ВОКАЛЬНІ ТВОРИ ЕДУАРДА БРИЛІНА НА ПОЕЗІЮ ЗОЇ РУЖИН: ЛІРИЧНИЙ МОДУС

Анотація

Ця публікація є логічним продовженням студій творчості Е. Бриліна в жанрі вокальної музики, яка становить значну частину його композиторського спадку. У її контексті ми розумітимемо ліризм не лише як ознаку емоційності, а й комплекс поетичних та музичних засобів, який дає змогу авторам створити унікальний стиль і передати слухачеві свої почуття. Методологічну основу статті становлять системний метод – для комплексного дослідження взаємозв’язку вербального й музичного текстів, метод аналізу – для виявлення особливостей поетичного та музичного текстів у контексті ліричного модусу. Проаналізовано п’ять солоспівів Е. Бриліна на поезію З. Ружин, у яких найбільше виявились ознаки ліричного. В улюбленому для композитора жанрі вокальної мініатюри розкрилися ліричні грані авторського стилю Е. Бриліна. Мовно-стильовий тезаурус, інтонаційно подібний до народнопісенних джерел, сконцентрований у вокальних творах музиканта. Камерний характер творчості свідчить про бажання автора бути щирим, передає тонке відчуття внутрішнього світу митця. Обґрунтовано, що ліризм як основна ознака композиторського мислення Е. Бриліна проявляється в мелодійності та емоційності. З’ясовано, що проявом ліризму у вокальних творах є не лише емоційність, а й комплекс поетичних та музичних засобів, який дає змогу авторам створити унікальний стиль і передати слухачеві свої почуття. Характерними для композитора є поєднання у вокальній партії секундових і терцієвих ходів зі стрибками на сексти, септими, октави; різних ритмічних (дуольних, триольних, пунктирних) формул, що надає фактурі метроритмічної гнучкості. У поезії використано лексеми та словосполучення ліричного змісту, що є ознаками української національної ментальності.