Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія

ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АНГЛОМОВНОГО РОМАНУ «ОПІВНІЧНА БІБЛІОТЕКА» МЕТА ХЕЙГА: ЛІНГВОКОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Олена Вікторівна Багацька — 2024-12-30

Наша наукова розвідка присвячена дослідженню актуальної проблематики сучасного літературознавства та лінгвістики – аналізу терапевтичного потенціалу художньої літератури крізь призму лінгвоконцептуального аналізу. Об’єктом вивчення є роман британського письменника Мета Хейга «Опівнічна бібліотека», який розглядається як репрезентативний зразок сучасної англомовної прози, що звертається до екзистенційних питань людського буття. У роботі здійснено ґрунтовний теоретичний екскурс у проблематику терапевтичного дискурсу та бібліотерапії, виявлено їх кореляцію з концептуальним наповненням аналізованого роману. Центральним аспектом дослідження є виокремлення та детальний аналіз домінантного концепту тематичної групи «екзистенційні проблеми» – ЕКЗИСТЕНЦІЙНА КРИЗА. Розглянуто етапи розгортання цього концепту в наративній структурі твору, акцентуючи увагу на його лексико-стилістичній репрезентації в контексті терапевтичного дискурсу. Результати дослідження демонструють, що реалізація концепту ЕКЗИСТЕНЦІЙНА КРИЗА у романі «Опівнічна бібліотека» має потужний терапевтичний потенціал. Виявлено, що динаміка концепту представлена через три послідовні етапи: ініціація кризи, занурення у кризовий стан та кульмінаційна фаза кризи. Така структура корелює з внутрішньою еволюцією головної героїні Нори Сід, створюючи для читача своєрідну модель подолання екзистенційної кризи. Встановлено, що комплексне використання лексико-стилістичних засобів вербалізації досліджуваного концепту, зокрема наукової термінології, філософських понять, метафоричних конструкцій, гіпербол, анафоричних повторів, сприяє підсиленню емоційного впливу на читача та забезпечує глибше занурення у внутрішній світ персонажа. Зроблено висновок, що роман «Опівнічна бібліотека» є яскравим прикладом синтезу художнього осмислення екзистенційних проблем та терапевтичного впливу на читача. Такий підхід не лише розширює межі традиційного розуміння літератури, але й відкриває нові перспективи для міждисциплінарних досліджень на перетині літературознавства, лінгвістики та психології.

ВПЛИВ ВІЙНИ НА ДИНАМІКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРИКОРДОННОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Анатолій Панасович Загнітко — 2024-12-30

Статтю присвячено дослідженню трансформацій української прикордонної термінології під впливом значних геополітичних змін та подій: від анексії Криму та збройного конфлікту 2014 року на Донбасі до повномасштабного вторгнення РФ на територію України 2022 року. У статті проаналізовано процеси формування та адаптації термінології Державної прикордонної служби України, що відображають сучасні вимоги безпеки, захисту державного кордону та реагування на загрози національній безпеці. Особливу увагу приділено аналізу появи нових термінів, викликаних потребами змін у правовій, соціальній та військовій сферах, які за останні роки набули нового значення або ж сформувалися внаслідок війни. Описано етапи створення нових термінів понять та їхнє впровадження в законодавчу й нормативну бази України. У статті закцентовано на зміні семантики та контексту функціювання нових термінів та понять Державної прикордонної служби, які з’являються у законодавчій базі під впливом війни, наприклад, таких, як «тимчасово окуповані території», «контрольний пункт в’їзду-виїзду», «контрольована територія» та ін., а також проаналізовано, як уже наявні терміни й поняття адаптуються до реалій війни та безпекових стратегій. Простежено зв’язок між термінологічними змінами й змінами у стратегіях Державної прикордонної служби України, які зумовлені необхідністю швидкої адаптації до нових умов протидії агресії. Важливу роль відіграє функціювання точної та конкретної термінології в нормативно-правових актах та інструкціях, які регулюють діяльність Державної прикордонної служби України, що особливо актуально з огляду на військові виклики, які постали перед Україною. Стаття ілюструє складні процеси взаємодії між державними структурами безпеки та мовно-термінологічною еволюцією, що дозволяє розуміти специфіку використання й необхідність уніфікації нових термінів.

МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЙ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У СУЧАСНОМУ АМЕРИКАНСЬКОМУ МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Андрій Миколайович Коваленко — 2024-12-30

У статті представлено результати комплексного лінгвопрагматичного дослідження комунікативних стратегій і тактик популяризації здорового способу життя в сучасному американському медійному дискурсі. Актуальність дослідження зумовлена нагальною потребою вивчення лінгвістичних механізмів формування здоров’язберігаючої поведінки в умовах глобальних викликів суспільному здоров’ю. На матеріалі провідних американських видань («Vista», «Healthy Living», «Eating Well») здійснено багаторівневий аналіз дискурсивних практик конструювання наративу про здоровий спосіб життя. Емпіричну базу дослідження сформовано з урахуванням репрезентативності обраних видань та їх впливу на формування суспільного дискурсу щодо здоров’язберігаючих практик. У результаті дослідження виокремлено дві магістральні комунікативні стратегії: інформативності та аргументації. Стратегія інформативності, спрямована на формування когнітивної бази реципієнтів, реалізується через тріаду тактик: описову (експлікація компонентів здорового способу життя), констатуючу (презентація верифікованих наукових даних) та фактографічну (статистична аргументація). Стратегія аргументації, що забезпечує раціонально-логічне обґрунтування здоров’язберігаючої поведінки, актуалізується через: тактику апеляції до авторитету (інкорпорація експертних оцінок), тактику діалогічності (симуляція інтерактивної комунікації) та тактику суб’єктивізації (персоналізована наративізація досвіду). Встановлено, що максимальна ефективність дискурсивного впливу досягається через синергетичну взаємодію виявлених стратегій, що забезпечує комплексний вплив на когнітивному, афективному та конативному рівнях сприйняття інформації. Такий інтегративний підхід сприяє формуванню стійкої мотивації до імплементації здоров’язберігаючих практик у повсякденне життя цільової аудиторії. Результати дослідження розширюють теоретичні засади медіалінгвістики та можуть бути використані для подальшого вивчення комунікативних механізмів впливу на суспільну свідомість через засоби масової інформації.

ПОЕТИКА МІСТИЧНОГО В ТВОРЧОСТІ ФЕДОРА ПОТУШНЯКА

Лариса Вікторівна Кравець — 2024-12-30

У статті охарактеризовано феномен містичного та проаналізовано його вияв у поезії українського поета Ф. Потушняка. Мета статті полягала у визначенні специфіки вираження містичного у поетичних творах українського письменника. Акцентовано, що параметри вираження містичного в художніх творах за час тривалої історії не були сталими й залежали від соціокультурних чинників – епохи, стилю, напряму, а також особистості митця. У літературі нової доби найбільш сприятливими для вираження містичного виявилися романтизм і модернізм (зокрема, символізм), а згодом постмодернізм, які відкрили інші можливості для реалізації творчого потенціалу автора, ніж було доти, та спрямували на розширення інструментарію. Сучасні філософські концепції демонструють неодностайність у визначенні цього феномена, але водночас пропонують і розширене його розуміння. В українській науці накопичено значний досвід з вивчення містичного в художній літературі. З’ясовано, що поезія Ф. Потушняка виразно модерна, пройнята західноєвропейськими філософськими ідеями, позначена впливом символізму, імажинізму, сюрреалізму, неоромантизму. У ній часто ірреальне витісняє реальне, а містика поєднується з філософією. Містичне є однією із характерних ознак поетичної творчості Ф. Потушняка. У вираженні містичного переважають образи природи. Вираження містичного в поезії автора часто переплітається із вираженням піднесеного. За допомогою містичних образів автор передає широку гаму думок і переживань ліричного героя, глибину сприймання і відчуття реального світу. Через містичне митець також демонструє нерозривний зв’язок людини й природи та можливість розширення меж сприйняття світу, налаштовує на сприйняття ідеї про нескінченність. Для вираження містичного автор вживає численні символи, метафори, алюзії, порушений порядок слів, специфічне інтонування, ритм, творить асоціативно ускладнені образи, згущує образність. Загалом поезія Ф. Потушняка демонструє розширення виражальних можливостей мови, вона людиноцентрична і життєлюбна.

ОНОМАСТИЧНА ШКОЛА ВАСИЛЯ ЛУЧИКА: НАПРЯМКИ, АРЕАЛ, ЦИФРОВІ ГОРИЗОНТИ

Маргарита Володимирівна Надутенко — 2024-12-30

У статті висвітлюються основні напрями наукової та педагогічної діяльності професора Василя Вікторовича Лучика, засновника Київської ономастичної школи, та його вагомий внесок у розвиток сучасної української та слов’янської ономастики. Описано ключові методологійні підходи, що впроваджувалися в його дослідженнях, зокрема вивчення автохтонної і запозиченої гідронімії, аналіз топонімії, етимології затемнених назв, а також розробка підходів до відновлення історичних топонімів. У роботі наголошується на важливості застосування цифрових методів для аналізу і презентації спадщини науковця, включаючи створення трансдисциплінарного кластеру на платформі POLYHEDRON, який є інноваційним інструментом для інтеграції ономастичних досліджень у загальноукраїнський та європейський науковий простір. Цей кластер не лише зберігає результати багаторічних досліджень, але й сприяє популяризації знань серед української та міжнародної аудиторії. Наукова діяльність В. В. Лучика охоплює широкий спектр напрямів, зокрема дослідження етимології топонімів і гідронімів, аналіз номінаційних процесів в ойконімії, вивчення впливу різних мовних і культурних контактів на формування ономастичного ландшафту України. Важливим аспектом роботи науковця є створення методологічних рекомендацій для збору мікротопонімів, які сьогодні активно використовуються. Його роботи, зокрема етимологічні словники, стали основою для подальших досліджень у галузі української ономастики. Особливу увагу приділено розвитку наукових шкіл і вихованню нового покоління ономастів. Під керівництвом В. В. Лучика було захищено численні кандидатські і докторські дисертації, які висвітлюють різні аспекти топоніміки та гідроніміки. Його підходи до вивчення і систематизації топонімів стали інструментом для аналізу номінаційних процесів в історичному та сучасному контекстах. Запропоновано застосування цифрового методу для презентації спадщини науковця, створено «Трансдисциплінарний кластер «Мова на теренах наукових пошуків Василя Вікторовича Лучика». Ресурс створено та розміщено на основі платформи POLYHEDRON у відкритому доступі з можливістю подальшого наповнення досягненнями В. В. Лучика. Це полегшує інтеграцію наукового доробку Василя Лучика в європейські цифрові платформи та сприяє поширенню знань про спадщину науковця серед загальноукраїнської та міжнародної аудиторії.