ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ 12-13 РОКІВ У ЗАКЛАДАХ ДЮСШ

Анотація

Стаття присвячена вирішенню актуальної проблеми оптимізації спеціальної фізичної підготовки (СФП) юних футболістів на етапі початкової спортивної спеціалізації (12-13 років). Актуальність дослідження зумовлена потребою у пошуку інноваційних підходів до розвитку ключових кондиційних якостей, що визначають ігрову результативність, у сучасних умовах діяльності дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ). Сучасний футбол характеризується постійним зростанням інтенсивності гри, що висуває підвищені вимоги до рівня фізичної підготовленості гравців. Етап 12-13 років є критично важливим у формуванні майбутнього футболіста, оскільки саме в цьому віці спостерігаються сенситивні періоди для розвитку швидкісно-силових якостей, спритності та координації. Однак традиційні підходи до організації тренувального процесу в багатьох ДЮСШ не завжди відповідають сучасним вимогам, що обумовлює необхідність пошуку нових шляхів удосконалення спеціальної фізичної підготовки. Метою роботи було вивчення сучасних тренерських підходів, проблем та потреб у сфері спеціальної фізичної підготовки для наукового обґрунтування шляхів удосконалення цього процесу. Матеріал і методи. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження. Основним емпіричним методом стало анкетування тренерів ДЮСШ та футбольних академій, що спеціалізуються на роботі з віковими групами 12-13 років. У дослідженні взяли участь 45 респондентів з різним тренерським стажем (від 3 до понад 10 років), що дозволило отримати репрезентативні дані. Анкета включала 11 структурованих питань, розподілених на чотири блоки. Додатково було проведено аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження, що дозволило теоретично обґрунтувати напрями роботи. Результати. Результати. Анкетування тренерів (n=45) виявило ключові проблеми в організації спеціальної фізичної підготовки: різний рівень підготовленості гравців (82%), дефіцит тренувального часу (71%) та недостатню матеріально-технічну базу (49%). Встановлено суттєву розбіжність між усвідомленням пріоритетності розвитку швидкісно-силових якостей та спритності (78%) та обмеженим використанням сучасних методів (піометрика – 24%). Найактуальнішими для тренерів виявилися потреби в отриманні знань щодо інтеграції СФП у техніко-тактичну підготовку (76%) та методів індивідуалізації навантаження (69%). Висновки. На підставі результатів запропоновано практичні рекомендації щодо оптимізації тренувального процесу, зокрема: впровадження диференційованого підходу, активізацію використання інноваційних методик та поєднання розвитку фізичних якостей з техніко-тактичною підготовкою. Запропоновані заходи спрямовані на підвищення ефективності підготовки спортивного резерву в ДЮСШ.