ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ ДО РОБОТИ З ГОРЕМ ТА ВТРАТОЮ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psyspu/2024.1.17Ключові слова:
підготовка студентів-психологів, травма, горе, важка втрата, консультування щодо горя, навички консультування, подолання втратиАнотація
Враховуючи універсальний характер горя, всі психологи повинні володіти навичками консультування в ситуації горя та втрати. Проте дослідження свідчать про те, що натепер студенти не отримують належної підготовки щодо консультування клієнтів у горі. Поширеність хронічного горя різна серед різних груп населення, однак зазвичай становить приблизно 9,8% осіб, які пережили втрату близької людини. При цьому поширеність може бути вищою серед певних груп, як-от особи, які зазнали травматичної або раптової втрати. За умов війни зростає актуальність аналізу поняття гострого горя й травмівного стресу. Теоретичною основою нашого дослідження є модель подвійних процесів у вправлянні з втратою, що поєднує теорію когнітивного стресу та традиційні теорії горя. Спочатку вона розроблялася в контексті втрати одного з подружжя, а потім стала застосовуватися й щодо інших видів втрати та травми загалом. Проаналізувавши низку навчальних програм для студентів-психологів, ми виявили, що в більшості з них робота з горем та втратою зазвичай входить до різних, часто не пов’язаних між собою та непослідовних спецкурсів і тренінгів. У результаті чого психологи – випускники закладів вищої освіти можуть практикувати без належного базового розуміння консультування горя. Впровадження ж освіти з питань консультування в горі надасть студентам-випускникам інформацію про їхню майбутню практику через ознайомлення з передовими дослідженнями та найкращим досвідом, гарантуючи безпеку клієнтів і дотримання норм етики в роботі з ними. У психологічній допомозі людям, які переживають горе, найефективнішими є три принципи: низька директивність, людиноцентрованість та опора на особистий досвід клієнта – саме ці навички повинні розвинути студенти під час навчання в закладі вищої освіти. Психологи, як прихильники соціальної справедливості, повинні вміти розпізнавати, коли клієнти переживають горе та втрату, а також належно підтримувати їх протягом усього процесу горя, використовуючи відповідні моделі та методики психологічної допомоги.
Посилання
Altmaier E. Best practices in counseling grief and loss: Finding benefit from trauma. Journal of Mental Health Counseling. 2011. Vol. 33(1). P. 33–45.
Blueford J. M., Diambra J. F., Wheat L. S. Counselor preparedness to counsel grieving clients: Insights and implications. Death Studies. 2022, Vol. 46(10). P. 2413–2423.
Education D. Training, Supervision and Continued Professional Development for Grief Therapists. The Handbook of Grief Therapies. 2022. P. 295–298.
Eisma M. C. Prolonged grief disorder in ICD-11 and DSM-5-TR: Challenges and controversies. Australian & New Zealand Journal of Psychiatry. 2023. Vol. 57(7). P. 944–951.
Neimeyer R. A. Meaning reconstruction in bereavement: Development of a research program. Death Studies. 2019. Vol. 43(2). P. 79–91.
Prigerson H. G., Kakarala S., Gang J., Maciejewski P. K. History and status of prolonged grief disorder as a psychiatric diagnosis. Annual review of clinical psychology. 2021. Vol. 17. P. 109–126.
Servaty-Seib H. L., Taub D. J. Bereavement and college students: The role of counseling psychology. The Counseling Psychologist. 2010. Vol. 38(7). P. 947–975.
Stroebe M., Schut H. The dual process model of coping with bereavement: A decade on. OMEGA-journal of Death and Dying. 2010. Vol. 61(4). P. 273–289.