Олімпійський та паралімпійський спорт

РУХОВА АКТИВНІСТЬ І ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ПЕДАГОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ БАЛАНСУ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-12-26T12:05:39+02:00

У статті досліджено взаємозв’язок між руховою активністю та психологічним здоров’ям здобувачів вищої освіти в умовах сучасного освітнього простору. Показано, що навчальне середовище закладів вищої освіти висуває низку викликів для молоді, серед яких переважають малорухливий спосіб життя, тривале перебування за комп’ютером, нерегулярний режим дня, поєднання навчання з підробітком, соціально-психологічна адаптація, цифрова залежність та надмірні емоційні навантаження. Такі фактори зумовлюють підвищення рівня стресу, тривожності та психоемоційного виснаження, що негативно позначається як на академічних результатах, так і на загальному самопочутті здобувачів вищої освіти.Обґрунтовано педагогічні стратегії, спрямовані на підтримку балансу між фізичним та психічним здоров’ям здобувачів вищої освіти. Серед ключових напрямів визначено інтеграцію рухової активності у навчальний процес шляхом упровадження динамічних пауз, використання методів активного навчання та універсального дизайну програм фізичного виховання; розвиток навичок саморегуляції та здоров’язбереження через тренінги зі стрес-менеджменту, навчання релаксаційним і дихальним практикам, індивідуалізацію планів фізичної активності; створення інклюзивного освітнього середовища із забезпеченням доступності спортивної інфраструктури, функціонуванням психологічних служб, впровадженням групових форм рухової діяльності, що підсилюють соціалізацію; поєднання валеологічних та екологічних практик, зокрема організацію занять на свіжому повітрі, прогулянок і туристичних походів, застосування «зелених практик» як ресурсу відновлення енергії та профілактики тривожності. Зроблено висновок, що системне поєднання зазначених стратегій сприяє формуванню у здобувачів вищої освіти здоров’язбережувальної компетентності, підвищенню стресостійкості, формуванню позитивної мотивації до фізичної активності та гармонійному розвитку особистості. Отримані результати мають практичне значення для оптимізації освітнього процесу, розробки університетських програм підтримки благополуччя здобувачів вищої освіти та формування інклюзивного академічного простору.

ОПТИМІЗАЦІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ У РАМКАХ ФІЗИЧНОЇ РЕКРЕАЦІЇ ЗАСОБАМИ СПОРТИВНОГО ОРІЄНТУВАННЯ

2025-12-26T12:12:44+02:00

У статті розглянуто проблему оптимізації рухової активності підлітків у рамках фізичної рекреації засобами спортивного орієнтування. Визначено, що зниження рівня рухової активності серед школярів є стійкою тенденцією, пов’язаною зі збільшенням пасивних форм дозвілля та навчальними перевантаженнями. Теоретичний аналіз джерел засвідчив, що спортивне орієнтування є ефективним інструментом поєднання фізичного, когнітивного та емоційного розвитку підлітків. Залучення школярів до занять орієнтуванням забезпечує розвиток витривалості, просторового мислення, уваги, логіки, а також сприяє формуванню позитивної мотивації до рухової діяльності. У результаті аналізу літератури встановлено, що більшість досліджень доводять позитивний вплив спортивного орієнтування на фізичну підготовленість, психоемоційний стан і соціальну адаптацію підлітків. Разом із тим, відзначено брак комплексних робіт, спрямованих на довготривале оцінювання ефективності програм рекреаційного спрямування. Недостатньо розробленими залишаються питання методичного забезпечення занять для різних рівнів підготовленості, диференціації навантаження та використання цифрових технологій у моніторингу рухової активності. Визначено, що перспективним напрямом є створення цілісної моделі оптимізації рухової активності підлітків засобами спортивного орієнтування, яка враховуватиме фізичні, когнітивні й мотиваційні аспекти розвитку. Отримані результати свідчать про високий потенціал спортивного орієнтування як засобу фізичної рекреації, що сприяє зміцненню здоров’я і формуванню стійкої потреби у фізичному самовдосконаленні. Подальші дослідження доцільно спрямувати на практичне впровадження адаптованих програм у шкільну позакласну діяльність та оцінку їх ефективності за фізичними, психоемоційними і когнітивними показниками.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ TEAM-EU-UA ЯК ІНСТРУМЕНТУ ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ СЕРЕД ДІТЕЙ-БІЖЕНЦІВ

2025-12-26T12:20:08+02:00

У даній статті представлено результати анкетування педагогів і тренерів (n = 165), яке було проведеного в рамках реалізації проєкту TEAM-EU-UA, що співфінансується Європейським Союзом. Проєкт спрямований на інтеграцію європейських цінностей у сферу освіти й спорту. Метою даного дослідження стало визначення ключових компетентностей, методичних підходів і педагогічних пріоритетів для подальшої розробки навчальних модулів. Вікові межі учасників анкетування становили віком понад 36 років (83.3 %), що свідчить про участь досвідчених педагогів, більшість із яких – викладачі (77.8 %). Серед опитаних 83.3 % становили жінки та 16.7 % – чоловіки. Респонденти найчастіше відзначали фліпбуки (49.1 %), практичні тренінги (24.5 %) і відеоуроки (14.5 %) як найефективніші форми навчання, що вказує на високий попит на інтерактивні та мультимедійні методики. Переважна більшість учасників віддали перевагу онлайн-формату (64.6 %), з огляду на безпекову ситуацію та зручність у поєднанні з основною роботою. Найактуальнішими темами для розробки модулів респонденти визначили європейські цінності (41.5 %), командний дух і лідерство (39.5 %) та екологічну свідомість (37.4 %). Можна зазначити, що оптимальною тривалістю занять більша частина опитуваних респондентів (69.4 %) вважають понад 12 годин (модульна система), а 79.6 % визначили важливість одержання іменних сертифікатів з нарахуванням кредитів ЄКТС. Серед основних лідерських навичок значну оцінку отримали уміння мотивувати (94.1 %), робота в команді (88.2 %), вирішення конфліктів (76.5 %) та розвиток відповідальності (76.5 %). Отже, одержані результати анкетування дали змогу структурувати зміст навчальних модулів, що включають такі напрями: лідерство, інклюзія, гендерна рівність, чесна гра, екологічна свідомість і толерантність. Матеріали, які розроблені в рамках реалізації проєкту TEAM-EU-UA стануть базою для розвитку освітніх програм, орієнтованих на розвиток лідерських і комунікативних компетентностей педагогів і студентської молоді в контексті інтеграції європейських стандартів у систему освіти й спорту України.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З УЧНЯМИ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ НУШ

2025-12-26T12:24:01+02:00

Стаття присвячена проблемі вивчення особливостей методики проведення уроків з фізичної культури з учнями середнього шкільного віку в умовах Нової української школи. Встановлено, що впровадження НУШ у галузі фізичної культури базується на компетентнісному підході, передбачає формування здоров’язбережувальної, рухової, соціальної та навчально-пізнавальної компетентностей, а також акцентує увагу на індивідуалізації, варіативності та модульності навчальних програм.Проаналізовано нормативно-правову базу (Закон України «Про освіту», Державний стандарт базової середньої освіти, Концепцію НУШ, типові навчальні програми) та науково-методичну літературу, що підтверджує перехід до особистісно орієнтованого навчання з інтеграцією диференційованого підходу, формування дивергентного мислення та залучення батьків до фізичного виховання. Визначено ключові принципи НУШ: адаптація рухових завдань до індивідуальних особливостей учнів, стимулювання креативності через проблемно-пошукові ситуації та ігри, а також забезпечення продовження фізичної активності в сімейному середовищі.Розроблено та експериментально обґрунтовано методику проведення уроків фізичної культури для учнів 5-9 класів з урахуванням вимог НУШ, яка сприяє підвищенню рівня їх теоретичних знань, фізичної підготовленості, мотивації до здорового способу життя та формуванню стійких компетентностей. Ефективність авторської методики підтверджено результатами педагогічного експерименту, який передбачав проведення анкетування серед учнів 5 класів, тестування рівня їх фізичної підготовленості та визначення рівня теоретичних знань.Проведене дослідження не вичерпало всіх аспектів удосконалення фізичного виховання в умовах НУШ. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у розробці цифрових інструментів моніторингу рухової активності, впровадженні інклюзивних модулів та дослідженні довгострокового впливу оновленої методики на здоров’я та фізичний розвиток учнів.

МОНІТОРИНГ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ТА РІВНЯ РУХОВОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТІВ

2025-12-26T12:27:00+02:00

У статті розглянуто результати моніторингу фізичного стану та рівня рухової підготовленості студентів закладів вищої освіти (n=122). Встановлено, що більшість студентів мають задовільний рівень фізичного стану та середній рівень рухової активності. Водночас виявлено основні проблеми: брак часу для занять спортом, недостатній сон та наявність шкідливих звичок. Фізіологічні показники перебувають у межах вікової норми, однак спостерігається індивідуальна варіативність.Обґрунтовано необхідність формування мотивації до здорового способу життя.Мета роботи. Моніторинг фізичного стану та рухової підготовленості студентів ЗВО.Методологія. Моніторинг фізичного стану та рухової підготовленості студентів ЗВО (n=122). Аналіз результатів.Завдання дослідження: визначити основні показники фізичного стану студентів та методи їх оцінювання; дослідити рівень рухової активності студентів та його вплив на показники здоров'я.Матеріали та методи дослідження. Контингент дослідження: 122 особи, здобувачів вищої освіти І-ІІ курсів Пенітенціарної академії України, Державного торговельно-економічного університету, Вінницького національного технічного університету та Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного.Наукова новизна: визначено сучасні тенденції змін фізичного стану студентів у контексті їхнього способу життя; обґрунтовано взаємозв’язок між рівнем рухової активності та показниками здоров’я студентів.Висновки. Проведене дослідження показало, що більшість студентів мають задовільний рівень фізичного стану та середній рівень рухової активності. Водночас виявлено певні проблеми, зокрема брак часу на заняття спортом, недостатній сон та наявність шкідливих звичок. Фізіологічні показники здебільшого перебувають у межах вікової норми, проте спостерігається індивідуальна варіативність сили, гнучкості та швидкісних якостей. Респонденти визначають ключові шляхи покращення фізичного стану через формування мотивації до здорового способу життя, відмову від шкідливих звичок та розвиток спортивної інфраструктури.

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ МОТИВАЦІЙНО-ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ А7 «ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ» ГРУПИ ПСМ З ФУТБОЛУ

2025-12-26T12:32:25+02:00

У статті представлено результати порівняльного аналізу провідних факторів мотиваційно-особистісних характеристик майбутніх фахівців у сфері фізичної культури і спорту. Факторний аналіз показників мотиваційно-особистісної сфери першокурсників бакалаврату та магістрів спеціальності А7 «Фізична культура і спорт», які відвідують групу ПСМ з футболу, дозволив виділити провідні якості та особливості мотивації у даних категорій здобувачів та з’ясувати зміни пріоритетів мотиваційно-особистісного спрямування протягом навчання у вузі. Факторний аналіз проведено із застосуванням критерію Kaiser-Meyer-Olkin Measure, методів Principal Components Analysis та Scree Plot, а також методу обертання матриці Varimax normalized, що дозволило отримати Rotated Factor Matrix для обох досліджуваних груп. Результати обробки факторним аналізом результатів опитування першокурсників дозволили виділити 9 факторів змінних з власними числами не менше 1,0.Результати обробки факторним аналізом показників магістрантів дозволили виділити меншу кількість факторів, у порівнянні з першокурсниками. У цілому виділено сім факторів змінних.Визначено, що для першокурсників провідними факторами є комунікабельність, не запускати навчання для успішного складання іспитів, отримання похвали від викладачів, не відставати від інших, отримати знання та диплом, у той час, як для магістрів пріоритетними стають готовність до нових знань, виконання вимог викладача, а також фактори, які визначають успішність майбутньої професії: стати кваліфікованим фахівцем, для чого слід успішно навчатися, мати комунікабельні та організаційні схильності, отримувати інтелектуальне задоволення від навчання, отримувати заохочення від батьків та викладачів і професійне спрямування.Отримані результати слід враховувати під час розробки освітньо-професійних програм для підвищення ефективності формування компетентностей майбутніх фахівців.

СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ У КОНТЕКСТІ РИНКУ СПОРТИВНИХ ПОСЛУГ США

2025-12-26T12:36:02+02:00

Ринок спортивних послуг у США є одним із найбільших і найдинамічніших у світі, справляючи суттєвий вплив на глобальні тенденції у сфері спорту та фізичної культури. Висока концентрація доходів у провідних професійних лігах створює дисбаланс між масовими й видовищними дисциплінами та нішевими видами спорту, зокрема художньою гімнастикою. У цьому контексті постає потреба у вивченні специфіки функціонування організацій і клубів художньої гімнастики, визначенні ключових проблем і бар’єрів їх розвитку, а також у формуванні рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності цього виду спорту на ринку спортивних послуг США. Дослідження має на меті проаналізувати сучасний стан та тенденції розвитку ринку спортивних послуг у США, визначити особливості діяльності спортивних організацій та клубів, що спеціалізуються на художній гімнастиці, виявити ключові бар’єри її розвитку та розробити рекомендації щодо підвищення конкурентних позицій художньої гімнастики в умовах комерціалізованої спортивної індустрії. У процесі дослідження застосовано комплекс методів: аналіз статистичних даних та звітів провідних міжнародних організацій, контент-аналіз наукових публікацій і стратегічних документів у сфері спортивного менеджменту, а також метод системного узагальнення для формулювання висновків і рекомендацій. Встановлено, що спортивна індустрія США у 2018–2024 рр. демонструє сталу позитивну динаміку, попри кризові явища 2020 року, зберігаючи лідерство на світовому ринку. Виявлено особливості функціонування клубів художньої гімнастики, які поєднують освітньо-рекреаційні та комерційні моделі, проте поступаються у фінансовій стабільності та маркетингових можливостях професійним лігам. Сформульовано ключові проблеми розвитку художньої гімнастики у США: недостатня інституційна підтримка, низька медійна присутність, культурна специфіка попиту та конкуренція з масовими видами спорту. На цій основі запропоновано комплекс рекомендацій: цифровізація медійного виміру, партнерство з бізнесом, інтернаціоналізація діяльності, інтеграція у систему освітніх програм, диверсифікація джерел фінансування.Дослідження доводить, що підвищення конкурентоспроможності художньої гімнастики у США можливе за умови поєднання цифрових технологій, партнерських бізнес-моделей та освітньо-культурної інтеграції. Це сприятиме не лише комерційному зростанню дисципліни, але й формуванню її унікального культурного образу у світовому спортивному просторі.

ФОРМУВАННЯ ТЕХНІКИ СКЛАДНОКООРДИНАЦІЙНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У СПОРТИВНІЙ АЕРОБІЦІ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ (НА ПРИКЛАДІ СТРИБКА З ПОВОРОТОМ НА 360°)

2025-12-26T12:39:20+02:00

Мета нашого дослідження – визначити найбільш ефективний вид замаху руками при виконанні обов’язкового елемента спортивної аеробіки «стрибок з поворотом на 360°» на етапі початкової підготовки спортсменів віком 6–8 років з урахуван- ням мінімізації технічних помилок та забезпечення стійкого засвоєння базової техніки. Методи – аналіз науково-методичної літератури щодо техніки виконання поворотних стрибків; відеоаналіз і педагогічне спостереження за виступами 120 спортсменів (групи ІЧ, ІЖ, ЗП, ТР) на відкритому чемпіонаті Запорізької області (2023) та на першості Запорізької області (2023), на всеукраїнських змаганнях зі спортивної аеробіки «Кубок Корольова» (2023),; статистична обробка даних (відсотковий розрахунок найпоширеніших помилок: відхилення від вертикальної осі, неточна постановка стоп, падіння) при трьох варіантах положення рук у фазі замаху та двох варіантах у фазі відштовхування.Результати: встановлено, що при замаху «ліва рука вперед, права – у бік-назад» частота помилок (відхилення від вертикалі, неточна постановка стоп) найнижча порівняно з іншими варіантами. У фазі відштовхування оптимальним виявилося положення рук «внизу», яке забезпечує мінімум технічних похибок. Співвідношення використання моделей замаху серед спортсменів категорії 6–8 років становить 69,5% для варіанта «ліва рука вперед, права – у бік», 23% для «ліва рука вперед-вгору, права – назад-вгору» та 7% для «ліва рука вперед, права – вниз-вбік».Висновки – замах руками «ліва рука вперед, права – у бік-назад» та положення рук «внизу» у фазі відштовхування створюють найбільш сприятливі умови для формування стійкої техніки стрибка з поворотом на 360° у молодших спортсменів. Рекомендовано включати саме цю модель замаху в навчально-тренувальні програми етапу початкової підготовки для подальшого прогресивного освоєння складніших елементів.

KNOWLEDGE OF THE BASICS OF ADAPTING PERSONS WITH DISABILITIES THROUGH MOTOR ACTIVITY

2025-12-26T14:10:32+02:00

Адаптація осіб з інвалідністю є актуальною проблемою сучасного суспільства, особливо дітей, оскільки саме в підлітковому віці формуються ключові особистісні якості, що забезпечують інтеграцію в соціальне середовище. Рухова активність не лише сприяє покращенню фізичного стану, а й виступає ефективним інструментом розвитку комунікативних навичок, емоційної стабільності та соціальної взаємодії. Інноваційні підходи до організації рухової активності дозволяють адаптувати програми під індивідуальні особливості та потреби підлітків з інвалідністю, сприяючи їх гармонійному особистісному та соціальному розвитку, що набуває цінності у процесі здобування освіти у галузі Освіта/Педагогіка, зокрема А7 Фізична культура і спорт.Мета дослідження: актуалізація знань у майбутніх фахівців фізичної культури і спорту про цілісне уявлення процесу соціальної адаптації підлітків з інвалідністю та роль рухової активності у сприянні інтеграції їх у суспільство.Завдання дослідження: розкрити сутність поняття «соціальна адаптація» у контексті підлітків з інвалідністю; визначити психолого-педагогічні аспекти адаптації в підлітковому віці; обґрунтувати значення рухової активності та адаптивної фізичної культури у процесі соціалізації. Методологія: гуманістичний та особистісно орієнтований підхід у педагогіці та психології; теорія інклюзивної освіти та соціальної інтеграції; концепцію адаптивної фізичної культури; міждисциплінарний підхід (педагогіка, фізична культура, соціальна робота, психологія).Методи та матеріали: аналіз і синтез наукової та методичної літератури; дані досліджень з педагогіки, психології, фізичного виховання, інклюзивної освіти; програми адаптивної фізичної культури; міжнародні практики соціальної інтеграції через спорт.Наукова новизна: уточнено роль рухової активності як ключового чинника соціалізації підлітків з інвалідністю.Висновки. Соціальна адаптація підлітків з інвалідністю потребує підтримки сім’ї, освіти та соціальних інституцій. Важливу роль відіграє фізична активність, що сприяє впевненості, соціальним навичкам, емоційній стабільності та інтеграції у суспільство. Інклюзивне й адаптивне фізичне виховання забезпечує ефективну соціалізацію та формує позитивну самооцінку.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ФІТНЕСУ ДЛЯ ОСІБ З ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ

2025-12-26T14:17:07+02:00

У статті розглянуто особливості впровадження рухової активності та фітнесу на психофізіологічний стан осіб із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Проаналізовано основні симптоми та фізіологічні механізми розвитку ПТСР. Обґрунтовано значення рухової активності як елемента комплексної реабілітації осіб із ПТСР. Визначено роль фітнесу у нормалізації психоемоційного стану, покращенні когнітивних функцій, зниженні тривожності, а також у соціальній інтеграції.Мета дослідження. Визначити теоретичні основи різних форм рухової активності та фітнесу на фізичний стан і здоров’я осіб із ПТСР, обґрунтувати ефективність їх застосування у процесі відновлення.Завдання дослідження1. Проаналізувати сучасні наукові підходи до вивчення ПТСР та його впливу на організм людини.2. Узагальнити основні фізіологічні та психологічні механізми впливу рухової активності на симптоми ПТСР.3. Розкрити роль фітнесу у психофізичному відновленні та соціальній адаптації осіб із ПТСР.4. Запропонувати рекомендації комплексного використання фізичних вправ, спрямовану на відновлення фізичного стану та здоров’я осіб з ПТСР.Методи та матеріали дослідження: теоретичний аналіз і синтез; порівняльний аналіз; системний підхід; метод узагальнення практичного досвіду. Матеріалом дослідження слугували наукові джерела останнього десятиліття (2013-2024 рр.), присвячені проблемі впливу фізичних вправ на фізичний стан та здоров’я.Наукова новизна. Уточнено механізми впливу рухової активності та фітнесу на прояви ПТСР. Запропоновано модель комплексного використання фізичних вправ, спрямовану на відновлення нейропсихологічного балансу, нормалізацію гормонального фону та покращення соціальної інтеграції осіб, які пережили травматичний досвід.Методологія дослідження. Методологічну основу становлять концепції психофізичної реабілітації, теорія стресу (Г. Сельє), нейропсихологічна модель адаптації (Бек, 2018). Дослідження спирається на міждисциплінарний синтез знань із галузей фізичної культури, психології, нейрофізіології та спортивної медицини.Висновки. ПТСР є комплексним психофізіологічним розладом, що впливає не лише на емоційний стан, але й на роботу нервової, ендокринної та серцево-судинної систем, тощо. Впровадження рухової активності та фітнесу у програмах відновлення фізичного стану і здоров’я осіб із ПТСР може бути ефективним засобом відновлення як фізичного, так і психологічного благополуччя.

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЄДИНОБОРСТВ (ПАНКРАТІОНУ) У ШКІЛЬНІЙ ПРОГРАМІ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2025-12-26T14:22:06+02:00

У статті здійснено комплексний аналіз сучасних наукових підходів до впровадження єдиноборств, зокрема панкратіону, у процес фізичного виховання учнів старшої школи. Розкрито педагогічний потенціал панкратіону як засобу розвитку координаційних, силових і морально-вольових якостей школярів. Визначено основні напрями використання елементів єдиноборств у шкільній програмі з фізичної культури відповідно до Концепції Нової української школи та варіативних модулів державного стандарту. Проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних дослідників (Баженков, Кормілець, Мельник, Blais, Krug та ін.), які обґрунтовують ефективність бойових мистецтв у розвитку комплексної фізичної підготовленості, формуванні самодисципліни, витривалості, відповідальності й соціальної адаптивності учнів. Охарактеризовано педагогічні умови ефективного впровадження панкратіону в освітній процес: індивідуалізація навантаження, системність, поетапність, безпечність навчання, інтеграція навчальних, виховних і розвивальних завдань. Наведено результати емпіричних досліджень, які засвідчують позитивну динаміку розвитку координації та сили в старшокласників за умови включення занять панкратіоном до уроків фізичної культури або позакласних секцій. Визначено основні тенденції розвитку методики: створення авторських навчальних модулів, підготовка педагогів до викладання єдиноборств, формування ціннісно-мотиваційного ставлення учнів до занять.Підкреслено значення панкратіону як інноваційного засобу формування фізичної культури особистості, що відповідає вимогам компетентнісного підходу сучасної освіти.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2025-12-26T14:25:00+02:00

У статті висвітлено особливості розвитку силових якостей учнів 10–11 класів у процесі позакласної діяльності в закладах загальної середньої освіти. Визначено, що даний віковий період характеризується завершенням морфологічного та фізіологічного дозрівання опорно-рухового апарату, стабілізацією гормонального фону, що створює сприятливі умови для ефективного формування як абсолютної, так і відносної сили. Авторами статті зазначено важливість розвитку таких фізичних якостей, як максимальна сила, швидкісно-силові показники, силова витривалість та вибухова сила, які є базовими для участі у багатьох видах спорту, професійно-прикладних тестах та повсякденних фізичних навантаженнях.Особливої уваги заслуговує роль позакласної діяльності, яка надає широкі можливості для реалізації індивідуальних програм фізичного розвитку учнів 10–11 класів через спортивні секції, фітнес-програми, командні змагання та індивідуальні заняття. У статті подано класифікацію силових якостей, аналіз факторів, що впливають на їх розвиток, зокрема генетичні, вікові, психологічні, методичні та соціальні аспекти. Авторами статті розглянуто основні принципи та методики тренувань, які забезпечують безпечний та ефективний розвиток силових якостей старшокласників. Акцентовано увагу на необхідності врахування індивідуальних особливостей учнів, правильного дозування навантажень, техніки виконання вправ та постійного педагогічного контролю.Автори статті акцентують увагу на тому, що регулярні силові тренування мають комплексний позитивний вплив на фізичне здоров’я, психічну стійкість, самодисципліну, когнітивні функції та емоційний стан учнів 10–11 класів. Крім того, доведено значення силових якостей у формуванні мотивації до фізичної активності, соціалізації особистості та закладенні основ здорового способу життя. Авторами статті запропоновані практичні рекомендації щодо організації позакласної роботи з розвитку силових якостей учнів 10–11 класів, які можуть бути впроваджені в освітній процес закладів загальної середньої освіти.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

2025-12-26T14:30:49+02:00

У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти впровадження інноваційних вправ і технологій у процес фізичного виховання студентів з особливими потребами. Визначено основні принципи адаптації рухової активності з урахуванням психофізичних та особистісних особливостей учасників інклюзивного навчання.Запропоновано модель адаптивної програми рухової активності, яка базується на принципах доступності, безпеки, мотивації та індивідуалізації. Підкреслено значення використання сучасних технологій для підвищення якості життя, фізичного розвитку та соціальної інтеграції студентів з особливими освітніми потребами.Мета роботи. Обґрунтувати доцільність використання інноваційних технологій і вправ для індивідуалізації рухової активності студентів з особливими потребами та розробити модель адаптивної програми фізичного виховання.Завдання дослідження:– проаналізувати сучасні наукові підходи до організації рухової активності осіб з особливими потребами; – визначити основні принципи підбору інноваційних вправ і технологій для інклюзивних груп; – розробити структурну модель програми адаптивної рухової активності.Методологічною основою дослідження є системний, компетентнісний та особистісно-орієнтований підходи.Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось на базі закладу вищої освіти, в інклюзивних групах, до складу яких входили студенти з різними видами функціональних обмежень (порушення опорно-рухового апарату, сенсорні порушення, хронічні захворювання). Для досягнення мети застосовано такі методи: теоретичний аналіз наукової літератури, порівняльний аналіз традиційних і сучасних інноваційних технологій у сфері адаптивного фізичного виховання; метод експертного оцінювання для визначення ефективності вправ; моделювання для створення програми адаптивної рухової активності студентів з особливими потребами.Наукова новизна. Уточнено принципи підбору інноваційних вправ з урахуванням психофізичних характеристик студентів.Розроблено модель програми адаптивної рухової активності для інклюзивних груп студентів.Висновки. Інноваційні вправи та технології є ефективним засобом індивідуалізації фізичного виховання студентів з особливими потребами. Їх впровадження сприяє гармонійному розвитку психофізичних якостей, підвищенню мотивації та формуванню позитивного емоційного стану. Розроблена модель програми адаптивної рухової активності може бути впроваджена у практику вищої освіти та реабілітаційних установ.

РОЛЬ НЕЙРОДИНАМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЮНИХ БОРЦІВ ЯК СКЛАДОВИХ ПСИХІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ЗМАГАНЬ

2025-12-26T14:49:06+02:00

У статті розглядається проблема вкладу нейродинамічних властивостей юних борців у реалізацію їх змагальної діяльності. Представлені дані хронорефлексометрії юних борців, визначені у передзмагальний період, а також аналіз кореляції між нейродинамічними показниками та успішністю змагальної діяльності. Представлено короткий аналіз літературних джерел щодо психофізіологічних досліджень у спорті з метою прогнозування успішності діяльності, у тому числі сучасних досліджень у сфері спортивної нейродинаміки. Доведено, що ефективність центральної нервової системи має критичне значення для змагальної успішності у борців, особливо на етапі юнацького спорту, а також необхідність прогнозування успішності юних спортсменів через її якість. Даним дослідженням підтверджена здатність юних борців займати вищі місця в турнірній таблиці наявністю вірогідної кореляції не стільки з базовою швидкістю, скільки з якістю та ефективністю роботи вищих відділів центральної нервової системи. Встановлено, що визначальним фактором успішності змагальної діяльності є складність реакції та точність за коротшим латентним періодом у реакціях найвищої складності спортсменів-лідерів, що відображає їхню здатність до швидкого аналізу, диференціювання та прийняття рішень в умовах дефіциту часу та високої невизначеності на килимі. Зареєстровані вірогідно менші кількості помилок в усіх тестах хронорефлексометрії у борців-лідерів, що свідчить про тенденцію щодо вищої сили нервових процесів, стійкість до втоми та ефективність внутрішнього активного гальмування. Дане дослідження підтвердило той факт, що нейродинамічні показники є цінними маркерами функціонального стану спортсмена, а їхня діагностика дозволяє оцінити психофізіологічну готовність до змагальної діяльності та адаптаційний резерв борця.

ОСОБЛИВОСТІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У СИСТЕМІ СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ ФЕХТУВАЛЬНИКІВ-РАПІРИСТІВ НА ЕТАПІ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

2025-12-26T14:52:47+02:00

Сучасний спорт характеризується високою конкуренцією та постійним удосконаленням тренувальних процесів для досягнення максимальних результатів. Ефективна організація фізичної підготовки спортсменів стає ключовим фактором у забезпеченні високого рівня спортивної майстерності. Високий рівень конкуренції у міжнародних змаганнях вимагає від тренерів і спортсменів використання науково обґрунтованих підходів у тренувальному процесі. Фехтування на рапірах відноситься до складнокоординаційних видів спорту, що потребує спеціальної фізичної підготовки для розвитку швидкісно-силових якостей, точності рухів та швидкості прийняття тактичних рішень. У статті досліджено місце спеціальної фізичної підготовки у системі спортивного тренування фехтувальників-рапіристів на етапі спеціалізованої базової підготовки. На основі анкетного опитування 67 тренерів і спортсменів з’ясовано значущість різних видів підготовки, визначено оптимальну структуру та зміст спеціальної фізичної підготовки у річному макроциклі тренування, а також профільні фізичні якості, від розвитку яких залежить ефективність змагальної діяльності. Результати показали, що фізична підготовка має провідне значення (96 %) і повинна поєднуватися з удосконаленням техніко-тактичних дій. Опитані визначили ключові фізичні якості: вибухова сила (46 %), комплексна швидкість (56 %), швидкісна витривалість (53 %), спеціальна гнучкість (68 %), здатність до управління просторовими параметрами рухів (26 %). Встановлено варіативність оцінок оптимального співвідношення видів фізичної підготовки у річному макроциклі, що свідчить про відсутність єдиної інтерпретації понять «загальна», «допоміжна» та «спеціальна» підготовка. Висновки підтверджують необхідність інтегрованого підходу та пріоритетного розвитку спеціальної фізичної підготовки на етапі спеціалізованої базової підготовки для формування основи майбутніх спортивних досягнень.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ 12-13 РОКІВ У ЗАКЛАДАХ ДЮСШ

2025-12-26T14:55:16+02:00

Стаття присвячена вирішенню актуальної проблеми оптимізації спеціальної фізичної підготовки (СФП) юних футболістів на етапі початкової спортивної спеціалізації (12-13 років). Актуальність дослідження зумовлена потребою у пошуку інноваційних підходів до розвитку ключових кондиційних якостей, що визначають ігрову результативність, у сучасних умовах діяльності дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ). Сучасний футбол характеризується постійним зростанням інтенсивності гри, що висуває підвищені вимоги до рівня фізичної підготовленості гравців. Етап 12-13 років є критично важливим у формуванні майбутнього футболіста, оскільки саме в цьому віці спостерігаються сенситивні періоди для розвитку швидкісно-силових якостей, спритності та координації. Однак традиційні підходи до організації тренувального процесу в багатьох ДЮСШ не завжди відповідають сучасним вимогам, що обумовлює необхідність пошуку нових шляхів удосконалення спеціальної фізичної підготовки. Метою роботи було вивчення сучасних тренерських підходів, проблем та потреб у сфері спеціальної фізичної підготовки для наукового обґрунтування шляхів удосконалення цього процесу. Матеріал і методи. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження. Основним емпіричним методом стало анкетування тренерів ДЮСШ та футбольних академій, що спеціалізуються на роботі з віковими групами 12-13 років. У дослідженні взяли участь 45 респондентів з різним тренерським стажем (від 3 до понад 10 років), що дозволило отримати репрезентативні дані. Анкета включала 11 структурованих питань, розподілених на чотири блоки. Додатково було проведено аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження, що дозволило теоретично обґрунтувати напрями роботи. Результати. Результати. Анкетування тренерів (n=45) виявило ключові проблеми в організації спеціальної фізичної підготовки: різний рівень підготовленості гравців (82%), дефіцит тренувального часу (71%) та недостатню матеріально-технічну базу (49%). Встановлено суттєву розбіжність між усвідомленням пріоритетності розвитку швидкісно-силових якостей та спритності (78%) та обмеженим використанням сучасних методів (піометрика – 24%). Найактуальнішими для тренерів виявилися потреби в отриманні знань щодо інтеграції СФП у техніко-тактичну підготовку (76%) та методів індивідуалізації навантаження (69%). Висновки. На підставі результатів запропоновано практичні рекомендації щодо оптимізації тренувального процесу, зокрема: впровадження диференційованого підходу, активізацію використання інноваційних методик та поєднання розвитку фізичних якостей з техніко-тактичною підготовкою. Запропоновані заходи спрямовані на підвищення ефективності підготовки спортивного резерву в ДЮСШ.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА СПОРТСМЕНІВ ДО ЗМАГАНЬ ІЗ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ

2025-12-26T14:58:32+02:00

Стаття присвячена аналізу психологічної підготовки легкоатлетів, яка є ключовим фактором досягнення високих спортивних результатів в умовах інтенсивної конкуренції та психологічного тиску. Метою дослідження є визначення ролі загальної та спеціальної психологічної підготовки у формуванні психологічної готовності спортсменів до змагань із легкої атлетики, а також розробка рекомендацій щодо її вдосконалення. У роботі використано методи аналізу, синтезу та узагальнення матеріалів психолого-педагогічної літератури. Акцентовано увагу на аналізі легкої атлетики, як індивідуального виду спорту, який вимагає від атлетів високої психологічної стійкості що доводить значимість психологічної підготовки легкоатлета до змагань. Схарактеризовано два типи психологічної підготовки до змагань: загальну та спеціальну. Загальна психологічна підготовка, що проводиться під час тренувань і змагань, спрямована на формування спортивного характеру, який характеризується (проявляється) стабільністю виступів, прогресом результатів і здатністю перевершувати тренувальні показники. Вона допомагає долати об’єктивні (специфічні для виду спорту) та суб’єктивні (індивідуальні) труднощі, розвиваючи впевненість, психологічну стійкість і бойовий дух. Спеціальна психологічна підготовка до конкретного змагання включає чотири фази передзмагального періоду, охоплюючи збір інформації, формулювання змагальної мети, актуалізацію мотивів, імовірне програмування діяльності, саморегуляцію та збереження нервово-психічного балансу. Особливу увагу приділено ситуативному управлінню та секундуванню, які знижують психічну напругу через релаксацію, сюжетне уявлення та мобілізуючі навіювання. Психологічна готовність до змагань визначається впевненістю, прагненням до перемоги, оптимальним емоційним збудженням, психологічною стійкістю та здатністю до саморегуляції. Результати дослідження свідчать, що ефективна психологічна підготовка вимагає індивідуального підходу з урахуванням структури особистості спортсмена.

ОСВІТНЯ ОБІЗНАНІСТЬ СТУДЕНТІВ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ДОПІНГУ У СПОРТИВНІЙ ТА ФІТНЕС-ДІЯЛЬНОСТІ

2025-12-26T15:03:06+02:00

У статті розглянуто проблему формування антидопінгової культури у студентів Державного торговельно-економічного університету (ДТЕУ), зокрема спеціальності А7 Фізична культура і спорт (n = 61) і студентів Пенітенціарної академії України (ПАУ) та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» (КПІ), що займаються фізичними вправами і спортом (n = 86) на основі емпіричного дослідження. Визначено рівень поінформованості здобувачів освіти щодо сутності поняття «допінг», його впливу на організм, методів контролю та санкцій за порушення правил. Результати показали суперечливе ставлення студентів: усвідомлення шкоди поєднується з визнанням ефективності допінгу для досягнення спортивних результатів. Мета дослідження. Виявити рівень поінформованості та ставлення студентів до поняття «допінг», його призначення, шкоди або користі у спорті та фітнесі. Завдання дослідження: проаналізувати сучасні наукові підходи до визначення поняття «допінг» і його класифікації у спорті; провести опитування студентів І–ІІ курсів спеціальності А7 Фізична культура і спорт ДТЕУ (n=61) і ПАУ та КПІ, що займаються фізичними вправами і спортом (n = 86), щодо їхнього розуміння та ставлення до допінгу; визначити рівень обізнаності студентів щодо наслідків вживання допінгу, методів його виявлення та санкцій; узагальнити результати дослідження та надати рекомендації щодо формування антидопінгової культури у студентському середовищі. Методологічну основу становлять системний, педагогічний, соціально-психологічний та ціннісний підходи, що дозволяють розглядати феномен ставлення до допінгу як частину морально-етичної та професійної культури майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Матеріали та методи дослідження: контингент дослідження: 61 студент спеціальності А7 Фізична культура і спорт ДТЕУ і 86 студентів ПАУ та КПІ, що займаються фізичними вправами і спортом віком 17-21 рік. Методи: анкетування, аналіз та узагальнення літературних джерел, кількісний та якісний аналіз результатів. Інструментарій: авторська анкета. Наукова новизна полягає у виявленні низького рівня антидопінгової обізнаності та потреби у формуванні стійких етичних орієнтирів у студентів. Висновки. Запропоновано практичні рекомендації щодо інтеграції антидопінгової освіти у програми ЗВО: включення змістових модулів у дисципліни професійного циклу, проведення просвітницьких заходів та формування цінностей чесного спорту.

ФУТЗАЛ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ТА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

2025-12-26T15:07:42+02:00

У статті узагальнено та систематизовано сучасні підходи до застосування футзалу як ефективного інструменту фізичної, психологічної та соціальної реабілітації для військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб. Проаналізовано наукові джерела та практичні кейси, що демонструють позитивний вплив регулярних тренувальних програм на відновлення фізичних функцій, розвиток координації, витривалості та моторних навичок, а також на підвищення загальної працездатності учасників. Автори підкреслюють значення командних ігор у формуванні соціальної взаємодії, підтримці мотивації, зниженні рівня стресу та покращенні психологічного стану, що особливо актуально для осіб, які зазнали травматичного досвіду або перебувають у процесі соціальної адаптації. У статті представлено методичні підходи до організації тренувального процесу з урахуванням індивідуальних фізичних та психологічних особливостей учасників, що дозволяє оптимізувати навантаження, підвищити ефективність реабілітаційних заходів та сприяти активному залученню до колективної діяльності. Акцент зроблено на мультидисциплінарному підході, який поєднує спортивну, реабілітаційну та психотерапевтичну складові, створюючи комплексну систему підтримки фізичного та емоційного стану учасників. Автори виділяють перспективи впровадження футзалу у реабілітаційні програми на національному рівні та його потенціал як інноваційного інструменту для розвитку соціальних, психологічних і фізичних компетенцій, відновлення соціальної активності, зміцнення здоров’я та підвищення якості життя учасників. Проведений аналіз дозволяє окреслити ключові напрямки подальших досліджень у сфері спортивної реабілітації та визначити ефективні стратегії інтеграції командних видів спорту у програми фізичної та психоемоційної підтримки в умовах військових конфліктів та внутрішнього переміщення населення.

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ СПОРТСМЕНІВ: ЕТАПИ, ВИКЛИКИ ТА МЕХАНІЗМИ

2025-12-26T15:10:43+02:00

Актуальність проблеми. Соціальна адаптація є ключовим фактором успішного розвитку спортсмена на всіх етапах його кар'єри – від дитячого спорту до завершення спортивної діяльності. Незважаючи на значні спортивні досягнення, багато атлетів стикаються з труднощами в інтеграції в суспільство, особливо після завершення кар'єри, що може призвести до психологічних і соціальних проблем. Наявна прогалина у розумінні специфіки адаптаційних процесів на різних етапах спортивної кар’єри потребує систематизації. Дослідження етапів і механізмів соціальної адаптації допомагає розробити ефективні програми підтримки та супроводу спортсменів, що є важливим для збереження їхнього здоров’я та успішної самореалізації. З огляду на зростаючу глобалізацію і активні переходи спортсменів між клубами та зміни спортивного громадянства, проблема адаптації набуває міждисциплінарного характеру, охоплюючи психологічні, соціальні та культурні аспекти. Мета дослідження: Визначення та систематизація етапів становлення спортивної кар’єри в контексті багаторічної підготовки. Методи дослідження. У роботі використано теоретичні методи дослідження, зокрема аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукової літератури з проблеми соціальної адаптації спортсменів. Це дозволило створити цілісну концепцію, яка об’єднує різні погляди та теорії. Результати дослідження. Проаналізовано та класифіковано етапи спортивної кар’єри. Встановлено, що на кожному етапі існують свої виклики та завдання, що вимагають відповідних адаптаційних механізмів. Надано конкретні рекомендації та запропоновано заходи, які сприяють успішній соціальній адаптації спортсменів, що дозволить мінімізувати стрес, запобігти психологічному вигоранню та підвищити якість життя спортсменів як під час, так і після спортивної кар’єри.

МОДЕЛЮВАННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-12-26T15:19:02+02:00

У статті розглянуто сучасні підходи до організації рухової активності осіб з особливими потребами в контексті інклюзивної освіти. Обґрунтовано доцільність поєднання традиційних засобів фізичного виховання з інноваційними технологіями. Розроблено й описано 8-тижневу програму адаптивної рухової активності, спрямовану на підвищення рівня фізичної, психоемоційної та когнітивної стабільності студентів з функціональними обмеженнями. Мета роботи: розробити та обґрунтувати модель індивідуалізованої рухової активності студентів з особливими потребами із застосуванням інноваційних технологій для покращення їхньої фізичної, психоемоційної та соціальної адаптації. Завдання дослідження: обґрунтувати ефективність використання інноваційних технологій у процесі адаптивної рухової активності; розробити 8-тижневу програму індивідуалізованої рухової активності з урахуванням функціональних можливостей студентів. Методологія дослідження. У дослідженні використано комплекс методів: теоретичні – аналіз і систематизація наукових джерел, моделювання 8-тижневої програми адаптивних занять із використанням інноваційних засобів. Матеріали та методи дослідження. Моделювання програми тривалістю 8 тижнів, 3 заняття на тиждень по 45-60 хвилин з основними засобами: BOSU, баланс-платформи, нестабільні мати, еластичні стрічки, Exergame-консолі, VR-програми для реабілітації та фітнес-браслети. Наукова новизна. Запропоновано комплексну модель індивідуалізованої адаптивної рухової активності студентів з особливими потребами. Висновки. Сучасна організація фізичного виховання осіб з особливими потребами має ґрунтуватися на принципах індивідуалізації, безпеки та мотиваційного підкріплення. Використання BOSU, нестабільних матів, Exergames і VR-програм створює ефективне середовище для розвитку балансу, координації, сили та впевненості у власних можливостях. Інтеграція інноваційних технологій у процес фізичної підготовки осіб з особливими потребами є перспективним напрямом підготовки майбутніх фахівців фізичної культури та реабілітації.

ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ АЛЬПІНІЗМУ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

2025-12-26T15:29:42+02:00

У статті здійснено комплексний аналіз історичних етапів становлення та розвитку альпінізму як виду діяльності, що поєднує спортивні, культурні, наукові й духовно-філософські аспекти. В роботі буде простежено генезу альпінізму від утилітарних форм пересування у гірській місцевості в давні часи до сучасного багатовимірного феномену глобальної культури. На основі аналізу сучасних зарубіжних та українських наукових джерел визначено ключові тенденції, які впливали на еволюцію альпіністської практики: технічний прогрес, формування національних спортивних шкіл, зміна світоглядних орієнтирів та гуманістичних цінностей. Розкрито роль епохи Відродження у становленні нового ставлення до природи, яке зумовило перехід від утилітарного до естетично-пізнавального сприйняття гір. Метою статті є – дослідження основних історичних етапів становлення та розвитку альпінізму у світі й в Україні, визначити культурні, соціальні та технологічні чинники, що вплинули на його еволюцію, а також показати особливості української традиції альпіністського руху в контексті світових тенденцій. Проаналізовано «Золоту Добу альпінізму» (середина ХІХ ст.) як період формування організованого альпіністського руху в Європі. Публікації авторів звертають увагу на важливість популяризації альпінізму та відображення досягнень та здобутків альпіністів, що сприяє приверненню уваги до регіонів та країн, де розвивається цей вид спорту. Широке висвітлення альпіністських подій та змагань сприяє підвищенню престижу та визнання країн у цій галузі. Окрему увагу приділено розвитку альпінізму в Україні, зокрема його інституційному становленню, спортивним досягненням і сучасному стану. Показано, що український альпінізм увібрав кращі європейські традиції та сформував власну систему підготовки спортсменів, зберігаючи водночас культурно-освітню функцію. Результати дослідження можуть бути використані для подальших розвідок у галузі історії спорту, туризму та культурології, а також для вдосконалення навчальних програм із фізичного виховання і спортивного туризму.

ШЛЯХИ ДОСЯГНЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ У ВІЛЬНІЙ БОРОТЬБІ

2025-12-26T15:33:30+02:00

Спортивна боротьба – олімпійський вид спорту, що включає змагання з боротьби у греко-римському стилі серед чоловіків та у вільному стилі серед чоловіків і жінок. На сучасних Іграх Олімпіад у спортивній боротьбі розігруються 18 комплектів медалей – по шість у чоловіків та жінок у вільній боротьбі та шість у чоловіків у греко-римській боротьбі. Мета дослідження полягає у аналізі шляхів досягнення гендерної рівності у вільній боротьбі, які розроблені міжнародною федерацією Об’єднаний світ боротьби. Тривалий час, протягом майже ста років – 1904-2000 рр., за першість сперечалися тільки чоловіки. Жінки, у цьому виді спорту вийшли на олімпійський килим лише згодом – у 2004 році. Такі зрушення відбулись завдяки гендерно-орієнтованій політиці Міжнародного олімпійського комітету спільно з міжнародною федерацією Об’єднаний світ боротьби (UWW). З метою досягнення гендерної рівності серед учасників Ігор Олімпіад за період 2004-2024 рр. кількість чоловіків була скорочена, а у жінок кількість учасниць збільшено. На цей час у міжнародній федерації Об’єднаний світ боротьби створено комісію з питань гендерної рівності, різноманітності та інклюзії, робота якої спрямована на реалізацію стратегії гендерної рівності – UWW Action plan 2022-2026. Аналіз ініціатив дозволив встановити напрями, які у майбутньому призведуть до гендерного паритету за основними напрямками діяльності міжнародної федерації. Таким чином, діяльність міжнародної федерації Об’єднаний світ боротьби свідчить про цілеспрямовану роботу щодо подолання гендерної нерівності. Серед учасників та учасниць Ігор Олімпіад 2020 та 2024 років досягнуто гендерного паритету, цьому сприяло встановлення однакової кількості вагових категорій у чоловіків та жінок – по 6 відповідно. За визначеними UWW основними напрямками встановлено позитивні тенденції: збільшилась кількість жінок, що займаються вільною боротьбою на 64,56%, суттєво зросла кількість жінок-тренерок – на 62% та жінок-рефері – на 82,5%, у керівному складі UWW залученість жінок становить 25% у виконавчому комітеті та 20% серед членів бюро.

БІОМЕХАНІЧНИЙ ПОСТУРАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ У ФУТБОЛІСТІВ ПІСЛЯ АРТРОСКОПІЧНОЇ МЕНІСКОЕКТОМІЇ НА ДОВГОТРИВАЛОМУ ПЕРІОДІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

2025-12-26T15:37:00+02:00

Дослідження присвячене аналізу впливу фізичної терапії на відновлення постурального контролю та функціональної рухливості колінного суглобу у професійних футболістів після артроскопічної меніскектомії. Основний фокус зосереджено на оцінці динаміки відновлення балансу, симетрії навантаження та пропріоцептивної здатності спортсменів упродовж тривалого реабілітаційного періоду. Було встановлено, що систематичне застосування фізіотерапевтичних інтервенцій сприяє зниженню коливань центру тиску, що свідчить про підвищення стабільності та координації рухів. Аналіз рухливості колінного суглобу вказав на поступове відновлення амплітуди згинання і розгинання, що знижує ризик повторних травм та обмежень у функціональній діяльності спортсмена. Аналітичне порівняння результатів на різних етапах реабілітації дозволяє виділити закономірності адаптації опорно-рухового апарату після хірургічного втручання. Спостерігається поступова нормалізація пропріоцептивних реакцій та корекція асиметрії навантаження на кінцівки, що є критично важливим для безпечного повернення до тренувального процесу. Дослідження також підкреслює значення комплексного підходу до реабілітації, який поєднує відновлювальні вправи, контроль постурального балансу та функціональну оцінку рухливості суглобів. Отримані результати мають практичне значення для розробки індивідуальних програм фізичної терапії у спортсменів після меніскектомії та демонструють необхідність системного моніторингу відновлення рухових функцій для забезпечення високого рівня спортивної готовності та профілактики повторних ушкоджень.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2025-12-26T15:49:45+02:00

У статті розглянуто актуальні аспекти впровадження інноваційних фітнес-технологій у процес фізичного виховання закладів загальної середньої освіти. В умовах модернізації освітнього простору та підвищення вимог до якості освітнього процесу особливої значущості набуває проблема пошуку ефективних засобів мотивації учнів до систематичних занять різними видами рухової активності. Традиційні форми занять фізичною культурою не завжди задовольняють інтереси сучасних учнів, які орієнтовані на інтерактивність, новизну та індивідуалізацію навчально-тренувального процесу. Саме тому інноваційні фітнес-технології (степ-аеробіка, фітбол-гімнастика, танцювальні напрями, функціональний тренінг, табата, використання фітнес-браслетів, смарт-годинників, мобільних додатків тощо) розглядаються як дієвий інструмент оновлення сучасних уроків фізичної культури. Метою дослідження є аналіз сучасного стану впровадження фітнес-технологій на уроках фізичної культури, визначення їх педагогічного потенціалу, а також перспектив подальшого розвитку даного напрямку. Встановлено, що застосування фітнес-технологій сприяє підвищенню інтересу учнів до занять фізичною культурою, забезпечує розвиток основних фізичних якостей, позитивно впливає на психоемоційний стан учнів. Доведено, що поєднання традиційних і сучасних форм рухової активності створює передумови для реалізації особистісно орієнтованого підходу у фізичному вихованні, а також сприяє формуванню стійкої мотивації до здорового способу життя. Виокремлено основні перспективні напрямки використання інноваційних фітнес-технологій на уроках фізичної культури та обґрунтовано необхідність системного впровадження фітнес-технологій у освітній процес, підготовки вчителів до використання інноваційних методик, створення сучасного матеріально-технічного забезпечення. Перспективи подальших досліджень пов’язуються з розробкою інтегрованих програм фізичного виховання із використанням цифрових фітнес-платформ, мобільних додатків і технологій моніторингу фізичної активності учнів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СТРУКТУРА УРОКІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МОДУЛЯ ПАНКРАТІОН У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2025-12-26T15:53:18+02:00

У статті розглянуто особливості організації та структуру уроків фізичної культури із застосуванням варіативного модуля «Панкратіон» у закладах загальної середньої освіти, який виступає ефективним засобом підвищення якості навчального процесу та рівня фізичної підготовленості школярів. Панкратіон, як давньогрецьке бойове мистецтво, поєднує в собі елементи боротьби, боксу та гімнастики, має багатовікову історію та глибокий культурний зміст. Його адаптація до сучасних умов фізичного виховання дозволяє не лише урізноманітнити навчальний процес, а й сформувати у старшокласників системне бачення фізичної культури як засобу гармонійного розвитку особистості. Проблема недостатньої мотивації школярів до занять фізичною культурою залишається актуальною. Традиційні уроки, орієнтовані на стандартизовані вправи, не завжди забезпечують належний рівень зацікавленості та залучення учнів. У цьому контексті панкратіон виступає не просто новим видом рухової активності, а педагогічно продуманою формою навчання, що інтегрує фізичне, психологічне та морально-вольове виховання. Його впровадження у шкільну практику відповідає сучасним тенденціям компетентнісного підходу, орієнтованого на розвиток ключових компетентностей і життєвих навичок. В основі навчального модуля «Панкратіон» лежить системна організація занять, спрямована на поетапне опанування технічних і тактичних елементів, розвиток основних фізичних якостей (сили, витривалості, швидкості, спритності, гнучкості) та виховання особистісних рис – самодисципліни, рішучості, відповідальності. У статті детально проаналізовано структуру побудови уроків, яка передбачає підготовчий, основний і завершальний етапи, кожен з яких має чітко визначену мету та педагогічну доцільність.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

2025-12-26T15:56:33+02:00

У статті здійснено теоретико-методичне обґрунтування моделювання як ефективного педагогічного підходу у процесі навчання фізичним вправам учнів початкових класів. У сучасному освітньому середовищі фізичне виховання виступає ключовим чинником формування здорового способу життя, розвитку фізичних якостей, зміцнення здоров’я та соціалізації особистості молодших школярів. Особливо значущим є початковий етап оволодіння технікою рухів, на якому закладаються основи рухової культури та мотивація до тривалої фізичної активності. Моделювання сприяє оптимізації навчального процесу завдяки створенню образних або символічних аналогів реальних рухових дій, адаптованих до психофізіологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку. Авторами статті визначено ключові принципи побудови моделі навчання: науковість, доступність, системність, активність, диференційованість, наочність, свідомість, практична спрямованість та безпека. Вони забезпечують цілісність, логічну послідовність та результативність освітнього процесу. Зазначено, що модель повинна бути гнучкою, адаптованою до індивідуальних можливостей учнів, з урахуванням їхнього рівня фізичної підготовленості, стану здоров’я, моторики та мотивації. Розглянуто етапи реалізації моделі навчання фізичним вправам: аналітико-підготовчий, проектування, впровадження, оцінювання ефективності, корекція та удосконалення, рефлексія та узагальнення. Кожен етап передбачає конкретні цілі, методи, засоби та критерії оцінювання, що забезпечує науково обґрунтоване планування та управління навчальним процесом. Особливу увагу приділено перспективам застосування інноваційних технологій – зокрема, відеодемонстрації та інтерактивних тренажерів у процесі моделювання фізичних вправ. Дані засоби підвищують наочність, доступність, мотивацію учнів початкових класів, сприяють розвитку навичок самоконтролю, самоаналізу та самокорекції рухової діяльності. Використання цифрових технологій не лише полегшує засвоєння техніки вправ, а й активізує пізнавальну діяльність, формує усвідомлене ставлення до фізичного виховання, сприяє формуванню стійкої мотивації до занять фізичною культурою.

СТРУКТУРА ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРАКТИЧНІЙ СТРІЛЬБІ

2025-12-26T15:59:37+02:00

У статті розглянуто організаційні та структурні особливості змагальної діяльності у практичній стрільбі. Проаналізовано історичні передумови виникнення дисципліни та роль Міжнародної конфедерації практичної стрільби (IPSC) у стандартизації правил і принципів проведення змагань. Визначено ключові принципи оцінювання результатів спортсменів – точність, потужність і швидкість (DVC), а також наголошено на важливості дотримання правил безпеки. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком практичної стрільби в Україні та світі, зростанням кількості спортсменів і змагань, а також необхідністю систематизації організаційної структури цієї дисципліни. Аналіз принципів, дивізіонів, вікових категорій та рівнів змагань є важливим для стандартизації підготовки, підвищення результативності спортсменів і інтеграції української стрілецької спільноти у міжнародний спортивний простір. Мета дослідження: встановити особливості змагальної діяльності у практичній стрільбі. В ході дослідження нами запропоновано схему класифікації різновидів змагань у практичній стрільбі. Охарактеризовано систему поділу за видами зброї, класами та дивізіонами, віковими й гендерними категоріями, рівнем підготовки та масштабом змагань. Окрему увагу приділено рівням змагань IPSC – від клубних стартів до чемпіонатів світу, а також класифікаційній системі спортсменів (ICS). Зроблено висновок, що багаторівнева структура змагальної діяльності забезпечує справедливість і доступність практичної стрільби, сприяє її розвитку в Україні та інтеграції у світову спортивну спільноту. Охарактеризовано основні особливості проведення та поділу змагань у практичній стрільбі з усіх видів зброї. Також у роботі описано історичні аспекти виникнення змагальної діяльності практичної стрільби у світі.

ІНТЕГРАЦІЯ ГІМНАСТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У СИСТЕМУ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДІТЕЙ І СПОРТСМЕНІВ-ПОЧАТКІВЦІВ

2025-12-26T16:02:35+02:00

У статті розглянуто теоретичні й методичні засади навчання базовим гімнастичним елементам у процесі фізичної підготовки паркуру як фундаментальної основи розвитку рухових якостей дітей і спортсменів-початківців віком 10-16 років. Обґрунтовано значення спортивної гімнастики як засобу формування сили, координації, гнучкості, витривалості та дисципліни, що є базовими передумовами для безпечного виконання складних акробатичних елементів у паркурі. Визначено, що засвоєння основних гімнастичних елементів (перекатів, упорів, стійок, елементів рівноваги, акробатичних переходів) сприяє розвитку координації, просторової орієнтації, контролю рухів і зниженню ризику травмування під час занять. Мета дослідження. Наукове обґрунтування й розроблення методики ефективного навчання базовим елементам паркуру з урахуванням фізичної, технічної, ментальної та просторової підготовки дітей і спортсменів-початківців. Завдання дослідження: – проаналізувати особливості техніки виконання базових елементів паркуру; – визначити педагогічні умови ефективного навчання гімнастичним елементам у процесі підготовки з паркуру; – розробити методику навчання елементам паркуру з використанням наочних, ігрових і диференційованих методів. Методологія спирається на положення теорії фізичного виховання, педагогіки рухової діяльності, принципів поступовості, свідомості та наочності навчання. У основу покладено діяльнісний та компетентнісний підходи, які передбачають активну участь учня у процесі навчання через самоаналіз, взаємооцінювання та моделювання ситуацій. Матеріали та методи дослідження: – аналіз і синтез науково-методичної літератури з теорії фізичного виховання, паркуру та спортивної гімнастики; – педагогічне спостереження за процесом навчання базових елементів (Precision Jump, Safety Vault, Roll, Cat Leap, Climb Up); – моделювання навчання базовим елементам паркуру. Висновки. У результаті розроблено методику навчання, що базується на принципах природності рухів, поступовості, наочності та варіативності завдань. Запропоновано систему підвідних і технічних вправ (Precision Jump, Safety Vault, Roll, Cat Leap, Climb Up), застосування ігрового моделювання, відеоаналізу, графічних схем, взаємооцінювання та диференційованого підходу. Ефективність навчання забезпечується використанням тематичних мікроциклів, які дозволяють поступово вдосконалювати техніку, координацію та зв’язки між рухами.