що утверджує дитинство як особливий, уразливий і підконтрольний етап життя, який потребує державної опіки. На матеріалі прозових творів Оксани Іваненко («Рідні діти»), Івана Багмута («Щасливий день суворовця Криничного»), а також у зіставленні з довоєнною та воєнною прозою Миколи Трублаїні, Олександра Копиленка, Юрія Збанацького та інших авторів простежується зміна художньої парадигми репрезентації дитини. Довоєнний образ «дитини-авангарду», здатної до самостійної дії й рівноправної участі в суспільному житті, поступово трансформується у фігуру вихованця, підлеглого системі державного піклування й педагогічного контролю. Особливу увагу приділено ролі війни як каталізатора ідеологічних змін. Показано, що воєнний досвід спричинив переосмислення дитячої суб’єктності: дитина більше не постає як герой, покликаний до подвигу, а радше як жертва історичних обставин, що потребує захисту, нагляду та «правильного» виховання. У повоєнній прозі формується модель ізольованого дитячого простору (дитбудинок, суворовське училище), де дорослий постає носієм влади й морального авторитету, а дитинство – як контрольований етап соціалізації. У статті доведено, що українська дитяча література першого десятиліття після Другої світової війни відображає глибоку зміну уявлень про дитинство, спричинену досвідом війни та післявоєнною ідеологічною перебудовою. Дитина перестає мислитися як активний учасник суспільних перетворень і постає як об’єкт державної опіки та педагогічного контролю. Цей процес супроводжується одночасною втратою суб’єктності й частковим поверненням власне дитячих рис – емоційності, потреби в захисті, права на гру та незрілість. Така подвійність формує перехідну модель, у якій поєднуються ідеологічна регламентація та елементи гуманізації образу дитини. Таким чином дитяча проза названого періоду постає важливим джерелом осмислення механізмів радянської культурної політики та трансформації антропологічних уявлень про дитинство, закладаючи підґрунтя для змін, що розгорнуться в літературі доби «відлиги»