ШЛЯХ ВІД БЕЗСІМЕЙНОСТІ ДО СІМЕЙНОСТІ НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ Г. МАЛО «БЕЗ СІМ’Ї»

Анотація

У статті акцентовано на важливості дитинства як окремого етапу в формуванні особистості та літературі дидактичного спрямування для дітей. Вказано, що повноцінна особистість не може сформуватися у ситуації безсімейності (що має бути подолана через набуття і прийняття у сімейність як Ми, причому сімейність може бути і не біологічною) на прикладі перепрочитання роману Г. Мало «Без сім’ї». Відзначено перевагу розробки автором образу батька над материнським. Встановлено, що конструювання позитивного образу батька здійснено автором комплексно через його складові з різних персонажів, що виконують функцію батька з виділеними маркерами мудрість, працелюбність, знання, досвід, професійність. Проаналізовано шлях персонажа Ремі, що став образом ідеальної долі сироти без сирітства через включеність у сімейність-не-біологічну від початку роману, аж до віднайдення матері; через сприйняття батьківства-не-біологічного, але дієвого для формування його позитивного ідеалу батька. Змодельована Г. Мало система вартісних координат дитини є беззаперечна: любов, взаємодопомога, сімейність, радість дитинства. Можемо ствердити, що загострюючи увагу на подоланні несправедливості світу персонажем, його руху до дитинства у сім’ї, свідомо заперечуючи оманливо декларований назвою роману концепт «без сім’ї», автор послідовно доводить, що Ремі заслуговує на щастя сімейності, і слугує позитивним дидактичним прикладом. Незважаючи на всі мелодраматично складні перипетії долі модус радості дитинства у цьому романі є домінуючим. Звідси можемо ствердити, що роман «Без сім’ї» Г. Мало ілюструє парадигму дитинства-як-радості. Бачимо потребу осмисленого прочитання роману Г. Мало «Без сім’ї» як твору про дітей для дітей і дорослих через концепт радості дитинства та залученості до додаткової програми читання для школярів.