ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ АНТРОПОНІМИ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ АЛЮЗІЙ У ФЕНТЕЗІЙНОМУ РОМАНІ І. ГРАБОВСЬКОЇ «ЗІРКИ Й КІСТКИ»

Анотація

Розвідка присвячена дослідженню особливостей функціювання алюзивних літературно-художніх антропонімів (ЛХА) у романі Ірини Грабовської «Зірки й кістки». У статті визначено, що власні назви на позначення персонажів у творі виступають особовими алюзіями, які містять натяки на реальних історичних осіб. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю ґрунтовних праць, присвячених алюзивним літературно-художнім антропонімам у вітчизняному фентезі. Об’єктом аналізу виступають літературно-художні антропоніми у романі, які репрезентують алюзії на історичних діячів періоду Столітньої війни, зокрема війною за бретонську спадщину.Класифікація літературно-художніх антропонімів здійснювалася на основі формально-структурних та лексико-семантичних ознак, що дозволило виділити три основні рівні прояву алюзивності в антропонімах: фонетично-структурний (подібність антропоформул та звучання), семантичний (враховується змістове навантаження), контекстуальний (проявляється лише через сюжетні обставини). Така класифікація забезпечила чітку структуру тексту викладу основного матеріалу, в якому приклади вживання аналізованих антропонімів були впорядковані відповідно до визначених рівнів, що дало змогу послідовно розкрити механізм реалізації алюзії у кожному конкретному випадку. Використання комплексного методологічного підходу обумовлено специфікою фентезійного жанру, де алюзії здебільшого реалізуються імпліцитно й вимагають урахування не лише мовних особливостей власних назв, а й їхніх асоціативних, історико-культурних зв’язків. Зроблено висновок, що ЛХА в романі І. Грабовської виступають не лише засобом ідентифікації персонажів, а й ключовим механізмом кодування історичної інформації. Вони забезпечують багаторівневу взаємодію між вигаданим світом та реальними подіями. Використання експліцитних і імпліцитних алюзивних антропонімів дозволяє авторці збагачувати роман концептуально, зберігаючи при цьому жанрову специфіку. Отже, літературно-художні антропоніми в цьому творі виконують функцію лексичних маркерів пам’яті.