ДІВЧИНКА-ЖІНКА-СТАРА: ІПОСТАСІ ТІЛЕСНОСТІ В РОМАНІ СОФІЇ АНДРУХОВИЧ «КАТАНАНХЕ»

Abstract

На сучасному етапі актуальними є дослідження впливу культури на тілесність індивіда, відтак статтю присвячено темі репрезентації жіночого тіла в літературному просторі. У художній прозі втілюються домінантні наративи репрезентації тіла, при тому тілесність постулюється вразливою ланкою жіночої особистості, а життя персонажів постає підпорядкованим диктатові тіла. Прикладом такого підходу є роман «Катананхе» Софії Андрухович. У творі описано три типи жіночих образів, кожен із яких має свою персональну історію, показану через родинні та соціальні зв’язки. Авторка акцентує відмінність соціокультурних вікових моделей, опертих на тілесність, що стає конструюючим чинником ідентифікаційної складової особистості.Образ Таї моделюється через парадигму дорослішання, у якій тілесна структура підлітка стає визначальною і розглядається як маркер емоційних проявів. Художня концепція героїні розгортається у ситуації подолання життєвих труднощів, а біологічне начало в людині окреслюється як наскрізь психологізоване. Основним ціннісним орієнтиром для Лесі є молодість, тому її історія будується на сюжетній схемі боротьби жінки зі старіючим тілом. Оскільки в сучасній культурі панує культ здорового та молодого тіла, то героїня змушена вдаватися до штучного інструментарію вдосконалення зовнішності. Тілесність у цьому випадку тлумачиться як механізм поневолення жінки, що провокує розвиток психологічної травми, виявленої назовні як одержимість зовнішнім виглядом. У ракурсі сексуальності зображується постать Жанни. Героїня літнього віку реанімує еротичний досвід і у такий спосіб бунтує проти усталеної системи цінностей та гендерних стереотипів. Авторка прагне реструктурувати старіння, позиціонуючи цей процес як органічну зміну людини.