ТАНЕЦЬ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ КОД УКРАЇНСЬКОЇ ОПЕРИ: ЕМОЦІЙНІ, ДРАМАТУРГІЧНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2025.1.18Ключові слова:
танець, українська опера, драматургія, національна ідентичність, мистецький код, емоційний вплив, хореографіяАнотація
У статті розглянуто танець як мистецький код української опери, що інтегрує емоційні, драматургічні та національні виміри. Сконцентровано увагу на ролі танцю в структурі оперного твору як засобу вираження національної ідентичності, посилення емоційного впливу та побудови сценічної драматургії. Для реалізації поставленої мети використано комплекс загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація) і конкретно-наукових підходів, таких як порівняльно-зіставний аналіз, що дозволили виявити ключові особливості використання танцю в оперному мистецтві. Наголошено на тому, що танець в українській опері є важливим елементом, який поєднує музичну та хореографічну складові в цілісному художньому творі. Особливу увагу приділено вивченню ритмічних і пластичних форм, що базуються на народних традиціях, але водночас адаптуються до оперної сцени. Конкретизовано й охарактеризовано ключові фактори, які впливають на формування танцювальних елементів, зокрема культурне підґрунтя, музичну драматургію, художнє бачення постановників, а також виконавську специфіку. Доведено, що танець у контексті української опери виконує кілька функцій: підсилює емоційне наповнення сценічної дії, відображає національні традиції, підкреслює етнічну ідентичність і створює додатковий рівень естетичної виразності. Разом із тим автор аналізує виклики, що виникають у процесі інтеграції танцю в оперу, серед яких збереження автентичності танцювальних форм, адаптація народного матеріалу до вимог сценічної постановки та забезпечення балансу між музичною й хореографічною драматургією. Таким чином, танець у структурі української опери розглядається як багатогранний мистецький код, який поєднує традиції та інновації, забезпечує цілісність сценічної форми й сприяє розкриттю національної самобутності у світовому оперному мистецтві.
Посилання
Вовкун В. В. Тенденції сучасної режисури в оперному мистецтві України. Мистецтвознавчі записки. Випуск 37. Київ, 2020. С. 207–211.
Казначеєва T. Специфіка втілення жанру гопака в опері й у побутовій танцювальній практиці. Музичне мистецтво і культура. 2(30), 2021. С. 21–31. URL: https://doi.org/https://doi.org/10.31723/2524-0447-2020-30-2-2.
Казначеєва T. Національні танцювальні тенденції в операх «Облога Дубно» П. Сокальського і «Тарас Бульба» М. Лисенка на сюжет М. Гоголя. Музичне мистецтво і культура. (21), 2015. С. 107–117.
Касьянова О. В. Особливості інтерпретації танцю в сучасній оперній виставі. Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2(11). 2011. С. 118–122.
Касьянова О. Поліфункціональність танцювальних сцен в оперній виставі. Часопис Національної музичної академії України ім.П.І. Чайковського, (1(58). 2023. С. 112–128. URL: https://doi.org/10.31318/2414-052X.1(58).2023.284761.
Лягущенко А.Г. Вплив хореографічного мистецтва на розвиток театральної справи України: історичний аспект. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2018. № 4. С. 305–310.
Муравська О.В. «Золотий обруч» Б. Лятошинського в успадкуванні духовноміфологічних настанов музичного театру Європи. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2023. № 3. С. 178–184.
Рощенко О.Г. Поетика «Заповіту» Тараса Шевченка в опері Миколи Лисенка – Михайла Старицького «Тарас Бульба». Часопис. 2014. № 1(22).
Хоцяновська Л. Ф., Перова Г. О. Інтерпретація оперних творів на українській балетній сцені. Танцювальні студії. 4(2), 2021. С. 144–151. URL: https://doi.org/10.31866/2616-7646.4.2.2021.249293.