ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ВОЛОНТЕРІВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/psyspu/2024.1.35

Ключові слова:

резильєнтність, психічне здоров’я, волонтерство, воєнний стан, включеність, контроль, прийняття ризику

Анотація

Мета статті полягає у презентації результатів дослідження особливостей резильєнтності волонтерів в умовах війни. Застосовано теоретичні методи: аналізування, порівняння, систематизації, узагальнення літературних наукових джерел і даних експериментальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: шкала резильєнтності CD-RISC-10 К. Коннера та Дж. Девідсона; «Коротка шкала резильєнтності» Б. Сміта, «Методика діагностики життєстійкості» С. Мадді. Визначений психодіагностичний інструментарій дав змогу дослідити, проаналізувати та інтерпретувати рівні резильєнтності волонтерів в умовах війни. Загальні параметри вибірки: кількість респондентів – 31 волонтер, з яких 27 жінок та 4 чоловіки; віковий діапазон – від 26 до 59 років (середній вік вибірки – 34 роки). 74% волонтерів з опитаних перебували в Україні, більшість – у прифронтових містах, тоді як 25,8% становили волонтери, що вимушені були переїхати за кордон. Дослідження презентує аналіз резильєнтності як психологічного феномена. Подано аналіз теоретичних досліджень наукових підходів до визначення та змісту поняття «резильєнтність». Представлено погляди науковців на резильєнтність залежно від предмета дослідження, зокрема цей феномен розглянуто як рису особистості, динамічний процес та адаптаційно-захисний механізм. Визначено типи та компоненти резильєнтності. Проаналізовано виникнення та розвиток волонтерського руху в Україні, а також розквіт волонтерської діяльності під час повномасштабного вторгнення. Систематизовано ризики психічного здоров’я волонтерів під час війни. Виділено та окреслено необхідність формування та розвитку резильєнтності волонтерів у воєнний та післявоєнний часи. Констатовано, що рівень резильєнтності більшості опитаних волонтерів є низьким. Волонтерів з високим рівень резильєнтності, отже, тих, що можуть подолати напруженість, відновитися та зрости особистісно навіть в умовах війни, незначна кількість. Рівень резильєнтності волонтерів, які проживають в Україні в умовах щоденних стресів та воєнних загроз, переважно низький, отже, недостатній. При цьому у волонтерів, які вимушено проживають за кордоном, дещо переважає середній рівень резильєнтності, отже, цим респондентам легше пристосуватися до нових змін з огляду на безпечні умови.

Посилання

Руденко О. Генезис поняття «резилієнс» у сучасній психології. Перспективи розвитку сучасної психології. 2021. Вип 8. С. 18–23.

Паскевська Ю. Резильєнтність як психологічний ресурс персоналу пенітенціарних установ. Psychological Journal. 2022. Vol. 8. Issue 1 (57). С. 110–119.

Ganoe M., Roslida J., Sihotang T. The Impact of Volunteerism on Community Resilience in Disaster Management. Jurnal Ilmu Pendidikan dan Humaniora. 2023. № 12. Р. 199–213. DOI: 10.35335/jiph.v12i3.11.

Односталко О., Кіреєва З., Бірон Б. Психометричний аналіз адаптованої версії Шкали резильєнтності (CD-Risc-10). Габітус. 2020. № 14. С. 110–117.

Maddi S.R. Hardiness: The courage to grow from stresses. The journal of positive psychology. 2006. № 1 (3). Р. 160–168.

Мушкевич, В., Пасічник, Л. Психологічні особливості копінг-поведінки військовослужбовців та цивільного населення в умовах бойових дій. Психологічні перспективи. 2022. 40 c.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-05-28