ЗВУКОВИЙ ОБРАЗ АКОРДЕОНА В СУЧАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

Мета статті полягає у виявленні особливостей звукообразу акордеона у творах В. Зубицького «Роcсініана» та П. Роффі “Hysteria”. Методологія статті ґрунтується на компаративних засадах, які уможливлюють застосування музикознавчого дослідницького інструментарію, пов’язаного з методами жанрового та стильового аналізу, а також історичного та культурологічного методів. Наукова новизна зумовлюється уточненням і розширенням уявлення щодо особливостей звукообразу акордеона в «Россініані» В. Зубицького й уведенні в музикознавчий обіг уявлення щодо специфіки звукообразу інструмента у творі П. Роффі “Histeria”. Висновки. У статті виявлено такі риси звукового образу акордеону в «Россініані» В. Зубицького, як дифузійність, полікультурність, зумовлені проєкцією художнього досвіду класицизму в естрадно-джазову царину та сферу полістилістики, резонансом із традиціями класицистського та романтичного віртуозного виконавства, зв’язками з оперою та жанрами концерту, сонати, жанрами-memory як знаками концентрації культурної пам’яті. Акцентовано «ризомний», «відкритий» характер твору внаслідок множинності його версій, значущість нетрадиційних технічних і перкусійно-сонорних прийомів, інтенцій візуалізації та театралізації виконавства, які формують «інтертекстуальний» постмодерний звуковий образ акордеона як синтезу маркерів різних історико-культурних царин. У творі П. Роффі “Histeria” чинниками полікультурного звукового образу акордеона є концептуально-образні зв’язки з бароко, з концептом perpetuum mobile, комплекс сонорних і перкусійних ефектів. Дихотомічний хронотоп твору, у якому у специфічній єдності постають рух і статика, зумовлює значущість технічно-віртуозної «іпостасі» інструмента – як відбиття зв’язків із віртуозним виконавством класицизму та романтизму, та мелодичної, кантиленної, яка резонує із сакральною сферою, що в комплексі демонструє крос-культурний потенціал звукового образу акордеона у просторі сучасної культури.