МІСТИЧНА КОЛИСКОВА (НА ПРИКЛАДІ ДИПТИХУ СІ-МІНОР № 6 ІЗ ЦИКЛУ «24 ПРЕЛЮДІЇ ТА ФУГИ» ВСЕВОЛОДА ЗАДЕРАЦЬКОГО)

Анотація

У статті здійснено комплексний музикознавчий, психологічний, історико-культурологічний та богословсько-теологічний аналіз диптиху «Прелюдія і фуга сі-мінор № 6» із циклу «24 прелюдії та фуги» Всеволода Петровича Задерацького. Твір є не лише високохудожнім зразоком поліфонічного письма, але і глибоко автобіографічним документом, це своєрідна сторінка музичного містично-психологічного щоденника композитора, створеного в умовах колимського концтабору. «Прелюдія та фуга сі-мінор» є найтемнішим, найтрагічнішим твором всього циклу. В диптиху простежено взаємодію музичних образів та символів із внутрішнім досвідом автора: інтонації заколисування голодного дитяти, плачу, боротьби за власну ідентичність, кульмінаційного утвердження людського духу. Дзвін, як символічна фігура, виступає «мостом», що поєднує минуле з майбутнім та зберігає культурну память цілого покоління знедолених. Особливу увагу приділено драматургії твору як моделі екзистенційного випробування та духовного самоствердження. Автобіографічний вимір підкріплено паралелями між ментально-психологічними переживаннями Задерацького та досвідом виживання зламаних роздвоєних «Я» в умовах репресій тоталітарної системи. Прелюдія своєю тріольною пульсацією нагадує колискову, яку співає мати голодному дитяти. Використання секунд та септім вводить в світ жорстокої дійсності XX століття, коли кожне слово, кожен рух є під сртогим наглядом. Фуга написана у формі фантазії, де постійно акцентується увага на боротьбі роздвоєного «Я» знедолених з оточуючою дійсністю.Дзвони, що звучать в кінці дитиху доводять, що жодна тоталітарна система не вистоїть перед величчю людського духу.Доведено, що цикл «24 прелюдії та фуги» є не лише унікальною художньою спадщиною, а й документом культурної пам’яті, в якому закарбовано особисту трагедію мистця та національну травму українського народу. З огляду на сучасні реалії воєнної дійсності української державності, аналіз «Прелюдії і фуги сі-мінор № 6» постає як особливо актуальний і важливий акт, що допоможе осмислити зв’язок між мистецтвом, історичною пам’яттю та незламністю людського духу.