АРХЕТИП ВОЇНА-КОЗАКА (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ «ПРИГОДИ МОЛОДОГО ЛИЦАРЯ» С. ЧЕРКАСЕНКА)

Анотація

У статті висвітлено художню реалізацію архетипу воїна-козака на матеріалі історико-пригодницького роману Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря». Актуальність роботи зумовлена сучасною потребою у формуванні власної національної ідеї та ціннісних орієнтирів. Апеляція до історичних та літературних архетипів, які є носіями ментальних чеснот народу, набуває особливого значення в контексті пошуку інтегральних символів. У роботі поєднано літературознавчий підхід із соціокультурною рефлексією.Метою дослідження є аналіз художнього моделювання архетипу воїна-козака в романі С. Черкасенка. Окреслено використання письменником системи позитивних та негативних образів, а також ключові опозиції, для розкриття еволюції цього архетипу від ідеалізованого образу до уособлення складної національної ідентичності.Дослідження зроблено на основі історико-літературного, культурно-історичного, міфологічного та структурно-функціонального методів. Міфологічний підхід дозволив розкрити архаїчні основи образу, а структурно-функціональний п̶роаналізувати його роль у системі персонажів роману. У статті характеризовано художнє моделювання архетипу воїна через низку позитивних (воїн-ватажок, герой, старець) та негативних (реєстровий козак, трикстер) образів, протиставлення яких відбувається через опозиції «міщани – козаки», «старі – молоді» тощо. Особливу увагу приділено образам козацьких гетьманів Петра Сагайдачного та Богдана Хмельницького, наділених рисами характерництва та мудрого лідерства, а також образу Павла Похиленка як утілення ідеалу лицаря, що проходить ініціацію від міщанина до справжнього козака. Проаналізовано також негативні образи Дениса Криги та Стаха Пронози як носіїв руйнівного начала.