РОЛЬ АДРЕСАНТА У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ ПОХВАЛИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ)
DOI:
https://doi.org/10.32782/philspu/2023.1.3Ключові слова:
висловлювання похвали, адресант, адресат, комунікативна ситуація, комунікативний статус, мовленнєва стратегіяАнотація
У статті було досліджено роль адресанта у висловлюваннях похвали. З’ясовано, що похвала – це контекстно прив’язаний комунікативний феномен. Важливою відмінною особливістю висловлювань похвали є їх функціонування в комунікативних ситуаціях співпраці. Установлено, що ситуація створює комунікативний контекст, у якому здійснюється мовленнєва діяльність особи. Доведено, що роль адресанта в загальній моделі ситуації співпраці є надзвичайно великою: перш за все адресант визначає зміст повідомлення та його ілокутивну силу. Адресант – це конкретний індивід, занурений у дискурс, саме він формує мету та план мовленнєвої поведінки в дискурсі, контролює та корегує його. З’ясовано, що адресат отримує інформацію про адресанта з лінгвістичних та паралінгвістичних даних. Таким чином адресант формує характер і тон комунікації. Визначено характеристики адресанта, які впливають на ефективність висловлювань похвали, а саме: вік, авторитет, статус та престиж, особистий тезаурус. Констатовано, що комунікативний статус ініціатора похвали та його соціальний статус не завжди співпадають. У ситуаціях, коли є висловлювання похвали, адресант займає домінуючу позицію, а адресат – залежну, тобто адресант використовує похвалу як стратегію, спрямовану «вниз». З’ясовано, що важливу роль у функціонуванні висловлювання похвали відіграють макротекстуальні компоненти ситуації, перш за все соціальні відносини між комунікантами. Установлено, що комунікативний статус індивіда зумовлений його роллю (діями, думками, почуттями). Досліджено, що комунікативний статус може бути жорстким і варіативним залежно від ролі комунікантів у межах конкретної ситуації, а саме їх прагнення до комунікативної співпраці, суперництва або конфлікту. З’ясовано, що на рівні макротексту ситуація співпраці може бути симетричною або асиметричною, якщо брати до уваги статусні відносини між комунікантами.
Посилання
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ : Академія, 2004. 343 с.
Бурбело В.Б. Лінгпоетика французької словесності IX–XVIII століть. Київ : ВЦ «Київський університет», 1999. 25 с.
Єрмоленко A.M. Комунікативна практична філософія : підручник. Київ : Лібра, 1999. 488 с.
Клочко Л.І. Висловлювання похвали в комунікативно-діяльнісній парадигмі спілкування (на матеріалі англійської мови) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.04. Харків, 2004. 20 с.
Почепцов Г.Г. (мол.) Комунікативні аспекти семантики. Київ : Вища школа, 1987. 131 с.
Приходько А.М. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові. Запоріжжя : ЗДУ, 2002. 291 с.
Чрділелі Т.В. Статусно-рольові характеристики ділового діалогічного дискурсу. Вісник Харківського національного університету. Харків : Константа, 2001. С. 110–116.
Yusseler M. Soziolinguistik. Kyiv: Vyshcha shkola, 1987. 200 p.
Bell R.T. Sociolinguistics: Goals, Approaches and Problems. University of Michigan : Batsford, 2008. 318 p.
Bryant C. Status, Status Group. International Encyclopedia of Sociology. New York : Routledge, 2015. P. 376–377.
Dickson D., Saunders C., Stringer M. Rewarding People the Skill of Responding Positively. New York : Routledge, 2018. 242 p.
Haiman F. Speech Acts and the First Amendment. URL: https://www.fulcrum.org/concern/monographs/8g84mm88k.
Myers D. Social Psychology. New York : McGraw-Hill Education, 2012. 768 p.
Scollon R., Scollon S. Intercultural Communication. New Jersey : Wiley-Blackwell, 2012. 336 p.