КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Автор(и)

  • Оксана Володимирівна Боряк Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка https://orcid.org/0000-0003-2484-1237
  • Марія Купріянівна Шеремет Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка https://orcid.org/0000-0003-1437-3820

DOI:

https://doi.org/10.32782/inclusion/2024.spec.2

Ключові слова:

комплексний підхід, педагогічні працівники, інклюзивно-ресурсні центри, індивідуальна освітня траєкторія, здобувачі освіти, особливі освітні потреби

Анотація

Комплексний підхід до здобувачів освіти з особливими освітніми потребами – це системний підхід до надання освітніх, психологічних, соціальних і медичних послуг, спрямованих на створення сприятливих умов для навчання, розвитку та соціалізації таких дітей. Метою комплексного підходу є забезпечення максимальної реалізації потенціалу кожного здобувача з урахуванням його індивідуальних особливостей. Визначають наступні складові компоненти комплексного підходу, серед яких: освітній компонент – розробка індивідуальної програми розвитку (ІПР), застосування адаптованих або модифікованих навчальних програм, використання спеціальних методик, засобів і технологій навчання. Психологічний компонент, у межах якого здійснюється діагностика емоційного стану дитини, консультування дитини, її батьків і педагогів; психокорекційна робота для подолання стресу, тривожності чи інших емоційних проблем. Соціальний компонент – допомога у соціалізації дитини в колективі; взаємодія з батьками для формування сприятливого середовища вдома, сприяння інтеграції дитини в суспільство через позашкільні активності. Медичний компонент: моніторинг стану здоров’я дитини; рекомендації щодо режиму дня, харчування та фізичних навантажень; надання спеціалізованої медичної допомоги (за потреби). Створення інклюзивного середовище: забезпечення доступності освітнього простору (фізичного та інформаційного); створення комфортних умов для навчання, адаптованих до потреб дитини; залучення асистентів вчителя, при потребі – тьюторів для індивідуальної підтримки. До команди фахівців зазвичай можуть входити: педагоги, логопеди, психологи, дефектологи, соціальні працівники, медичні працівники, а також батьки. Їхня спільна робота дозволяє врахувати всі аспекти розвитку та навчання дитини. Комплексний підхід здобувачів освіти з особливими освітніми потребами в умовах воєнного стану є надзвичайно важливим оскільки потребує адаптації під сучасні виклики. Комплексний підхід має бути орієнтований на задоволення індивідуальних потреб дитини, допомогу в подоланні наслідків стресу та забезпечення безперервності освіти, навіть у складних умовах. Комплексний підхід є ключовим елементом як спеціальної так і інклюзивної освіти, адже забезпечує рівні можливості для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами.

Посилання

Боряк О. В. Центри реабілітації в Україні: реалії та перспективи. Inclusion and Diversity. Випуск 3, 2024. С. 10–14.

Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text

Литовченко С. Навчально-реабілітаційний центр як сучасна форма організації освіти дітей із порушенням слуху. Особлива дитина: навчання і виховання. № 1, 2017. С. 78–85.

Миронова С. П. Педагогіка інклюзивної освіти: навчально-методичний посібник. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2016. 164 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-30

Номер

Розділ

Статті