АНТОНІМІЯ В ПРОМОВАХ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/philspu/2025.11.9Ключові слова:
антонімія, політичний дискурс, промови Президента, риторика, бінарні опозиції, лінгвістичний аналіз, національна ідентичністьАнотація
У статті розглянуто антонімію як ключовий стилістичний і риторичний засіб у політичному дискурсі Президента України під час війни. Антонімічні пари у президентських виступах виконують низку функцій: структурування тексту, посилення емоційного впливу на авдиторію, підкреслення ідеологічних цінностей, підвищення переконливости аргументації, мобілізації суспільства. На матеріалі промов за період 1–30 жовтня 2024 року здійснено семантичну класифікацію антонімів (градуальні, комплементарні, векторні) та визначено їх функціональне навантаження. Виявлено, що найбільш частотними є пари війна – мир, сила – слабкість, справедливість – несправедливість, разом – окремо, ми – вони. Комплементарна опозиція війна – мир домінує в риториці Президента, відображаючи прагнення до справедливого миру та протиставлення агресії.Градуальні антоніми сила – слабкість акцентують на стійкості українців, а векторні антоніми (збільшувати – зменшувати, наближати – віддаляти) відображають динаміку подій і цілей. Опозиція ми – вони виступає ідеологічним маркером національної єдности та протиставлення цивілізаційних моделей. Антонімія у виступах Президента відображає базові цінності українського суспільства – свободу, справедливість, єдність – та сприяє посиленню національної ідентичности й мобілізації внутрішньої авдиторії. Для міжнародної спільноти антонімічні конструкції апелюють до універсальних понять, сприяючи підтримці України у боротьбі з агресором. Активне використання антонімів посилює мотиваційний потенціал промов, підтримує патріотичний дух і формує позитивний образ України як держави, що бореться за свободу, справедливість і мир.Отримані результати підтверджують високий функціональний потенціал антонімії в кризовій політичній риториці через формування контрастних образів, активізацію моральних категорій, посилення переконливости аргументації.
Посилання
Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 716 с.
Тараненко К. В. Прагматичний потенціал антонімії української мови : монографія. Дніпро : УМСФ, 2017. 152 с.
Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. 3-тє вид., перероб. і доповн. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2000. 248 с.
Кравець Л. В. Архетипна основа сучасного політичного міфотворення. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія: Збірник наукових праць. Одеса: Вид. дім «Гельветика», 2019. Вип. 38. Том 3. С. 91–94.
Харитонова Д. Д. Український політичний дискурс: когнітивносемантичні та прагмакомунікативні виміри. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності “10.02.01 – українська мова”. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2018. 212 с.
Промови Президента України (1–30 жовтня 2024). Офіційний сайт Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/news/speeches (дата звернення 20 липня 2025).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






