СТИЛІСТИЧНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ПОБУДОВИ ВІРТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ У ЗВУКОРЕЖИСУРІ ДЖАЗОВОЇ МУЗИКИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2024.1.12Ключові слова:
джаз, звукорежисура джазу, віртуальний звуковий простір, стиль джазу, звукозапис джазової музики, саундАнотація
Особливості мистецтва джазу спричиняють суттєві відмінності у звукорежисурі джазової музики загалом та побудові віртуального простору зокрема. Для аналізу віртуального простору у звукорежисурі диференційовано поняття звучання музики в первинному звуковому полі, яке розглядається як сукупність усіх нюансів композиторського та виконавського задуму, та звучання музики у вторинному звуковому полі, під яким розуміється сукупність нюансів утілення композиції у віртуальному звуковому просторі. Специфіка джазу зумовлює визначені особливості створюваного віртуального звукового простору, серед яких виокремлюються: «близький звук», пов’язаний із традиційним простором джазового виконавства; загалом вужчий динамічний діапазон, зумовлений акустичною незбалансованістю більшості джазових складів. У статті обґрунтовуються особливості звукорежисури основних музичних інструментів і голосів у джазовій музиці, як-от: рояль (акцентована ударна природа звуковидобування, шуми демпферів і молоточків); ударна установка (помірне використання динамічної обробки, природність спектральних складників барабанів, розташування великого барабана на невеликому віддаленні за планом); контрабас (акцентованість виконавських призвуків та шумів, розташування на передньому плані); вокал (підкреслення верхнього частотного діапазону, близьке розташування за планом й активне використання пізніх ревербераційних відображень); дерев’яні духові інструменти (близьке розташування за планом зі збереженням стуку клапанів, дихання виконавця та звуку повітряного потоку); мідні духові інструменти (розташування у віртуальному аудіопросторі на значному віддаленні від слухача, що відрізняє мідні духові від інших інструментів у джазі до початку ХХІ століття). Робиться висновок про те, що звукорежисура джазової музики стилістично зумовлена та визначається також історичним періодом, школою звукорежисури або звукозапису, особливостями творчості окремого звукорежисера.
Посилання
Gibson D. The Art of Mixing: A Visual Guide to Recording, Engineering and Production. Boston : Thomson Course Technology, 2005. 345 р.
Gioia T. How to Listen to Jazz. New York : Basic Books, 2017. 268 p.
Yanow S. Classic Jazz: Third Ear – The Essential Listening Companion. Lanham : Rowman & Littlefield, 2001. 315 p.
Moylan W. Recording Analysis: How the Record Shapes the Song. New York : Routledge, 2020. 568 p.
Simons D. Studio Stories: how the great New York were records made: from Miles to Madonna, Sinatra to the Ramones. New York : Hal Leonard Books, 2004. 192 p.
Henry C.B. Global Jazz. A Research and Information Guide. Routledge music Bibliographies. New York and London : Routledge, 2022. 378 p.
Waters K. The Studio Recordings of the Miles Davis Quintet, 1965–1968 (Oxford Studies in Recorded Jazz). Oxford : Oxford University press, 2011. 320 p.
Pras A., Guastavino C. The role of music producers and sound engineers in the current recording context, as perceived by young professionals. Musicae Scientiae. 2011. № 15 (1). Р. 73–95.
Turner R.B. Soundtrack to a Movement: African American Islam, Jazz, and Black Internationalism. New York : University Press, 2021. 246 p.
Cook R. Blue Note Records, The Biography. Boston : Justin Charles & co, 2003. 282 p.
