ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО – ПИСЬМЕННИК ТА ІСТОРИК УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/philspu/2024.5.9

Ключові слова:

література, п’єса, проза, театр, гумор, акторська майстерність, національна свідомість, декорації

Анотація

У статті на основі українознавчих («Українці»), історико-краєзнавчих («Про Харків і повітові міста Харківської губернії», «Історія театру в Харкові») праць активного громадського діяча й українського письменника першої половини ХІХ століття Г. Квітки-Основ’яненка охарактеризовано головні риси характеру українського народу, етапи виникнення, становлення та розвитку театру в Харкові. Аналітичний ракурс осмислення вибраних для аналізу праць є спробою актуалізувати зібрані Г. Квіткою-Основ’яненком відомості про театр у сучасному науковому й культурному просторі. Із залученням корпусу наукових методів з’ясовано роль театру в культурно-мистецькому просторі Харкова початку ХІХ століття, у формуванні естетичних смаків українців. Зібрані й систематизовані Г. Квіткою-Основ’яненком факти про обставини виникнення, умови становлення, репертуар, особливості реалізації творчих задумів, акторську майстерність, фінансову спроможність театру, перешкоди (економічні, політичні тощо), що виникали в роботі театру, посутньо доповнюють загальну картину про Харків початку ХІХ століття. З’ясовано, що письменник і громадський діяч Г. Квітка-Основ’яненко розумів театр як потужний засіб формування свідомості й культури народу. Гумористично-сатирична складова вистав, декорації з виразним етнографічним компонентом були своєрідними маркерами, що зближували вистави з літературними творами для народу, над якими працював письменник. Цензура не дозволяла тогочасному театру показувати твори українською мовою, а історикові театру відкрито говорити у своїх статтях про нагальні (скеровані в українське русло) потреби театру. Тому в працях Г. Квітки-Основ’яненка переважає констатація фактів, а коментарі й аналіз здебільшого відсутні. Авторка статті розглядає праці з історії театру як органічну складову творчого доробку Г. Квітки-Основ’яненка, матеріал, що сприяє багатогранному осмисленню світоглядно-естетичних переконань письменника – апологета української мови, літератури, культури.

Посилання

Антонович Д. Триста років українського театру. 1619–1919 та інші праці. Київ : ВІП, 2003. 418 с.

Багалій Д. Історія Слобідської України. Харків : Дельта, 1993. 256 с.

Бондар М. Довкола Григорія Г. Квітки-Основ’яненка: твори українських прозаїків 30-х – початку 40-х років ХІХ ст. Слово і Час. 2017. № 3. С. 49–61.

Боронь О. Творчість Г. Квітки-Основ’яненка як претекст Шевченкових повістей. Слово і Час. 2011. № 5. С. 55–64.

Ільєнко І. В пазурах у двоглавого: Українство під царським гнітом (1654–1917). 2-ге вид. Київ : Ярославів вал, 2007. 256 с.

Квітка-Основ’яненко Г. Твори: у 7 т. Т. 7. Київ : Наукова думка, 1981. 568 с.

Лімборський І. Європейське та українське Просвітництво – незавершений проект? Реінтерпретація канону і спроба компаративного аналізу літературних парадигм: монографія. Черкаси : ЧДТУ, 2006. 364 с.

Новиков А. Український театр і драматургія: від найдавніших часів до початку ХХ ст. Харків : Харківське історико-філологічне товариство, 2015. 412 с.

Театральна трупа Штейна. URL: https://histpol.narod.ru/culture/teatr/enc19-018.htm.

Трупа Л. Ю. Млотковського. URL: https://leksika.com.ua/15511124/ure/trupa_l_yu_mlotkovskogo.

Федута О. Автор-білінгв у пошуках читача (колізія Г. Квітки-Основ’яненка). Слово і Час. 2016. № 9. С. 97–103.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-05-15

Номер

Розділ

РОЗДІЛ 2 ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО