АЛЕЛОПАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КЛЕНУ ЯСЕНЕЛИСТОГО
Ключові слова:
клен ясенелистий, алелопатична активність, тестова культура, інвазійний вид, фітоценоз, інгібуюча дія, вегетаційний періодАнотація
У статті актуалізовано питання хімічної взаємодії рослин у природних фітоценозах. Предмет роботи – алелопатичний вплив інвазійних видів на ріст і розвиток інших рослин. Для конкретного експериментального дослідження було обрано клен ясенелистий (американський), яскравий представник групи адвентивних видів. Метою статті було визначити алелопатичні властивості надземних вегетативних органів клену ясенелистого, які могли б певною мірою прояснити механізми швидкого заселення цим видом природних фітоценозів в Україні. Основним методом дослідження були біотести. Як тестову культуру було обрано пшеницю, класичний об’єкт. Було встановлено, що обробка витяжками з вегетативних органів клену ясенелистого викликала зниження відсотку схожості насіння тестової культури через 72 години після обробки. Витяжка з листків забезпечила зменшення відсотка схожості насіння тестової культури в 8 разів в порівнянні з контролем. Зафіксовано, що загальні розміри проростків тестової культури після обробки витяжкою з бруньок клена ясенелистого були меншими, ніж у контролі у 1,6 раза, після обробки витяжкою з листків – у 4 рази. Було встановлено негативний алелопатичний вплив речовин із дослідних витяжок вегетативних органів клена ясенелистого на ріст і розвиток як цілого проростку тестової культури, так і його коренів та пагонів. Пагін проростку тестової культури виявився більш чутливим до негативної алелопатичної дії клену ясенелистого, ніж корінь. Встановлено зміни алелопатичної активності листків клену ясенелистого протягом вегетаційного періоду: відбулось значне її зниження у дослідних пробах з травня по вересень. Отримані результати дають підставу констатувати, що одним з механізмів, який забезпечив агресивне поширення клену ясенелистого в природних і змінених фітоценозах може бути його висока негативна алелопатична активність по відношенню до інших видів. У статті визначено напрям можливих подальших досліджень хімічної взаємодії адвентивних та аборигенних видів рослин.
Посилання
Бойко П.І. Алелопатична активність і екологічний стан ґрунту та посівів у сівозмінах: збірник наукових праць Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Київ, 2006. С. 34-38.
Гродзинський А.М. Основи хімічної взаємодії рослин. Київ : Наукова думка, 1973. 205 с.
Коваленко Н.П. Еволюція наукових поглядів щодо алелопатичної активності сільськогосподарських культур у сівозмінах. Сільськогосподарська алелопатія: міжвідомчий тематичний науковий збірник. Чернігів : ЦНП, 2012. Вип. 15, 16. С. 161–173.
Москаленко М.П. Алелопатія: навчальний посібник. Суми, 2022. 130 с.
Проєкт землеустрою щодо встановлення меж зон санітарної охорони та об’єктів централізованого питного водопостачання водозаборів м. Суми. Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради. Київ, 2019. 15 с.
Смаглій О.Ф., Кардашов А.Т., Литвак П.В. Агроекологія : навч. посібник. Київ : Вища освіта, 2006. 671 с.
Юрчак Л.Д. Алелопатія в агробіоценозах ароматичних рослин. Київ : Фітоцентр, 2005. 411 с.