СТИЛЬОВА ПАРАДИГМА В МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ СХОДУ ТА ЗАХОДУ ЗАСОБАМИ ІНТОНУВАННЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/art/2023.3.16

Ключові слова:

традиційна культура, стильова парадигма, інтонація, періоди, історія, музична культура Сходу та Заходу, релігія, інтерпретація

Анотація

У статті проаналізовано стильову парадигму Сходу та Заходу засобами інтонування. Зазначено, що протягом еволюції людської думки існує філософське, релігійно-містичне й космологічне осмислення музики загалом і її окремих сторін. Інтонування виявляється найважливішим предметом для філософського проникнення сутності музики, яке здатне виконувати смислоформувальну, комунікативну, емоційно-виразну функції. Проникаючи практично в усі галузі матеріальної та духовної культури, воно є звуковою формою відображення й рефлексії навколишнього світу. З’ясовано, що сутність інтонування як смислового явища культури полягає в здатності акумулювати й транслювати культурні смисли. Інтонування сприяє передачі та сприйняттю будь-якої звукової інформації, посиленню сенсу висловлювання чи звернення (мовленнєвого, танцювального, музичного тощо). Доведено, що основна місія інтонування – відтворення сакральних текстів. Зазначено, що в низці характерних для архаїчних культур сигнальних форм інтонування (сигнали тривоги, небезпеки, заспокоєння) виникають типові риси синкретизму первісного світогляду. Обрядове інтонування буддистів має синтетичний характер, розкриваючи ідею багаторазовості перероджень, змін етапів і стадій життя і смерті тощо. У монотеїстичних релігіях інтонування стає важливим провідником смислів за допомогою виділення ключових слів сакральних текстів, а також звуковим механізмом структурної організації промови. У дослідженні на прикладі звукових наслідувань і сигналів доведено, що інтонування здатне відображати інтуїтивне світовідчуття та світогляд людей. Звернення до інтонування в народних, релігійних і магічних ритуалах дало змогу актуалізувати проблему впливу звукового компонента обряду на емоційний стан людини. Результати роботи можуть бути корисні фахівцям у галузі культурології, філософії, релігієзнавства, теорії та історії мистецтв, а також психології; можуть бути використані музикознавцями, етнографами, а також педагогами.

Посилання

Ву Гуолінг. Національна виконавська інтонація в камерно-вокальних творах французьких композиторів XIX сторіччя. Гуманітарні науки: історія, соціологія, політологія, психологія, мистецтвознавство. 2008. № 2. С. 143–152.

Ле Ван Тоан. Жанр Куанхо: традиції та сучасність: автореф. дис. … канд. мистецтвознав. : 17.00.03. Київ, 1998. 21 с.

Ма Вей. Концепція форми в музиці Китаю і Європи: аспекти композиції та виконавства : автореф. дис. … канд. мистецтвознав. : 17.00.03. Одеса, 2004. 21 с.

Сапєлкіна З.П. Релігія і культура. Релігійний туризм : навчальний посібник. Київ : Вид-во Акад. праці і соц. відносин Федер. проф. спілок України, 2012. 220 с.

Суббота О.В. Особливості моторно-інтонаційної природи музики. Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової. Одеса. 2001. № =2. 14–151.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-01-05