ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК АДАПТАЦІЙНИЙ РЕСУРС ОСОБИСТОСТІ У РЕАЛЬНОСТІ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЖИТТЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/psyspu/2023.2.4

Ключові слова:

життєстійкість, нестабільність, невизначеність, кризова ситуація, критичний стан, адаптація.

Анотація

Невизначеність та нестабільність – це те, що спіткає нас щодня у сучасній новій реальності. Життєстійкі переконання, безперечно, мають вплив на оцінку ситуації – вона сприймається як менш травматична через готовність активно діяти та впевненість у здатності вплинути на ситуацію. Теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей життєстійкості особистості у ситуаціях невизначеності стало метою цього дослідження. Встановлено значення життєстійкості особистості у сучасних мінливих умовах: створення основи внутрішньої гармонії, повноцінного психічного здоров’я і високої здатності до життєдіяльності. Розкрито сутність життєстійкості як ресурсу для адаптації особистості у суспільстві. У результаті проведеного дослідження встановлено, що загальний рівень життєстійкості впливає на саморозвиток, пристрасність, оптимізм, адаптивність. Констатовано, що показники вираженості адаптації мають позитивні значимі зв’язки з усіма компонентами життєстійкості і її загальним показником. Підтверджено, що залученість як компонент життєстійкості має значимі зв’язки з емоційним комфортом і близькі до значимих зв’язки з прийняттям себе та внутрішнім контролем. Встановлено, що показники вираженості «прийняття ризику» мають зворотно пропорційні зв’язки з показником дезадаптації. Статистичним аналізом доведено, що показник «контроль» значущо позитивно корелює з такими показниками, як: «умови саморозвитку» та «оптимізм». Чим вищий показник життєстійкості в особистості, тим яскравіше виражені показники прийняття себе і емоційного комфорту. Було виявлено, що середній рівень життєстійкості сприяє оптимальному переживанню невизначених ситуацій і включає вибір особистістю стратегій подолання, які дозволяють протистояти новим труднощам у професійному та особистому житті. Високий рівень ефективності адаптації мають респонденти з високими показниками життєстійкості.

Посилання

Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000. Київ; Ірпінь : Перун, 2005. VIII, 1728 с.

Kinder R.A. Psychological hardiness in women with paraplegia. Rehabil. Nurs. 30, 68–72. 2005. DOI: 10.1002/ j.2048-7940.2005.tb00362.x.

Bartone P.T., Roland R.R., Picano J.J., & Williams T.J. Psychological hardiness predicts success in US Army Special Forces candidates. International Journal of Selection and Assessment. 2008. 16(1):78–81. DOI: 10.1111/j.1468-2389.200 8.00412.x.

Kowalski C.M., & Schermer J. A. Hardiness, perseverative cognition, anxiety, and health-related outcomes: a case for and against psychological hardiness. Psychological Reports. 2019. 122, 2096–2118. DOI: 10.1177/0033294118800444.

Pengilly J.W., & Dowd E.T. (2000). Hardiness and social support as moderators of stress. Clinical Psychology. 56, 813–820. DOI: 10.1002/(SICI)1097 -4679(200006)56:63.0.CO;2-Q.

Nezhad M.A.S., & Besharat M.A. Relations of resilience and hardiness with sport achievement and mental health in a sample of athletes. Procedia – Social and Behavioral Sciences. 2010. 5, 757–763. DOI: 10.1016/j.sbspro. 2010.07.180/.

Maddi S.R., Harvey R.H., Khoshaba D.M., Fazel M., & Resurreccion N. Hardiness training facilitates performance in college. The Journal of Positive Psychology. 2009. 4, 566–577. DOI: 10.1080/17439760903157133.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-04-05