САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Анотація

Сучасна система підготовки майбутнього фахівця вимагає від студента як розвитку творчого потенціалу, так і розкриття індивідуальних якостей особистості. Студент розглядається як суб’єкт ініціювання особистої діяльності, який здатний довільно регулювати власну діяльність для досягнення професійних цілей. У цьому контексті провідними особистісними характеристиками є ініціативність, креативність, відповідальність, здатність до самовизначення, самоактуалізації та саморефлексії. У статті автори здійснили теоретичний аналіз змісту та структурної організації психологічної саморегуляції в процесі становлення майбутнього фахівця. Обґрунтовано, що саморегуляція – це управління власним психоемоційним станом, якого досягають шляхом впливу на себе за допомогою слів, уявних образів, а також контролю м’язового тонусу та дихання. Схарактеризовано методи саморегуляції емоційного стану, які сприяють відновленню сил, нормалізації емоційного фону та посиленню мобілізації ресурсів організму. На основі аналізу надано рекомендації щодо формування певних компонентів психологічної саморегуляції особистості в процесі розвитку майбутнього фахівця. Доведено, що процес розвитку емоційно-вольового самоконтролю ґрунтується на трьох основних моментах: релаксації, візуалізації та самонавіюванні. Головна мета – навчитися свідомо створювати в собі оптимальну «внутрішню атмосферу». Техніки релаксації допомагають зменшити м’язове напруження, сповільнити дихання та сприяти більш спокійному стану розуму. Візуалізація передбачає формування яскравих розумових образів, які можуть формувати емоції та налаштування розуму. Самонавіювання використовує позитивні ствердження та самоконтроль для підкріплення бажаних установок і моделей поведінки. Опанувавши ці методи саморегуляції, студенти зможуть краще керувати стресом, поліпшити концентрацію, підвищити впевненість та підтримувати мотивацію протягом професійної підготовки. Автори наголошують, що навички саморегуляції життєво важливі не лише для академічного успіху, а й для досягнення успіхів у майбутній кар’єрі. Фахівці будь-якої галузі повинні вміти зберігати витримку під тиском, швидко відновлюватися після невдач та проактивно створювати психологічні умови, які сприяють піковій продуктивності. Отже, формування у студентів міцних здібностей до саморегуляції готує їх до успішного подолання неминучих викликів, що виникатимуть. Це культивує життєстійкість, емоційний інтелект та самоконтроль, необхідні для повної реалізації свого потенціалу як фахівця в будь-якій сфері.