ТЕАТРАЛЬНІСТЬ В ОБРЯДОВИХ ДІЙСТВАХ СУЧАСНОСТІ: АСПЕКТИ АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2024.2.7Ключові слова:
сучасність, театральність, ансамблеве виконавство, обрядове дійство, керівник ансамблю, режисерАнотація
У статті висвітлено роль театральності в сучасних обрядових практиках, зокрема в контексті ансамблевого виконавства. Актуальність дослідження пов’язана з необхідністю осмислення впливу театральних прийомів на збереження та відновлення традиційних обрядів, їх адаптацію до сучасних умов. Зауважено, що ознаки театральності у традиційних обрядових дійствах розвиваються й осучаснюються в нових перформативних формах. З’ясовано, що взаємодія театру, музики, танцю, вокалу й інших виконавських мистецтв створює збагачену сучасною театральністю виконавсько-режисерську атмосферу національного обряду, який здатен виховувати повагу до традицій, об’єднувати людей, розвивати естетичний смак. У роботі запропоновано порівняльну таблицю складників театральності обрядового дійства в контексті традиційного українського обряду та його сучасної інтерпретації, проаналізовано особливі умови, що сприяють трансформації, яка відбувається в театральності обрядових практик сьогодення. Визначено, що поєднані традиційні обрядові елементи із сучасними театральними прийомами відкривають широкі можливості для інноваційних і креативних підходів, підвищують естетичне враження від театрально-обрядової вистави. Охарактеризовано вагомість вокально-акторського ансамблевого виконавства, ключова роль якого полягає у створенні специфічної атмосфери обрядового дійства, поглибленні сприйняття обряду як спільної дії, підсиленні відчуття колективної ідентичності. Висвітлено ключові функції керівника виконавсько-ансамблевого колективу у формуванні театральності обряду-вистави, режисурі сценічної та музичної частин обрядового дійства, виборі та розробленні образів виконавців, досягненні художньої виразності та драматургії театралізованого народнообрядового проєкту, окреслено його роль у комунікаційній, дослідницькій, менеджерській і науковій діяльності.
Посилання
Антонюк В. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект : монографія. Київ : Українська ідея, 2001. 144 с.
Бенч-Шокало О. Український хоровий спів: актуалізація звичаєвої традиції : навчальний посібник. Київ : Український світ, 2002. 439 с.
Борисенко В. Сімейна обрядовість українців ХХ – початку ХХІ ст. : монографія. Київ : НАН України, ІМФЕ, 2016. 256 с.
Волицька І. Театральні елементи у традиційній обрядовості українців Карпат кінця ХІХ – поч. ХХ ст. : монографія. Київ : Наук. думка, 1992. 138 с.
Етнографія українців : навчальний посібник / за ред. С. Макарчука. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2015. 711 с.
Особливості режисури театралізованих народних свят та обрядів / О. Куцик та ін. Актуальні питання гуманітарних наук. 2020. Вип. 34. Т. 2. С. 71–76.
Леонтієва С. Сучасне вокальне виконавство як збереження духовних цінностей української культури. Мистецтвознавчі записки. 2020. № 38. С. 154–158.
Павленко І. Вокальні ансамблі сучасного побутування (жанрові особливості). Народознавчі зошити. 2013. № 4. С. 722–726.
Серко О. Традиційна вокально-обрядова культура Середньої Волині (етнографічний та жанровий аспекти). Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. Музикознавчий універсум. 2017. Вип. 41. С. 140–153.
Синиця Р. І. Сучасна проблематика традиційного народнопісенного виконавства: етнокультурологічний аспект. Література та культура Полісся № 103. Серія «Філологічні науки». 2021. № 18. С. 128–140.
Скопцова О. Науково-педагогічне осмислення українського народного пісенного виконавства. Педагогічні науки. 2016. Вип. 66–67. С. 59–65.
Ужинський М. Сценофонія як звукотехнічна концепція вистави. Нова педагогічна думка. 2023. Т. 114. № 2. С. 127–131.
Чухліб Т., Скуратівська Л. Фольклорний стиль сучасного українського одягу. Гуманітарна освіта у технічних вищих навчальних закладах. 2011. Вип. 22. С. 259–269.