МУЗИЧНО-ТАНЦЮВАЛЬНИЙ СИНТЕЗ: ПЕРЕВАГИ ТА ВИКЛИКИ ДВОХ МИСТЕЦТВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2023.3.9Ключові слова:
музика, танець, синтез, мистецтво, музично-танцювальний синтез, синтез музики й танцюАнотація
У статті розглянуто спільні та відмінні особливості музики й танцю, а також переваги та виклики синтезу музики й танцю. Для реалізації поставленої мети використано комплекс методів, зокрема загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, які застосовувалися задля стану розробленості й висвітлення представленої проблеми; конкретно-наукові – порівняльно-зіставний аналіз, на основі якого з’ясовано спільні та відмінні особливості, а також переваги й виклики музично-танцювального синтезу. У дослідженні наголошено на музично-танцювальному синтезі й установлено, що синтез музики й танцю є унікальним явищем, у процесі якого музиканти й танцівники співпрацюють разом задля створенням цілісного твору. На основі застосування загальнонаукових і конкретно-наукових методів дослідження з’ясовано спільні властивості музики й танцю. Серед них виокремлено ритм, мелодію, гармонію, структуру. Доведено, що художнє вираження, співпраця, перформанс, естетичні елементи є спільними ланками для представлених видів мистецтва (музики й танцю). Наголошено на відмінних рисах музики й танцю, серед яких виділено медіум, вираження, інтерпретацію, виконання, імпровізацію, тривалість. У науковому доробку конкретизовано й охарактеризовано фактори (культурне підґрунтя, художнє бачення, технічні обмеження, процес співпраці, глядацькі очікування), які впливають на синтез музики й танцю. Розглянуто переваги та недоліки, що виникають у процесі синтезу двох мистецтв, зокрема музики й танцю. Доведено, що перевагою музично-танцювального синтезу є підвищена виразність, залучення аудиторії та мистецькі інновації. Натомість недоліками означеного процесу є хронометраж і координація, балансування елементів, технічні вимоги.
Посилання
Волошина Л. Взаємовплив музики і хореографії в історичному контексті. Вісник Львівського університету. Серія «Мистецтвознавство». 2012. Вип. 11. С. 234–239.
Зінич О. Мова пластики в сучасному французькому балетному (пластичному) театрі: метаморфози форм руху. Студії мистецтвознавчі. 2009. № 4 (28). С. 80–89.
Хухра Л. Поняття та напрямки синтезування хореографічного та образотворчого мистецтва. Молодий вчений. 2019. № 8 (72). С. 33–35.
Янина-Ледовська Є. Розвиток синтезованої структури сучасного хореографічного мистецтва. Культура України. 2012. Вип. 36. URL: https://ic.ac.kharkov.ua/nauk_rob/nauk_vid/rio_old_2017/ku/kultura36/27.pdf.
Яромчук В. Синтез мистецтв мультимедіа в контексті сучасних практик культури : автореф. дис. … канд. культурології. Київ, 2012. 19 с.
Brown S., Dissanayake E. The Synthesis of the Arts: From Ceremonial Ritual to «Total Work of Art». Evolutionary Sociology and Biosociology. 2018. Vol. 3. URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fsoc.2018.00009/full.
Yasser J. The Variation Form and Synthesis of Art. The Journal of Aesthetics and Art Criticism. 2016. Vol. 14. P. 318–323.