МЕТОДОЛОГІЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЛІНГВІСТИЧНИХ МАРКЕРІВ У ХУДОЖНІХ ІНТЕРТЕКСТАХ АМЕРИКАНСЬКИХ ТА АНГЛІЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ХХ СТ. (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ “A HISTORY OF THE WORLD IN 10½ CHAPTERS” ДЖ. БАРНСА)
DOI:
https://doi.org/10.32782/philspu/2024.7.16Ключові слова:
метод, методологія, лінгвістичний маркер, інтертекстуальність, інтертекст, художній інтертекст, художній мікроінтертекстАнотація
У статті представлено методологію ідентифікації лінгвістичних маркерів у художніх інтертекстах американських та англійських письменників ХХ століття, яка включає три послідовні етапи. Особливу увагу приділено використанню лінгвістичних маркерів у художньому мікроінтертексті. У процесі аналізу розглянуто лінгвістичні та стилістичні засоби, що застосовуються для встановлення інтертекстуальних зв’язків та передачі ідей у літературних творах. Запропонована модель ланцюга, що охоплює мега-, макро- та мікроінтертексти, дозволяє виявити багаторівневі інтертекстуальні структури, які складаються з окремих текстових фрагментів (мікроінтертекстів), об'єднаних спільною ідеєю або темою в межах більших розділів (макроінтертекстів) та цілісного твору (мегаінтертексту). Основним об'єктом дослідження виступає твір “A History of the World in 10½ Chapters” Дж. Барнса, у якому виявлено різні типи інтертекстуальності: пряму (експліцитну) та непряму (імпліцитну). За допомогою методів уважного читання, інтертекстуального аналізу, лінгвістичного аналізу тексту та деконструкції ідентифіковано лінгвістичні маркери, що демонструють складність і багаторівневість інтертекстуальних зв’язків у художньому творі. Встановлено, що пряма інтертекстуальність виражається через явні посилання на інші тексти або ідеї шляхом використання стилістичних прийомів, таких як анафора, метафора, алегорія та риторичні запитання. Непряма інтертекстуальність проявляється через застосування менш очевидних маркерів, зокрема модальних дієслів, пасивних конструкцій або умовних речень, які створюють багатозначний контекст та надають літературному твору глибини. Особлива увага у дослідженні приділена використанню лексичних маркерів інтертекстуальності, таких як алегорія, анафора, метафора, гіпербола та символізм. З'ясовано, що завдяки багатству лінгвістичних і стилістичних прийомів, які застосовуються для побудови інтертекстуальних зв'язків, письменники створюють багатовимірні та насичені текстові простори, що сприяє глибшому сприйняттю та інтерпретації художніх творів.
Посилання
Шабат-Савка, С. Т. Комунікативна інтенція як міжрівнева лінгвістична категорія. Мовознавчий вісник. 2015. Вип. 20. С. 114-120.
Barthes, R. Image, music, text. In S. Heath (Ed.), The Journal of Aesthetics and Art Criticism, 37(2), (pp. 235-236). New York: Hill and Wang, 1977.
Culler, J. The pursuit of signs: Semiotics, literature, deconstruction. Ithaca, New York: Cornell University Press, 1976.
Derrida, J. Of grammatology (G. C. Spivak Trans.), Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press, 1976.
Fairclough, N. Critical discourse analysis: The critical study of language. London: Longman, 1995, 60-85.
Fish, S. E. Is there a text in this class? The authority of interpretive communities. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1980.
Kristeva, J. Desire in language: A semiotic approach to literature and art (T. Gora, A. Jardine, & L. S. Roudiez Trans.), New York: Columbia University Press, 1980.
Nünning, A., & Nünning, V. An introduction to the study of English and American literature. Stuttgart: Klett, 2004.
Riffaterre, M. Semiotics of poetry. Bloomington: Indiana University Press, 1978.
van Dijk, T. A. Discourse as structure and process. London: Sage, 1997, 85.
Zhang, J. Intertextuality: A new perspective in literary criticism. The Commercial Press, 1996, 1-5.
Barnes, J. A history of the world in 10½ chapters. New York: Knopf, 1989, 76. URL: https://archive.org/details/historyofworldin00barn_0
