ХУДОЖНЄ ВІДОБРАЖЕННЯ ДОСВІДУ ВІЙНИ У РОМАНІ ДМИТРА ВЕРБИЧА «ТОЧКА НЕПОВЕРНЕННЯ»

Автор(и)

  • Лариса Михайлівна Горболіс Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка https://orcid.org/0000-0003-4775-622X

DOI:

https://doi.org/10.32782/philspu/2025.11.18

Ключові слова:

російсько-українська війна, травма, герой, спротив, документальна основа, автобіографізм, емоційні процеси і стани, ідентичність

Анотація

У статті на основі роману «Точка неповернення» Дмитра Вербича – бійця-добровольця, захисника Донецького аеропорту, громадського активіста – досліджено особливості художнього відображення досвіду війни героями-добровольцями, які у 2014–2015 роках боронили територіальну цілісність і суверенітет України. Вибір стати на захист країни, зміна життєвих пріоритетів героїв, обставини перебування в бойових умовах, на лінії зіткнення з ворогом характеризують героїв твору. Елементи автобіографізму (спроєктовані на образ головного героя), документальна основа твору, екскурси в минуле, хронотоп роману, місткі філософські думки екзистенційного спрямування постають маркерами, що розкривають сутність досвідних знань про війну, увиразнюють загальну концепцію твору, характеризують героїв, означують кордони і розкривають змістове наповнення емоційних процесів і станів, лінії поведінки, світоглядних переконань протагоніста та інших героїв-добровольців.Досвід війни у романі Дмитра Вербича представлено за допомогою сприймання звуків, запахів, стресових ситуацій тощо.Екскурси в минуле підсилюють характеристики персонажів, пояснюють логіку їхнього занурення в атмосферу війни. Герої творів із максимальною правдивістю зображені в реаліях війни – з сумнівами, ваганнями, внутрішніми конфліктами. Стосунки воїнів-побратимів у творі вибудувані на засадах довіри, поваги і взаєморозуміння. Стрес, травма, напруження, тривога як неодмінні «атрибути» війни, гумор як один із способів проговорення травми у романі «Точка неповернення» інформують про набуття героями цінного досвіду в умовах війни. Система образів роману є переконливим свідченням формування в українській літературі початку ХХІ ст. нової концепції героя-українця, воїна-захисника, який, маючи досвід переживання війни, виборює свою ідентичність, вибудовує лінію спротиву агресору, формує життєві пріоритети й світоглядні настанови, відповідні запитам часу.

Посилання

Поліщук Я. Реактивність літератури. Київ: Академвидав, 2016. 192 с.

Матусяк А. Вийти з мовчання. Деколоніальні змагання української культури та літератури ХХІ століття з посттоталітарною травмою. Львів: ЛА «Піраміда», 2020. 308 с.

Ганна Cкоріна та Марина Рябченко про розвиток ветеранської літератури в Україні. URL: https://www.armyfm.com.ua/ganna-skorina-ta-marina-ryabchenko-pro-rozvitok-veteranskoi-literaturi-v-ukraini/

Горболіс Л. М., Лисянська В. В. Інтертекстуальність як механізм художнього моделювання культури спротиву героїв роману «Точка неповернення» Дмитра Вербича. Закарпатські філологічні студії. 2023. Вип. 29. Т. 1. С. 263–268. URL: http://zfs-journal.uzhnu.uz.ua/archive/29/part_1/29-1_2023.pdf DOI https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2023.29.1.49

Кеппс Р. Як писати про війну. Як розказати власну історію. Київ: Смолоскип, 2021. 159 с.

Вербич Дмитро. Точка неповернення. 2-ге вид. Київ: Наш Формат, 2022. 192 с.

«У ветеранській літературі жоден автор не змальовує образ бійця як жертви», – дослідниця ветеранської літератури Марина Рябченко. URL: https://armyinform.com.ua/2020/12/24/u-veteranskij-literaturi-zhoden-avtor-ne-zma-lovuye-obraz-bijczya-yak-zhertvy-doslidnyczya-veteranskoyi-literatury-maryna-ryabchenko/

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-03

Номер

Розділ

РОЗДІЛ 2 ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО