ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ В. ВІТМЕНА В ТЕКСТОПРОСТОРІ ЗБІРКИ «ЛИСТЯ ТРАВИ

Анотація

У статті проаналізовано засоби формування мовної картини світу В. Вітмена в текстопросторі збірки «Листя трави». Оскільки поетичне слово автор розглядав як живий організм, схильний до розвитку, тому був доволі прискіпливим у виборі лексичного матеріалу, вимагаючи максимальної відповідності між зображуваним об’єктом та його художнім визначенням. Доведено, що на противагу сучасникам митець ставив перед собою завдання зламати застарілу романтичну систему віршування і по-демократичному відкрити поетичні двері для мови з погляду загальноприйнятих норм нехудожньої. Зазначено, що такий демократизм виявлявся передусім у самій ритміці вірша, у простоті типологічно спорідненої з розмовною фрази. Поет ніби навмисне зіштовхував різностильові лексеми, не уникаючи контрастів. Виявлено, що із широко представленої лексичної системи він обирав саме ті слова, які найкраще розкривають авторський задум, умонтовував їх у текст, пов’язував з іншими словами, створюючи свою унікальну мовну картину світу. З’ясовано, що реалізувати таку техніку авторові вдалося завдяки принципу каталогізації, який можемо назвати найбільш характерною та оригінальною особливістю його ідіостилю. У вітменівському «каталозі» переважає приземлено-побутове, матеріальне начало, об’єкт фігурує не як знак чогось вищого, а як типовий представник визначеного «класу». Для художнього відтворення дійсності митець використовував загальновживану лексику з нейтральним забарвленням, але шляхом її поєднання з піднесеним пафосом перетворював поетичну мову на пристрасний монолог ліричного героя. Відсутність прикметникових форм у переважній більшості поезій вдало компенсувалась активним вжитком дієслів, покликаних зримо відтворювати динаміку художнього світу. У такий спосіб, за аналогією до злагодженого оркестру, В. Вітмен зі строкатого хаосу багатогранної дійсності майстерно вибудовував культурологічну модель власного макрокосмосу.