ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ АМПЛУА У ВІОЛОНЧЕЛЬНОМУ ВИКОНАВСТВІ ВІД БАРОКО ДО КЛАСИЦИЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2026.1.18Ключові слова:
музичне мистецтво Бароко і Класицизму, інструментальні амплуа, функціональне призначення, віолончель, гамба, скрипка, ансамблеве виконавство, репертуар, конструкція струнно-смичкових інструментівАнотація
Висвітлено процес розвитку віолончельного виконавства XVIІ–XVIІІ століть, що через пізнє становлення конструкції інструменту (кінець XVI –початок XVIІ століття), тривалий час знаходилось у затінку й під впливом гамбового та скрипкового мистецтва. З’ясовано, що протягом майже століття основним функціональним призначенням віолончелі було виконання супроводу basso continuo. У процесі виявлення специфіки й випрацювання оригінальної віолончельної технології інструменту доручається виконання партій obligato, тобто хоча обов’язкових, але підлеглих. Індивідуальна інструментальна специфіка віолончелі напрацьовується в сольних творах – чаконах, ричеркарах, токатах, сюїтах (Дж. Абако, Й. С. Бах, Д. Габріелі, Дж. Коломбі, Ф. Супріані та ін.), а також сонатах із басом (А. Вівальді, Фр. Джемініані, Фр. М. Дзуккарі, Б. Марчелло, А. Скарлатті та ін.). Перехід від бароко до класицизму супроводжувався відходом віолончелі від амплуа basso continuo та облігатного типу її застосування в ансамблі до набуття інструментом самостійних сольних функцій, що позначилось на розширенні мелодичного діапазону та технічних можливостей інструменту. Остаточним етапом становлення класичної технології стала друга половина XVIІІ століття (творчість Л. Боккеріні, Ж. Л. Дюпора, Ж. Б. Бреваля та ін.). В цей час віолончельна техніка досягає своїх вершин. Водночас усталилась й техніка смичка: у творах другої половини XVIII століття застосовуються найскладніші комбінації легато та деташе, гострих, стакатних, летючих та стрибаючих штрихів (стало можливим завдяки смичку конструкції Ф. Турта). Разом з технічними, вирішувались і художні проблеми з градації динаміки, пришвидшення та уповільнення темпу, імпровізаційності виконання тощо. Розвиток класичних жанрів віолончельної музики, прагнення до розширення арсеналу її технічних прийомів, а також витонченості динамічних, агогічних, тембральних та інших засобів виразності вивів віолончель у другій половині XVIII століття на рівень повноцінного сольного інструменту
Посилання
Білоусова Ю. Становлення та розвиток музики для віолончелі соло у ХVІІ–ХVІІІ ст. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Вип. 96: Музичне виконавство і педагогіка: історія, теорія, інтерпретаційні аспекти композиторської творчості. Київ, 2011. С. 174–184.
Гречанівська Т. Ю. Сольні твори для віолончелі кінця XVII – початку XVIIІ ст. як індикатор розвитку західноєвропейського виконавського мистецтва. Fine Art and Culture Studies : науковий журнал Волин. нац. ун-ту імені Лесі Українки. Луцьк, 2023. Вип. 4. С. 20–27. DOI: https://doi.org/10.32782/facs-2023-4-3
Гречанівська Т. Ю. Функціональна роль віолончелі в сольних кантатах Г. Ф. Генделя. Культурологічна думка: зб наукових праць. Київ : Інститут культурології Національної академії мистецтв України, 2022. № 22. Т. 2. С. 63–71. DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-22-2022-2.63-71
Туріна Дж. Франческо Супріані (1678–1753) : Принципи навчання гри на віолончелі. Eighteenth – Century Music. Cambridge University Ptess. 2018. Вип. 1. С. 97–99. DOI: https://doi.org./10.1017/S1478570617000550
Яропуд Н. Виконавська стилістика бароко у подвійних концертах Антоніо Вівальді в умовах сучасного віолончельного виконавства. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип. 67, том 2, 2023. С. 188–196. DOI: https://doi.
org/10.24919/2308-4863/67-2-27
Braun W. The Evolution of the Cello Endpin and Its Effect on Tehnique and Repertoire. University Nebraska, 2015. 132 p. 7. Cello Suites (Bach). Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Cello_Suites_(Bach)
Vanscheeuwijck M. The baroque cello and its performance. Performance Practical review, 1996. Vol. 9: № 1, Article 7, P. 78–96. DOI: https://doi.org./10.5642/perfpr.199609.01.07
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






