ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТЕРМІНА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Abstract

У статті вказано, що сучасна термінологія є динамічною системою, що зазнає змін. У цифровому суспільстві з’являються нові потреби, що зумовлюють необхідність оновлення галузевих терміносистем. При цьому важливим є не стільки сам термін, скільки різноманітні сфери його використання. Доведено, що зміни охоплюють і саму термінологію як наукову дисципліну, і галузеві терміносистеми різних мов. Здійснено спробу протиставити термін загальновживаному слову, підкреслюючи його характерні ознаки, зокрема точність визначення та моносемію, яка виступає основою формування терміна, сприяючи уникненню двозначності або незрозумілості в професійній комунікації. Визначено, що в сучасних дослідженнях терміносистем українського наукового та професійного дискурсу термінологічну лексику розглядають як складову частину лексики мови, що організована в систему, у якій лексеми та їхні значення взаємопов’язані та формують мережу семантичних зв’язків. Аспекти прояву цих системних зв’язків становлять феномени, навколо яких формуються основні лексико-семантичні мікросистеми мови: полісемія, синонімія та антонімія. З’ясовано, що аналіз функціонування термінів в освітньому дискурсі дає змогу наголошувати на тому, що ідеальна модель терміна часто зазнає порушень. Терміни, подібно до загальновживаних слів, стають полісемічними з моментувпровадження в дискурс. Однак, незважаючи на зміни, що відбулися в загальній теорії термінології за останні десятиліття, питання нормалізації та стандартизації термінів залишаються актуальними для термінологічної номенклатури освітньої сфери. Проаналізовано лексико-семантичні процеси, що відбуваються в українській термінології. Окремо відзначено особливості полісемії, омонімії, антонімії та синонімії в термінології, а також визначено причини виникнення цих явищ.