КОЛЬОРИСТИЧНА СЕМАНТИКА В РАННІЙ ПОЕЗІЇ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

Анотація

У статті проаналізовано символіку та функції кольорів у ранніх поетичних творах Максима Рильського – яскравого представника літературної школи неокласиків. Особливої уваги заслуговує символіка кольору, адже він відігравав важливу роль у міфології, богослужінні, народних обрядах, геральдиці, алхімії, образотворчому мистецтві та ін. У роботі виділено найяскравіші та найчастотніші кольороназви у ранніх творах М. Рильського, визначено їх символіку та семантику. Найчастіше вживаними кольорами є синій, білий, чорний, золотий, червоний, зелений. Спорадично трапляються й інші кольороназви. Семантичне наповнення вказаних одиниць варіюється: від традиційно усталеної символіки до специфічного авторського трактування. Синій колір асоціюється із гармонією, спокоєм. Саме цей колір є для письменника консолідуючим ядром для образності й різноманіття. Нормою поетичного слововживання стало поєднання в одному контексті золотої (жовтої) і блакитної гами. З цими кольороназвами пов’язується ідея національного відродження українців, а також романтичні надії та виклик сірій буденщині. Білий колір пов’язують із поняттями світла, сонця, життя, радості, святковості, краси. Для українців білий колір споконвіку священний. Він уособлює божественне, вічне, духовне. Чорний колір традиційно корелює з негативними почуттями чи неприємним досвідом, конотуючи страх, тугу, печаль, розпач, смерть; часто об’єктивує метафоричні значення, пов’язані з емоційним і психологічним станом людини. Зелений здавна вважається символом надії, бо пов’язаний із весною, пробудженням природи, зеленими нивами, що мають дати врожай. За допомогою назв кольору автор творить складні прикметники. Більшість із них вважаємо індивідуально-авторськими новотворами. У проаналізованих текстах, поряд із традиційними асоціаціями, натрапляємо на специфічні, власне авторські трактування семантики використаних кольороназв. Тоді кольори, які повинні б показати настрій і переживання людини, набирають іншого, часто глибоко філософського значення, перетворюючись на кольори буття.