МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ОБРАЗУ ТІЛА «СУБ’ЄКТИВНА АНАТОМІЯ»: МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО КІЛЬКІСНОЇ ОЦІНКИ ПЕРЦЕПТИВНО-СОМАТИЧНИХ ДИСКРЕПАНЦІЙ

Анотація

Розробка та валідація стандартизованого психодіагностичного інструментарію для кількісної оцінки розбіжностей між суб’єктивними соматоперцептивними репрезентаціями та об’єктивними антропометричними параметрами в контексті психодіагностики індивідуальних особливостей таких феноменів тілесного Я як схема тіла та образ тіла. Методологія базується на інтеграції нейроперцептивних, когнітивних та афективних процесів у формуванні тілесного сприйняття та принципах методології Моше Фельденкрайза щодо діагностики несвідомого образу тіла через аналіз розбіжностей між суб’єктивними уявленнями та об’єктивними параметрами. Проведено комплексне дослідження за участю 235 респондентів (вік: M=42.3±12.7 років; жінки: n=147, 62.6%; чоловіки: n=88, 37.4%). Застосовано мультимодальний діагностичний протокол, що включає 22 стандартизовані антропометричні параметри з подальшим розрахунком коефіцієнтів перцептивного відхилення. Процедура складається з трьох послідовних фаз: суб’єктивна самооцінка в умовах сенсорної депривації, об’єктивне антропометричне дослідження за стандартами IBP та ISAK, розрахунок коефіцієнтів та інтегральних індексів (ІГВ, ІАС, ІСП). Для валідації використано кореляційний аналіз (r Пірсона), t-критерій Стьюдента, розрахунок розміру ефекту (Cohen’s d), факторний аналіз та ROC-аналіз. Встановлено значущі статеві відмінності у точності соматоперцепції (p<0.001): жінки схильні до переоцінки торакоабдомінальної області (+21.3%, Cohen’s d=0.79) та недооцінки краніофаціальних параметрів (-11.2%, d=0.61), тоді як у чоловіків ці спотворення виражені менше. Виявлено сильні кореляційні зв’язки між перцептивними відхиленнями та психопатологічними показниками: депресією (r=0.73), тривожністю (r=0.67), дисморфофобією (r=0.82), розладами харчування (r=0.76). Виявлено механізм когнітивної гіперболізації: чим більшим є реальний розмір психологічно значущих параметрів, тим більшою є їх переоцінка у суб’єктивному сприйнятті (найсильніші кореляції: ширина плечей у жінок r=0.67, довжина руки r=0.64-0.66). Розроблено нормативні діапазони та діагностичні критерії стратифікації за ступенем вираженості порушень. Методика демонструє високу діагностичну валідність та надійність (ретестова надійність r=0.891, чутливість 86.3%, специфічність 79.1%, AUC=0.847) у виявленні клінічно значущих порушень образу тіла. Конвергентна валідність підтверджена кореляціями з валідованими інструментами (BDDE-SR, BSQ, FRS, BAS-2, MBSRQ-AS). Методика є перспективним інструментом для клінічної психології та тілесно-орієнтованої психотерапії, дозволяє діагностувати структуру характеру, зони психосоматичного ризику та моніторити ефективність психотерапевтичних інтервенцій.