ТЕМРЯВА ЯК АКСІОЛОГІЧНА ВІСЬ: ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ШЛЯХ ВІД ПРАІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ ВИТОКІВ ДО ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аксіологічному та етимологічному дослідженню концептуалізації поняття «темний / темрява» у давньо-англійській мові. У дослідженні обґрунтовано, що цей концепт є фундаментальним для побудови ціннісних систем у діахронній перспективі (від РІЕ до давньо-англійського періоду). У розвідці виокремлено основні праіндоєвропейські корені: *regwos- (темрява як просторова локація), *temh- (темрява як стан заціпеніння або втрати орієнтації) та *dher- (темрява як якісна «нечистота» або «замутненість»). У творі «Беовульф» темрява розглядається як матеріальна загроза, яка походить від потворного чудовиська. У поемах «Битва під Малдоном» та «Мореплавець» темрява маніфестується через несприятливий ландшафт, який приносить фізичні страждання. У гоміліях Ельфрика Ейншемського виявлено радикальну перебудову аксіологічної осі: від горизонтального вектора героїчної епохи до жорсткої християнської вертикалі. Хоча тексти Ельфріка демонструють вертикальну асиметрію з переважанням лексем на позначення «світла», його дихотомічний елемент на позначення «темряви» набуває фрагментованого характеру з семантичним перенесенням ціннісних заборон на язичництво, чаклунство, демонізм. Корінь *dher- отримує семантичну зміну від якісної нечистоти до моральних характеристик. У статті зроблено висновок, що в гомілетичній традиції темрява перестає бути лише особливістю ландшафту, набуваючи семантичних контурів внутрішнього стану і деградації душі. Досліджувана одиниця, попри спорадичність вживання, залишається прихованою віссю, на якій вибудовувався аксіологічний формат носіїв давньоанглійської мови