СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІАНІСТИЧНИХ РУХІВ В ПРОЦЕСІ ГРИ НА ФОРТЕПІАНО
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2024.3.9Ключові слова:
піаністичний апарат, фактура, піаністичні рухи, тактильні відчуття, виконавська підготовкаАнотація
У статті здійснено теоретичне дослідження «виконавського інструменту» піаніста – піаністичного апарату. Виявлено його роль та особливості функціонування у виконавському процесі музиканта-піаніста. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні специфіки піаністичних рухів та їх доцільності застосування майбутніми викладачами-піаністами в процесі навчання гри на фортепіано. Визначено, що специфіка організації піаністичного апарату полягає в інтегрованому функціонуванні індивідуальних здібностей і якостей особистості, в умінні керувати піаністичними рухами на рівні втілення інтонаційної пластичності фактурного викладення, що цілісно відповідає художньому завданню музичного твору. Охарактеризовано основні фактори, що впливають на забезпечення технічного прогресу піаніста, а саме: пластичний сегмент піаністичних рухів музиканта, в якому вага є пластичним узагальненням різноманітності ігрових формул і дозволяє співвідносити ігровий апарат піаніста з глибинними принципами організації фактури композиторського тексту; вага, як внутрішній регулятор технічної майстерності піаніста, а також умова пластичного втілення художнього образу, що сприяє «живому мовленню» інтонаційних процесів у музичній фактурі; тактильні відчуття, що виконують провідну роль у вибудовуванні інтонацій з одного боку, з іншого, відчуття залежить від стану «свободи» піаністичного апарату загалом; автоматизація музично-ігрових рухів; рефлексивні якості музиканта, як засіб активізації самоаналізу, самооцінки та саморегуляції музиканта у виконавській підготовці. Підкреслено, виконавська сторона втілення музичного образу має пластичну сферу, яка поширюється на побудову інтонаційної пластики через пластику руху рук і пальців, цілісне охоплення фактури, координацію великих рухів, зміну різних видів фортепіанної техніки. Саме таким чином, в процесі опрацювання музичного твору у піаніста створюються стійкі внутрішні уявлення тактильного і рухового характеру на фактурне викладення нотного тексту.
Посилання
Андрейко О. І. Методи вдосконалення виконавського апарату музиканта-інструменталіста: автореф. дис…канд. пед. наук; 13.00.02. Київ. 2004. 23 с.
Гусак В. А. Специфіка взаємодії сфер свідомості й підсвідомості музиканта-інструменталіста. Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Вип. 38. Том 1. 2021. С. 46–62.
Гусак В. А. Специфіка виявлення автоматизації як природної психомоторної здібності педагога-музиканта. Інструментальне виконавство : теорія, історія та практика : колективна монографія. Умань : ВПЦ «Візаві». 2016. С. 4–55.
Гусак В. А., Бай Ю. М. Сутність виконавської спритності ігрових рухів майбутнього викладача-інструменталіста. Академічні візії. № 23. 2023. вилучено із https://academy-vision.org/index.php/av/article/view/610
Ляшенко Т. В. До проблеми удосконалення технічної підготовки у класі фортепіано. Наукові записки: Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти : НПУ імені М. П. Драгоманова. Випуск 22 (27) ч. 1. 2017. С. 204–208.
Садова Л. І. Виконавсько-методичні засади фортепіанної школи Вілема Курца як джерело розвитку львівської піаністики: автореф. дис. … канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво». Львів, 2007. 20 с.
Холоденко В. О. Педагогічно-виконавські погляди Б. Рейнгбальд. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 14: Теорія і методика мистецької освіти. 2015. Вип. 18. С. 288–293.