КРОС-КУЛЬТУРНІ КОМУНІКАЦІЇ: СТЕРЕОТИПИ ПРО ІТАЛІЙСЬКУ МОВУ НА ОСНОВІ ЇЇ ІСТОРІЇ

Abstract

Італійська мова – результат поєднання класичної латини, регіональних діалектів та тосканської літературної традиції, що зумовило її унікальний шлях формування. У статті досліджено вплив цих елементів на формування сучасної мовної картини Італії та виникнення стереотипів про італійську мову, наголошено на важливості розуміння їхнього історичного коріння для об'єктивного сприйняття італійської культури. З’ясовано, що поширені стереотипи, зокрема уявлення про легке розуміння латини носіями італійської мови, хоча вона має високий ступінь лексичної схожості з латиною (89%), та асоціація діалектів з низьким соціальним статусом, є історично обумовленими. Визначено, що ці стереотипи, які активно поширюються засобами масової інформації та популярною культурою, впливають на сприйняття італійської мови та її носіїв, формуючи упередження щодо їхньої культурної ідентичності. Зокрема, наголошується, що стереотип про легке розуміння латини італійцями є хибним через значні мовні зміни з плином часу, а діалекти історично стигматизовано через асоціацію з низькою освітою та соціальним статусом, що бере свій початок з часів об'єднання Італії та впровадження єдиної державної мови. Описано історичний шлях розвитку італійської мови від Римської імперії до сьогодення, коли вульгарна латинь стала основою для формування італійської, виділено ключових історичних діячів, таких як Данте Аліг'єрі, Петрарка, Боккаччо та П'єтро Бембо, чий внесок у літературу та кодифікацію мови вплинув на її розвиток та формування стереотипів. Підкреслено, що вибір Данте писати "Божественну комедію" флорентійським діалектом став визначальним моментом у його становленні як літературної норми, а праці інших авторів епохи Відродження сприяли закріпленню тосканської традиції в літературній мові.З’ясовано, що попри мовну спорідненість, носії італійської мови не завжди розуміють латину через фонетичні, граматичні та лексичні відмінності, які виникли протягом століть, а використання діалектів історично стигматизовано через асоціацію з низькою освітою та соціальним статусом. Підбиті підсумки про необхідність критичного аналізу цих стереотипів для об’єктивного розуміння італійської культури та мовного різноманіття.