Олімпійський та паралімпійський спорт

СТАН ФІЗКУЛЬТУРНО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ ЄВРОПИ

Ігор Володимирович Бакіко — 2024-05-08

Проблеми фізичного виховання дітей знаходяться в полі зору урядів і суспільства різних країн. Немає держави, яка залишилася б байдужою до якісного вирішення цієї важливої проблеми, адже фізичне виховання є невід’ємною частиною освіти дітей у дошкільних установах, закладах загальної середньої освіти й молоді в закладах вищої освіти. Методи дослідження – аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, документальних матеріалів та Інтернет-джерел. В Ірландії впроваджена навчальна програма «Юніорський цикл», яка спрямована на покращення самопочуття в учнів середніх класів. Реалізація програми «Юніорський цикл» (Junior cycle) почата у 2017 році, її учасниками стала група школярів, які перейшли з початкової школи в середні класи. В Італії реалізований проєкт «Спортивні класи». «Спортивні класи» – це проєкт, який реалізовується за сприяння Міністерства освіти України, вищих закладів освіти й наукових інститутів Італії та італійського національного Олімпійського комітету. Він користується підтримкою органів державного, регіонального й територіального управління країни, які співпрацюють на всіх рівнях проєкту. Латвійська мета проєкту «Спорт для всіх» (Sporto visa klase) полягає в зміцненні ролі спорту в житті суспільства, пробудженні в дітей інтересу до регулярних фізичних вправ і контролю впливу фізичної активності на стан їхнього здоров’я. Литовський соціально-просвітницький проєкт «Давайте рухатись» (Judekim) являє собою довгострокову кампанію з інформування людей про користь фізичної активності та спорту, присвячену насамперед популяризації здорового способу життя серед школярів. Люксембурзькі «Активні школи» – це проєкт, який спрямований на підвищення рівня фізичної активності серед учнів початкових шкіл. Нідерландський проєкт «Спільне навчання, відмінні результати» (Samen leren, goed presteren) являє собою ситуаційне дослідження, у рамках якого аналізується досвід початкової школи в Гаазі, який передбачає в навчальному плані заняття фізкультурою та фізичну активність. Визнаний у всіх державах Європи статус фізичного виховання як єдиного обов’язкового предмета шкільної програми спрямований переважно на тілобудову, активізацію рухової активності, розвиток фізичних якостей і здоров’я.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІННІСНО-МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Дмитро Іванович Балашов — 2024-05-08

Принципи нової освітньої системи передбачають зміну підходів до навчання й виховання студентів у напрямі розбудови професійної мотивації на основі гуманізації та демократизації освітнього процесу. Однак ці принципи неповністю впроваджені в практичну діяльність викладачів кафедр фізичного виховання закладів вищої освіти. Це негативно впливає на загальний рівень знань і практичних навичок із фізичної культури серед студентів. Необхідно збільшити вимоги до національного виховання студентів і забезпечити належне організаційно-методичне супроводження процесу фізичного виховання. Це дасть змогу узгодити особистісні цінності й оздоровчу спрямованість як важливий складовий елемент системи, яка формує сучасну стратегію гармонійного виховання студентської молоді та сприятиме досягненню мети формування здорової особистості. У студентів недостатньо сформовані ціннісні орієнтації щодо навчального предмета «Фізичне виховання». Це можна підтвердити такими ознаками: низьким ранговим становищем у системі особистісних цінностей, низькою оцінкою якості викладання предмета «Фізичне виховання» студентів, наявністю негативних емоцій у великої кількості студентів під час занять фізичними та спортивними вправами, а також відсутністю або недостатньою сформованістю основних мотивувальних факторів для активності студентів на заняттях із фізичного виховання. Організація фізичного виховання студентів зумовлена змінами в економічній системі, зокрема переходом до ринкової економіки, політичною й управлінською системами, а також ціннісно-ідеологічним контекстом, де відбуваються освітні процеси, у тому числі в галузі системи підготовки педагогічних кадрів. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні розвитку ціннісно-мотиваційної сфери студентів у процесі фізичного виховання.

КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ 5 І 6 РОКІВ ВІДПОВІДНО ДО ВІКОВОЇ І СТАТЕВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ

Діана Валеріївна Бермудес — 2024-05-08

Негативні виклики сьогодення: тривала пандемія, війна, вимушене перебування дітей удома перед екранами моніторів комп’ютерів, лише дистанційна можливість навчання, зменшення обсягу й інтенсивності фізичного навантаження – призвели до підвищення нервово-емоційного напруження, значно обмежили в рухах і знизили фізичний розвиток дошкільнят. Особливого значення для дітей дошкільного віку є розвиток координаційних здібностей, адже саме вони сприяють оволодінню, засвоєнню більшості рухових навичок дітьми й беруть участь в управлінні рухами. Тому питання комплексного оцінювання координаційних здібностей дітей 5 і 6 років є важливим необхідним складником у навчально-тренувальному процесі. Під час дослідження використано такі матеріали й методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення наукової й методичної літератури, педагогічний експеримент, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Педагогічний експеримент передбачав дослідження й оцінювання розвитку координаційних здібностей акробатів відповідно до вікової (5 і 6 років) і статевої (дівчатка й хлопчики) диференціації, які тривалий час перебувають в умовах негативних викликів сьогодення: тривалої пандемії й війни. Педагогічний експеримент проведено на базі двох дитячо-юнацьких спортивних шкіл Сумської області: загалом у педагогічному тестуванні взяли участь 40 акробатів групи початкової підготовки: 20 дівчаток і 20 хлопчиків віком 5 і 6 років. За результатами педагогічного експерименту можна зазначити, що більшість акробатів групи початкової підготовки мають нижчий за середній і низький рівень розвитку координаційних здібностей. Отже, необхідно створювати такі умови на тренувальних заняттях, які б сприяли покращенню розвитку координаційних здібностей спортсменів-акробатів і, як результат, підвищенню їхньої координаційної підготовленості.

АНАЛІЗ ПРІОРИТЕТНИХ ФОРМ І ЗАСОБІВ ФІТНЕСУ В ПРОЦЕСІ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ ЧОЛОВІКІВ МОЛОДОГО ВІКУ

Діана Валеріївна Бермудес — 2024-05-08

Останніми роками в Україні складна соціальна, культурна й економічна ситуація, яка зумовлена повномасштабним вторгненням і військовою агресією російської федерації. Це призвело до соціально-економічних змін у суспільстві, зміни мотивів і ціннісних орієнтацій у системі загальносуспільних відносин, а також стало основною причиною затяжного психоемоційного стресу значного відсотка українців, що зумовлює зниження адаптаційних механізмів, які підтримують здоров’я і працездатність організму, тому важливим є питання свідомого розуміння цінностей здоров’я і здорового способу життя, дотримання принципів здоров’язбережувальної поведінки. Президент України Володимир Зеленський наголосив: «Фізичне виховання та спорт залишаються одним з напрямків підтримки здоров’я людини, здоров’я нації, міцності українців та українок. Фізична культура і спортивне виховання – це не розваги сьогодні. Це одна з основ безпеки…» У ході теоретичного аналізу наукової й методичної літератури вивчено питання основних дефініцій поняття «фітнес», проаналізовано результати наукових пошуків фахівців у сфері фізичної культури і спорту, з’ясовано проблематику, цінності норм та ідеалів і філософію фітнесу. Для розуміння сутності фізкультурно-оздоровчих занять на підставі досліджень різних авторів з’ясовано й охарактеризовано фітнес-технології, що спрямовані на підвищення рухової активності серед чоловіків молодого віку. Визначено пріоритетні форми й засоби фітнесу в процесі фізкультурно-оздоровчих занять чоловіків молодого віку, а також досліджено вплив засобів спортивних ігор. Узагальнене дослідження різних авторів дало змогу дійти висновку, що завдання оздоровлення й гармонійного розвитку особистості в процесі впровадження різних фітнес-технологій дає можливість охарактеризувати фізкультурно-оздоровчу діяльність із використанням засобів ігрових видів спорту як ігрову фітнес-технологію.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО ВПЛИВУ ЯК ПЕДАГОГІЧНА УМОВА РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТІ ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ РІВНОВАГИ

Діана Валеріївна Бермудес — 2024-05-08

Для сучасної акробатики характерна напруженість змагальної діяльності й тренувального процесу, постійне підвищення координаційної складності вправ і необхідність формування стійких і надійних технічних навичок. Тому важливим є дослідження використання різних засобів цілеспрямованого впливу для розвитку здібності до збереження рівноваги в дівчат 7−9 років, які займаються акробатикою. Ми розробили, упровадили й експериментально перевірили комплекс вправ із використанням сучасного обладнання для розвитку здібності до збереження рівноваги в дівчат 7−9 років, які займаються акробатикою. На основі отриманих результатів можна зробити висновки, що в результаті проведеного експерименту рівень розвитку здатності до рівноваги підвищився в досліджуваних акробаток як контрольної, так й експериментальної груп. У дівчат контрольної групи статистично значущих змін не спостерігалося, тоді як у дівчат експериментальної групи відбувся статистично значущий приріст результату в усіх контрольних тестах. У контрольних тестах, які передбачали утримання ноги вперед або вбік, результати обох груп дівчат були вищими, коли елемент виконувався на опорній лівій нозі. Навпаки, у контрольних тестах, що передбачали утримання ноги назад, результати акробаток були кращими під час виконання цієї групи елементів на опорній правій нозі. При цьому ця статистика залишилася й після проведення експерименту. Розроблений і впроваджений комплекс вправ із використанням сучасного обладнання для розвитку здібності до збереження рівноваги в дівчат 7−9 років, які займаються акробатикою, дав змогу покращити здатність до збереження статичної й динамічної рівноваги в дівчат експериментальної групи в середньому на 44%. При цьому результати дівчат покращилися не тільки у виконанні елементів тіла, а й в обертових рухах.

СТРУКТУРА ЗМАГАЛЬНОГО РЕЗУЛЬТАТУ В ЛЕГКОАТЛЕТИЧНОМУ БАГАТОБОРСТВІ СЕРЕД ЖІНОК НА ІГРАХ ОЛІМПІАД (2016 І 2021 РОКИ) І ЧЕМПІОНАТІВ СВІТУ (2021 І 2023 РОКИ)

Тетяна Миколаївна Білик — 2024-05-08

З’ясування структури змагального результату й розподілу здобутих очок у легкоатлетичному багатоборстві серед жінок відображає об’єктивний підхід до визначення кращих спортсменок, а також сприяє розвитку й популяризації цього виду спорту. Мета статті – з’ясувати структуру загального змагального результату спортсменок у легкоатлетичному багатоборстві на змаганнях ігор Олімпіад (2016 і 2021 роки) і Чемпіонатів світу (2021 і 2023 роки). Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних, аналізування документальних матеріалів – підсумкових протоколів змагань із легкоатлетичного семиборства на іграх XXXII Олімпіади (2021, Токіо), іграх XXXI Олімпіади (2016, Ріо-де-Жанейро), Чемпіонаті світу (2023, Будапешт), Чемпіонату світу (2021, Орегон); методи математичної статистики. Для перемоги в найпрестижніших змаганнях із легкоатлетичного семиборства спортсменкам необхідно демонструвати високий рівень універсальності підготовленості. На іграх XXXII Олімпіади (2021, Токіо) для загальної перемоги необхідно було перемогти в трьох (стрибок у висоту з розбігу, стрибок у довжину з розбігу, метання списа) та іграх XXXI Олімпіади (2016, Ріо-де-Жанейро) – чотирьох (стрибок у висоту з розбігу, штовхання ядра, біг на 200 м, стрибок у довжину з розбігу) видах змагань і за іншими бути в чільній шістці спортсменок із найкращими результатами. Для перемоги на Чемпіонаті світу (2023, Будапешт) спортсменки мали отримати локальну перевагу в трьох (стрибок у висоту з розбігу, біг на 200 м, стрибок у довжину з розбігу) і Чемпіонаті світу (2021, Орегон) у двох (стрибок у висоту з розбігу, стрибок у довжину з розбігу) видах змагань відповідно. Установлено кращі приклади досягнень спортсменок завдяки вивченню структури змагального результату на іграх Олімпіад (2016, 2021), Чемпіонатах світу (2021, 2023) у легкоатлетичному багатоборстві серед жінок, що вказали на щільність результатів за окремими видами й загалом необхідність універсальної підготовленості.

СПЕЦИФІКА ЗМІСТУ УРОКІВ У СИСТЕМІ АДАПТИВНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ЗЗСО

Іван Георгійович Васкан — 2024-05-09

Метою статті є проаналізувати й обґрунтувати спрямованість змісту уроків у системі адаптивної фізичної культури в ЗЗСО та їх специфіку залежно від відхилення в стані здоров’я. Суть і значення адаптивної фізичної культури в школах полягає в забезпеченні можливостей для фізичного розвитку й активної участі у фізичних заняттях усіх учнів незалежно від їхніх індивідуальних особливостей, здібностей і фізичних обмежень. Це допомагає виробляти в дітей навички здорового способу життя, підтримує їхнє фізичне та психічне здоров’я, сприяє соціальній інтеграції та розвитку самоповаги. Адаптивна фізична культура в школах є важливим складником загального навчального процесу, сприяючи гармонійному розвитку кожної дитини. Методи: аналіз науково-методичної літератури, психолого-педагогічне спостереження. Адаптивна фізична культура в ЗЗСО спрямована на створення інклюзивного та гнучкого середовища для фізичного виховання учнів з різними особливостями. Її суть полягає в індивідуалізації підходів до навчання, урахуванні потреб і можливостей кожного учня. Значення адаптивної фізичної культури в школах включає створення сприятливого середовища для участі всіх учнів незалежно від їхніх фізичних, соціальних або емоційних особливостей; дає змогу кожному учневі розвивати свої фізичні навички та здібності на рівні, який відповідає його індивідуальним можливостям; заохочує до співпраці та взаємодії між учнями різних фізичних можливостей, що сприяє формуванню позитивного соціального середовища. Окрім того, адаптивна фізична культура сприяє покращенню фізичного та психічного здоров’я учнів, забезпечуючи їм необхідний рівень активності й рухової активності. Адаптивна фізична культура в школах визнає й ураховує різноманітність учнів, сприяючи їхньому гармонійному розвитку й активному включенню у фізичну діяльність. Дослідження передбачало, що використання інклюзивної освіти в Україні створює передумови щодо запровадження в навчально-виховному процесі однаково рівних умов для всіх дітей, які будуть учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб і можливостей, а отже, і під час проведення уроків фізичної культури.

СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ

Анна Вікторівна Гакман — 2024-05-09

Мета дослідження полягає в ретельному вивченні, систематизації та обґрунтуванні організаційних і методологічних принципів оздоровчо-рекреаційної рухової активності осіб похилого віку. Для досягнення мети ми застосовували різноманітні теоретичні методи дослідження. Серед них використовували теоретичний аналіз спеціалізованої науково-методичної літератури, документальних матеріалів, абстрагування, логіко-теоретичний аналіз, компаративний аналіз, теоретичне прогнозування, концептуальне моделювання, індуктивний і дедуктивний методи, метод синтезу, а також метод систематизації. Стаття висвітлює передумови впровадження оздоровчо-рекреаційної фізичної активності серед осіб похилого віку в Україні. Автори вказують, що цей вид діяльності може бути ключовим інструментом для привертання цільової аудиторії до регулярних оздоровчих занять. Демографічні передумови пов’язані з очікуваним зростанням кількості осіб старшого віку в Україні до 2035 року. Соціальні, психологічні, особистісні, біологічні, інформаційні й економічні аспекти визначені як фактори, що впливають на інтерес осіб похилого віку до фізичної активності. Дослідження акцентує увагу на необхідності розроблення концепції залучення людей похилого віку до рухової активності, базованої на наукових потребах і стратегічних пріоритетах. Зокрема, ураховуються проблеми самотності, утрати інтересів, економічні труднощі й низький рівень поінформованості старшого населення України. У статті розглядають організаційні аспекти оздоровчо-рекреаційної рухової активності для людей похилого віку, зосереджуючись на комплексному підході до поліпшення фізичного та психічного благополуччя цільової аудиторії. Індивідуалізація програм, використання сучасних технологій, таких як сенсорні пристрої та мобільні додатки, і підтримка групових занять сприяють успішному залученню таких осіб до активного способу життя. Значення різного методологічного підґрунтя для розроблення концепції управління оздоровчо-рекреаційною руховою активністю також указується. Дослідження підкреслює практичний внесок у підвищення якості життя старшого населення та сприяє формуванню стратегій для ефективного розвитку активного старіння.

ПЕРСПЕКТИВИ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ СПОРТИВНИХ ІГОР У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Юрій Михайлович Голод — 2024-05-09

Сучасні реформи освіти вимагають пошуку нових форм і шляхів формування фізичного виховання учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти. Мета статті – з’ясувати перспективи наукового напряму, пов’язаного з використанням засобів спортивних ігор у фізичному вихованні учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової й методичної літератури, абстрагування, історичний метод, порівняння. Фахівці неодноразово вказували на потребу підвищення навчального потенціалу програми «Фізична культура». Структура мотивації молодших школярів указує на високий інтерес дітей до вправ із м’ячем. Деякі фахівці під час вивчення досвіду підвищення рухової активності дітей молодшого шкільного віку запропонували застосовувати засоби тенісу; наявні також ефективні спроби оптимізувати руховий режим молодших школярів за допомогою застосування засобів футболу, мінібаскетболу, волейболу тощо. Разом із тим ми в пропозиціях виходимо від пошуку спільних ознак рухової діяльності (техніки рухових дій) окремих спортивних ігор і поєднання елементів навчання їх в одну програму з подальшим диференційованим підкріпленням вибірковими освітніми впливами з окремих спортивних ігор. Це дасть змогу сприяти формуванню шкали компетентностей на уроках із фізичної культури в початкових класах, пов’язаної з руховим досвідом зі спортивних ігор. Установлено наявність суперечності між потребою формування в учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти широкого кола рухових умінь і навичок зі спортивних ігор і відсутністю науково-методичного обґрунтування комплексного застосування засобів цих видів спорту в урочних формах занять із фізичного виховання учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти. Її вирішення можна досягнути за допомогою обґрунтування програми комплексного використання засобів спортивних ігор в урочних формах занять із фізичного виховання учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-СПОРТИВНІ ІГРИ ЯК ФОРМА ПІДТРИМКИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ШКОЛЯРІВ І СТУДЕНТІВ

Галина Іванівна Гончар — 2024-05-09

Вивчення самосвідомості людини як активна тема зараз набуває актуальності. Усе більше дослідників цікавляться питанням самосприйняття в спорті, особливо в контексті спорту вищого рівня, а також професійного самосприйняття спортсменів високого рівня. Головним пріоритетом сучасних навчальних закладів є розвиток особистості та її творчих здібностей. Безсумнівно, що навчання в будь-якому виші не повинно обмежуватися суто навчанням, оволодінням уміннями та набуттям конкретних знань, потрібних у повсякденному житті. Освітній процес має бути спрямований на розвиток особистості, здатність до самоосвіти, щоб діти прагнули до чогось нового, цікавого й незвичного. З одного боку, самореалізація означає сутнісну (суттєву) характеристику самосвідомості особистості, з іншого – визначає відповідну технологію реалізації цієї сутності, тобто функціонує як оптимальний і комплексний спосіб для себе. Індивідуальна реалізація, що несе в собі наміри самої сутності та технології, розгортає її в культурах сьогодення, минулого та майбутнього. Проблема самосвідомості особистості є міждисциплінарною проблемою з філософським походженням, але лише нещодавно вона набула статусу проблеми психологічної. Не менш важливим питанням є розгляд занять фізичною культурою і спортом як основи формування особистості. Спорт постає як діяльність спортсмена, під час якої формується його особистість. Однак вплив цієї діяльності може бути як позитивним, так і негативним. Тому, вивчаючи ці закономірності, ми можемо сприяти позитивним змінам і мінімізувати негативний вплив спорту на формування особистості спортсмена. Спортивна діяльність також може бути досліджена з погляду самосприйняття індивіда, об’єктивно вираженого спортивними результатами, рівень яких є умовою суб’єктивного задоволення. Самосвідомість особистості є найбільш повним визначенням особистісних і професійних здібностей людини. Посилення уваги до цього питання пов’язане з розумінням його вирішальної ролі в розвитку особистості, пред’явленням підвищених вимог до таких якостей людини, як здатність до розвитку й повноцінності.

ВІДМІННОСТІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ РІЗНОГО ВІКУ В ТАЕКВОН-ДО ІТФ

Сергій Юрійович Данищук — 2024-05-09

У статті виявлено потребу вдосконалення фізичної підготовки спортсменів у таеквон-до ІТФ, для вирішення якої необхідно з’ясувати наявний рівень спеціальної фізичної підготовленості юних спортсменів у цьому виді спорту. Мета статті – установити рівень спеціальної фізичної підготовленості та його відмінності між юними спортсменами різних вікових груп таеквон-до ІТФ. Матеріали та методи – теоретичний аналіз, узагальнення даних літератури й мережі Інтернет, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Спеціальна фізична підготовленість спортсменів визначена за допомогою таких контрольних вправ, як поодинокі удари руками й ногами, комбінації з двох (дольочагі-крос і йопчагі-хук) і трьох (хук-до- льо-двічагі та джеб-йопчагі-хук) ударів із залученням рук і ніг упродовж 10 і 120 с. Для більшості контрольних вправ зі спеці- альної фізичної підготовки юних спортсменів у таеквон-до ІТФ спостерігається поступове підвищення результатів від най- молодшої групи (7–9 років) до найстаршої (15–17 років). Виявлено закономірності, згідно з якими в усіх контрольних вправах наймолодші спортсмени (7–9 років) поступаються своїм старшим колегам; у більшості контрольних вправ таеквондисти 15–17 років домінують за результатами над іншими віковими групами (р≤0,04); відсутні будь-які достовірні відмінності між таеквондистами вікових груп 10–11 і 12–14 років; із підвищенням віку спортсмени в таеквон-до ІТФ більш схильні отримувати перевагу в проявах спеціальної (швидкісно-силової) витривалості й у контрольних вправах із поодиноким виконанням ударів і виконанням комбінацій із трьох ударів упродовж 120 с. У жодній із контрольних вправ не виявлено статистично вірогідних відмінностей між результатами таеквондистів двох вікових груп 10–11 і 12–14 років. Вони перебувають усередині вікового діапазону, який аналізували, і, маючи здебільшого статистично вірогідні відмінності від спортсменів 7–9 років і 15–17 років, залишаються певною буферною (резервною) зоною. Уважаємо, що для спортсменів зазначеного віку в таеквон-до ІТФ необхідно впроваджувати спрямовані тренувальні впливи з фізичної підготовки.

АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ АКТИВНОСТІ МАТЧУ Й ФІЗІОЛОГІЧНОЇ РЕАКЦІЇ ТЕНІСИСТОК В ОДИНОЧНОМУ РОЗРЯДІ

Ірина Ігорівна Євтифієва — 2024-05-09

Тенісна гра характеризується техніко-тактичними діями високої інтенсивності з інтервальним навантаженням. Установлено, що жіночий теніс відрізняється від чоловічого тривалішими розіграшами (тобто більшою кількістю виконаних ударів під час розіграшу), але меншою інтенсивністю навантажень під час виконання ударів, має більший відсоток невимушених помилок і менший відсоток виграних геймів на подачах. Проаналізовано, що фізичні аспекти гри впливають на гострі фізіологічні реакції під час виконання ударів на корті, характер активності гри може впливати на фізіологічні потреби гравців із більш високою концентрацією лактату в крові в матчах із більш тривалими розіграшами м’яча. Метою дослідження було оцінити фізіологічне навантаження й індивідуальні особливості активності гри в дівчат-юніорів, які займаються тенісом. У дослідженні брали участь 8 професійних тенісисток, середній вік яких становив 17,3 року. Аналіз активності проводився під час матчів, серцевий ритм і концентрація лактату вимірювалися під час перерв. Середні значення характеристик активності гравців були такі: тривалість розіграшу – 8,2 с, час відпочинку між розіграшами – 17,7 с, ефективний час гри – 21,9%, ударів за розіграш – 2,7, змін напрямку за розіграш – 2,3. Серцевий ритм і концентрація лактату під час матчів становили, відповідно, 161 уд/хв та 2,0 ммоль/л. Проаналізовано, що значення серцевого ритму були вищими під час подачі (166 уд/хв) порівняно з розіграшем (156 уд/хв), тоді як концентрації лактату не відрізнялися. Доведено, що на фізіологічні відповіді, пов’язані з матчевою грою, вплинули характеристики матчу (тривалість розіграшу, кількість ударів за розіграш та зміни напрямку; серцевий ритм був вищий під час подачі). Результати дослідження можуть бути використані для розроблення протоколів інтервальних тренувань для молодших гравців.

ВПЛИВ ЗМІН У ПРАВИЛАХ ЗМАГАНЬ НА ТАКТИКУ ВИБОРУ ВАГОВОЇ КАТЕГОРІЇ В БОРОТЬБІ

Ольга Задорожна — 2024-05-09

У статті представлено види й особливості тактики вибору вагової категорії в жіночій, вільній і греко-римській боротьбі. У сучасній науковій літературі тактика участі спортсменів у системі змагань висвітлена фрагментарно. Більше того, тактика вибору вагової категорії практично не репрезентована. Ми проаналізували динаміку виступів і результатів 72 провідних борців світу, які завоювали золоті, срібні та бронзові медалі на Іграх XXXI Олімпіади 2016 р. в Ріо-де-Жанейро в різних вагових категоріях (по чотири спортсмени в кожній). Загалом ми порівняли результати 24 борчинь, 24 борців вільного та 24 борців греко-римського стилів. Виявлено вісім варіантів тактики, які атлети використовували протягом чотирьох сезонів олім- пійського циклу 2013–2016 років. Деякі види передбачали виступи в одній олімпійській ваговій категорії, інші були пов’язані з участю в турнірах у двох і навіть трьох вагових категоріях протягом одного сезону. У всіх випадках борці використовували одну вагову категорію (переважно олімпійську) як основну, а одна-дві категорії були додатковими. Установлено, що вибір певної вагової категорії залежав від специфіки системи олімпійського відбору-2016, перспектив здобуття місця за олімпійською квотою в Міжнародних кваліфікаційних турнірах і результатів, продемонстрованих на офіційних міжнародних змаганнях у різних вагових категоріях. Також виявлено, що у 2013 та 2016 роках найбільш затребуваною була тактика, яка передбачала виступи в одній основній олімпійській ваговій категорії (її використовували 70,83% борців). У 2014 та 2015 роках деякі спортсмени (1,39–11,11%) виступали в основній ваговій категорії та використовували одну-дві з них як додаткові. Найбільшу кількість видів тактики використовували представники жіночої й вільної боротьби, оскільки верхні межі вагових категорій зазнали більших змін, ніж у греко-римській боротьбі.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТРЕНУВАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФУТБОЛЬНИХ АРБІТРІВ

Валерій Олександрович Кисельов — 2024-05-09

Футбол – один із найпопулярніших і всесвітньо визнаних видів спорту, що збирає мільйони гравців і прихильників у всьому світі. Проте на футбольному полі, окрім двадцяти двох гравців, важливу роль відіграє людина, від рішень котрої часто залежить доля матчу. Це футбольний арбітр. Від його рішень залежить чесність гри, справедливість результату, дотримання правил, безпека гравців і нормальний хід змагань. Футбольні арбітри, завдяки своєму фаховому рівню, робочому етикету й досвіду, забезпечують адекватну оцінку подій на полі. Їхні рішення можуть вплинути на результат гри, тож вони сприяють забезпеченню чесності й цінностей спорту. Роль арбітра у футболі є надзвичайно важливою та безпосередньо впливає на хід гри. Рефері забезпечують дотримання правил гри. Вони реагують на порушення й неправомірні дії гравців, що допомагає зберегти спортивний характер матчу й уникнути небезпеки для гравців. Арбітри ухвалюють рішення на підставі своїх спостережень і знань правил, вони визначають, чи було порушення, хто здійснив його та які санкції застосовувати. Діяльність футбольного арбітра безпосередньо залежить від рівня його підготовки. Висока професійна підготовка дає змогу арбітру краще впоратися з викликами на полі, приймати швидкі й обґрунтовані рішення. Саме це також сприяє й кар’єрному зростанню арбітра. Високий рівень підготовки дає можливість арбітрам заслуговувати на входження до міжнародної суддівської системи, де вони можуть брати участь у важливих і престижних турнірах, таких як чемпіонати світу чи Ліга чемпіонів. Це вимагає від них ще більшої відповідальності й постійного самовдосконалення. Дослідження відбувалося на базі суддівського корпусу Асоціації футболу Сумської області. У ньому брали участь 14 арбітрів-практиків, поділених на дві групи: контрольну й експериментальну. У кожній групі була рівна кількість осіб – 7, що дало змогу зробити результати більш порівняльними й об’єктивними. Дослідження полягало в тестуванні фізичних якостей футбольних рефері, оцінюванні жирового компонента тіла, підготовці експериментальної групи за новою методикою протягом установленого часу та повторного тестування на підсумковому етапі. Отримані результати проаналізовано з метою визначення ефективності вправ, які запропоновано використовувати суддям експериментальної групи під час підготовки.

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ АМАТОРСЬКОГО ФУТБОЛУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Валерій Олександрович Кисельов — 2024-05-09

Невід’ємною частиною сучасного суспільного життя є масові спортивні заходи, які відвідують численні вболівальники тих чи інших видів спорту. Одним із найбільш популярних спортивних видовищ, безперечно, є футбол. Футбол є складником фізичної культури і спорту й частиною культурного життя суспільства, що сприяє збереженню та зміцненню здоров’я людини, розвитку її фізичних і морально-вольових здібностей, організації змістовного дозвілля [1]. За більш ніж 130 років існування цей вид спорту став найпопулярнішим видом спорту у світі як за кількістю відвідувачів футбольних матчів, так і за кількістю людей, що займаються футболом як на любительському, так і на професійному рівнях [7; 10]. Футбольна Сумщина завжди була багата на яскраві дарування, однак більшості з них так і не вдалося сповна реалізуватися. Перед тим як спробувати себе на високому рівні, зривали оплески місцевих вболівальників Борис Шуршин, Віктор Гальченко Володимир Шатохін, Валерій Жилін, В’ячеслав Хруслов, Сергій Страшненко, Василь Луговий, Віктор Соловйов. Із молодшого покоління варто виокремити Сергія Білозора, В’ячеслава Сердюка, Максима Білецького, Дмитра Бермудеса, Артема Безродного, Сергія Страшненка (молодшого), Олега Гусєва [4]. Стаття присвячена огляду й аналізу стану аматорського футболу в Сумській області в сезонах 2020, 2021, 2022 та 2023 років. Розглядаються зміни у форматі змагань, кількісний склад учасників турнірів і їхні результати. Проводиться детальний аналіз турнірних таблиць на різних етапах чотирьох останніх сезонів. Також висвітлені результати кожної команди, їхні місця в турнірних таблицях і географічний розподіл команд. Подані ключові статистичні дані чемпіонату Сумської області з футболу у визначених сезонах, кількість учасників у змаганнях різних рівнів і кількість зіграних матчів.

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФУТБОЛІСТІВ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ В РІЧНОМУ ТРЕНУВАЛЬНОМУ ЦИКЛІ

Ігор Миколайович Кравченко — 2024-05-09

Підґрунтям успіхів футболістів під час змагальної діяльності є сумісна і плідна робота, спрямована на вмотивованість спортсмена на підготовку та бажання йти до перемоги. Метою дослідження було визначення думки експертів щодо модернізації процесу технічної підготовки футболістів на етапі попередньої базової підготовки й обґрунтування спеціальних оновлень тренувальної програми. Педагогічний експеримент здійснювався на базі футбольного центру «Барса» у 2023 році. Учасником цього експерименту також був студент-магістрант. Метод експертної оцінки дав змогу отримати інформацію про безпосередню важливість технічної підготовки спортсменів. Також експертами було надано перевагу застосуванню спеціальних засобів для покращення технічної підготовленості саме в період підготовчого етапу. Фахівці зазначили, що для вдосконалення технічної підготовленості спортсменів потрібні спеціальні засоби. Критерієм ефективності спеціальних засобів фахівці виокремили вдосконалення прийомів техніки і значущість спеціальних засобів для вдосконалення технічної підготовленості спортсменів. Обґрунтовано основні чотири етапи формування технічної підготовленості футболістів на етапі попередньої базової підготовки в період річного тренувального циклу. Завдання першого етапу полягає в тому, щоб сформувати уявлення (логічне, зорове та рухове уявлення) про те, як виконувати основні елементи техніки футболу; а також розвивати мотивацію та координаційну готовність до навчання. Завдання другого етапу полягає в тому, щоб сформувати здатність технічно правильно виконувати основні прийоми гри футболістів на цьому етапі підготовки та розвити навички злагоджено поєднувати окремі технічні елементи в єдину цілісну структуру рухових дій спортсмена. Для реалізації цього етапу з формування технічної підготовленості було використано метод практичної вправи. Завдання третього етапу полягає у формуванні вміння правильно виконувати технічні прийоми, поєднувати варіації швидкого пересування по ігровому полі й одночасно взаємодіяти з гравцями. Завдання четвертого етапу полягає в тому, щоб розвинути здатність використовувати технічні прийоми ефективно та надійно в умовах гри під час активної протидії з боку суперника. На цьому етапі технічна підготовка футболістів передбачає ігрові вправи з невеликою кількістю гравців. Це полегшує тактичні завдання, але дає учням змогу виконувати велику кількість дій одночасно.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ІГРИ АНТИЧНОГО СВІТУ

Сергій Анатолійович Лазоренко — 2024-05-09

Сучасна індустрія розваг – це суцільний плагіат інтелектуальних розваг, давно забутих, століть і навіть тисячоліть. Ігровий бізнес – один із найприбутковіших напрямів наповнення бюджету як держави, так і фізичної особи. До цієї сфери належать казино, зали з ігровими столами, інтернет-казино, зали ігрових автоматів, букмекерські контори тощо. Держава, де ігорний бізнес має легальний статус, через систему оподаткування намагається контролювати цей процес і наповнювати державний бюджет. Кабалістичні умови сучасної розважальної індустрії, коли лише десята частина від загальної суми надходжень іде на виграш, а вся інша – на прибуток власнику бізнесу, не зупиняють азартних гравців. Надмірне захоплення азартними іграми Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) зарахувала до патологічних захворювань та ідентифікувала як «гемблінг» − нестерпне бажання гравця грати з метою одержання грошей або інших матеріальних цінностей і «лудоманія» − вид залежності індивіда, для якого характерна залежність від комп’ютерних і азартних розваг. Але така політика речей була не завжди. За доби Античного періоду ігри виконували суспільну мету й вирішували зовсім інші функції. Гравці за ігровими дошками мали продемонструвати індивідуальні когнітивні здібності й не чекали благовоління долі. Когнітивність – інтелектуальний процес, пов’язаний із рефлексією формування понять, вирішенням певних завдань, уявою та логікою. Когнітивна активність суспільства завжди мала місце в діалектиці антропогенезу від приматів до людини розумної. Відсутність стратегічного мислення призвела до інволюційних процесів австралопітеків – роду викопних вищих гомінід, які могли мислити максимум на дві доби вперед і населяли нашу планету майже два з половиною років, так і досягши вершин еволюції. Матеріал цієї публікації є результатом аналізу місця розважальних заходів у житті стародавніх цивілізацій.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРЕДМЕТА «ЗАХИСТ УКРАЇНИ» В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Станіслав Сергійович Лазоренко — 2024-05-09

Інформація цієї наукової статті є результатом аналізу релевантної науково-методичної літератури щодо оптимізації освітнього процесу формування фахових компетентностей майбутніх фахівців закладів загальної середньої освіти, з погляду системного підходу в наукових дослідженнях. У сучасній педагогічній галузі відбуваються значні зміни й перетворення, які позначаються на активізації пошуку нових інновацій і підходів, які б допомогли суб’єктам освітнього процесу якнайкраще засвоїти навчальний матеріал і сформувати стійкі та перманентні професійні навички та вміння. Перед сучасною педагогікою досить гостро постає завдання − визначити систему методів і прийомів, спрямованих на оптимізацію зазначеного вище процесу в ситуації дистанційного навчання через військові дії та футуристично безперервні катастрофи як природного, так і техногенного характеру. І освіта виділяється сьогодні як ключова сфера людської діяльності, за допомогою якої і може бути визначений вибір шляху розвитку всього людства загалом і кожної людини окремо. Мета написання цієї наукової статті полягає в діалектиці й акмеології процесу становлення закономірностей і механізмів, які забезпечили формування наукової думки та фахових компетентностей майбутніх учителів начального предмета «Захист України» та сформувати в них систему наукової діяльності – інтелектуальної творчої активності, спрямованої на здобуття й використання нових знань. Для кращої партнерської взаємодії учасників освітнього процесу на засадах рівності, взаєморозуміння та поваги відповідно до «професійного стандарту вчителя» педагог має сформувати в себе такі професійні компетентності: психологічну, емоційно-етичну, педагогічного партнерства тощо. Тому в цій науковій публікації ми проаналізували методологічні принципи, які допоможуть прискорити освітні процеси формування фахових компетентностей учителів предмета «Захист України.

ФАКТОРИ РИЗИКУ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ НА ЕТАПІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Ганна Олександрівна Латіна — 2024-05-09

Сучасні дослідження вимагають застосування моніторингу факторів неінфекційних захворювань серед педагогічних працівників на етапі професійної підготовки для розробки програм підвищення медичної грамотності та забезпечення здоров’язбережувальної компетентності професійного стандарту, що і визначає актуальність проведеного дослідження. Мета – оцінити фактори ризику неінфекційних захворювань у педагогічних працівників на етапі професійної підготовки під час воєнного стану. Методи дослідження: проведено опитування за спеціально розробленою анкетою у хмарному середовищі Google.forms, яка містила питання щодо поведінкових факторів ризику, антропометричних показників, показників гемодинаміки (частота серцевих скорочень, артеріальний тиск). У дослідженні взяли участь 178 педагогічних працівників 18–52 років на етапі професійної підготовки м. Суми протягом жовтня 2022 (88 осіб) і 2023 (90 осіб) років. Результати. За результатами оцінки факторів ризику неінфекційних захворювань у педагогічних працівників на етапі професійної підготовки під час воєнного стану встановлено високий рівень комбінованих факторів НІЗ, показник яких перевищує загальноукраїнський. Під час воєнного стану встановлена тенденція до зростання частки педагогічних працівників на етапі ПП з ожирінням І ступеня (t = 3,04, p ≤ 0,05) та зниження частки з нормальною масою тіла (t = 3,1, p ≤ 0,05); зниження частки з підвищеним АТ (t = 4,5, p ≤ 0,001), зниження частки, що споживає овочі та фрукти понад сім раз на добу (t = 2,6, p ≤ 0,01), зростання частки майбутніх педагогічних працівників з високим рівнем ФА (t = 3,83, p ≤ 0,01). Висновки. Проведене дослідження вимагає в умовах воєнного стану оптимізувати заходи щодо промоції здоров’я серед педагогічних працівників на етапі професійної підготовки та постійно акцентувати увагу на факторах ризику неінфекційних захворювань.

ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ФУТБОЛІСТІВ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Людмила Михайлівна Максименко — 2024-05-09

Футбол сприяє підвищенню рівня фізичної підготовленості. Фізичні якості доречно вдосконалювати відповідно до сенситивних періодів. Важливу роль відіграють спеціальні засоби під час навчально-тренувальних занять. У процесі фізичної підготовки важливим є індивідуальний підхід. Однак такий підхід має постійно контролюватися фахівцями, які беруть участь у підготовці спортсменів на початкових етапах. Вимоги до фізичної підготовленості футболістів на початковому етапі підготовки постійно зростають. Такий факт зумовлює потребу в постійному вдосконаленні процесу підготовки футболістів і визначає актуальність нашого педагогічного експерименту. Мета дослідження – підібрати спеціальні засоби для сприяння формуванню фізичної підготовленості футболістів на початковому етапі підготовки протягом річного циклу. Педагогічний експеримент здійснювався на базі футбольного центру «Барса» (експериментальна група) та комунальної дитячої юнацької спортивної школи «Суми» (контрольна група) (2023/2024 н .р). В експериментальній групі розділ «Фізична підготовка» було змінено спеціальними комплексами спеціальних фізичних вправ для формування фізичної підготовленості футболістів 9–10 років протягом річного тренувального циклу та розроблено план-графік навчально-тренувальних занять відповідно до програми «Юний футболіст». Отримано вихідні та кінцеві дані рівня фізичної підготовленості футболістів на початковому етапі підготовки (біг 30 м, с; рівномірний біг без урахування часу, бали; човниковий біг 3 х 10 м, с; нахил тулуба вперед, см, піднімання тулуба в положення сід, раз). Числові значення показників тестів щодо оцінки фізичної підготовленості спортсменів командного виду спорту вказують на статистично достовірні зміни між показниками нормативів як в експериментальній групі (р ˂ 0,05–0,01), так і в контрольній групі (р ˂ 0,05). Зроблений порівняльний аналіз свідчить про ефективність спеціальних засобів.

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СВОГО ЗДОРОВ’Я В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФУТБОЛІСТІВ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Людмила Михайлівна Максименко — 2024-05-09

Розвиток фізичної підготовленості здійснюється відповідно до сенситивного періоду. Крім фізіологічно зумовлених причин розвитку, важливу роль відіграють також фізичне виховання і тренування. Метою дослідження було сприяння формуванню ціннісного ставлення до свого здоров’я в процесі фізичної підготовки футболістів на етапі початкової підготовки. Педагогічний експеримент здійснювався на базі футбольного центру «Барса» (експериментальна група) та комунальногї дитячої юнацької спортивної школи «Суми» (контрольна група) (2022/2023 н. р), учасником якого також був студент-магістрант. З експериментальною групою проводилася виховна робота стосовно сприяння формування ціннісного ставлення до свого здоров’я в процесі фізичної підготовки футболістів на етапі початкової підготовки. Особливістю виховної роботи в експериментальній групі було формування культури ставлення до себе, до суспільства, до свого здоровʼя та способу життя, а також залучення батьків вихованців до участі у виховних заходах, адже лише сформована потреба у веденні активного, здорового способу життя в сім’ї допоможе зміцнити й розвинути отримані знання, уміння, потреби в подальшій життєдіяльності. Формами роботи з батьками в цьому напрямі є залучення їх до випуску та виготовлення дидактичного матеріалу навчання, запрошення до участі в заходах виховного характеру та навчально-тренувальних заняттях. Велике значення має така форма роботи з батьками, як проведення батьківських зборів і консультацій «ситуативного характеру». На завершальному етапі збільшилася кількість сімей, які звертаються до наукової літератури або фахівців по допомогу у вирішенні конфліктних ситуацій, пов’язаних із відносинами «дорослий – дитина» тощо, або просто бажаючих покращити й розвинути сімейні стосунки, стосунки «тренер – батьки».

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПОДАЧ М’ЯЧА В П’ЯТОМУ СЕТІ ВОЛЕЙБОЛЬНОГО МАТЧУ

Валерій Олександрович Мельник — 2024-05-09

Волейбол є однією з найпоширеніших спортивних ігор у світі, і, як наслідок, це потребує детального вивчення різних сторін функціонування цього види діяльності, зокрема, що стосується системи контролю змагальної діяльності. Аналіз досліджень фахівців засвідчив наявність достатньо великої кількості інформації стосовно показників змагальної діяльності у волейболі, однак при цьому відсутні дані щодо використання техніко-тактичних дій із розподілом за ігровими сетами й порівняння їх між чоловічими та жіночими командами. Мета дослідження – визначити гендерні особливості використання подач м’яча в п’ятому сеті матчу команд високої кваліфікації у волейболі. Методи дослідження – аналіз та узагальнення інформаційних джерел, педагогічне спостереження, методи математичної статистики. Результати роботи. Було встановлено, що чоловічі команди високої кваліфікації у п’ятому сеті матчу в середньому виконують 9,32 силової подачі та 3,22 подачі «планер». Жіночі команди високої кваліфікації за п’ятий сет поєдинку застосовують у середньому 4,40 силової подачі та 11,20 подачі «планер». Чоловічі команди після використання силових подач у середньому за п’ятий сет матчу виграють 3,19 розіграшу та 2,25 розіграшу після подач «планер». У жіночих команд ці показники становлять відповідно 2,00 очка після силових і 4,28 очка після подач «планер». Щодо програних розіграшів, то чоловіки після силових подач поступаються в 6,37 у середньому за п’ятий сет і 3,02 очка програють після подач «планер». У жіночих команд показники зазначених компонентів змагальної діяльності становлять: після силової подачі – 2,14 програного розіграшу, після подачі планер – 7,22 програного очка. Висновки. Результати педагогічного спостереження дають змогу стверджувати, що чоловічі команди високої кваліфікації у волейболі в п’ятому сеті матчу достовірно більше виконують силових подач, ніж жіночі команди, що, зі свого боку, призводить до більшої кількості помилок і більшої кількості виграних розіграшів. Жіночі команди високої кваліфікації у п’ятому сеті волейбольного поєдинку надають перевагу використанню більш технічного виду подачі, а саме подачі м’яча «планер», а чоловічі команди більше використовують силовий стиль гри, що проявляється в більшій кількості застосування силових подач.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ СТУДЕНТСЬКОЇ КОМАНДИ В ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Наталія Анатоліївна Нестеренко — 2024-05-09

Актуальність. У командних видах спорту потрібно враховувати вплив статусно-рольових відносин на міжособистісну взаємодію, оскільки рольові очікування визначають завдання та функції виконуваної діяльності. Рольові приписи у волейболі визначають і спрямованість спілкування: організатори спільних дій (диспетчери, зв’язуючі гравці) частіше ініціюють звернення й беруть участь у плануванні та корекції взаємодії. При цьому важливо відстежувати, на якому рівні здійснюється те чи інше спілкування між учасниками спортивної діяльності, а також перешкоджати виникненню комунікаційних бар’єрів. Знання та врахування комунікативних і поведінкових особливостей спортсменів дасть змогу поліпшити тренувальну та змагальну діяльність. Методи дослідження – аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, психолого-педагогічні методи, тестування. Результати роботи. Розроблений комплекс вербальних і невербальних методів комунікації між волейболістами було впроваджено в навчально-тренувальний процес. Запропоновані методи комунікації вивчалися, аналізувалися й обговорювалися в ігрових ситуаціях, використовувалися та застосовувалися в заданих комбінаціях. Ці способи комунікації були відтворені в ігрових ситуаціях. Засоби комунікації (вербальні й невербальні) використовувалися для визначення способів захисту та нападу. Висновки. Під час спостереження за студентами-волейболістами були виявлені комунікативні бар’єри, пов’язані з особливостями навчального закладу, правилами спілкування та тривалим перебуванням у колективному середовищі. Основними засобами, методами та формами організації комунікативної діяльності студентських волейбольних команд були психолого-технічні ігри, вправи, моделювання ігрових ситуацій і відпрацювання техніко-тактичних дій на тренувальному етапі.

СТАНОВЛЕННЯ СТРІЛЬБИ З ЛУКА ЯК ОЛІМПІЙСЬКОГО ВИДУ СПОРТУ В СРСР

Леся Вікторівна Снагощенко — 2024-05-09

Високі спортивні результати в стрільбі з лука визначаються високим рівнем організації процесу комплексної підготовки спортсменів. Бурхливий прогрес відбувається внаслідок упровадження в підготовку лучників сучасних досягнень теорії та методики спортивних тренувань, удосконалення техніки пострілу, покращення матеріального забезпечення тощо. Проте проблема підготовки спортсменів-лучників залишається актуальною, увага до неї лише підсилюється зі зростанням світових досягнень у цьому виді спорту. Мета дослідження – проаналізувати становлення та розвиток стрільби з лука як олімпійського виду спорту в СРСР для використання корисного історичного досвіду. Для її вирішення ми застосували комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичних (історико-типологічний, хронологічний та історико-системний) методів дослідження. Результати. Проведено аналіз становлення та розвитку стрільби з лука як олімпійського виду спорту. Визначено, що як вид спорту стрільба з лука зародилась у ХV ст. Але особливого розвитку набула з її введенням до програми Олімпійських ігор. Перший чемпіонат світу зі стрільби з лука відбувся у Львові (1931). Одночасно було створено Міжнародну федерацію зі стрільби з лука (ФІТА), яка і стала організовувати світові чемпіонати, міжнародні турніри та регіональні першості за міжнародними правилами. Стрільба з лука в СРСР набула особливої популярності із середини 1950-х років. У 1972 р. після тривалої перерви стрільба з лука знову була включена до програми Олімпійських ігор. Висновки. Аналіз літературних джерел засвідчив, що стрільба з лука, як олімпійський вид спорту, в СРСР перманентно розвився. Про це свідчили рекорди та результати на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, Європи, міжнародних змаганнях. Створення вітчизняної системи підготовки спортсменів-лучників сприяло можливості тривалий час бути лідерами й переможцями на світових першостях. Тому традиції розвитку стрільби з лука як олімпійського виду спорту в СРСР мають значний науково-практичний потенціал і потребують більш детального ознайомлення.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ПСИХОМОТОРИКИ, ФІЗИЧНОЇ І ТЕХНІКО-ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ФУТБОЛЬНИХ ВОРОТАРІВ РІЗНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

Сергій Сергійович Страшненко — 2024-05-09

Проаналізовані на основі аналізу наукової літератури, педагогічних спостережень і власного практичного досвіду характеристики психомоторики, фізичної і техніко-тактичної підготовленості футбольних воротарів різної кваліфікації. Дослідження визначає ключові аспекти, що впливають на високий рівень виконавської майстерності футбольних воротарів, і виявляє різницю між воротарями різного досвіду та навичок у футболі. Автори використовують методи педагогічного спостереження, бесіди з провідними практиками для аналізу техніко-тактичних аспектів гри, щоб дослідити вплив цих характеристик на успішність ігрової діяльності воротарів у футбольних матчах. У роботі наводяться модельні характеристики гравців цього амплуа та детально аналізуються особливості змагальної діяльності футболістів цього напряму, одним із ключових спрямувань є дослідження характеристики навчально-тренувальної та змагальної діяльності футбольних воротарів на етапі базової підготовки з огляду на підготовку якісного резерву професійних футбольних команд. Мета – вивчити характеристики психомоторики, фізичної і техніко-тактичної підготовленості футбольних воротарів різної кваліфікації. Результати. Дослідження фізичної підготовленості можуть допомогти розробити програми попередження травм для воротарів. Це особливо важливо, оскільки воротарі часто піддаються травмам через інтенсивну фізичну активність і стрибки. Дослідження техніко-тактичної підготовленості можуть виявити найкращі методи навчання прийомів воротарів і тактики. Це може допомогти покращити ефективність воротарів на полі. Вивчення характеристик воротарів різної кваліфікації також може сприяти розвитку нових методів аналізу гри та визначенню оптимальних стратегій для команд залежно від типу воротаря, який стоїть у воротах. Усе вищевикладене дає змогу констатувати, що ефективне оволодіння техніко-тактичною підготовленістю воротарів неможливе без належного рівня фізичної підготовленості. У цьому дослідженні зустрічаються поодинокі роботи, присвячені особливостям фізичної підготовки футбольних воротарів, які носять фрагментальний характер, а їх висновки не підтверджені експериментально.

ВПЛИВ СИСТЕМАТИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ АЕРОБНОГО ХАРАКТЕРУ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН КАРДІОРЕСПІРАТОРНОЇ СИСТЕМИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ 19–21 РОКІВ

Юлія Леонідівна Тонкопей — 2024-05-09

Залучення молодого покоління до спортивної діяльності потребує систематичного контролю тренувально-змагальних навантажень. Досягнення спортивних результатів вимагає певного рівня функціональних можливостей і ґрунтується на достатньому фізіологічному забезпеченні організму. Оцінка динаміки систематичного впливу навантажень аеробно-циклічного характеру на функціональний стан кардіореспіраторної системи дасть можливість досягти вагомих спортивних результатів із мінімальним ступенем ризику формування негативних зрушень функціональних можливостей організму молодого покоління. Мета дослідження – проаналізувати динаміку змін ряду кардіореспіраторних показників здобувачів вищої освіти 19–21 років під впливом систематичних навантажень аеробно-циклічного характеру. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 19 осіб віком 19–21 років, які протягом року мали систематичні тренування з легкої атлетики. До плану дослідження внесено контроль функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем. Функціональна діагностика системи передбачала визначення функціонально-резервних можливостей за пробою Руф’є та вивчення тонусу вегетативної нервової системи за допомогою вегетативного індексу Кердо. Отримані дані підлягали математичній і статистичній обробці. Результати. Установлені прояви спортивної гіпотонії у 56,78% і спортивної брадикардії у 67,89% юнаків 19–21 року. Вірогідна відмінність урівноваженості вегетативних процесів притаманна юнакам 20 років. У процесі систематичних тренувань кількість юнаків із високим рівнем функціонально-резервних можливостей збільшилася вдвічі. Вказані результати свідчать про адаптаційні зміни динаміки функціонального стану їх організму під впливом систематичних навантажень аеробного характеру.

ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКІЛ МІСТА ЛЬВОВА

Христина Робертівна Хіменес — 2024-05-09

Складні умови розвитку України сьогодні, економічна нестабільність і значна кількість інших чинників негативного впливу спонукають до вирішення важливого завдання пошуку раціональних шляхів покращення матеріально-технічного та фінансового забезпечення діяльності ДЮСШ. Мета – охарактеризувати показники фінансового забезпечення роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл міста Львова. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення, аналізування документальних матеріалів, порівняння, методи математичної статистики. Результати. У 2020-х роках фінансування фізкультурно-спортивної сфери України мало дещо хвилеподібну динаміку. Спостерігалося суттєве зростання суми забезпечення з 2020 до 2021 року – на 287%, з 2021 до 2022 року ця сума зросла лише на 5,4%. А от у 2023 році в умовах кризової для України ситуації виділений на сферу бюджет суттєво знизився і становив усього 51,2% від суми попереднього року. Обговорюючи питання бюджету, зокрема, Управління спорту, слід зазначити, що у 2020-х роках його сума здебільшого зростала. Незважаючи на пандемію COVID, яка вирувала у світі, і обмеження, яких, зокрема, зазнав спорт, видатки на нього у 2020 році було збільшено на 26,5% (105,9 млн грн) порівняно з 2019 роком. У 2021 році ця сума зросла ще на 24,8% (132,2 млн грн). Висновки. Основною ланкою дитячо-юнацького спорту в Україні залишаються ДЮСШ. У цих установах відбувається підготовка майбутнього спортивного резерву. Водночас існує ряд проблем, з якими стикаються сучасні ДЮСШ, важливою серед яких є проблема фінансового і, як наслідок, матеріально-технічного забезпечення. Брак фінансування потреб ДЮСШ викликає неможливість якісного оновлення матеріально-технічної бази, реконструкції застарілої інфраструктури та розбудови нової. Ці установи здебільшого залежні від бюджету, виділеного місцевими органами влади, який не дає змоги заповнити потреби повною мірою, і при цьому не мають достатніх можливостей відповідно до чинного законодавства вести підприємницьку діяльність, щоб самостійно наповнити свій бюджет.