Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія

ПАРТНЕРСЬКА ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-01-03T15:49:00+02:00

У даній статті розглянуто проблему педагогіки партнерства. Проаналізовано психологічні особливості партнерської взаємодії учасників освітнього процесу під час дистанційного навчання та в умовах воєнного стану. Підкреслено, що заклади освіти повинні стати єдиною соціально-педагогічною системою, яка забезпечує взаємодію педагогів, батьків та учнів на засадах рівноправних партнерів з метою створення психологічно комфортного освітнього середовища та забезпечення якісної освіти. Виокремлено способи залучення батьків до освітнього процесу на засадах партнерської взаємодії. Наголошується на необхідності підготовленості педагогів до впровадження педагогіки партнерства на основі знань її принципів, сформованості уміння використовувати форми, методи організації взаємодії з учасниками освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства. Акцентовано увагу на тому, що в період воєнного стану заклади освіти виконують також функції надання психологічної підтримки, забезпечення національно-патріотичного виховання, підтримки вмотивованості, згуртованості, дієвості всіх учасників освітнього процесу. Вчителі в умовах воєнного стану повинні зосередитися на розвитку емоційного інтелекту, активного слухання, ефективного вирішення конфліктів та адаптації до змін, використання сучасних технології та освітніх платформ, відеоконференцій, електронної пошти, соціальних мереж для підтримки комунікації та навчання учнів дистанційно і налагодження взаємодії з батьками. Ефективність застосування сучасних інформаційно-цифрових педагогічних технологій, використання різноманітних сервісів та платформ сприяє процесу партнерської взаємодії закладу освіти , родини, громадських та міжнародних організацій в сучасних умовах. Важливою є психологічна підтримка самих педагогів в умовах воєнного стану, оскільки надання доступу до психологічних програм і консультацій допоможе педагогам зміцнити психологічну стійкість, покращити їхнє самопочуття.

ЗАСОБИ АРТ-ТЕРАПІЇ В КРИЗОВОМУ КОНСУЛЬТУВАННІ

2025-01-03T15:52:20+02:00

Метою даної статті є розкриття можливостей застосування арттерапевтичних методів для психологічної підтримки людей, що пережили травматичні події, на фазі накопичення ресурсів. Для написання статті використовувався системний підхід, що дозволило розкрити можливості арт-терапії в структурі кризового консультування. Висвітлено відмінність кризового консультування від інших форм психологічної допомоги, розкрито основні завдання та етапи роботи. Розкривається місце арт-терапії в діапазоні технік кризової допомоги. Зазначено, що арт-терапевтичні прийоми дають змогу означити свої переживання у всіх сенсорних каналах, що активізує життєві сили особистості. Стверджується, що завдяки варіативності арт-терапії та її особливостям спеціаліст може сформувати продуктивну індивідуальну тактику допомоги особі, у тому числі для відновлення інтеграції. Проаналізовані основні механізми психологічного впливу, які характерні для арт-терапевтичних технологій, визначені основні фактори та функції. Окремо розглянуті завданням терапевта в роботі з особою, яка пережила травматичні події, висвітлено активізацію особистісних, родових і трансперсональних ресурсів, що досягається за рахунок використання цілої низки арттерапевтичних методик. Зазначається що арт-терапія є засобом набуття клієнтами внутрішньої сили, усвідомлення ними своїх інтересів і свого Я. Окремо розкриваються можливості арт-психотерапії в роботі з дітьми, які мають психологічні травми зумовлені війною. Проаналізовано підходи до розуміння психічної травми та окреслено стратегію допомоги в її подоланні засобами арттерапії, виходячи з тлумачення поняття посттравматичного розвитку. Визначено місце арт-терапії як методу допомоги особистості в кризовий період життя, описано переваги її застосування в роботі із психічними травмами особистості. Наведено приклади арт-терапевтичних методик і технологій, найбільш ефективних та екологічних у подоланні наслідків психотравматичних подій. Зазначено, що тема надання психологічної допомоги особам, що зазнали травматичного досвіду засобами атр-терапії має подальші перспективи розвитку для осіб різних вікових категорій.

СУГЕСТІЯ ТА СИНЕСТЕЗІЯ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ СТРУКТУРІ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ

2025-01-06T08:06:37+02:00

Теоретичний аналіз сугестії та синестезії як феноменів художньої творчості виокремлює важливість психологічної складової для розуміння природи людини загалом і підвалин креативного процесу, зокрема. Позитивна значущість та спроба знайти паритетне співвідношення цих процесів при дослідженні структурно важливих чинників творення відбиває той особливий інтерес, який спостерігається нині до подій власної історії, культури та їхнього об’єктивного прочитання. Психологічна проблематика, що її містять досі недосліджені сугестивність та синестезія, має сприяти серйозним науковим пошукам з урахуванням надскладних реалій сьогодення. Своєрідним лейтмотивом статті стало апелювання до тих обставин, які принесла із собою війна і у яких опинилося українське суспільство. За таких умов природа людини перебуває на перетині численної кількості впливів та інформаційних потоків, що ладні деструктурувати її внутрішні духовні сили. При цьому поняття «творчість» і «творення» виводять на перший план творчу індивідуальність особистості митця як чільного суб’єкта креативного акту. В контексті дослідження розглянуто також уяву, сприйняття, переживання, чуттєвість тощо, які є значущими як для психології, так і для естетики, літературо й мистецтвознавства. У статті виокремлено специфіку й перебіг творчого процесу в його свідомих та неусвідомлюваних психічних проявах. Концептуалізація, тлумачення й етимологія термінів «сугестія» та «синестезія» є важливими для розуміння їхньої сутності та ваги. Сугестія означає такий вплив на психічну сферу людини, який призводить до появи у неї змінених станів і почуттів, робить її здатною до дій, що не витікають з попереднього досвіду, з її моральних норм, принципів та цінностей. У зміненому внаслідок сугестивного впливу стані свідомості людина здатна сприймати як реальність те, чого не існує насправді. Синестезія є складною міжчуттєвою асоціацією, що обумовлює здатність людини використовувати свою чуттєву природу при створенні або сприйнятті художніх творів мистецтва. Вивченню цих феноменів власне і присвячена дана наукова розвідка.

ЕМОЦІЙНІ ПОТРЕБИ ТА КОПІНГ-СТРАТЕГІЇ ДОРОСЛИХ УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-01-06T08:14:17+02:00

За часів війни потреби людей змінюються в усіх сферах – від особистих до суспільних. Важливого значення набуває психологічна та психоемоційна підтримка, адже війна залишає глибокі психологічні й емоційні травми. Прагнення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів і дій. Визначення цих потреб і пошук шляхів їх ефективного задоволення ускладнено особливостями психоемоційного стану в умовах війни та впливом відповідних стресових факторів. Метою дослідження було вивчення копінг-стратегій та застосування інноваційного підходу до визначення емоційних потреб дорослих українців в умовах війни. Основою для дослідження, обрано методику інтегративної моделі подолання стресу та пошуку внутрішньої стабільності для людини BASIC Ph (Мулі Лахад, Ізраїль) і оцінювання емоційних потреб і мотивації людей AgileBrain (Leading Indicator Systems, США). Виявлено, що в стані стресу для пошуку внутрішньої стабільності та відновлення 60,0% сучасних українців першочергово обирають дії, що пов’язані з когнітивними копінг-стратегіями, а третина (33,3%) – вірою та власними моральними цінностями; найрідше – спрямовують свої активності на вираження емоцій і почуттів та звертаються за підтримкою до соціуму (відповідно, 61,7% та 65,0%). Жінки надають більшу перевагу таким копінг-стратегіям, як віра та моральні цінності, вираження емоцій та почуттів, соціальна підтримка та зв’язки, фізична активність, порівняно з чоловіками. Ієрархічна структура домінуючих потреб сучасних українців в умовах війни в порядку спадання їх емоційної інтенсивності має наступний вигляд: потреба у розвитку потенціалу та самореалізації, турботі, безпеці, автономії та визнанні власного Я, власних дій. У чоловіків більш активованими є потреби у визнанні, духовності та верховенстві права (справедливості) та менш активованою потреба у безпеці, порівняно з жінками. Жінки спрямовані на досягнення задоволення потреб, а чоловіки – на уникнення того, що заважає їх задовольнити.

ПСИХОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ: ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

2025-01-06T08:21:44+02:00

Стаття присвячена актуальній проблемі ціннісних орієнтацій особистості та їхнього формування. Представлено розгляд проблеми ціннісних орієнтацій особистості як однієї з теоретичних проблем психології розвитку особистості в процесі соціалізації. Розкривається сутність психологічного феномену ціннісних орієнтацій як одного з найважливіших результатів соціалізації особистості. В якості показника ціннісних орієнтацій особистості використовується показник значущості для неї певних соціальних цінностей. Особлива увага приділяється віковим особливостям становлення ціннісних орієнтацій в ранньому юнацькому віці. Підкреслюється, що в цьому віковому періоді відбувається ствердження світогляду, як центрального психологічного утворення особистості. Ціннісні орієнтації складають один з найважливіших компонентів світогляду особистості. Розкривається актуальність дослідження даного феномену у сучасних соціальних умовах. Робиться висновок про необхідність спеціальної психологічної та педагогічної роботи щодо формування змістовних ціннісних орієнтацій сучасного юнацтва. Стаття містить деякі результати емпіричного дослідження ціннісних орієнтацій учнів старших класів загальноосвітніх шкіл. Показано, що жодна з запропонованих у психодіагностичному дослідженні цінностей не має для досліджуваних високого ступеня значущості, всі мають або помірну, або низьку значущість. Але серед помірно значущих цінностей перше місце займають цінності «творчість» та «родина» (по 35,7%), на другому місці цінність «здоров'я» (28,6%), а третє місце зайняли цінності «кар'єра» та «відпочинок» (по 14,3%). Формулюються висновки щодо теоретичної та практичної значущості отриманих результатів та про перспективи подальшого дослідження проблеми.

ОСОБЛИВОСТІ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ ТА РЕЗИЛЕНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

2025-01-06T08:24:23+02:00

Посттравматичний стрес вперше був ідентифікований у зв’язку з пережитим війною досвідом і, по суті, включає три чіткі кластери симптомів: повторне переживання події (флешбеки), постійне уникнення будь-яких стимулів, пов’язаних з подією, і посилення збудження. Тривалість симптомів повинна становити щонайменше один місяць, і вони повинні мати негативний вплив на повсякденне життя. При діагностиці посттравматичних стресових розладів критерієм є те, що подія, яка його зумовлює, оцінюється людиною як травмівна. Несприятливі фактори, такі як компульсивність, стомлюваність або нервове захворювання в анамнезі, можуть знизити поріг для розвитку синдрому або погіршити перебіг, але вони ніколи не є необхідними або достатніми для пояснення його виникнення. Ситуація з ветеранами бойових дій є особливо складною, де ПТСР є дуже поширеним і особливо стійким до лікування та психотерапії, оскільки на війні прийнято більше мовчати, ніж говорити, а саме замовчування посилює прогресування ПТСР та навпаки, озвучування травми, у тому числі й моральної, сприяє розвитку резилентності або психологічної стійкості. Резилентність досягається наступними способами: демонстрацією кращих результатів, ніж очікувалося, у людей із групи ризику, тобто тих, які зазнали травми, а участь у бойових діях – завжди травма множинна, посилена травмою моральною і переживанням горя; позитивною адаптацією, незважаючи на те, що досвід був стресовим, і відновлення після несприятливих подій. Незважаючи на численні визначення резилентності, можна сказати, що спільним для усіх цих описів є здатність повернутися до початкового стану та успішно адаптуватися, саме цю здатність військові можуть розвинути за допомогою психолога. За результатами нашого дослідження усі військові мають передумови до розвитку ПТСР, однак стиль життя практично не має до цього відношення, оскільки війна триває і основним є дожити до ротації – з нуля на відпочинок, який часто виражається в лікуванні поранень та відвідуваннях похоронів побратимів. Встановлено, що резилентність військових традиційно розглядається з точки зору моралі, тому психологам варто приділяти увагу не лише діагностиці ПТСР, а й моральній травмі, вплив якої на адаптацію не менший, а часом і сильніший за традиційну травмівну подію.

ВПЛИВ ПЕРЕЖИВАННЯ СИТУАЦІЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ НА ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДОБРОБУТ ОСОБИСТОСТІ

2025-01-06T08:27:42+02:00

У статті розкривається актуальність проблеми переживання ситуацій невизначеності українцями в умовах повномасштабної війни. Зазначається, що досвід проживання гостро невизначених ситуацій негативно впливає на психологічний стан особистості. Тому метою статті визначено аналіз впливу переживання ситуацій невизначеності на психологічний добробут особистості. Ситуації невизначеності трактуються як ситуації, які не підлягають готовим схемам інтерпретації, не мають звичайної логіки пояснення, відрізняються відсутністю відомих часових, смислових, причинно-наслідкових та інших закономірностей. Невизначені ситуації характеризуються новизною, суперечливістю, складністю, множинністю можливостей, виборів і рішень, непередбачуваністю, неконтрольованістю. Під невизначеністю пропонується розуміти афективно-когнітивний стан людського досвіду, який характеризується кризою передбачуваності очікуваного майбутнього, прийняття рішень, ідентичності, свободи волі. Важливим механізмом опанування ситуацій невизначеності є переживання. Переживання розглядається як особлива діяльність по перебудові психічного світу, спрямовану на встановлення смислової відповідності між свідомістю і буттям, загальною метою якої є підвищення осмисленості життя. Ця діяльність актуалізується в критичних ситуаціях неможливості досягнення суб’єктом головних мотивів і планів його життя, руйнації ідеалів та цінностей, результатом такої діяльності є перетворення психічної реальності. Робляться висновки про те, що життя людини в своїй екзистенційній основі наповнене невизначеністю, яка може бути позитивним фактором для виявлення людської свободи, креативності, життєвого інтересу та розвитку; екстремальні ситуації невизначеності негативно впливають на психологічне благополуччя особистості; переживання є тим основним психологічним механізмом, що дозволяє опанувати ситуацію невизначеності через трансформацію ціннісно-смислової сфери особистості, надання нових значень, зміну світогляду, реконструювання ідентичності людини; психологічна допомога особистості може полягати, зокрема, у супроводі процесу переживання гостро невизначених ситуацій.

АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ

2025-01-06T08:43:39+02:00

Стаття присвячена актуальним питанням адаптації дошкільників до сучасних реалій спричинених війною та наслідків до яких вона призвела. Проаналізовано сутність поняття соціально-психологічної адаптації, її особливостей у особистості дитини дошкільного віку. Проаналізовано феномен адаптації, його типи, види та суттєві ознаки та особливості. Наголошено на розумінні явища адаптації як процесу та результату. Розглянуто адаптацію дошкільників як перший рівень соціалізації, що полягає у засвоєнні та відтворенні соціального досвіду суспільства, набутті якостей необхідних для подальшого досвіду життєдіяльності в соціальних групах. Проаналізовано показники та прояви адаптованості дошкільників. Описано чотири критерії адаптованості, а саме фізіологічний, когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий та їх характерні позитивні та негативні аспекти. Описано та проаналізовано рівні адаптованості дітей до умов закладу дошкільної освіти, тривалість перебігу, якісні та кількісні зміни в ході цього. На основі цього охарактеризовано індивідуальність перебігу процесу адаптації за фазами та етапами. Теперішні умови, в яких перебуває країна однозначно негативно відображаються на процесі соціально-психологічної адаптації дитини, заважаючи її повноцінній соціалізації. Під час повітряних тривог, перебуваючи в укриттях, які зазвичай не розраховані на таку кількість дітей, вони є мало активні, не мають можливості порухатись, відчувають скутість, тривогу, страх, стрес. Невизначеність часу перебування в укритті виснажує дітей, не дає можливість відчувати стабільність та комфорт. Сигнал звуку повітряної тривоги може пролунати у будь-який момент. Він завжди буде неочікуваним і в короткі обмежені терміни діти мають слухати команду вихователя як їм діяти. Вони мають швидко перервати свою діяльність, якою були зайнятті, або сон, брати свої речі (пиття, перекус, можливо іграшку) і організовано перейти в укриття. В таких умовах ситуація соціально-психологічної адаптації загострюється і у дитини погіршуються навички самостійності, поведінки та спілкування, з’являються прояви неконтрольованої агресії.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ МОЛОДІ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

2025-01-06T08:48:16+02:00

У процесі взаємодії із молоддю з особливими потребами було висунуто гіпотезу про те, що емоційні стані цієї групи населення потребують психологічної корекції. З метою здійснення відповідної якісної роботи була проведена психологічна діагностика за: 1) опитувальником Спілберга-Ханіна – для оцінки ситуативної та особистісної тривожності досліджуваних; 2) особистісним опитувальником Айзенка – для визначення рівня нейротизму; 3) методикою діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності й настрою (САН). Отримані результати підтвердили нашу гіпотезу, що досліджені молоді люди з особливими потребами є досить тривожні, невротичні, мають тенденцію до пониженого настрою, активності і самопочуття. Відповідно, була розроблена та апробована програма психологічної корекції емоційних станів молоді з особливими потребами. Провідним методом у ній постала арттерапія, як один з найбільш ефективних у роботі з людьми з особливими потребами. Повторна діагностика дослідженої вибірки молодих людей з особливими потребами після їхнього залучення до психологічної корекції і перевірка отриманих показників за допомогою математико-статистичних методів (G-критерій знаків і парний критерій Т-Вілкоксона) засвідчила позитивну динаміку емоційних станів досліджених. У статті подано порівняльні результати емпіричного дослідження емоційних станів молоді з особливими потребами та короткий опис (анотація) апробованої програми психологічної корекції емоційних станів молоді з особливими потребами. Провідний метод роботи – арттерапія та її види (образотворча терапія, фототерапія, бібліотерапія, кінотерапія, музикотерапія, робота з піском, глиною тощо). Загальна кількість занять – 13 періодичністю 1 раз на тиждень. Форма психологічної корекції – групова. Програма може бути корисною для психологів, педагогів і соціальних працівників, які працюють із молоддю з особливими потребами.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ, ЇЇ ВПЛИВ НА АГРЕСИВНІСТЬ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

2025-01-06T08:57:31+02:00

У статті подано теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних особливостей агресивності та самооцінки, вивчення взаємозв’язку між рівнем самооцінки та агресивністю у ранньому юнацькому віці . Аналіз літературних джерел вітчизняних науковців дав змогу уточнити сутність ключових дефініцій дослідження, а саме: самооцінка – показник, який впливає на підвищену схильність проявляти або реагувати на агресію, який передбачає негативний вплив на ефективність життєдіяльності і спілкування, відповідно прояв емоційної нестійкості. Встановлено, що індивід не народжується із завищеною, адекватною чи заниженою самооцінкою, а формує її суспільство. У процесі дослідження використано методи: теоретичний аналіз проблеми взаємозв'язку агресивності та самооцінки студентів закладів вищої освіти; тест на визначення рівня агресивності Басса-Дарки, методику визначення самооцінки, тест «Самооцінка організованості», методики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенк) та «Агресивна поведінка» (за Ільїним та П. Ковальовим). Також застосовано методи математико-статистичної обробки результатів дослідження. Для емпіричної частини нашого дослідження було запрошено 36 респондентів юнацького віку та різної статі. Наведено результати дослідження особливостей самооцінки студентів. На основі опрацювання матеріалів зроблені висновки: здобувачі освіти вищого навчального закладу із заниженою або низькою самооцінкою характеризуються безкомпромісністю та невмінням шукати мирного способу вирішення проблеми, що веде до підвищення показників агресії; прослідковано прояв у студентів високого рівня вербальної агресії (прямої і непрямої), а також у значної частини відзначено підвищену нервозність, надмірну чутливість та емоційну неврівноваженість; неадекватний рівень самооцінки асоціюється із вищими показниками агресивності. Серед причин агресивної поведінки виділено як психологічні, так і соціальні фактори. Перспективами подальшого дослідження визначено взаємозв’язок самооцінки та психологічного благополуччя здобувачів вищої освіти. Надано бібліографічний список.

ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-01-06T09:00:16+02:00

В статті проаналізовані поняття «психологічна культура», «комунікативна культура», «конфліктологічна культура», «конфліктологічна компетентність». Висвітлено і проаналізовано складові конфліктологічної компетентності студента закладу вищої освіти – майбутнього вчителя. Визначено, що формування складової конфліктологічної культури – конфліктологічної компетентності майбутніх вчителів залежить від впровадження в процес вивчення дисциплін «Психологія» і «Психологія освіти» в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка інформаційно-комунікативних технологій. Проаналізовані результати дослідження рівня конфліктологічної компетентності і самоефективності здобувачів вищої освіти – майбутніх педагогів. Визначено, що у більшості здобувачів освіти – середній і високий рівень конфліктологічної компетентності. В результаті дослідження самоефективності студентів і магістрантів, визначено, що для більшості здобувачів освіти характерною є середня і вища за середню оцінка самоефективності. Результати свідчать про те, що у більшості здобувачів вищої освіти усвідомлене відношення до конфліктної взаємодії, вони володіють прогностичними функціями щодо варіантів вирішення конфліктів, розуміють значення емоційно-вольового контролю під час такої взаємодії, розуміють необхідність організації конструктивної взаємодії. Визначено, що процес формування компонентів конфліктологічної компетентності майбутніх вчителів залежить від впровадження в освітній процес закладу вищої освіти інформаційно-комунікативних педагогічних технологій, та, зокрема, – інтерактивних методів навчання.

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ У ДОРОСЛИХ ТА ЕМОЦІЙНА ГРАМОТНІСТЬ ЯК ЗАПОРУКА ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОБРОБУТУ

2025-01-06T09:05:10+02:00

У сучасному світі, сповненому стресів, викликів та інформаційного шуму, вміння усвідомлювати та керувати своїми емоціями стає все більш цінним навиком. Емоційна грамотність, як здатність усвідомлювати, розуміти та ефективно керувати своїми емоціями, а також емоціями інших людей, стає необхідним надбанням кожного члена суспільства, запорукою резильєнтності та психологічного добробуту вцілому. Саме тому ми вирішили дослідити особливості емоційних переживань у дорослих людей під впливом різних зовнішніх обставин. І саме тому зробили частиною свого дослідження визначення рівня емоційної грамотності та формування психологічної стійкості через розуміння того, як зовнішні обставини впливають на емоційні переживання, розуміння власних емоцій, усвідомлення процесів, які відбуваються в тілі під час переживання тих чи інших емоцій. Здатність свідомо управляти власними емоціями в різних умовах є ключовою для психологічного добробуту та загального успіху в житті. Аналіз теоретичних даних виявив значну кількість досліджень, що присвячені проблемі емоцій, емоційного стану, емоційного інтелекту, емоційних переживань особистості. У житті дорослої людини емоції виконують декілька функцій, зокрема оцінну, стимулюючу, регулюючу, а також відіграють роль активації, синтезу, при цьому допомагають особистості жити й гармонійно розвиватися у зовнішньому світі. Всі емоційні стани тісно пов’язані з потребами особистості. Уміння розуміти, усвідомлювати і управляти власними емоціями, мотивацією, думкою і поведінкою, регулювати особистісним емоційним станом визначається як емоційний інтелект. Емоційні переживання спонукають особистість до подальшого розвитку та її самовдосконалення. Саме тому емоційний інтелект слід розвивати, як і інші вміння та навички, це сприяє досягненню успіху не лише особистості, а й суспільства в цілому. Особливо в складні для суспільства часи підтримка психологічного добробуту суспільства є однією з ключових потреб. А реалізувати цю потребу можливо шляхом підвищення рівню емоційного інтелекту населення через проведення різних освітніх заходів, спрямованих на покращення розуміння дорослими природи емоцій, їх впливу на наше життя, на розуміння своїх власних емоційних потреб, на розвиток емпатії та вміння управляти власними емоціями.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

2025-01-06T09:08:24+02:00

У статті теоретично обґрунтовано результати дослідження. У процесі вивчення питання особливостей професійного самовизначення, основна увага була сконцентрована на таких головних систем чинників та компонентів як: зовнішні та внутрішні чинники, детермінації поцесу самовизначення особистості. Психологічне самовизначення особистості, як проблема психології, вимагає наукового обґрунтування психологічних особливостей його становлення та детермінації. У ході дослідження, ми визначаємо професійне становлення з позицій диференціально-психологічного підходу, й розглядаємо його як тривалий, і динамічний, багатоплановий процес самореалізації особистості, який детермінується соціально-економічними, соціально-психологічними, суб’єктно-особистісними, індивідуально-особистісними факторами, і що охоплює весь життєвий та, зокрема, і професійний шлях людини. Цей процес проходить кілька етапів свого індивідуального розвитку, і кожен зі яких характеризується своїм специфічним змістом. Констатовано, що зміст професійного самовизначення складається з когнітивного, мотиваційно-емоційного, поведінкового та особистісно-професійного компонентів. Кожен з означених компонентів складається з механізмів які утворють унікальну особистісну життєву та професійну перспективу, особистого професійного плану, професійної спрямованості, на основі уявлень, інтересів та потягів особистості до певного роду діяльності. Вивчено систему мотивів та механізмів, що становлять чинники формування процесу професійного самовизначення. Встановлено, що психологічними чинниками розвитку професійного самовизначення особистості є такі чинники, які безпосередньо стосуються мотиваційної, когнітивної, емоційно-вольової та поведінкової сфери особистості, та запускають різноманітні психологічні механізми в залежності від фактору впливу.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЛЮДИНИ

2025-01-06T09:28:07+02:00

У статті висвітлено узагальнені результати дослідження можливостей психологічного туризму в забезпечені психологічного благополуччя людини, яке являє собою суб’єктивний досвід позитивно забарвлених почуттів або когнітивних оцінок, що варіюються від більш низьких за активністю афектів, таких як спокій або задоволеність, до більш активного прояву емоцій, таких як збудження або захват, і є показником прояву її психічного здоров’я. Встановлено, що умовою психологічного благополуччя є узгодженість мотивів, цілей, цінностей людини із вимогами навколишнього природного середовища й внутрішніми можливостями особистості. Психологічний туризм розглянуто як вид туризму, метою якого є досягнення внутрішньої гармонії та цілісності особистості, що передбачає прийняття себе, розуміння своїх фізичних і особистісних ресурсів, а також покращення взаємодії з навколишнім середовищем. Зазначено, що до програм психологічного туризму часто включаються такі специфічні психологічні напрями, як от евдемотерапія, ланшафтна терапія, фототерапія, анімалотерапія, арт-терапія та багато інших. Підкреслено, що визначальною особливістю психологічного туризму є поєднання використання цілющих властивостей природи із сучасними психотерапевтичними методами, що дає можливість комплексного підходу до забезпечення психологічного благополуччя, допомоги людям у збереженні внутрішніх ресурсів для подолання життєвих труднощів та досягнення гармонії з навколишнім середовищем. Визначено такі можливості психологічного туризму в забезпеченні психологічного благополуччя людини: зниження рівня стресу та тривожності; створення можливості поглянути на своє життя під іншим кутом зору; зміцнення соціальних зв’язків; покращення фізичного здоров’я та самопочуття; розвиток самосвідомості та забезпечення духовного зростання; стимулювання креативності та розумової діяльності та ін. Зазначено, що під час воєнного стану зростає значення психологічного туризму як засобу забезпечення психологічного благополуччя людини.

АВТОРСЬКА МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ МЕХАНІЗОВАНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ДО ДІЙ В УМОВАХ ОБОРОННОГО БОЮ

2025-01-06T09:31:41+02:00

У статті розкрито процес розроблення та апробації авторської методики оцінювання рівня стресостійкості військовослужбовців механізованих підрозділів до дій в умовах оборонного бою. В основу дослідження покладено сучасні наукові підходи до побудови тестів. На основі змістової характеристики стресостійкості військовослужбовця, чинників оборонного бою та частоти їх впливу на психіку і поведінку особового складу механізованих підрозділів сконструювано тестові твердження. Взявши за основу результати структурного аналізу стресостійкості, твердження опитувальника розподілено за чотирма шкалами: ціннісно-мотиваційною, когнітивно-інтелектуальною, емоційно-вольовою, поведінковою. Ціннісно-мотиваційна шкала відображає систему мотивів, потреб та цінностей військовослужбовців. Когнітивно-інтелектуальна шкала характеризує здатність військовослужбовців сприймати, аналізувати й інтерпретувати інформацію, ухвалювати швидкі та правильні рішення. Емоційно-вольова шкала відображає систему емоцій, почуттів і вольових якостей військовослужбовців. Поведінкова шкала характеризує реакції, психічні стани та поведінку військовослужбовців під час ведення оборонного бою. Методика успішно апробована за психометричними процедурами: перевірки дискримінативності, надійності і валідності. На основі зарубіжних і вітчизняних сучасних наукових досліджень стресостійкості, моделі контролю за бойовим та оперативним стресом армій країн – членів НАТО визначено чотирьох рівневий діапазон оцінювання рівня стресостійкості. Результати психометричної перевірки показали її практико-діагностичну придатність до використання. Не зважаючи на те, що методика орієнтована на оцінювання рівня стресостійкості військовослужбовців механізованих підрозділів, її можна застосовувати і в інших загальновійськових підрозділах, залучених до підготовки та ведення оборонного бою.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ПЕДАГОГА У СУЧАСНИХ УМОВАХ

2025-01-06T09:35:07+02:00

У статті за допомогою комплексного методу здійснено теоретичний аналіз проблеми збереження ментального здоров’я педагога у період військового стану. Представлено аналіз таких понять, як: ментальне здоров’я, психічне здоров’я та їх складові. Ментальне здоров’я розглядається як невід’ємний компонент повноцінного життя сучасного педагога. Це поняття за сутністю досить об’ємне і поєднує у своїй структурі різноманітні аспекти теоретико-практичних досліджень у царині психологічного, психічного, соціально-особистісного здоров'я людини. Під час дослідження проблем та визначення шляхів збереження та підвищення ментального здоров'я педагогів, підкреслено актуальність визначення рівня сформованості та шляхи підвищення адаптаційного потенціалу і ресурсів особистості педагога з урахуванням специфіки професійної педагогічної діяльності та реальних життєвих умов. Виокремлено та схарактеризовано наступні форми адаптаційного потенціалу особистості педагога, які є актуальними у сьогоденні: життєстійкість, резільєнтність, копінг. Виходячи з зазначеної мети статті, що полягає у визначенні теоретичних та практичних аспектів проблеми збереження ментального здоров’я педагогів в умовах військового часу, було проведено емпіричне дослідження рівня позитивного ментального здоров’я за участі 54 студентів ІІ курсу Сумського державного педагогічного університету природничо-географічного факультету. Застосована методика надає можливість виміряти рівень позитивної спрямованості ментального здоров’я майбутнього педагога, що є дуже актуальним у ситуації військового стану, оскільки позитивно насичує життєву та професійну активність особистості. Це надає можливості, на відміну від так званого «негативного психічного здоров’я», не втрачати стресостійкість та реалізовувати соціальні взаємозв’язки з оточуючими. Виокремлено 3 рівні ментального здоров’я: низький, середній та високий. Отримані результати надають підстави стверджувати, що проблема збереження та підвищення ментального здоров’я є надто важливою та гострою серед майбутніх педагогів. Виходячи з результатів проведеного теоретичного аналізу та емпіричного дослідження, ми вбачаємо за доцільне на сучасному етапі військового стану здійснювати наступні напрями роботи: поширювати знання серед педагогів (також серед майбутніх педагогів) щодо різноманітних аспектів проблеми збереження ментального здоров'я; впливати на більш ґрунтовне усвідомлення необхідності постійної турботи щодо власного ментальнного здоров'я у сучасних педагогів; запропонувати методичний комплекс.ю що складається з практичних порад, вправ та технік, які спрямовані на підвищення ментального здоров’я педагога.

ПСИХОСЕМАНТИЧНІ ТА ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЛЬФАКТОРНОГО СПРИЙНЯТТЯ АРОМАТУ У РІЗНИХ ПСИХОЕМОЦІЙНИХ СТАНАХ

2025-01-06T09:48:35+02:00

Стаття присвячена проблема психологічних закономірностей сприйняття аромату. Попри те, що сьогодні існує чимало психофізіологічних наукових розвідок щодо реакцій людини на різні ольфакторні подразники, достатньо вивченою є проблема психофізіології розрізнення ароматів у різних фізичних станах людини, зокрема під час хвороби, питання про те, як ті чи інші аромати впливають на психоемоційний стан людини і як ці аромати сприймаються у тому чи іншому стані сьогодні залишається у межах популярно-наукових дискусій. В експерименті взяли участь 38 жінки, рівномірно представлених за різними рівнями самопочуття – активності – настрою, яким були пред’явлені 14 ароматів-стимулів. Методом семантичного диференціалу та із застосуванням вільного асоціативного експерименту було визначено специфіку сприйняття ароматів. Було доведено, що одні і ті самі аромати-стимули сприймаються по-різному в залежності від психоемоційного стану досліджуваного. Визначено, що найбільш тонізуючим ефектом при низькому рівні самопочуття – активності – настрою володіють аромати ванілі та базиліку, при середньому – лаванди, а при високому – ванілі, базиліку, чайного дерева та лимону. При низькому рівні самопочуття – активності – настрою найбільш приємними є аромати чайного дерева та базиліку, при середньому – розмарину та герані, а при високому – чайного дерева. При низькому та середньому рівні самопочуття – активності – настрою найбільш ефективними у плані трансформації психоемоційного тану є аромати ванілі та лаванди, при при високому – ванілі, ладану та чайного дерева. Виявлено, що найбільш заспокійливий та релаксуючий ефект при низькому рівні самопочуття – активності – настрою мають аромати іланг-ілангу та евкаліпту, при середньому – кедру та евкаліпту, а при високому – м’яти. При низькому рівні самопочуття – активності – настрою найменш приємними виявляються аромати м’яти, при середньому – апельсину та м’яти, а при високому – ванілі. При низькому рівні самопочуття – активності – настрою найменш впливовими визначено аромати іланг-ілангу, при середньому – м’яти та апельсину, при високому – лимону. За результатами вербального асоціативного експерименту лише декілька ароматів у семантичному полі мають ядерні значення. Зокрема для «лаванда» асоціюється, передусім, зі «спокоєм», «полем», «кедр» – з «лісом», «ваніль» – «солодка», «м’ята» – із «жуйкою», «свіжістю», «базилік» – із «салатом», «лимон» – «свіжістю» і «бадьорістю», «евкаліпт» – «ліками», «апельсин» – із «Новим роком», а «ладан» – «церквою».

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ВИМУШЕНО ПЕРЕМІЩЕНИХ ЖІНОК ПІД ЧАС ВІЙНИ

2025-01-06T10:08:04+02:00

Стаття присвячена висвітленню результатів дослідження особливостей емоційно-психологічного стану вимушено переміщених жінок під час війни. В умовах війни психоемоційний стан особистості суттєво змінюється і відображає те, як вона сприймає світ навколо себе. Стійкість людини в таких стресових умовах часто є результатом її адаптивності до нових складних життєвих обставин, здатності впоратися зі стресом, подолання труднощів і збереження власної стійкості. Ця стійкість значно залежить від розвиненого емоційного інтелекту та успішної адаптації до непередбачуваних життєвих умов. Вплив війни на емоційно-психологічний стан особистості є значним і комплексним явищем. Воєнні події часто спричиняють серйозний стрес та тривогу у людей, що може призводити до різних форм психічних розладів, таких як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, анксіозні розлади та інші психосоматичні захворювання. Особистість під впливом війни втрачає раніше встановлену емоційну стійкість та відчуває сильну втому від постійного стресу та неспокою. Зміна звичних умов життя, загроза особистій безпеці та втрата близьких людей можуть суттєво підірвати психічне здоров'я та викликати емоційну дезорганізацію. Аналіз проблеми вимушено переміщених жінок під час війни, показав, що військові конфлікти можуть спричиняти різні форми стресу, що може впливати як на фізичне, так і на психічне здоров'я жінок, а також ускладнювати їхню адаптацію до нових умов життя. Наше дослідження показало, що вимушено переміщені жінки під час війни стикаються з високим рівнем тривоги, психологічного стресу та самотності. Це свідчить про необхідність комплексної підтримки, яка включає психологічну допомогу, соціальні послуги та програми для зменшення відчуття ізоляції. Оптимальна психологічна підтримка та реабілітація грають ключову роль у підтриманні психічного здоров'я та відновленні стійкості.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСІБ, ПОСТРАЖДАЛИХ ПІД ЧАС ВІЙНИ

2025-01-06T10:11:41+02:00

Війна в Україні дуже сильно впливає на психоемоційний стан українців і неважливо, де саме вони зараз знаходяться. А це тягне за собою порушення працездатності, фізичного і психологічного стану здоров’я. Вагому роль на емоційний стан також відіграють періодичні тривоги, що змушують бігти в укриття і чекати чи прилетить, а також – економічний стан країни. Зазначене актуалізує дослідження засобів розвитку емоційної стійкості та шляхів їх впровадження в систему психологічної допомоги українцям. У статті авторка досліджує психологічні аспекти розвитку емоційної стійкості осіб, що постраждали під час війни. Авторка також зазначає, що розв'язання цих проблем вимагає більш глибокого та комплексного підходу до дослідження та діагностики емоційної стійкості, розробки ефективних методів і технік діагностики, а також розвитку стандартів оцінки індивідуальних потреб і можливостей кожного клієнта чи групи. Такий підхід може забезпечити більш точне та об'єктивне визначення стану емоційної стійкості та розробку ефективних програм підтримки та розвитку. Розкриває основні підходи у дослідженні емоційної стійкості: активний і реактивний. На основі актуальних досліджень та практичного досвіду роботи аналізує основні напрямами діяльності у психологічній підтримці осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, серед яких основними визначено: виявлення та діагностика причин і проблем соціально-психологічної безпеки та дезадаптації постраждалих осіб у новому для них соціальному середовищі; моніторинг та аналіз статистичної інформації для визначення реального стану; розробка методичних рекомендацій з питань організації психологічної підтримки постраждалим особам; розробка порад для фахівців психологічних служб; психологічна підтримка та захист прав сімей та окремих осіб, що зазнали складних життєвих ситуацій через воєнні події; організація інформаційних заходів для підвищення кваліфікації персоналу та керівників у протидії негативним соціально-психологічним явищам у робочих колективах. Стаття буде корисною для науковців, що досліджують феномен емоційної стійкості та фахівців, які шукають ефективні засоби відновлення психосоціального здоров'я суспільства в умовах військового конфлікту.