КОЛЬОРИСТИЧНА СЕМАНТИКА В РАННІЙ ПОЕЗІЇ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.32782/philspu/2023.3.18Ключові слова:
кольороназви, семантика, символіка, асоціації, неокласикиАнотація
У статті проаналізовано символіку та функції кольорів у ранніх поетичних творах Максима Рильського – яскравого представника літературної школи неокласиків. Особливої уваги заслуговує символіка кольору, адже він відігравав важливу роль у міфології, богослужінні, народних обрядах, геральдиці, алхімії, образотворчому мистецтві та ін. У роботі виділено найяскравіші та найчастотніші кольороназви у ранніх творах М. Рильського, визначено їх символіку та семантику. Найчастіше вживаними кольорами є синій, білий, чорний, золотий, червоний, зелений. Спорадично трапляються й інші кольороназви. Семантичне наповнення вказаних одиниць варіюється: від традиційно усталеної символіки до специфічного авторського трактування. Синій колір асоціюється із гармонією, спокоєм. Саме цей колір є для письменника консолідуючим ядром для образності й різноманіття. Нормою поетичного слововживання стало поєднання в одному контексті золотої (жовтої) і блакитної гами. З цими кольороназвами пов’язується ідея національного відродження українців, а також романтичні надії та виклик сірій буденщині. Білий колір пов’язують із поняттями світла, сонця, життя, радості, святковості, краси. Для українців білий колір споконвіку священний. Він уособлює божественне, вічне, духовне. Чорний колір традиційно корелює з негативними почуттями чи неприємним досвідом, конотуючи страх, тугу, печаль, розпач, смерть; часто об’єктивує метафоричні значення, пов’язані з емоційним і психологічним станом людини. Зелений здавна вважається символом надії, бо пов’язаний із весною, пробудженням природи, зеленими нивами, що мають дати врожай. За допомогою назв кольору автор творить складні прикметники. Більшість із них вважаємо індивідуально-авторськими новотворами. У проаналізованих текстах, поряд із традиційними асоціаціями, натрапляємо на специфічні, власне авторські трактування семантики використаних кольороназв. Тоді кольори, які повинні б показати настрій і переживання людини, набирають іншого, часто глибоко філософського значення, перетворюючись на кольори буття.
Посилання
Білодід І.К. Поетична мова Максима Рильського: вибрані праці в 3‑х т. Київ : Наукова думка, 1986. Т. 3. С. 267–393.
Босак Н., Копусь О. Кольорова палітра збірки поезій Ліни Костенко «Річка Геракліта». Українська словесність у полікультурно-освітньому просторі сьогодення. Одеса, 2021. С. 24–30.
Вірші Максима Рильського. URL: https://onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-maksyma-rylskogo/.
Гаманова О. Експресивно-виражальні можливості кольористичної лексики (на прикладі поезій поетів-неокласиків). Науково-дослідна робота молодих учених: стан, проблеми, перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. 2–6 грудня 2013 р. Херсон : ХДУ, 2013. С. 292–298.
Доценко О. Кольористика як засіб асоціативно-образного бачення твору. URL: file:///C:/Users/user/Downloads/Ulvzsh_2014_12_5%20(1).pdf.
Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури : Словник-довідник. Київ : Довіра, 2006. 703 с.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. Київ : Вища школа, 2003. 462 с.
Мисливець Д. Лінгвокультурна природа назв на позначення чорного кольору в поетиці Ю. Андруховича. Магістерський науковий вісник. 2021. № 36. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/20654/1/Myslyvets.pdf.
Рильський М. На білих островах: лірика. Київ : «Життя й мистецтво», 1910. 69 с. URL: https://chtivo.org.ua/literature/hudozhnja/3929-na-bilih-ostrovah-lirika.html
Цівун Н.М. Лінгвостилістичні дослідження мовотворчості Максима Рильського. URL: http://litmisto.org.ua/?p=25299.
Шимків Н.М. Семантико-стилістична характеристика колірних епітетів у ліриці поетів «Празької школи». Наукові записки Інституту журналістики. Київ, 2006. Т. 25. С. 16–22.
Шумбар О.О. Кольористична лексика в ідіостилі О. Довженка: семантичний і стилістичний аспекти. Література та культура Полісся : збірник наукових праць. Вип. 77. Серія «Філологічні науки». № 3. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2014. С. 185–191.