ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МОЛОДІ З РІЗНИМ РІВНЕМ ПРОКРАСТИНАЦІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psyspu/2025.1.20Ключові слова:
емоційний інтелект, резильєнтність, прокрастинація, юнацький вік, умови війниАнотація
Виклики сьогодення, пов’язані з тривалою невизначеністю та щоденними ризиками через війну, обґрунтували актуальність і доцільність представленої статті. Мета розвідки полягала у виявленні особливостей прояву складових емоційного інтелекту, резильєнтності молоді юнацького віку в умовах війни, враховуючи рівень їхньої прокрастинації. Задля цього було використано методику Н. Холла для визначення рівня та складових емоційного інтелекту, методику діагностики резильєнтності К. Лапперт, шкалу загальної прокрастинації К. Лея (адаптація Т. Юдєєвої). Емпіричне дослідження охопило 215 осіб (30,2 % – чоловічої, 69,8% – жіночої статі), середній вік яких – 18 р. Зафіксовано, що більшість юнаків і юнок наразі мають середній рівень прокрастинації (але з часом в юності її рівень зростає), що увиразнило більшу емпатійність та краще керування своїми емоціями. Особи з низьким рівнем відтермінування виявилися більш самомотивовані, більш обізнані щодо емоцій і почуттів. Показано, що зростання прояву прокрастинації диференціюється за статтю: в юнок помітніша тенденція до зниження резильєнтності, розпізнавання емоцій інших, самомотивації, загального ЕІ, емпатії, керування своїми емоціями; у хлопців – зниження емоційної обізнаності, самомотивації, розпізнання емоцій інших, резильєнтності, а навпаки – зростання емпатії, керування своїми емоціями. Загалом прокрастинація продемонструвала чіткий обернений зв’язок із резильєнтністю та емоційним інтелектом, його складовими. Проведений аналіз засвідчив, що в молодих людей із різним рівнем відтермінування (низьким і середнім) неоднаково спрацьовують складові емоційного інтелекту (йдеться передусім про емоційну обізнаність, емпатію, керування своїми емоціями, самомотивацію).
Посилання
Дерев’янко C. П., Примак Ю. В., Ющенко І. М. Роль емоційного інтелекту в запобіганні віктимності молоді. Наука і оcвіта. 2018. Вип. 9–10. C. 44−51. URL: http://surl.li/nrvpzx
Дворник М. С. Прокрастинація в конструюванні особистісного майбутнього : монографія ; Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. 120 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/711403/1/Dvornyk_Mon_2018.pdf
Лазос Г. П. Резільєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень. Актуальні проблеми пси- хології. Т. 3.: Консультативна психологія і психотерапія. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Вінниця : ФОП Рогальська І., 2018. Вип. 14, 26–64.
Лящ О., Хуртенко О., Марчук С. Емоційний інтелект як засіб розвитку резильєнтності особистості. Вісник Національного університету оборони України. 2023. 74 (4), 79–86. URL: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2023- 74-4-79-86
Brownlow S., Reasinger R. D. Putting off until tomorrow what is better done today: Academic procrastination as a function of motivation toward college work. Journal of Social Behavior and Personality. 2000. Vol. 15. P. 15–34.
Ferrari J. R., Diaz-Morales J. F. Procrastination: Different time orientations reflect different motives. Journal of Research in Personality. 2007. Vol. 41 (3). P. 707–714. URL: https://doi:10.1016/j.jrp.2006.06.006
Knaus W. Procrastination, Blame, and Change. Journal of Social Behavior & Personality. 2000. Vol. 15 (5). P. 153–166.
Kokun O. The Ukrainian population’s war losses and their psychological and physical health. Journal of Loss and Trauma. 2022. URL: https://doi.org/10.1080/15325024.2022.2136612
Choi J. N., Moran S. V. Why not procrastinate? Development and validation of a new active procrastination scale. The Journal of Social Psychology. 2009. Vol. 149 (2). P. 195–212.
Chu A. H. C., Choi J. N. Rethinking procrastination: Positive effects of «active» procrastination behavior on attitudes and performance. Journal of Social Psychology. 2005. № 145 (3). P. 245–264. URL: https://doi.org/10.3200/ SOCP.145.3.245-264
Schraw G., Wadkins T., Olafson L. Doing the things we do: A grounded theory of academic procrastination. Journal of Educational Psychology. 2007. Vol. 99 (1). P. 12–25.
Stoeber J., Joormann J. Worry, procrastination, and perfectionism: Differentiating amount of worry, pathological worry, anxiety, and depression. Cognitive Therapy and Research. 2001. Vol. 25 (1). P. 49–60.
