ПРИКМЕТНИКОВА НАПІВПРЕДИКАТИВНА КОНСТРУКЦІЯ У ФОКУСІ ЛЕКСИЧНОЇ ТА СИНТАКСИЧНОЇ СЕМАНТИКИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/philspu/2023.1.1Ключові слова:
просте неелементарне речення, вторинна предикація, синтаксична категорія, предикативність, напівпредикативність, напівпредикативна конструкція, напівпредикативні зв’язки та відношення, прикметник, абстрактний іменникАнотація
У статті з’ясовано термінологічний обшир понять «предикативність», «напівпредикативність», «напівпредикативна конструкція», «напівпредикативний синтаксичний зв’язок», «напівпредикативні семантико-синтаксичні відношення», «вторинна предикація», дефініції яких дотепер залишаються актуальною проблемою теоретичної граматики. Констатовано, що всі зазначені вище категорії оприявнені в асиметричній синтаксичній одиниці – у простому ускладненому реченні, що у формально-синтаксичному плані належить до класу монопредикативних одиниць, а у семантико-синтаксичному – до неелементарних (поліпропозитивних). Установлено, що просте неелементарне речення охоплює різні типи ускладнювачів, центральне місце серед яких посідають відокремлені другорядні члени речення (за традиційною класифікацією), або напівпредикативні конструкції зі стрижневим компонентом прикметником, дієприкметником, дієприслівником та іменником (у новітньому витлумаченні). Досліджено, що поняття «напівпредикативність» і «напівпредикативна конструкція» тісно пов’язані з морфологічною природою та ономасіологічними параметрами окремих слів, з їхньою семантикою та можливостями встановлення синтаксичних зв’язків у реченні. Зокрема, сигніфікативну сутність прикметника виформують не поняття про предмети дійсності, а поняття про якості, відношення, належності. До того ж прикметник найчастіше входить до синтаксичної структури речення не безпосередньо, а у складі іменної (субстантивної) групи, установлюючи зв’язки з іншими елементами висловлювання через означуване – іменники різної семантики. У лексико-граматичній єдності прикметник не лише уточнює семантику означуваного іменника, але й конкретизує своє значення в атрибутивній і в предикативній позиціях. Доведено, що абстрактні іменники в основному складі речення, хоча й позбавлені денотації, паралельно можуть формувати денотативну семантику висловлення, якщо стають означуваним для прикметникової напівпредикативної конструкції.
Посилання
Кульбабська О.В. Вторинна предикація у простому реченні : монографія. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. 672 с.
Кононенко В. Просте ускладнене речення. Українська мова : енциклопедія. Київ : Укр. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2004. 824 с.
Кульбабська О.В. Напівпредикативні конструкції в сучасній українській мові : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Івано-Франківськ, 1998. 17 с.
Кобченко Н. Сфера поширення напівпредикативного синтаксичного зв’язку. Studia Ucrainica Varsoviensia. Warszawa : Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2018. № 6. Р. 83–97.
Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання : навчальний посібник для студентів філологічних факультетів університетів. Київ : Вища шк., 1994. 670 с.
Кульбабська О., Тесліцька Г. Семантика та синтагматика простих речень з напівпредикативними ад’єктивними компонентами в українській мові. LINGUA MONTENEGRINA, god. XV/1, br. 29, Cetinje, 2022. Р. 101–118.
Кардащук О.В. Семантичне поле простору: статус, структура, внутрішні зв’язки (на матеріалі прикметників української мови) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Кіровоград, 1998. 16 с.
Горпинич В.О. Українська морфологія : навчальний посібник. Дніпропетровськ : ДНУ, 2002. 350 с.