ФЕНОМЕН АЛІСИ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/philspu/2025.11.22Ключові слова:
Аліса, архетип дитини-мандрівниці, інтертекстуальність, ініціація, альтернативна реальність, культурна рецепціяАнотація
Образ Аліси, створений Л. Керролом у повістях «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі», є одним із найбільш упізнаваних і знакових персонажів світової літератури. Водночас ці тексти стали підґрунтям для формування особливої культурної моделі – архетипу дитини-мандрівниці, що проходить шлях ініціації крізь парадоксальний світ уяви. Актуальність дослідження зумовлена глобальним поширенням ідей, мотивів і структур Керролової дилогії в численних літературних, кінематографічних та медійних переосмисленнях, що не лише зберігають, а й активно трансформують початковий образ Аліси відповідно до змін суспільного, культурного та історичного контексту. Мета статті – комплексно дослідити феномен «алісоподібності» в сучасному художньому дискурсі та з’ясувати, яким чином трансформується модель персонажа, наративу й просторової організації твору у зв’язку з переосмисленням архетипу. У дослідженні застосовано порівняльно-типологійний, архетипний та інтертекстуальний підходи. Проаналізовано спільні риси й відмінності в структурі наративу, образі героїні, організації художнього простору та системі випробувань у творах, що демонструють очевидний зв’язок із першоджерелом. Визначено ключові етапи трансформації образу дитини-героїні – від дослідниці парадоксального світу до емоційної, моральної або історичної борчині, що втілює нові моделі самопізнання, страху, опору й сили. Доведено, що архетип Аліси як мандрівниці крізь вигадану реальність перетворився на універсальний художній код, що уможливлює осмислення межі між реальністю й фантазією, дитинством і дорослістю, свободою й обмеженням. Сучасні варіації образу героїні не лише відтворюють його риси, а й розширюють, іноді конфліктуючи з початковим задумом, що свідчить про живучість і гнучкість цього архетипу в нових соціокультурних контекстах.Перспективним є інтермедійний підхід – дослідження трансформацій образу Аліси у театрі, кінематографі, анімації, відеоіграх. Психоаналітичний аспект дає змогу осмислити архетип Аліси в термінах несвідомого, травми, бажання й сублімації. Феномен Аліси – це не артефакт минулого, а динамічна платформа для культурного діалогу, який триває й набуває нових форм.
Посилання
Баум Ф. Чарівник з країни Оз. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2025. 120 с.
Ґейман Н.Кораліна. Київ : КМ-Букс, 2021. 192 с.
Керрол Л. Аліса в Дивокраї. Харків : КСД, 2020. 240 с.
Керрол Л. Аліса в Задзеркаллі. Харків : Фоліо, 2017. 160 с.
Малик Г. Незвичайні пригоди Алі. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020, 224 с.
Функе К., Торо Г. Лабіринт Фавна. Харків: КСД, 2020. 240 с.
Юнг. К. Ґ. Архетипи і колективне несвідоме. Львів: Астролябія, 2018. 608 с.
Кембел Дж. Герой із тисячею облич. Київ : Альтернативи, 1999. 392 с.
Beddor F. The Looking Glass Wars. New York: Dial Books, 1985. 384 р.
McKinney L. L. A Blade So Black. New York: Imprint/Macmillan, 2018. 384 p.
Noon J. Automated Alice. London : Doubleday, 1996. 226 р.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






