СЕМАНТИКО-ФУНКЦІЙНА ПРИРОДА БАЖАНОСТІ В СЕРЕДИНІ КАТЕГОРІЇ ФУТУРАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/philspu/2023.3.10Ключові слова:
бажаність, потенційна змога, майбутнє, категорія футуральності, волевиявлення, спонукальність, умовність, потребаАнотація
У межах дослідження категорії футуральності постає потреба розмежування мовного оформлення та її немовного, поняттєвого наповнення. У межах запропонованої статті досліджено, як проєктуються поняттєві, ментальні сфери категорії футуральності на мовні засоби, що її вербалізують. Зокрема, буде досліджено семантичні різновиди ментальної сфери «бажаності», що передається за допомогою Subjonctif, які наявні всередині категорії футуральності. Окрему увагу в межах цієї розвідки приділено семантичним різновидам імплікованої футуральності, конвенційним значенням майбутності в середині Subjonctif. Суб’єктно-предикативний зв’язок з дійсністю, що передається Subjonctif, може бути кваліфікований як «ймовірна потенційна змога» із семантикою бажаності з окремими мовними та мовленнєвими значеннями у вільному чергуванні семантичних зон (наказ, мета, умова тощо). Основним засобом вербалізації поняттєвої категорії бажаності є Subjonctif. Модальний та темпоральний потенціал поля бажаності зреалізовано через поняття потенційної змоги в майбутньому. Поняттєва категорія бажаності актуалізує «ймовірну потенційну змогу» як тип предикативного зв’язку. Основними ментальними сферами бажаності є волевиявлення та спонукальність, а вторинними – гіпотетичність / вірогідність та умовність, звернені в майбутнє. Уживання Subjonctif у вільному чергуванні семантичних зон дає змогу дослідити його використання в різних типах підрядних речень з виокремленням ментальних сфер категорії бажальності з ментальними сферами волевиявлення, бажаність, змога / потреба, вірогідність / гіпотетичність, що ґрунтується на «ставленні мовця до змоги».
Посилання
Стельмах М.Ю. Функціонально-семантична категорія можливості в класичній перській мові (на матеріалі «Шагнаме» Фердоусі) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.13. Київ, 2007. 18 с.
Bonnard H. Les axiomes «temps et mode». Française moderne. 1974. № 1. P. 1–72.
Bouvier N. Le poisson-scorpion. Paris : Gallimard, 2013. 177 p.
Damourete J., Pichon E. Des mots à la langue. Essai de grammaire de la langue française. Paris : ed. d’Artrey, 1911–1927. T. 5. 861 p.
Foulet L. Petite syntaxe de l’ancien français. Paris : H. Champion, 1919. 312 р.
Grevisse M. Le bon usage / 13 éd. refondue par A. Goose. Louvain-la-Neuve, 1993. 1768 p.
Grzybowski L. Là où est ton trésor, 30 entretiens sur la prière. Paris : Desclée de Brouwer, 1999. 251 p.
Guillaume G. Grammaire particulière du français et grammaire générale. Leçons de linguistique de Gustave Guillaume publiées par Roch Valin (1948–1949, Série C). Quebèc : Les Presses de l’Université Lavale, 1973. 400 р.
Le Bidois G. et R. Syntaxe du français moderne. Paris : Eds. A. et J.Picard, 1968, v. 1. 560 p.; v. 2. 794 p.
Martinet A. Grammaire fonctionnelle du français. Paris : Didier, 1979. 276 p.
Matoré G. L’espace humain. L’expression de l’espace dans la vie, la pensée et l’art contemporain. Paris, La Colombe, 1962. 299 p.
Riegel M., Pellat J.-C., Rioul R. Grammaire méthodique du français. Paris : Presse Universitaire de France, 2009. 629 p.
Sato F. Valeur modale du subjonctif en français contemporain. Française moderne. 1974. № 1.
Wagner R.-L., Pinchon J. Grammaire française classique et moderne. Paris, 1975. 640 p.
Yourcenar M. Alexis ou le traité du vain combat. Paris : Gallimard, 1974. 280 p.
