ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ СТРУННИХ ІНСТРУМЕНТІВ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БАРОКОВІЙ МУЗИЦІ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню функціонального призначення струнних інструментів у європейській музичній культурі епохи Бароко як одного з визначальних чинників формування інструментального мистецтва, жанрової системи та виконавської практики XVII – першої половини XVIII століття. Метою статті є виявлення основних функцій струнних інструментів у різних формах музичної діяльності барокової епохи та визначення їх ролі в становленні оркестрового складу й принципів музичної драматургії. У дослідженні розглядається еволюція струнної групи в контексті загальних стильових процесів Бароко, зокрема утвердження гомофонно-гармонічного мислення, розвитку тональної системи та формування концертного принципу. Проаналізовано функціональні моделі використання струнних інструментів у сольному, ансамблевому та оркестровому виконавстві, а також їх взаємодію з вокальними жанрами. Особливу увагу приділено ролі струнних інструментів у структурі basso continuo, де вони поєднували гармонічно-опорну, ритмічну та темброво-виразну функції, забезпечуючи цілісність музичної мови. У статті висвітлюється провідна роль скрипки як домінантного мелодичного інструмента барокової епохи, що стала основою для розвитку віртуозної техніки та сольного концертного жанру. Розглянуто специфіку функціонування альта, віоли да гамба, віолончелі та контрабаса, зокрема їх участь у формуванні поліфонічної фактури, гармонічного фундаменту та тембрового балансу ансамблю. Наголошується на варіативності функцій струнних інструментів залежно від жанрового контексту – сонати da chiesa і da camera, concerto grosso, сольного концерту, сюїти, опери, ораторії, тощо. Теоретичні положення статті ґрунтуються на аналізі творчості провідних європейських композиторів епохи Бароко – К. Монтеверді, А. Кореллі, А. Вівальді, Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя, у творах яких струнні інструменти виступають активним носієм образно-драматургічного розвитку. Зроблено висновок, що функціональне призначення струнних інструментів у бароковій музиці є багатовимірним явищем, яке визначило подальший розвиток європейського інструменталізму та оркестрового стилю