БАЛЕТНЕ ДИРИГУВАННЯ ЯК СИНТЕЗ МУЗИЧНО-ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ТА ДРАМАТУРГІЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ: ІСТОРИКО-СТИЛЬОВІ ТА СУЧАСНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті розглядається балетне диригування як складна сфера музично-виконавського мистецтва, що поєднує музично-хореографічну та драматургічну інтерпретацію постановки. Автор аналізує історико-стильові аспекти розвитку диригентської практики від класичних європейських традицій до сучасного українського балету, акцентуючи увагу на трансформації ролі диригента від технічного координатора оркестру до активного співтворця сценічного задуму. Дослідження здійснено на основі аналізу партитур, відеозаписів і наукових джерел, включно з класичними та сучасними постановками, такими як «Жізель», «Дон Кіхот», «Баядерка», «Коппелія», «Дафніс і Хлоя», «Болеро», «Грек Зорба» та український балет «Княгиня Ольга». Застосовано компаративний, історико-стилістичний, музично-драматургічний та відеоаналіз, що дозволив виявити закономірності інтеграції музики, пластики та драматургії, а також особливості професійної майстерності диригента. Показано, що сучасне балетне диригування в Україні поєднує національні традиції та європейські підходи, формуючи нову професійну модель диригента-координатора, здатного забезпечити синхронізацію музики, хореографії та сучасних технічних засобів сцени. На матеріалі класичних і сучасних творів продемонстровано, що диригент виступає не лише музичним керівником, а й інтегратором художньо-драматургічної концепції постановки, що забезпечує цілісність сценічного образу, глибину емоційної експресії та розвиток художньо-пластичного сприйняття глядачем. Стаття підкреслює важливість ролі диригента у формуванні сучасного балетного виконавства та його інтеграції у світову культурну традицію