Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія

ЖІНОЧА ФОНІКА ЕЛІС МАНРО (ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗИ НОБЕЛІАНТКИ 2013 РОКУ)

Ярослав Юрійович Голобородько — 2024-09-02

Статтю присвячено розгляду низки ключових аспектів творчості Еліс Манро – визначної англомовної письменниці, завдяки якій Канада в 2013 р. вперше отримала Нобелівську премію з літератури. У дослідженні відзначається, що Еліс Манро є класиком сучасного оповідання, вона порушує питання, гостро актуальні для людини другої половини ХХ ст. і помежів’я ХХ – ХХІ ст. й активно розробляє гендерну проблематику. Зауважено, що серед ключових аспектів короткої прози Еліс Манро виділяється можливість людського щастя взагалі й можливість його досягнення в конкретному реальному житті. Зокрема, ця художня оптика притаманна оповіданням Wood, A Real Life, Face, Chance, Runaway. Письменниця докладно обсервує стосунки між жінками й чоловіками, намагаючись продемонструвати їх складність і внутрішню напруженість. Її головними персонажами часто постають жінки, зокрема молоді, які рефлексують над складнощами своєї особистої долі. Підкреслено, що Еліс Манро прагне зрозуміти, чи передбачає природа жінки й чоловіка можливість щастя чи досяжність такого щастя є лише фантомом, ілюзією, міфом, витвореними і підтримуваними людиною. Особливо репрезентативним у цьому сенсі є оповідання Runaway, де зображується гранично конфліктний характер взаємин у парі «вона – він». Наголошено на тому, що в оповіданнях Wood, A Real Life, Face, Chance, Runaway, як і в інших своїх творах, Еліс Манро тяжіє до висновку про індивідуально-залежну природу щастя, до концептуального узагальнення, що людське щастя є драматичною категорією і не обов’язково має бути щасливим.

СКЛАДНІ СЛОВА В НІМЕЦЬКИХ МЕДІАТЕКСТАХ ПЕРІОДУ ВОЄННИХ ДІЙ В УКРАЇНІ

Тетяна Вікторівна Галушко — 2024-09-02

Метою дослідження є аналіз та виявлення тенденцій розвитку найбільш характерного для німецької мови способу словотвору – словоскладання. Для дослідження використано матеріали німецькомовних медійних Інтернет-видань, спрямованих на висвітлення подій в Україні в період повномасштабної військової агресії Російської Федерації. Це тексти інформаційного, аналітичного, суспільно-політичного та воєнно-політичного характеру, об’єднані темою реальної війни, її наслідків та реакції країн світу на ці події. Лексико-семантична система мови під впливом екстремальних подій у країні або світі може досить швидко змінювати свою структуру, словниковий склад: слова, які зазвичай уважалися периферійними, наприклад належали до категорії професійної, фахової лексики, швидко стають загальновживаними, спостерігаються явища термінологізації та детермінологізації лексики, з’являються нові номінації, запозичення та ін. Словоскладання в німецькій мові є одним із найпродуктивніших способів словотвору, у результаті якого виникають спонтанні номінації, які можуть існувати як короткий час, так і надовго залишитися в мові. Аналіз нових словотворень, сфери їх використання, нові тенденції словотвірних процесів є предметом даного дослідження. У медіатекстах новотворів актуалізується проблема їх правильного тлумачення та належного перекладу. Особливо важливим це є для фахової лексики та термінів-композитів. Відсутність новоутворених номінацій у словниках нерідко призводить до помилкового розуміння їхніх значень і потребує додаткових роз’яснень. У дослідженні використано такі методи та прийоми аналізу: описовий метод, спрямований на виявлення досліджуваних одиниць та визначення їхніх особливостей, метод аналізу словникових дефініцій, метод кількісного аналізу, структурний метод, пов’язаний із морфологічним аналізом та компонентним аналізом слів-композитів, лексико-семантичний аналіз.

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР ОБРАЗУ ІСЛАМСЬКОЇ ЗАГРОЗИ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ МЕДІАДИСКУРСІ

Тетяна Докашенко — 2024-09-02

Статтю присвячено проблемі моделювання концептуального простору образу ісламської загрози в сучасному англомовному медіадискурсі. Проаналізовано термін «медіаобраз». Розглянуто лексеми «загроза» та «іслам», визначено термін «образ ісламської загрози» за допомогою компонентного аналізу. Досліджено, що лексема «загроза» має негативну аксіологію, оскільки використовується для опису суб’єктивної оцінки індивідом ситуації, яка несе в собі фізичну або психічну небезпеку для нього. Виявлено, що релігія іслам сама по собі не становить загрози, а є лише підґрунтям для ідеології ісламізму, безпосередньо на яку посилаються терористи. Визначено поняття фрейму, його структуру (субфрейми, слоти, субслоти). Досліджено, що фрейм відображає не конкретні, а найбільш характерні моменти, що належать до одного класу, й тим самим упорядковує та структурує їх. Застосовано методику фреймового аналізу для моделювання концептуального простору образу ісламської загрози. Даний образ представлено у вигляді інтегративного фрейму, який включає у себе предметноцентричий фрейм (включає об’єкт та суб’єкт) та акціональний фрейм (включає у себе дію). Запропоновано фреймову модель концептуального простору образу «ісламська загроза», яка містить у собі субфрейми, яких у ході дослідження було виокремлено шість: носій ісламської загрози (зі слотами хто та що); об’єкт ісламської загрози (зі слотами хто та що); мета ісламської загрози; інструмент ісламської загрози; ті, хто протистоїть ісламській загрозі; результат ісламської загрози. Детально проаналізовано кожен субфрейм, для цього були використані статті з британських онлайн-видань Reuters, The Guardian, International Business Times, та наведено найбільш показові приклади. Виявлено, що образ ісламської загрози є багатокомпонентним, та розглянуто всі його складники.

«СТУПЕНІ АКЦІОНАЛЬНОСТІ» ТА ЇХНЯ ВЕРИФІКАЦІЯ У ДІЄСЛІВНИХ МОЛОДІЖНИХ СОЦІОЛЕКТАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Ян Васильович Капранов — 2024-09-02

У статті досліджуються молодіжний соціолект української мови (МСУМ) та його дієслівні характеристики, зокрема акціональність. МСУМ включає арго, жаргон, просторіччя і сленг, що виконують специфічні функції у комунікації молоді. Автори розглядають важливість МСУМ як інструменту самоідентифікації та соціальної інтеграції молоді, відзначаючи його динамічність та адаптивність. Особливу увагу приділено дієсловам, які є центральними носіями дії та стану в МСУМ, маркерами експресивності, емоційності та оцінних значень. Розглядаються план вираження і план змісту дієслівних молодіжних соціолектів, зокрема специфічна вимова, використання дієслівних неологізмів та різноманітні синтаксичні конструкції. Важливим аспектом дослідження є акціональність, яка займає центральне місце в аспектології. Акціональність описує внутрішню темпоральну структуру ситуацій, визначену семантикою дієслівних лексем та фраз, і відрізняється від граматичного аспекту. Автори підкреслюють взаємозв'язок між аспектом та акціональністю, що характерно для багатьох мов, включаючи українську. Запропоновано класифікацію акціональних типів, яка охоплює стативи, ателічні процеси, телічні процеси та евентиви. Ця класифікація базується на параметрах динамічності, телічності та тривалості, що дає змогу аналізувати акціональність шляхом поділу дієслівних молодіжних соціолектів на граничні та неграничні. Для верифікації ступенів акціональності рекомендовано використання корпусного підходу. Частота вживання дієслів є основним показником для визначення ступеня акціональності. Застосування корпусної лінгвістики дає змогу виявляти та аналізувати мовні патерни, що сприяє глибшому розумінню структури та функціонування мови. Пропонується дослідити вплив МСУМ на розвиток сучасної української мови, зокрема на її граматичні та лексичні особливості. Дослідження може стати основою для подальших лінгвістичних студій.

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ БІБЛІЙНИХ ТЕКСТІВ

Олена Павлівна Кумеда — 2024-09-02

У пропонованій студії обґрунтовано малодослідженість художньо-виражального потенціалу мови Священного Писання попри його незаперечний вплив на стилістичну систему української мови, органічність його складників як у літературному, так і політичному та медійному дискурсах. Доведено, що тексти Священного Писання репрезентують зразки духовного красномовства, причому великою мірою – поетичного, властивого художній поезії; поетичне ж мовлення наближене до риторичного завдяки насиченості тропами та мовними фігурами; такі взаємопов’язані риторичні тропи, як метафора, алегорія, порівняння, символ, є потужними прийомами, за допомогою яких формується біблійна думка. Унаочнено та проаналізовано окремі тропи та стилістичні фігури, відбиті в українському перекладі Біблії. Так, звернуто увагу на: порівняння, з-поміж яких виокремлено ампліфіковані, а також розгорнуті, що в біблійному тексті часто виступають у вигляді образного паралелізму, завдяки його зростанню витворюється поширене уподібнення; аналогію, що нагадує розгорнуте порівняння; близьку до порівняння метафору й такі її різновиди, як персоніфікація, метонімія й синекдоха; алегорію (підтверджено, що євангельські притчі найрельєфніше репрезентують алегоричне інакомовлення в Священному Писанні), а також близький до алегорії символ. З’ясовано, що в біблійних текстах однією з найчастотніших стилістичних фігур є антитеза (будується на протиставленні як лексичних, так і контекстуальних антонімів); велике риторичне значення припадає на т. зв. фігури накопичення – тавтологію та плеоназм; унаочнено, як через тавтологію досягається один із засобів риторики – парадокс. Доведено, що увиразненню лексичних засобів, посиленню їхніх емоційно-експресивних можливостей сприяють і такі стилістичні фігури, як анафора, епіфора, епанафора, симплока, риторичні вигуки, запитання, ствердження й заперечення.

СЕМАНТИЧНІ АСПЕКТИ МОРСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Марина Огієнко — 2024-09-02

Шляхи розвитку англійської мови тісно пов'язані з історією, традиціями та побутом. Формування англійської мови відбувалися під впливом історичних подій на Британських островах. Особливості географічного положення, економіки країни та політичної ситуації призвели до збільшення військової та торгової могутності Англії на морях, що, своєю чергою, призвело до необхідності розвитку Англії як морської держави. У XVII ст. почали швидко розвиватися суднобудування та мореплавство. Відтоді морська термінологія стала відігравати одну з найважливіших ролей у житті країни. Цю роботу присвячено вивченню структурних та семантичних особливостей англійських морських термінів. Розглянуто поняття «термін» як спосіб вираження спеціальних знань. Проаналізовано семантичні особливості морських термінів англійською мовою. Проведено аналіз лексико-семантичного поля в англомовній морській термінології. Розглянуто поняття семантики та проаналізовано основні особливості семантики терміна. У ході аналізу було виявлено такі особливості: зв'язок семантики терміна та поняття, зв'язок термінологічного та загальновживаного значень слова, а також подвійна системність терміна. Метою дослідження є вивчення структурно-семантичних характеристик англійської морської терміносистеми. Із поставлених цілей випливають такі завдання: 1) розмежувати поняття «термінологія» і «терміносистема»; 2) розглянути існуючі класифікації та визначити склад основних тематичних груп англійської морської терміносистеми; 3) окреслити словотворчі особливості англійської морської термінології та систематизувати слова морської тематики з урахуванням найбільш продуктивних способів словотвору. Об’єктом дослідження є англійські морські термінологічні одиниці, вирази, образи мови, пов’язані із суднобудуванням та навігацією. Предметом дослідження є структурно-семантичні аспекти англійської морської термінології.

ВІДОБРАЖЕННЯ ЛЕКСИКИ ТЮРКСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ У «СЛОВНИКУ МОВИ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ»

Руслан Леонідович Сердега — 2024-09-02

У статті здійснено лексикографічний опис слів тюркського походження, уживаних у текстах історичних пісень українського народу. Матеріал для опису був вилучений нами зі збірки «Історичні пісні» (1970), укладеної І.П. Березовським. Відзначено, що тюркізми потрапляли до української мови переважно усним шляхом. Проникали вони й до історичних пісень українського народу, оскільки усний характер творення та побутування є визначальним чинником для функціонування будь-якого фольклорного тексту. Установлено, що значна частина з уживаних у відповідній збірці слів тюркського походження глибоко вкоренилася у складі української мови, стала вагомим набутком культурної та історичної спадщини українців, наповнилася національно-культурним змістом, який відбиває певні значущі для українського народу віхи його становлення та розвитку. Обґрунтовано необхідність створення спеціального словника для відображення лексики, ужитої у мові української усної народної творчості. Доведено необхідність відображення в такій лексикографічній розробці слів тюркського походження. У результаті опрацювання відповідного мовного матеріалу вищезазначеної збірки нами було виділено такі групи запозиченої з тюркських мов лексики: найменування осіб за різними ознаками (належністю до етнічно-мовної чи релігійної спільноти, приналежністю до певного соціального стану, родом занять, участю в народно-визвольних руках, за наявністю фізичних дефектів); назви військово-адміністративних утворень; найменування просторових понять (природних і створених людиною); назви побутових понять, пристосувань і знарядь, найменування музичних інструментів. Нами для аналізу поки що було залучено лише матеріал із вищезазначеної збірки історичних пісень українського народу, який дає загалом попереднє уявлення про вплив на мову фольклору тюркомовних лексичних елементів, однак у подальшому для узагальнення та отримання більш цілісного уявлення про масштаби впливу тюркських мов на лексичний склад мови народної української словесності необхідно буде залучити фактаж і з творів інших жанрів усної народної творчості. Може бути створений також і окремий спеціальний словник, присвячений описові тюркізмів, уживаних у мові фольклору.

ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОМОВИ ФЕДЕРАЛЬНОГО КАНЦЛЕРА НІМЕЧЧИНИ ОЛАФА ШОЛЬЦА У БУНДЕСТАЗІ (27.02.2022)

Вікторія Миколаївна Солощенко — 2024-09-02

У статті окреслено лексико-стилістичні особливості офіційної промови федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца у Бундестазі (27.02.2022). Об’єктом наукових спостережень була офіційна промова федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца. Предметом наукових спостережень вибрано лексико-стилістичні особливості політичної промови федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца на матеріалі зазначеної промови. Констатовано, що у сучасному суспільстві зростає значимість політичної комунікації, оскільки в умовах демократичного соціального устрою питання влади відкрито обговорюється, рішення цілої низки політичних проблем залежить від того, наскільки адекватно та своєчасно ці питання будуть інтерпретовані мовою. Безумовно, що мова впливає на політику, є інтегральним елементом політичної сцени; політика є мовленнєвою діяльністю, у якій мова використовується для інформування про політичні проблеми і для переконання в необхідності взяти участь у діях, пов’язаних із цими проблемами. Доведено, що промова федерального канцлера Олафа Шольца у Бундестазі (27.02.2022) стала історичною й змінила траєкторію світової політики. Установлено, що до лексично-стилістичних особливостей офіційної промови федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца у Бундестазі (27.02.2022) належать: уживання «простої, зрозумілої мови» (у його мовленні переважають прості складносурядні й інколи ускладнені речення); наявність великої кількості звертань, які встановлюють контакт з аудиторією і привертають увагу; присутність риторичних запитань, що актуалізують тему виступу, тощо. З’ясовано, що стильові фігури (порівняння, персоніфікація, метафора, анафора, епіфора, парономазія, асиндетон, паралелізм), які використовує Олаф Шольц, роблять його промови простішими для сприйняття, цікавими, привертають увагу адресата незвичайністю сполучень, виражають певну оцінку. Установлено, що промова німецького канцлера основана на загальновживаній літературній лексиці, відомій усім членам комунікативного співтовариства. Така лексика набуває політико-ідеологічних значень і відтінків – стає тематичною лексикою. Серед інших лексичних особливостей промови Олафа Шольца виділяємо політичні терміни, власні назви, сталі звороти тощо.

ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАРМОНІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ У МІЖКУЛЬТУРНОМУ РОДИННОМУ ДИСКУРСІ

Людмила Василівна Солощук — 2024-09-02

Статтю присвячено вивченню принципів забезпечення гармонійного спілкування у міжкультурному родинному діалогічному дискурсі. Розглянуто ключові стратегії для досягнення взаєморозуміння та підтримання конструктивних відносин у міжнаціональному шлюбі, де один із членів пари є носієм американської лінгвокультури, а інший є представником французької лінгвокультури, який у шлюбі спілкується англійською мовою. Вивчення міжкультурного родинного спілкування через призму кооперації стає актуальним у контексті сучасних глобалізаційних процесів, коли у світі постійно зростає кількість міжнаціональних шлюбів, що викликає необхідність забезпечення кооперативно спрямованого спілкування комунікантів, які належать до різних лінгвокультурних спільнот. Для спілкування у міжкультурних родинах характерним є виникнення ситуацій непорозуміння через різні світобачення партнерів. У статті проаналізовано кооперативно спрямовані комунікативні стратегії, які використовуються партнерами у міжнаціональному шлюбі для забезпечення гармонійного спілкування. Ураховано вплив вікового складника на спілкування міжкультурних партнерів завдяки порівнянню особливостей трьох вікових груп комунікантів. Особливу увагу приділено вивченню ролі невербальних комунікативних компонентів в організації гармонійного спілкування у міжнаціональному шлюбі. Невербальна комунікація відіграє ключову роль у передачі емоцій та намірів, що сприяє взаєморозумінню між партнерами. Аналіз кооперативно спрямованих комунікативних ситуацій у міжкультурному родинному дискурсі дає можливість виявити принципи забезпечення гармонійного спілкування. Такі принципи включають взаємну повагу, відкритість до культурних відмінностей, емпатію, а також готовність до компромісу. Важливу роль відіграє здатність партнерів адаптувати свої комунікативні стратегії відповідно до контексту взаємодії та культурного фону співрозмовника. Успішне застосування принципів забезпечення гармонійного спілкування сприяє зміцненню довіри між партнерами та зниженню ризику конфліктних ситуацій.

СЕМАНТИЧНА ДЕРИВАЦІЯ ТЕРМІНІВ ОСВІТИ Й НАУКИ

Алла Анатоліївна Таран — 2024-09-02

У статті проаналізовано семантичні інновації у сфері освіти й науки на матеріалі сайту Міністерства освіти і науки України. З’ясовано, що неосемантизми репрезентують несподівані змістові зв’язки, концентрують актуальні, суспільно значущі думки, вносять нові аспекти до української мовної картини світу. На матеріалі семантичних інновацій царини освіти і науки простежено тенденції оновлення сучасного українського лексикону. Звернено увагу на позамовні й мовні детермінанти змін у мовній свідомості сучасного українця та у відображенні їх у нових номінаціях. Простежено вплив інновацій на структуру лексикону освіти й науки, досліджено парадигматичні, синтагматичні та епідигматичні відношення між мовними одиницями, з’ясовано чинники збереження рівноваги між тенденціями інтернаціоналізації (відкритістю української мови до процесів глобалізації) та націоналізації (збереженням її національної самобутності). Тенденцію до деталізації й спеціалізації понять у мовній свідомості українців доводять вербалізатори нових аспектів у сучасному українському лексиконі. Нові потреби й вимоги суспільної практики виражають у складених номінаціях прикметники. Обґрунтовано, що трансформації у сфері освіти і науки України, а також зміни у сферах наукової та інноваційної діяльності в закладах освіти зумовлюють активні семантичні перетворення слів у текстах освітнього й наукового спрямування. Дослідження семантичних інновацій сфери освіти й науки свідчить, що лексичній і словотвірній системам мови властиве саморегулювання під впливом мовної практики та динаміки мовних норм, а отже, перебіг різноспрямованих процесів оновлення не призводить до дестабілізації, а лише сприяє їхній переорганізації для виконання нових когнітивних і комунікативних завдань соціуму.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ НУШ КУЛЬТУРИ РОБОТИ З ТЕКСТОМ ЕСЕ

Олена Миколаївна Семеног — 2024-09-02

У статті окреслено методологічне і змістово-методичне забезпечення підготовки майбутніх учителів української мови і літератури до формування культури роботи в учнів 7-го класу НУШ із текстом есе. На основі аналізу освітніх документів, наукових джерел, дослідної роботи з'ясовано, що поняття «культура роботи з текстом есе учнів НУШ» охоплює такі компоненти: культуру читання, культуру композиційної побудови, мовно-стилістичну культуру. Для написання вільного та формального есе важливі культура читання публіцистичного, художнього, медіатексту, відбір інформації, її аналіз. Формування культури роботи з текстом есе учнів НУШ окреслено як компетентнісно орієнтований процес, що залежить від індивідуального досвіду, фонових знань, творчого мислення і спрямований на формування мотивації, мовно-мовленнєвих знань, умінь і навичок. Методологія дослідження передбачає урахування основних положень особистісно орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного та комунікативно-жанрового підходів. У контексті формування культури роботи учнів 7-го пілотного класу НУШ із текстом есе окреслено модельну програму (автори – Н. Голуб, О. Горошкіна) та окремі підручники, у яких текстовій діяльності та складанню есе відводять чільне місце, пропонують вдумливе читання й критичне осмислення текстів на культурну тематику; визначення та формулювання проблеми тексту; редагування, доповнення, переформатування тексту. Проаналізовано деякі аспекти досвіду вчителя пілотного 7-го класу НУШ щодо формування культури роботи учнів із текстом есе і зроблено припущення щодо важливості індивідуального досвіду, емоційного складника, фонових знань, творчого мислення. З урахуванням дослідної роботи, особистісного та компетентнісного підходів у межах курсу методики навчання української мови розроблено вправи на читання й розуміння тексту, міркування, застосування знань у конкретній ситуації. Зазначено, що дієвими методами та інструментами, які активізують підготовку вчителя до інтеграції есе в навчання української мови, є сервіс Google Arts & Culture.