ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОНФЛІКТНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

У статті розкрито лінгвістичний аспект міжкультурної конфліктної комунікації за допомогою спеціально підготовленого лінгвістичного експерименту на тему «Міжмовні омоніми» (проведеного англійсько- та українськомовними студентами Донецького національного університету імені Василя Стуса), а також шляхом наукового спостереження (виокремлено цікаві конфліктогенні комунікативні ситуації під час навчального процесу, предметом яких стало суперечливе вживання певних морфологічних форм і фразеологічних одиниць). Міжкультурну комунікацію позиціоновано як процес вербального та невербального спілкування між людьми, які належать до різних національних і культурних спільнот. Конфлікт під час міжкультурної комунікації (тобто міжкультурну конфліктну комунікацію) репрезентовано як культурний феномен, зміст якого визначуваний культурними чинниками, а процес виникнення й розвитку конфліктів регульований культурними нормами, які за певних обставин призводять до появи особливих культурних ритуалів, що впливають на процес конфліктної взаємодії між учасниками. Аналіз лінгвістичного аспекту міжкультурної конфліктної комунікації полягає у виявленні вербальних і невербальних маркерів культурної інформації з метою досягнення комунікативної взаємодії представників різних культур і запобігання появи комунікативних конфліктів. На конкретних прикладах продемонстровано, що міжкультурна конфліктна комунікація здатна реалізовуватися на кількох мовних рівнях – лексичному, фразеологічному, морфологічному, синтаксичному. Доведено, що найефективніший спосіб регулювати міжкультурну конфліктну комунікацію – формування у її реальних і потенційних учасників міжкультурної комунікативної компетенції як здатності адекватно використовувати культурно значущі мовні засоби, концепти й поведінкові стереотипи.