ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ В. ВІТМЕНА В ТЕКСТОПРОСТОРІ ЗБІРКИ «ЛИСТЯ ТРАВИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/philspu/2023.3.2

Ключові слова:

мовна картина світу, ідіостиль автора, текстопростір, лінгвокультурологічний аспект

Анотація

У статті проаналізовано засоби формування мовної картини світу В. Вітмена в текстопросторі збірки «Листя трави». Оскільки поетичне слово автор розглядав як живий організм, схильний до розвитку, тому був доволі прискіпливим у виборі лексичного матеріалу, вимагаючи максимальної відповідності між зображуваним об’єктом та його художнім визначенням. Доведено, що на противагу сучасникам митець ставив перед собою завдання зламати застарілу романтичну систему віршування і по-демократичному відкрити поетичні двері для мови з погляду загальноприйнятих норм нехудожньої. Зазначено, що такий демократизм виявлявся передусім у самій ритміці вірша, у простоті типологічно спорідненої з розмовною фрази. Поет ніби навмисне зіштовхував різностильові лексеми, не уникаючи контрастів. Виявлено, що із широко представленої лексичної системи він обирав саме ті слова, які найкраще розкривають авторський задум, умонтовував їх у текст, пов’язував з іншими словами, створюючи свою унікальну мовну картину світу. З’ясовано, що реалізувати таку техніку авторові вдалося завдяки принципу каталогізації, який можемо назвати найбільш характерною та оригінальною особливістю його ідіостилю. У вітменівському «каталозі» переважає приземлено-побутове, матеріальне начало, об’єкт фігурує не як знак чогось вищого, а як типовий представник визначеного «класу». Для художнього відтворення дійсності митець використовував загальновживану лексику з нейтральним забарвленням, але шляхом її поєднання з піднесеним пафосом перетворював поетичну мову на пристрасний монолог ліричного героя. Відсутність прикметникових форм у переважній більшості поезій вдало компенсувалась активним вжитком дієслів, покликаних зримо відтворювати динаміку художнього світу. У такий спосіб, за аналогією до злагодженого оркестру, В. Вітмен зі строкатого хаосу багатогранної дійсності майстерно вибудовував культурологічну модель власного макрокосмосу.

Посилання

Брославська Л. Ідіостиль і концептуальна ідіосфера автора у художньому дискурсі. Вісник ХНУ. 2012. № 13. С. 22–27.

Волощук Є. Індивідуальний авторський стиль, ідіолект, ідіостиль: питання термінології. URL: https://lib.chmnu.edu.ua/.

Гладун З., Кульчицький І. Основні підходи дослідження індивідуального стилю письменника. Молодий вчений. 2019. № 11(75). С. 944–946.

Корнієнко А., Бугайов А. Ідіостиль автора: мовно-літературознавчий аспект. URL: http://www.vestnikphilology.mgu.od.ua/.

Стельмах Б. Індивідуальний стиль як об єкт лінгвостилістичних досліджень. Вісник Уманського педагогічного університету. Серія «Філологія (мовознавство)». Київ : Знання України, 2004. С. 228–233.

Клименко Ж. Дзеркало Америки. Використання етнокультурологічного шляху аналізу твору при вивченні збірки В. Вітмена «Листя трави». Зарубіжна література. 2009. № 4. С. 3–6.

Таранік-Ткачук І. Художні особливості та тематичне розмаїття поетичної збірки В. Вітмена «Листя трави». Зарубіжна література в школах України. 2016. № 7-8. С. 8–11.

Дуброва О. Поетичний доробок Волта Вітмена крізь призму гендерної інтерпретації. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2014. Вип. 1. С. 120–127. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/.

Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Тернопіль : Лілея, 1997. 264 с.

The Walt Whitman : Archive. URL: https://whitmanarchive.org/.

Whitman W. Leaves of Grass. Brooklyn, N.Y. 2013. 674 p. URL: https://edisciplinas.usp.br.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-20