САМОЕФЕКТИВНІСТЬ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ – МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psyspu/2025.1.21Ключові слова:
компетентність, особистісна самоефективність, професійна самоефективність, самоефективність, соціально-психологічна адаптація, «Я – концепція»Анотація
У статті проаналізовані поняття «самоефективність», «особистісна самоефективність», «професійна самоефективність». Визначено, що особливості самоефективності на різних етапах життя мають свою специфіку, обумовлені соціальною ситуацією розвитку людини, провідною діяльністю, психологічними новоутвореннями. Проаналізовані результати сучасних досліджень, згідно яким юнацький період – віковий етап де актуалізуються питання самоефективності. Це пов’язується дослідниками з професійним самовизначенням, формуванням професійної компетентності, можливостей успішної особистісної і професійної самореалізації. Визначено, що розвиток і формування самоефективності забезпечує вироблення стратегій адаптації, особистісні зміни людини. Проаналізовано поняття «професійної самоефективності» як усвідомлення фахівцем можливостей вирішення складних професійних ситуацій на основі сформованих компетенцій і мобілізації професійних здібностей. Професійна самоефективність формується під час навчання студентів, здійснення завдань практики. Проаналізовані такі види самоефективності майбутніх психологів – діяльнісна, комунікативна, особистісна. Визначено, що особистісна самоефективність свідчить про наявність професійно-важливих якостей людини і впевненості в можливостях виконання завдань професійної діяльності. Визначені психолого-педагогічні умови успішного розвитку особистісної самоефективності майбутніх психологів, а саме: розвиток рефлексивних здібностей студентів; розвиток професійно-важливих особистісних якостей; зміцнення позитивного професійного самоставлення; формування складових професійної «Я-концепції»; формування впевненості у професійному потенціалі.
Посилання
Андрійчук І. П. Особливості адаптації студентів - майбутніх психологів до навчання у вищій школі. International Journal of Innovative Technologies in Social Science. 4(8), Vol.2, June 2018. С. 20–26.
Балахтар В. В. Самоефективність як індикатор становлення особистості фахівця з соціальної роботи як професіонала. Молодий вчений. 2018. №9 (61). С. 165–170.
Гальцева Т. О. Види самоефективності особистості : їх характеристика та дослідження. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2015. Вип. 4. С. 110–114.
Даценко О. А. Теоретичні засади дослідження проблеми самоефективності як психологічного феномена. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». Педагогічні науки. 2020. № 1 (19). С. 35 – 41.
Кревська О. О. Мотиваційні чинники професійної самоефективності особистості. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук : 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Луцьк. 2018. 20 с.
Харченко Надія, Дудник Оксана. Особливості Я-концепції майбутніх психологів. Вчені записки Університету «КРОК». № 4 (72), 2023. С. 228 –234.
Шпортун О. М., Савчук З. С. Психологічні особливості самоефективності осіб юнацького віку. Проблеми педагогічної та вікової психології. Наукові записки Національного університету «Острозька академія», серія «Психологія», № 11, червень, 2020 р. С. 88 –99.
Штепа Олена. Тенденції особистісного саморозвитку майбутніх психологів: ресурсний аспект. Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2013. Випуск 16. С. 232–240.
